Рішення № 3192083, 02.03.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

02.03.2009

Справа №2-22/10572-2008

За позовом – ТОВ «ВКФ ІЗОМАЙСТЕР», 65031, м. Одеса, провулок Плиєва, 1-а

До відповідача – ВАТ «Бром», м. Красноперекопськ, вул. Северна, 1

Про стягнення 22736,90 грн.

Суддя Калініченко А.А.

Представники:

Від позивача – Піньковський А.Ю., представник, дов. від 23 січня 2009 року

Від відповідача – Дерев’янко О.М., представник, дов. від 30 грудня 2008 року

Обставини справи:

Позивач - ТОВ «ВКФ ІЗОМАЙСТЕР» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ВАТ «Бром», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 22736,90 грн., у тому числі: 20000,00 грн. основного боргу, 2377,00 грн. – пені та 359,90 грн. – 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов’язань за договором № 154 від 01 листопада 2007 року, не у повному обсязі здійснив оплату виконаних позивачем робіт.

Відповідач в судове засідання не визнає позовні вимоги з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні відповідач надав суду пояснення по справі.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

встановив:

01 листопада 2007 року між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) укладений договір № 154, відповідно до п. 1.1. замовник доручає, в підрядник приймає на себе зобов’язання виконати роботи з капітального ремонту обмурування котла ДКВР 20/13 в обсягах, наданих замовником.

Пунктом 1.2. встановлено, що замовник зобов’язаний прийняти роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 2.1. договору вартість робіт, що доручається, визначається у розмірі 50314,80 грн., у тому числі ПДВ 20% - 8353,80 грн.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що розрахунок з підрядником за даним договором здійснюється замовником поетапно на протязі п’яти банківських днів після їх прийомки замовником, шляхом оформлення акту здачі – прийомки форми КБ-2в.

Відповідно до п. 5.4. договору, за прострочення кінцевої оплати замовник зобов’язується виплатити підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки.

В матеріалах справи, а.с. 20-24, наявний акт прийомки виконаних підрядних робіт за листопад 2007 року та довідка про вартість виконаних підрядних робіт, згідно до яких вартість останніх склала 50314,80 грн. Однак, на вказаних документах відсутні підписи та печатки замовника.

Як зазначив позивач, відповідачем було здійснено часткове погашення суми боргу, у зв’язку з чим сума боргу склала 20000,00 грн.

Крім того, позивачем на адресу відповідача неодноразово направлялись претензії про погашення суми боргу, про що свідчать матеріали справи, а.с. 9-11.

Відповідно до листа відповідача, а.с. 13, відповідач гарантував позивачу оплату боргу у розмірі 20000,00 грн. згідно договору № 154 від 01 листопада 2007 року до 30 червня 2008 року.

Крім того, суду наданий акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідача від 25 вересня 2008 року, а.с. 6, відповідно до якого сторонами встановлена наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 20000,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2377,00 грн. – пені та 359,90 грн. – 3% річних.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, суд не може погодитись із розрахунками пені та 3% річних, зробленими позивачем у зв’язку з наступним.

Частиною 2 статті 232 Господарського суду України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим нарахування пені за період з 05 грудня 2007 року по 05 червня 2008 року у розмірі 2024,67 грн., з визначенням суми боргу у розмірі 20000,00 грн.

Крім того, судом здійснений перерахунок 3% річних, відповідно до якого на думку суду обґрунтованою є сума у розмірі 291,94 грн.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконуються належним чином умови та взяті на себе зобов’язання за договором, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, з урахуванням розрахунків, здійснених судом за власною ініціативою.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 05 березня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ВАТ «Бром» (м. Красноперекопськ, вул. Северна, 1, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 05444552) на користь ТОВ «ВКФ ІЗОМАЙСТЕР» (65031, м. Одеса, провулок Плиєва, 1-а, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 34930139) 22316,61 грн., у тому числі: 20000,00 грн. основного боргу, 2024,67 грн. – пені та 291,94 грн. – 3% річних.

3. Стягнути з ВАТ «Бром» (м. Красноперекопськ, вул. Северна, 1, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 05444552) на користь ТОВ «ВКФ ІЗОМАЙСТЕР» (65031, м. Одеса, провулок Плиєва, 1-а, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 34930139) 223,17 грн. державного мита.

4. Стягнути з ВАТ «Бром» (м. Красноперекопськ, вул. Северна, 1, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 05444552) на користь ТОВ «ВКФ ІЗОМАЙСТЕР» (65031, м. Одеса, провулок Плиєва, 1-а, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 34930139) 115,82 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 352,33 грн. пені та 67,96 грн. – 3% річних – відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.