Ухвала суду № 31922472, 03.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 року м. Київ К-36490/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010

у справі № 2а-18944/10/0570

за позовом Державної холдінгової компанії «Добропіллявугілля»

до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької

області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державна холдінгова компанія «Добропіллявугілля» звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду 15.09.2010 позовні вимоги задоволені.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 постанову Донецького окружного адміністративного суду 15.09.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав. Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 12.07.2010 року податковим органом проведена невиїзна документальна перевірка з питання порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість підприємством Відкритим акціонерним товариством Державна холдингова компанія «Добропіллявугілля», за результатами якої складений відповідний акт від 12.07.2010 року №825/15-2/05400661. Актом перевірки встановлено порушення строку сплати суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 79569,67 грн.

Відповідачем винесено податкове повідомлення рішення №0000381520/0, яким на підставі акту перевірки за затримку на 154 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 79569,67 грн. Відкритому акціонерному товариству Державна холдингова компанія «Добропіллявугілля» визначено штраф у розмірі 50% у сумі 39784,86 грн.

Відповідно до п.п. 5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»сумою податкового боргу платника податків визнається узгоджена сума податкового зобов'язання, яка не сплачена у встановлений строк.

Підпунктом 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Отже, за приписами наведеної норми податковий орган має право самостійно здійснити розподіл сплаченої платником податку суми, тільки у разі коли платником податку погашається податковий борг.

Згідно з п. 20.1 ст. 20, п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціатором переказу може бути платник, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

З матеріалів справи вбачається, що платіжними дорученнями позивачем були сплачені суми за узгодженим податковим зобов'язанням з податку на додану вартість по деклараціям за травень, червень, квітень 2010 року, штраф згідно уточнюючого розрахунку за травень 2010 року. Також колегія суддів бере до уваги, що в кожному із зазначених платіжних доручень було зазначене призначення платежу.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, що відповідачем безпідставно використані кошти, які призначені для сплати податку на додану вартість, як джерело погашення податкового боргу та пені.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін. Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 у справі № 2а-18944/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко