Рішення № 31920292, 03.06.2013, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа 211/1030/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.06.2013 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Рибаєв О. А.

при секретарі судового засідання: Курашової О.В.

у присутності: представника відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - ОСОБА_1

у відсутності: позивача1 ОСОБА_2, позивача 2 ОСОБА_3, представника позивачів 1,2 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, суд, -

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, посилаючись на те, що 20 грудня 2009 року у 14 год. 45 хвил. у шлаковій ямі шлакового відділення № 2 конверторного цеху, забою екскаватора ЕКГ 5А -У № 1 цеху технологічного транспорту ПАТ « ОСОБА_5 Кривий Ріг» (надалі за тексом відповідач) під час виконання трудових обовязків водія автотранспортних засобів внаслідок обвалення глиб шлаку температурою 300-400 градусів Цельсію загинув ОСОБА_6, який був сином позивачів 1, 2. Відповідно до матеріалів розслідування нещасного випадку, зокрема згідно п.10 акту форми Н-1 «Про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом» № 59 від 18.01.2010 року та розділів 4; 6 Акту розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 18.01.2010 року нещасний випадок, внаслідок якого загинув син позивачів 1,2, стався з вини відповідача, зокрема у зв'язку з невиконанням посадовими та службовими особами відповідача покладених на них обов'язків з охорони праці на виробництві. Внаслідок смерті сина позивачам 1,2 завдано моральної шкоди, яка полягає у наступному: позивачі 1,2 втратили рідного сина, на підтримку та допомогу якого розраховували у старості, адже син проживав разом з позивачами 1,2 однією сімєю. На момент смерті сина позивачі 1,2 фактично перебували на утриманні сина, оскільки за віком були не працездатними. Отже в наслідок смерті сина суттєво погіршився матеріальний стан позивачів 1,2, що завдає позивачем 1,2 додаткових моральних страждань. Звістка про загибель сина призвела до того, що позивачі 1,2 постійно перебувають у напруженому психічному стані, втратили інтерес до життя, адже думки про смерть сина не покидають позивачів 1,2, навіть зараз. Відчуття того, що позивачі 1,2 ніколи не побачать свого сина, постійно пригнічують позивачів 1,2, що негативно відображається на їх психічному стані. Смерть сина завдала позивачам 1,2 глибоких моральних переживань. Зважаючи на загибель сина, смерть якого настала у зв'язку з грубим порушенням роботодавцем вимог щодо безпеки праці, глибину та тривалість моральних страждань, суттєвих незворотних негативних змін, які відбулись у житті, позивачі 1,2 вважають, що розмір завданої їм моральної шкоди, якій підлягає стягненню з Відповідача на їх користь становить по 180 000 гривень кожному, а всього 360 000 грн.

Позивачі 1,2 в судове засідання не зявилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, надали заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі (а.с.62,63-заяви).

Представник позивачів 1,2 (договори про надання послуг адвоката - а.с.21-22- копії) - ОСОБА_4, в судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином (а.с.31,32,36,47 - повідомлення).

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 (довіреність а.с.45) позов не визнав, проти позову заперечує, надав суду письмові заперечення (а.с.49-50 - заперечення проти позову), документи про розгляд нещасного випадку (а.с. 51-60 копії актів), вимоги позивачів 1,2 не визнає з наступних підстав: відповідно до п. 6 Акту № 59 спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 11.01.2010 та п. 10 Акту № 59 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 11.01.2010, (далі по тексту - Акт Н-5, Акт Н-1), встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_6 - сином позивачів, стався через те, що потерпілий порушив вимоги п. 3.5 «Інструкції з охорони праці для водія автотранспортних засобів цеху технологічного автотранспорту» ОП. 162.03.08, п.1 технологічної карти № 80 «забезпечення безпечного виконання робіт екскаватором ЕКГ 5 А №№1,2 під час завантажування шлаку до автомобіля БелАЗ у шлакових відділеннях № 1,2 конверторного цеху», п.2.3 «Міжцехової технологічної інструкції про порядок обслуговування автомобілями марки БелАЗ конверторного цеху», МЦІ 228.162.02-2004, п. 3.9 «Правил охорони праці на автомобільному транспорті» НПАОП 60.2-1.28-97. Крім того, більшістю членів Комісії зі спеціального розслідування даного нещасного

випадку (чотирма з семи) Акт Н-5 був підписаний з окремими думками, в яких відображена незгода з причетністю до даного нещасного випадку начальника автоколони ОСОБА_7, який в день, коли стався нещасний випадок з ОСОБА_6, знаходився на вихідному і своїми діями впливати на перебіг подій по даному нещасному випадку не міг. Крім того, нормами п. 4 Акту Н-5 та п. 7 Акту Н-1 встановлено, що причинами нещасного випадку є: невиконання вимог інструкції з охорони праці потерпілим; технічних та психофізіологічних причин комісія не вбачає. Настання нещасного випадку знаходилось в прямій залежності від поведінки самого потерпілого, що свідчить про наявність його вини. Відповідно до норми ч. 1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана особі відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, однак, з матеріалів справи вбачається, що нещасний випадок стався з вини потерпілого. Крім того, відповідно до ч.3 ст. 10 та ч. І ст.60 ЦПК України, позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог. Однак, позивачі обмежилися тільки переліком переживань, своїх психічних або емоціональних страждань, які зазначаються в судовій практиці та є загальновідомими. Посилання Позивачів на те, що ними щоденно переносяться глибокі моральні страждання та переживання, не підтверджені належними доказами, такими, як висновок експерта (фахівця) в галузі психології, показаннями свідків тощо. Позивачами не доведено факту спричинення їм моральних страждань, суттєвих незворотних негативних змін, які відбулися, документально не підтверджено твердження про їх постійний напружений психічний стан. Посилання Позивачів на те, що внаслідок загибелі сина суттєво погіршився їх матеріальний стан, оскільки за життя син надавав їм матеріальну допомогу, як на обставину, що обґрунтовує розмір їх моральних страждань, несумісне з правовою природою моральної шкоди, яка за своїм змістом являє собою втрати немайнового характеру (п. З Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995). Крім того, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Всупереч вказаним вимогам, до позовної заяви не надано доказів, які підтверджували б розмір визначеної Позивачами шкоди.

Зі сторони Відповідача сім'ї потерпілого була надана матеріальна допомога в розмірі 5000 грн., а також сплачений поминальний обід в розмірі 3750 грн., на захоронення були виділені автобуси та автомобіль загальною вартістю 1410 грн. (що підтверджується листом №23211-03-3061 від 29.12.2009). Відповідач вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог Позивачів.

Вислухавши сторони, дослідивши надані суду письмові докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.60 ч.1, ч. 4 ЦПК України, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.61 ЦПК України. Доказування не повинно ґрунтуватися на припущеннях. Доказами в розумінні ст.57 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановляються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Судом встановлено, що ОСОБА_6, який помер 20.12.2009 року (а.с.3 копія свідоцтва про смерть) був сином позивача 1,2, згідно свідоцтва про народження (а.с.4 копія свідоцтва про народження). 20 грудня 2009 року у 14 год. 45 хв. у шлаковій ямі шлакового відділення № 2 конверторного цеху, забою екскаватора ЕКГ 5А -У № 1 цеху технологічного транспорту відповідача під час виконання трудових обовязків водія автотранспортних засобів внаслідок обвалення глиб шлаку температурою 300-400 градусів Цельсію загинув ОСОБА_6. Відповідно до матеріалів розслідування нещасного випадку, зокрема згідно п.7 акту форми Н-1 «Про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом» № 59 від 18.01.2010 року (а.с.6-7 копія акту), та п. 4 акту розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 18.01.2010 року (а.с.8-11 копія акту), причиною нещасного випадку є: невиконання вимог інструкції з охорони праці потерпілим, супутніх причин нещасного випадку, а саме: технічних та психофізичних причин не має. Згідно п.10 акту форми Н-1 «Про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом» № 59 від 18.01.2010 року, та п. 6 акту розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 18.01.2010 року, особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці є:

- ОСОБА_6, який порушив вимоги п.3.5 «Інструкції з охорони праці для водія автотранспортних засобів цеху технологічного автотранспорту» ОП.162.03.08, п.1 технологічної карти № 80 «З забезпечення безпечного виконання робіт екскаватором ЕКГ 5 А №№1,2 під час завантажування шлаку до автомобіля БелАЗ у шлакових відділеннях № 1,2 конверторного цеху», п.2.3 «Міжцехової технологічної інструкції про порядок обслуговування автомобілями марки БелАЗ конверторного цеху», МЦІ 228.162.02-2004, п. 3.9 «Правил охорони праці на автомобільному транспорті» НПАОП 60.2-1.28-97;

- ОСОБА_7, начальник автоколони №4 цеху технологічного автотранспорту ВАТ «ОСОБА_5 Кривий Ріг», що порушив вимоги п.3.25.2 «Посадової інструкції начальника автоколони №1,2,3,4,5) цеху технологічного автотранспорту (ЦТА)» ПІ.162.23835.059.

Крім того, суд також дослідив надані відповідачем наступні документи, а саме, особливу думку: первинної профспілкової організації ВАТ АМКР (а.с.12 копія), провідного фахівця відділу праці управління праці і соціальною захисту населення (члена комісії із спеціального розслідування нещасного випадку) ОСОБА_8 (а.с.13 копія), головного технічного інспектора праці (члена комісії із спеціального розслідування нещасного випадку) ОСОБА_9 (а.с.14 копія), завідуючого лабораторії ДП «НДІЮПГ» (члена комісії із спеціального розслідування нещасного випадку) ОСОБА_10 (а.с.15 копія), та витяг з законодавства та інших нормативно-правових актів по охороні праці, вимоги яких були порушені (а.с.59 копія), протокол зустрічі комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком з сімєю померлого (а.с.60 копія).

У судовому засіданні також встановлено, що ні позивачі 1,2 ні відповідач не оскаржували висновків акту форми Н-1 «Про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом» № 59 від 18.01.2010 року та акту форми Н-5 «спеціального розслідування нещасного випадку» №59 від 18.01.2010 року.

Крім того, позивачу 1,2 відповідачем була надана матеріальна допомога в розмірі 5000 грн., сплачений поминальний обід в розмірі 3750 грн., на захоронення були виділені автобуси та автомобіль загальною вартістю 1410 грн. (лист №23211-03-3061 від 29.12.2009 - а.с.61).

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. У відповідності до ч.1,3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника.

Згідно ч.2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам ( усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно п. 9 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справи про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Також підлягають з'ясуванню, чим підтверджується факт заподіяння моральної шкоди чи фізичних страждань немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі оцінюється заподіяна моральна шкода.

Суд, вважає, що у судовому засіданні доведено, що причиною смерті ОСОБА_6 є: - порушення ОСОБА_6 вимог п. 3.5 «Інструкції з охорони праці для водія автотранспортних засобів цеху технологічного автотранспорту» ОП. 162.03.08, п.1 технологічної карти № 80 «забезпечення безпечного виконання робіт екскаватором ЕКГ 5 А №№1,2 під час завантажування шлаку до автомобіля БелАЗ у шлакових відділеннях № 1,2 конверторного цеху», п.2.3 «Міжцехової технологічної інструкції про порядок обслуговування автомобілями марки БелАЗ конверторного цеху», МЦІ 228.162.02-2004, п. 3.9 «Правил охорони праці на автомобільному транспорті» НПАОП 60.2-1.28-97;

- порушення ОСОБА_7, начальником автоколони №4 цеху технологічного автотранспорту ВАТ «ОСОБА_5 Кривий Ріг», вимог п.3.25.2 «Посадової інструкції начальника автоколони №1,2,3,4,5) цеху технологічного автотранспорту (ЦТА)» ПІ.162.23835.059.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, враховуючи, що однією з причин смерті ОСОБА_6, стало порушення ОСОБА_6 вимог п. 3.5 «Інструкції з охорони праці для водія автотранспортних засобів цеху технологічного автотранспорту» ОП. 162.03.08, п.1 технологічної карти № 80 «забезпечення безпечного виконання робіт екскаватором ЕКГ 5 А №№1,2 під час завантажування шлаку до автомобіля БелАЗ у шлакових відділеннях № 1,2 конверторного цеху», п.2.3 «Міжцехової технологічної інструкції про порядок обслуговування автомобілями марки БелАЗ конверторного цеху», МЦІ 228.162.02-2004, п. 3.9 «Правил охорони праці на автомобільному транспорті» НПАОП 60.2-1.28-97, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачів 1,2 по 30 000 гривень кожному, як компенсацію заподіяних душевних страждань та переживань.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 11, 16, п.3 ч.1 ст268, 1167,1168 ЦК України, ст.154 СК України, ст.ст. 153 Кодексу законів про працю України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», ЄДРПОУ 24432974 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 (тридцять) тисяч гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», ЄДРПОУ 24432974 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 (тридцять) тисяч гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», ЄДРПОУ 24432974 на користь держави судовий збір 229,40 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.А.Рибаєв