Рішення № 3192105, 19.12.2008, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

За позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень, місто Кривий Ріг Дніпропетровської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Схід регіон», місто Алчевськ Луганської області, -

про стягнення 13630 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Краснопольській Т.Б.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Федусова Р.М. –юрисконсульт, - довіреність №32 від 01.01.08 року;

від відповідача –не з’явився, -

встановив:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 13630,00 грн. та судових витрат у сумі 254,30 грн. (державного мита - 136,30 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118,00 грн.).

Розпорядженням заступника голови –в.о. голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 04.12.08 року у зв’язку з хворобою судді Москаленко М.О. розгляд цієї справи доручено судді Середі А.П.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено з 04 грудня до 19 грудня 2008 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.12.08 року, представник позивача позов підтримав у повному обсязі та звернувся до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з’явився, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що згідно матеріалам справи, юридичною адресою відповідача є місто Алчевськ, вул. Горького, 99-а Луганської області.

27.11.08 року за вих. №991 та 08.12.08 року за вих. №478 судом на цю адресу спрямовано ухвали про призначення справи до судового слухання.

Оператором поштового зв’язку до суду спрямовано письмове підтвердження про вручення уповноваженій особі відповідача першого поштового відправлення, однак, незважаючи на це, позивач до судового засідання, призначеного на 04.12.08 року, не прибув, про причини неявки не повідомив.

Друге поштове відправлення до суду не повернуто.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу чи особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи або закону виступають від її імені, - судом саме на цю адресу було спрямовано вищеназвані поштові відправлення

У зв’язку з викладеним суд керується частиною 1 пункту 132 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.02 року №1155, - в якому сказано, що поштові відправлення можуть бути повернені об’єктом поштового зв’язку за зворотною адресою у разі письмової заяви відправника, письмової відмови адресата, смерті адресата (одержувача), неможливості вручення через відсутність адресата (одержувача) чи закінчення встановленого терміну зберігання.

З матеріалів справи вбачається, що будь-яка з таких підстав для повернення по цій справі –відсутня.

Будь-які інші дані про місцезнаходження відповідача до суду не надано.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що ним вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань, а тому справу відповідно до ч. 3 ст.22 та ст.ст. 43 і 75 ГПК України розглянуто за відсутності відповідача, - за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача не заперечив проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши обставини справи та додатково надані докази, суд дійшов наступного.

1. 03.07.08 року відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід-Регіон» (Вантажовідправник; далі –ТОВ «Схід регіон») у супроводі накладної на маршрут або групу вагонів за №49563461 від 03.07.08 року (вагони №№66205832, 67357574, 66175811, 67172643 та 67383489), а також накладної №50948101 від 05.07.08 року, з залізничної станції Дарьївка Донецької залізниці, вантажною швидкістю, навалом, до залізничної станції Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці на адресу отримувача –ВАТ «Арселор Мітал- Кривий Ріг» відправлено вантаж вугільної продукції, при цьому у обох вищезгаданих накладних вантажовідправник вказав, що у кожний вагон завантажено по 69,0 тонн названої продукції.

Згідно накладній, 08.07.08 року вагони, у т.ч. вагон №66175811, прибули на залізничну станцію Кривий Ріг-Головний.

Того ж дня від вантажоотримувача на адресу позивача надійшла письмова заявка за №2 про здійснення видачі (переваження) вагонів №№66175811 та 65719171, з проханням за результатами перевірки видати комерційний акт згідно з Правилами.

Переважування здійснено за участю представників станції Кривий Ріг-Головний та представника вантажоотримувача –ВАТ «Арселор- Мітал-Кривий Ріг»Пухаєвої О.І.

За результатами переважування встановлено, що фактична вага вантажу у вагоні №66175811 на 12500 кг менше, ніж заявлено, тобто становить 56500 кг.

З огляду на цю обставину позивачем, за участю представника вантажоотримувача, 09.07.08 року складено комерційний акт форми ГУ-22 АЭ №023207/574 щодо вантажу, перевезеного у вагоні №66175811, підписаний усіма учасниками контрольного зважування, а також заступником начальника станції Кривий Ріг-Головний Матвєєвим.

Про цю обставину телеграмою №614 від 09.07.08 року повідомлено на станцію-відправника –Дарьївка.

Відповідач жодним чином не оскаржив та не оспорив вищезгаданий комерційний акт.

На підставі комерційного акту позивач спрямував на адресу відповідача претензію №11 від 28.07.08 року, згідно якій запропонував сплатити штраф у розмірі 13630,00 грн., виходячи з того, що провізна плата за згаданий тут вагон становить 2726,00 грн., звідки 5-ти кратна її сума становить 13630,00 грн.

Відповідач не повідомив позивача про результати розгляду цієї претензії.

ІІ.Заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1.Згідно пунктам 1.1-1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084 (далі –Правила №644), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.98 N 460 "Про затвердження бланків перевізних документів".

Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п. 1.1).

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.

У разі оформлення станцією перевізних документів та здійснення розрахунків платежів за допомогою автоматизованих систем вантажовідправник разом з комплектом перевізних документів надає станції відправлення його електронну копію. Інформація, внесена в електронну копію перевізного документа, повинна відповідати даним, унесеним відправником в оригінал (п. 1.2).

Перевізний документ поєднує звичайну інформацію з кодованою інформацією; місця для кодування у ньому обведені жирними рамками.

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни й доповнення, які вносяться у перевізні документи залізницею, засвідчуються підписом відповідального працівника і штемпелем станції (п. 1.3).

Згідно абзацу 2 п. 2.6. Правил №644, маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.

Пунктом 5.5 Правил №644 встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладні відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Крім того, пунктом 6.1 тих же Правил передбачено, що за одним перевізним документом на маршрут або групу вагонів приймаються до перевезення вантажі маршрутами відправників із дотриманням таких умов:

вантажі мають бути однорідними;

вантажі приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу.

Після прибуття вантажу на станцію вантажоотримувача перевізник та вантажоотримувач повинні керуватися Правилами видачі вантажу, затвердженими наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000 року, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 24.11.200 року за №862/5083 (далі - Правила видачу вантажу).

Пунктом 23 цих Правил передбачено, що у разі вивантаження на місцях загального користування вимога щодо перевірки маси вантажів може бути заявлена письмово одержувачем до початку вивантаження. Вимога щодо перевірки маси вантажу у вагонах, що подаються на під'їзну колію, може бути заявлена в момент приймання вагонів у пункті, встановленому договором.

Як вбачається з матеріалів справи, кінцевий вантажоотримувач скористався правилом п. 23.

Цими ж Правилами (п. 27) встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5% маси всіх інших вантажів.

Матеріалами справи доведено, що при контрольному переважуванні отриманого вантажу вугільної продукції величина розходження між масою вантажу, вказаного у супровідній накладній, з фактичною його масою перевищила 0,5%.

З огляду на викладене позивач та вантажоотримувач правомірно скористалися Правилами складення актів, затверджених наказом Мінтрансу України №334 від 28.05.2002 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 року за №567/6855 (далі –Правила №334.

Пунктом 1 цих Правил встановлено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.

Комерційні акти складаються для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах (абз. 2 п. 2).

Комерційні акти складаються:

на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях не загального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього.

У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона (п.4).

Пунктом 6 цих Правил встановлено, що при видачі однорідного вантажу, який перевозиться навалом або насипом і прибув від одного відправника на адресу одного одержувача, недостачі, що перевищують норму природної втрати маси вантажу і граничне розходження визначення маси нетто, а також надлишки, що перевищують граничне розходження визначення маси нетто, виявлені в окремих відправках під час перевірки протягом однієї календарної доби, оформляються одним комерційним актом. В акт включаються тільки відправки, які прибули в справних вагонах з непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих та інших вагонах без пломб (якщо такі перевезення передбачені Правилами), у яких виявлено недостачу або надлишок.

В акті зазначаються номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу.

При необхідності ці відомості зазначаються у додатку, який є продовженням комерційного акта. Додаток підписують ті ж особи, які підписали комерційний акт.

Згідно п. 10 Правил №334, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивачем при складанні комерційного акту, що є предметом дослідження за цим спором, не порушено чинне законодавство.

Чинне законодавство –стаття 118 Статуту залізниць України (далі –Статут) передбачає настання відповідальності для вантажовідправника не за ту чи іншу кількість вантажу, невідповідність якого виявлено між даними супровідних документів на нього та даними, отриманими при фактичному переважуванні цього вантажу на станції призначення, а лише за сам факт виявлення такої невідповідності.

Так, у статті 118 сказано, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

А статтею 122 Статуту визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно вищезгаданій накладній №49563461 від 03.07.08 року на вантаж, провізна плата за один вагон становить 2726,00 грн.

Звідси, позивачем вірно визначено розмір штрафу, а саме: 2726,00 грн. х 5 = 13630,00 грн.,

Термін позовної давності для стягнення штрафу станом на час звернення позивача з позовом до суду –не закінчився.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивач належним чином довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог.

Відповідач їх не спростував.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, про які сказано вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст.ст.44, 47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються: на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги чинного цивільного законодавства та умови договору.

На підставі викладеного, ст.ст. 118 та 122 Статуту залізниць України, п.п. 6, 10 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України №334 від 28.05.2002 року, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 року за №567/6855, керуючись ст.ст.32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Схід регіон», ідентифікаційний код 34703447, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Горького,99-а Луганської області, - на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця»(місто Дніпропетровськ, просп. К.Маркса,108) в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень, ідентифікаційний код 01073828, яка знаходиться за адресою: місто Кривий Ріг, вул. Ленінського комсомолу, 2 Дніпропетровської області, - штрафні санкції у сумі 13630 (тринадцять тисяч шістсот тридцять) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 136 (сто тридцять шість) грн. 30 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 19.12.08 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у той же термін.

Рішення складено у повному обсязі та підписано –23 грудня 2008 року.

Суддя А.П.Середа