Рішення № 3192212, 24.02.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

24.02.2009

Справа №2-15/10758-2008

За позовом Приватного підприємства «Баядера» (84646, Донецька область, м. Горлівка, вул.. Озеряновська, 2; 95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Хімічна, 3/10, ідентифікаційний код 13491057)

До відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Шаповал Оксани Олександрівни (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Суходільна, 169/105А, кв. 148, ідентифікаційний номер 2769715266)

Про стягнення 695,91 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача – Пушкін С.В., довіреність б/н від 31.12.2008 р., у справі

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Приватне підприємство «Баядера» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Шаповал Оксани Олександрівни про стягнення 695,91 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті поставленого позивачем товару за договором купівлі-продажу № 555 від 18.04.2008 р., в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 695,91 грн., що і стало приводом для звернення Приватного підприємства «Баядера» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце судового засідання був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними в ній документами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

18.04.2008 р. між Приватним підприємством «Баядера» (Постачальник ) (позивач) та Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Шаповал Оксаною Олександрівною (Покупатель) (відповідач) був укладений Договір поставки № 555. (а.с. 8-11)

Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов’язується передати, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити алкогольну продукцію та товари народного споживання (товар) на умовах, визначених дійсним Договором.

Кількість, асортимент та найменування продукції, що передається (партії продукції) зазначаються у видаткових накладних. (пункт 1.2 Договору)

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що ціна кожної одиниці товару визначається Постачальником та зазначається у видаткових накладних.

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за товар здійснюються за кожну поставлену партію товару шляхом оплати Покупцем вартості партії товару протягом 21 календарного дня з дати поставки такої партії.

Оформлення приймання-передачі товару здійснюється шляхом підписання представниками сторін видаткових, товарно-транспортних накладних та інших супровідних документів. (пункт 6.3)

Пунктом 10.2 Договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2007 р., а відносно грошових зобов’язань до повного їх виконання. Даний договір є автоматично пролонгованим строком на 1 рік на тих самих умовах за відсутності письмового повідомлення про його припинення.

Сторонами не представлено суду доказів розірвання договору, визнання його недійсним у судовому порядку тощо, отже суд приходить до висновку що на момент розгляду справи договір продовжує діяти.

Так на виконання вказаного Договору позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 1668,04 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи накладними :

№ 254259 від 19.04.2008 р. на суму 822,13 грн.

№ 256810 від 06.05.2008 р. на суму 250,80 грн.

№ 258126 від 13.05.2008 р. на суму 310,74 грн.

№ 260690 від 27.05.2008 р. на суму 284,37 грн. (а.с. 12-22)

Вказаний товар був прийнятий Покупцем, про що свідчить підпис уповноваженого представника у видатковій накладній, а також довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей та на визначення матеріально-відповідальних осіб. (а.с. 47-48)

Відповідачем у виконання свого зобов’язання за договором було частково оплачено вартість отриманого товару у розмірі 972,13 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи фіскальними чеками про перерахування готівки. (а.с. 52-54)

Проте відповідачем не була здійснена оплата у повному обсязі за поставлену продукцію, в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 695,91 грн., що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства не представив суду доказів виконання свого зобов’язання оплати товару в повному обсязі.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов’язків за договором № 555 від 18.04.2008 р. щодо сплати отриманого товару у повному обсязі, а отже сума заборгованості у розмірі 695,91 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Шаповал Оксани Олександрівни (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Суходільна, 169/105А, кв. 148, ідентифікаційний номер 2769715266) на користь Приватного підприємства «Баядера» (84646, Донецька область, м. Горлівка, вул.. Озеряновська, 2; 95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Хімічна, 3/10, ідентифікаційний код 13491057, р/р 26000301009201 в філії АБ «Південний» м. Сімферополь, МФО 384652) 695,91 грн. заборгованості, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.