Рішення № 3192023, 23.12.2008, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛМІ», м. Луганськ,

до Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод», м. Попасна Луганської області, -

про стягнення 8861 грн. 72 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань –Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Любченко І.Л., - довіреність №б/н від 08.12.08 року; Стексова Л.С. - представник, - довіреність №б/н від 01.12.08 року;

від відповідача –не з’явився, -

встановив:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

1)основного боргу станом на 13.11.08 року у сумі 5100,32 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1221,62 грн., 3% річних у сумі 153,01 грн., пені у розмірі 2386,77 грн., а всього 8861,72 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №ДТВ/ВТП/08048/Ю, укладеного між сторонами 04.02.08 року;

2)судових витрат: державного мита –102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118,00 грн.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 09 грудня до 23 грудня 2008 року –у зв’язку з необхідністю надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази, здійснити взаємозвірку стану платежів за спірним договором та у зв’язку з неприбуттям відповідача.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.12.08 року, представники позивача заявили клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4, 22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Представники позивача позов підтримали у повному обсязі.

Вони не згоді з відзивом відповідача на позов в частині нарахування пені (вих. №419-ю від 18.12.08 року), оскільки період, за який нараховується пеня, прямо визначено у п.11.2 договору №ДТВ/ВТП/08048/Ю від 04.02.08 року: за кожний день прострочення; крім того, відповідач при складанні свого розрахунку пені припустився помилки.

Відповідач до судового засідання не з’явився, але звернувся до суду з клопотанням про розгляд спору за відсутності його представника; позов визнав частково, а саме: визнаючи основну суму боргу, не згоден з розміром нарахованої пені, яка, згідно наданого ним розрахунку, може складати 1143,96 грн., а не 2386,77 грн., як заявлено позивачем (вих. №419-ю від 18.12.08 року).

Враховуючи, що клопотання відповідача про розгляд справи по суті за його відсутності не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, приймаючи до уваги те, що представники позивача не заперечують проти задоволення цього клопотання, - суд здійснив розгляд спору по суті за відсутності відповідача.

І. Заслухавши представників сторін, розглянувши наявні у справі та додатково надані сторонами докази, суд дійшов наступного.

1. 04.02.08 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АЛМІ»(Продавець), - з одного боку, - та Товариством з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод»(Покупець), - з іншого боку, - укладено договір №ДТВ/ВТП/08048/Ю, згідно якому Продавець зобов’язується поставити і передати у зумовлені строки у власність Покупця певну продукцію, надалі –Товар, відповідно до специфікацій, зазначених у Додатках, які є невід’ємною частиною договору, а Покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору (п.1.1 договору).

Асортимент товару передбачається у специфікаціях, які додаються до даного договору у додатках (п.3.1).

Покупець оплачує поставлений Товар за ціною, вказаною у рахунках-фактурах, погоджених у Специфікаціях, зазначених у Додатках до цього договору (п.6.1).

Ціна товару є звичайною, узгоджена у Специфікаціях до даного договору, є договірною і не перевищує рівня звичайних цін та включає: вартість товару, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством (п.6.2).

Розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України, в гривнях (п.7.1).

Покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 15 банківських днів з дати поставки товару Покупцю, при умові своєчасного надання Постачальником документів, зазначених у пунктах 8.2 та 2.2 даного договору на поставлений Товар (п.7.2).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2008 року (п.10.1).

Покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за несвоєчасну оплату Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості Товару, за умови, що Постачальник не порушив умови даного договору, зазначені у пунктах 8.2 та 2.2 (п.11.2).

Сплата пені та штрафних санкцій не звільняє сторони від взятих на себе зобов’язань, при цьому Постачальник має право стягнути тільки неустойку, без права відшкодування збитків (п.11.3).

Усі спори між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, розв»язуються у відповідності до законодавства України в господарському суді за місцем знаходження відповідача (п.12.2).

На виконання умов договору Продавець відпустив Покупцеві наступні партії товару, що підтверджується матеріалами справи:

1)витратною накладною №А-00000113 від 06.02.08 року на відпуск канцелярських товарів у асортименті на загальну суму 25178,28 грн. (з ПДВ);

2)витратною накладною №А-00000227 від 13.03.08 року на відпуск паперу PIRANHA Фін. А4 80/500 арк. за у кількості 80 пачок за ціною 23,50 грн. за 1 пачку на загальну суму 2256,00 грн. (з ПДВ);

3)витратною накладною №А-00000314 від 07.04.08 року на відпуск канцелярських товарів в асортименті на загальну суму 5870,20 грн. (з ПДВ), -

а всього на загальну суму 33304,48 грн.

Кожна з накладних має докази отримання товару Покупцем.

Позивач стверджує (і це визнав відповідач), що останнім лише частково вжито заходів, спрямованих на оплату вартості отриманого товару, внаслідок чого станом на 13.11.08 року сума основного боргу становить 5100,32 грн.

ІІ.Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1.Згідно статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов пунктів 1.1 та 4.1 договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, - а також п.2.4 договору (з урахуванням змін до нього).

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

При вирішенні питання про стягнення інфляційний нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, керуючись частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (ГКУ), не погоджується з доводами відповідача про те, що позивач невірно визначив період, за який слід стягувати пеню за спірним договором, а також її суму.

Як встановлено ч.6 ст. 232 ГКУ, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як видно з п.11.2 вищецитованого договору №ДТВ/ВТП/08048/Ю від 04.02.08 року, сторони домовилися про нарахування пені саме «за кожний день прострочення», а тому, з урахуванням вищевикладеного, позивач вірно визначив суму пені за цим спором.

Таким чином, оцінивши доводи сторін та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, покладає їх на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору та вимоги чинного законодавства.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 47-1, 49,75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод», ідентифікаційний код 34502350, яке знаходиться за адресою: місто Попасна, вул. Залізнична, 1 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АЛМІ», ідентифікаційний код 33846811, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Переяславська, 1, - основний борг у сумі 5100 (п’ять тисяч сто) грн. 32 коп., інфляційні нарахування у сумі 1221 (одна тисяча двісті двадцять одна) грн. 62 коп., 3 % річних у сумі 153 (сто п’ятдесят три) грн. 01 коп., пеню у сумі 2386 (дві тисячі триста вісімдесят шість) грн. 77 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 23.12.2008 року за згодою представників позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано – 29 грудня 2008 року.

Суддя А.П.Середа