Ухвала суду № 31921073, 06.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2013 р. справа № 2а/0470/15103/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Соломки М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року

по справі за адміністративним позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопроммаш" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопроммаш" (далі ТОВ "Нікопром маш" ) звернувся з позовом до суду з позовом до відповідача Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ( далі Нікопольської ОДПІ), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р №0002602320 від 7.11.2011 року з податку на прибуток на суму 202 984 гр., із яких сума основного платежу 173 776 гр., штрафні санкції на суму 29 208гр.; податкове повідомлення-рішення форми Р №0002612320 від 7.11.2011 року. з податку на додану вартість на суму 144 655 грн., із яких сума основного платежу 133 264 гр., штрафні санкції на суму 11 391гр.,стягнути на його користь судові витрати.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року позов задоволено, скасовані податкові повідомлення-рішення форми Р №0002602320 від 7.11.2011 р. з податку на прибуток на суму 202 984 гр.,; форми Р №0002612320 від 7.11.2011 р. з податку на додану вартість на суму 144 655 гр., на користь ТОВ "Нікопроммаш" стягнені судові витрати.

Не погодившись з постановою суду, відповідач Нікопольська ОДПІ звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що позивач ТОВ "Нікопроммаш" як юридична особа перебуває на обліку у відповідача Нікопольської ОДПІ .

Із матеріалів справи вбачається, що Нікопольською ОДПІ з 25.07.2011 року по 2.08.2011 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Нікопроммаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.07.2008 року по 31.03.2011 року в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 713/232/33125694 від 9.08.2011 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи положень пп. 4.1.6, п.4.1 ст.4,п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ,п.5.10 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закону №334/94-ВР), а саме: підприємством занижено валові доходи на суму 28 785гр. за 4 квартал 2010 року, завищено валові витрати у загальній сумі 714 294гр., в тому числі за 2010 рік в сумі 486 501,59гр., за 1 квартал 2011 року в сумі 227 792 гр. ,що призвело до заниження податку на прибуток на суму 185 769,44гр., в тому числі за 2010 рік в сумі 128 821,15гр., за 1 квартал 2011 року в сумі 56 948,29гр. ;

а також пп. 7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1, п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі Закону №168/97-ВР), п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит на суму 142 858,75 гр.,у тому числі за червень 2010 року у сумі 45 558,43 гр.,за грудень 2010 року у сумі 9 595гр.,за січень 2011 року у сумі 87 705,32гр., що призвело до заниження податку на додану вартість по операціях з отримання послуг по податкових накладних, що виписані ТОВ БК «Дако», ПП «Приматех», факт виконання яких не підтверджено.

Згідно висновків акту перевірки договори з контрагентами позивача ТОВ БК «Дако», ПП «Приматех» по ремонту електрообладнання є нікчемними відповідно до ч.1,5 ст.203,ч.1,2 ст.215, 228 ЦК України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення форми Р №0001862320 від 22.08.2011 року, яким збільшено податок на прибуток на суму 217 975,73 гр.,із яких сума основного платежу 185 769,44гр., штрафні санкції на суму 32 206,29гр.; податкове повідомлення-рішення форми Р №0001872320 від 22.08.2011 року, яким збільшено податок на додану вартість на суму 156 648,11 гр., із яких сума основного платежу 142 858,75гр., штрафні санкції на суму 13 789,36гр.

За результатами адміністративного оскарження позивачем вищезазначених податкових повідомлень - рішень, рішенням ДПА У Дніпропетровській області від 28.10.2011 року скарги задоволені частково, а оскаржувані податкові повідомлення -частково скасовані, відповідачем винесені нові податкові повідомлення-рішення форми Р №0002602320 від 7.11.2011 року, яким збільшено податок на прибуток на суму 202 984 грн., із яких сума основного платежу 173 776 гр., штрафні санкції на суму 29 208 гр.; та податкове повідомлення-рішення форми Р №0002612320 від 7.11.2011 року, яким збільшено податок на додану вартість на суму 144 655 гр., із яких сума основного платежу 133 264 гр., штрафні санкції на суму 11 391 гр.

Відповідно до приписів п.1.32. ст.1 Закону №334/94-ВР діяльність підприємства є господарською діяльністю за умови, якщо така діяльність здійснюється регулярно та спрямована на досягнення економічних та соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Згідно з п.5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Матеріалами справи підтверджено, і зазначена обставина не заперечується сторонами, що між ТОВ "Нікопроммаш" та ТОВ БК «Дако», ПП «Приматех» ,ТОВ «Протор» укладені договори на виконання робіт по ремонту електрообладнання, а саме: 1.10.2010 року договір з ПП «Приматех», 3.05.2011 року , 5.05.2011 року договори з ТОВ БК «Дако», 1.10.2010 року , 10.02.2011 року з ТОВ «Протор».

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року (далі Закон України № 996-XIV) з наступними змінами, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як свідчать матеріали справи, здійснення виконання робіт по ремонту електрообладнання контрагентами позивача ПП «Приматех» ,ТОВ БК «Дако», ТОВ «Протор» за відповідними договорами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України № 996-XIV ,згідно яких роботи прийняті позивачем та оплачені, в тому числі ПДВ.

Первинні бухгалтерські документи досліджені представником податкового органу під час перевірки, що підтверджується змістом акту перевірки.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Нікопроммаш» правомірно включив до складу валових витрат відповідних періодів витрати з виконання робіт контрагентами ТОВ БК «Дако», ПП «Приматех», ТОВ «Протор» та мав всі необхідні розрахункові,видаткові,та інші документи, оформленими у відповідності із Законом України № 996-XIV , що є підставою для відображення таких документів в бухгалтерському та податковому обліку, та включення витрат з виконання цих робіт до складу валових витрат відповідних податкових періодів.

За змістом п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, п.10.2 ст.10 Закону № 168/97-ВР, що діяв до 1.01.2011 року, умовами права платника податків на податковий кредит мають бути фактично здійснені господарські операції, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції , платники ПДВ відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, при цьому право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених продавцям (виконавцям) товарів (робіт, послуг), не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (який почав діяти з 1.01.2011 року) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Матеріалами справи підтверджено, що укладені між позивачем та контрагентами ТОВ БК «Дако», ПП «Приматех», ТОВ «Протор» договори на виконання робіт по ремонту електрообладнання були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, контрагентами виконані робіт по ремонту електрообладнання, а позивачем роботи прийняті та оплачені, що підтверджено належно оформленими податковими накладними, актами прийому-передачі виконаних робіт, списанням матеріалів, розхідними накладними, та відповідними платіжними документами - виписками по банківським рахункам, зазначені суми позивачем обґрунтовано включені до податкового кредиту за вищезазначений період часу.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків договори з контрагентами позивача ТОВ БК «Дако», ПП «Приматех» по ремонту електрообладнання є нікчемними відповідно до ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, 228 ЦК України на підставі висновків про наявність взаємовідносин у вищезазначених контрагентів з іншими контрагентами, які не мають необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині надання послуг ТОВ "Нікопроммаш".

Нікчемним за ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Згідно ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, проте недотримання цієї вимоги цивільного законодавства не є ознакою нікчемності договору визначеною законом, оскільки такі ознаки містяться в інших нормах. За ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок та спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки факт дійсного виконання позивачем та його контрагентами господарських угод, які визнані відповідачем нікчемними, доведений матеріалами справи, позивач не мав підстав вважати ТОВ БК «Дако», ПП «Приматех» фіктивними підприємствами, а їх діяльність - протиправною, так як на час дії угод зазначені контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладених правочинів, а саме: рішення суду про визнання договорів такими або вирок суду відносно посадових осіб контрагентів, які би свідчили про наявність умислу у діях посадових осіб на порушення публічного порядку при укладанні угод, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач виконав передбачені законом умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по операціям з ТОВ БК «Дако», ПП «Приматех» , а висновки податкового органу про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 133 264гр. є неправомірними.

Неправомірність визначення відповідачем суми грошового (податкового) зобов'язання за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій у розмірі 11 391гр. згідно чинного податкового законодавства.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративно го позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погод жується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованим та вірним.

Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова