Рішення № 31920743, 28.05.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/6990/13-ц

Рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

28 травня 2013 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого одноособово судді Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання Кінгольц М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірний виконавчий напис вчинено на стягнення рухомого майна позивача за Договором застави рухомого майна від 24 грудня 2007 року, яким забезпечено виконання зобовязань позивача ОСОБА_1 за Кредитним договором №72 від 24 грудня 2007 року. На думку позивача, у відповідача не було жодних правових підстав на звернення до органів нотаріату з заявою про вчинення такого виконавчого документа.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, прийшов до наступного.

У судовому засідання встановлено, що 24 грудня 2007 року між Комерційним банком «Західінкомбанк» Товариство з обмеженою відповідальністю (яке змінило своє найменування на ПАТ «Західінкомбанк») (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір №72, за умовами якого Кредитор надав Позичальнику Кредит у розмірі 40 000 доларів США, на споживчі цілі, на умовах, визначених даним кредитним договором, зі с платою 14 %.

У забезпечення виконання договірних зобовязань за вказаним кредитним договором сторони 24 грудня 2007 року уклали Договір застави рухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 24 грудня 2007 року, за реєстровим номером №2502.

Відповідно до умов цього договору заставодавець, ОСОБА_1, з метою забезпечення належного виконання зобовязання, що випливає з Кредитного договору №72 від 24.12.2007 р., передає в заставу, а заставодержатель, КБ «Західінкомбанк» ТОВ (яке змінило своє найменування на ПАТ «Західінкомбанк») цим приймає у заставу в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, що належить заставодавцю на праві власності.

Предметом вказаного договору застави є транспортний засіб автомобіль марки LEXUS RX 330, легковий автомобіль універсал 2005 року випуску, шасі (кузов, рама, колесо) 2T2GA31U26C022914, колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1, тобто рухоме майно.

У звязку з порушенням ОСОБА_1 кредитного договору №72 від 24.12.2007 р. ПАТ «Західінкомбанк» 07.06.2012 р. звернулося до приватного нотаріуса Горохівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 з заявою про вчинення виконавчого напису на заставлене рухоме майно, згідно договору застави від 24.12.2007 р.

06 липня 2012 року приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волинської області, ОСОБА_3, видано виконавчий напис, яким звернено стягнення на транспортний засіб - автомобіль марки LEXUS RX 330, легковий автомобіль універсал 2005 року випуску, шасі (кузов, рама, колесо) 2T2GA31U26C022914, колір сірий, власником якого є ОСОБА_4 та який є предметом застави.

Зобовязання виникають із підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: з договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобовязання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом ( ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Ці підстави зазначені в ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України.

За відсутності інших підстав припинення зобовязання, передбаченого договором або законом, зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобовязання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Інше передбачено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», чинним з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобовязань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями згаданого Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України «Про заставу» застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 цього Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобовязання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1, в якості обґрунтування позовних вимог, зазначив, що виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом з порушенням діючого законодавства, у звязку з тим, що на момент укладання Договору застави від 24.12.2007 р., не діяла норма права про право обтяжувача на власний розсуд обрати такий позасудовий способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Зазначене обґрунтування суд не бере до уваги, у звязку з тим, що п. 5.5. Договору застави від 24.12.2007 р. передбачено, що звернення стягнення на предмет застави проводиться на вибір Заставодержателя за рішенням господарського, загального або третейського судів, виконавчого напису нотаріусу або згідно з умовами, передбаченими розділами даного договору.

Вищезазначений пункт Договору був чинний на час вчинення виконавчого напису нотаріуса 06 липня 2012 року, будь яких підтверджень визнання недійсності цього пункту представником відповідача не надано.

Таким чином, спірні правовідносини сторін врегульовано п. 5.5. Договору застави від 24.12.2007 р. та Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якими передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса підлягає виконанню, оскільки його вчинено щодо рухомого майна в період чинності п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 590, 321, 386, 391 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про заставу», ст. ст. 24, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» ст.ст. 10, 11, 57, 60, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя