Постанова № 31919926, 14.06.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/3210/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

при секретарі - Дубовик О.І.,

за участю:

представника позивача - Черчик А.В.,

представника відповідача - Гриценка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

31 травня 2013 року Виробничо - комерційне товариство з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс" (далі - ВК ТОВ "Техкомплектсервіс", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17 травня 2013 року №0000452301.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на помилковість висновку податкового органу щодо порушення ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" приписів пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.138.2, 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, ст.142 Податкового кодексу України, що у свою чергу призвело до заниження податку на прибуток в сумі 303 187,00 грн. Позивач вказує, що додаткова заробітна плата у вигляді щомісячних премій працівникам була нарахована у відповідності до норм Кодексу законів про працю України, Закону України "Про оплату праці", Податкового кодексу України та внутрішніх документів товариства. У зв'язку з відсутністю колективного договору директор товариства за погодженням із уповноваженими органами товариства самостійно визначає форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесене на підставі висновку акту перевірки ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, яким встановлено факти безпідставного віднесення позивачем до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) та до адміністративних витрат додаткової заробітної плати у вигляді щомісячних премій за виконані роботи. Відповідач стверджує, що нарахування зазначених премій працівникам виробництва та адміністративним працівникам повинно бути підтверджено документами, які засвідчують фактичне виконання та обсяг виконаних робіт. До того ж, на думку перевіряючого, зазначена операція суперечить економічній доцільності фінансово - господарської діяльності підприємства, яка направлена на отримання прибутку.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову та просив суд у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" (ідентифікаційний код 32636107) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 19 вересня 2003 року (а.с.172), місцезнаходження: м. Полтава, вул.Лагоди, 42.

З 11 березня 2013 року по 19 квітня 2013 року працівниками ДПІ у м. Полтаві була проведена планова виїзна перевірка ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, результати якої оформлено актом від 26 квітня 2013 року №2332/22.2-09/32636107 (а.с.4-26).

Висновком акту перевірки встановлено порушення підприємством пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.138.2, 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, ст.142 Податкового кодексу України що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 303 187,00 грн.

Не погодившись із висновками контролюючого органу, позивач оскаржив акт перевірки до ДПІ у м. Полтаві (а.с.29-31). За наслідками розгляду заперечень суму донарахованого податкового зобов'язання залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.32-33).

На підставі акту перевірки від 26 квітня 2013 року №2332/22.2-09/32636107 ДПІ у м.Полтаві винесено податкове повідомлення - рішення від 17 травня 2013 року №0000452301 (а.с.34), яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 358 530,50 грн., з них 303 187,00 грн. - за основним платежем та 55 343,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення взято висновок перевірки про заниження ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" податку на прибуток в результаті неправомірного віднесення до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) та до складу адміністративних витрат додаткової заробітної плати у вигляді щомісячних премій за виконані роботи, без документів, що підтверджують фактичне виконання та обсяги виконаних робіт, які пов'язані з господарською діяльністю підприємства та за які нараховуються премії працівникам виробництва і адміністративним працівникам.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість зазначеного висновку і винесеного на його підставі спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

У відповідності до пп.14.1.36 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено перевіркою та підтверджено письмовими доказами в судовому засіданні, ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" протягом перевіряємого періоду включено до витрат підприємства витрати на оплату додаткової заробітної плати у вигляді премії працівникам підприємства та соціальні відрахування із сум премій.

Статтею 138 Податкового кодексу України визначено склад витрат та порядок їх визнання.

Даною нормою, зокрема встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6-138.9, пп.138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.пп.138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст. 140 і ст.141цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу (п.138.1 ст.138).

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.п.138.2, 138.11 цієї статті, п.п.140.2-140.5 ст. 140, ст.142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138).

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп.138.8.2 п.138 ст.138).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оплату праці" основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії,

пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного

законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно зі ст. 142 Податкового кодексу України до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Отже, вищезазначеними нормами законодавства прямо передбачено право на включення до складу витрат платника податку витрати на оплату праці, зокрема як основну так і додаткову заробітну плату та інші виплати виробникам.

Стосовно твердження податкового органу про неналежне документальне підтвердження відповідачем проведених нарахувань премій своїм робітникам та ненадання до перевірки колективного договору, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень Кодексу законів про працю України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів (стаття 10).

Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинними профспілковими організаціями, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони (частина 1 статті 12).

Статтею 15 Закону України "Про оплату праці" визначено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до статуту ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" (а.с.175-188), зареєстрованого виконавчим органом Полтавської міської ради запис № 15881050018001682 від 21 січня 2011 року, виконавчим органом Товариства є одноособовий директор, призначений зборами Учасників (п.10.10). Директор здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства в межах своєї компетенції і прав, визначених цим Статутом, рішеннями зборів Учасників (п.10.11). Директор діє від імені Товариства (п.10.12).

Відповідно до Протоколу загальних зборів ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" від 17 січня 2011 року (а.с.173) та наказу № 8-К від 21 січня 2011 року (а.с.174) на посаду Директора Товариства призначено Мохній Ігоря Юрійовича.

Пунктом 10.13. Статуту Товариства визначена компетенція директора Товариства до якої, зокрема належить:

- прийняття на роботу і звільнення з роботи працівників Товариства, застосування до них засобів заохочення і накладення стягнень;

- організація ведення бухгалтерського обліку і звітності;

- розпорядження майном та грошовими коштами Товариства;

- прийняття рішень по іншим питанням, якщо вони не суперечать чинному законодавству України та Статуту Товариства.

Пунктом 14.1. Статуту Товариства встановлено, що Товариство самостійно розробляє і затверджує штатний розклад, встановлює форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів Учасників.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю колективного договору Товариства, директор Товариства самостійно визначає форми і системи оплати праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат за погодженням з уповноваженими органами Товариства.

Судовим розглядом встановлено, що додаткова заробітна плата у вигляді щомісячних премій працівникам підприємства здійснювалася на підставі:

- наказів про облікову політику підприємства № 1-ОП від 01 січня 2011 року (а.с.68-92) та 01 січня 2012 року (95-119);

- наказів про преміювання працівників підприємства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року (а.с.35-52);

- посадових інструкцій працівників підприємства (а.с.53-56);

- наказів про прийняття на роботу (а.с.57);

- строкових трудових договорів (а.с.62-65);

- відомостей про нараховану заробітну плату (121-171).

При проведенні перевірки вище перелічені первинні документи досліджувалися контролюючим органом.

Згідно з наказами № 1-ОП від 01 січня 2011 року та 01 січня 2012 року формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності здійснюється згідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 26 "Виплати працівникам".

Згідно з цим П(С)БО виплати працівникам включають:

- основна заробітна плата;

- додаткова заробітна плата (у вигляді щомісячних премій, заохочень, витрати на виплати за виконання робіт (послуг) згідно з строковими трудовими договорами, будь-які інші виплати у грошовій формі розмір яких встановлюється за домовленістю сторін);

- виплати при звільненні;

- виплати при закінченні трудової діяльності;

- інші довгострокові виплати.

Так, за період перевірки ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" було прийнято на роботу 43 працівника. Прийом кожного працівника оформлявся наказом на прийом та записом в трудову книжку працівника. При прийомі працівників позивачем здійснювалось ознайомлення їх з посадовими обов'язками визначених посадовою інструкцією відповідної професії. Преміювання працівників здійснювалося на підставі фактично виконаної за місяць роботи на підставі наказу директора Товариства та строкового трудового договору, в якому, зокрема зазначено, що працівнику з боку підприємства надаються гарантії і виплачуються компенсації, визначені законодавством про працю та системою внутрішнього заохочення (преміювання) підприємства.

Отже позивачем у судовому засіданні та під час проведення перевірки були надані всі належні документальні підтвердження нарахування своїм працівникам додаткової заробітної плати у вигляді премії за виконану роботу.

Також суд зазначає, що у відповідності до ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст.8 Закону України "Про оплату праці" держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Отже, у відповідності до вищенаведених норм законодавства, під сферу державного регулювання підпадає встановлення мінімального розміру заробітної плати, тоді як її максимальні розміри не обмежуються та залежать від результатів роботи найманого працівника та господарської діяльності підприємства.

Таким чином висновок ДПІ у м. Полтаві щодо економічної недоцільності нарахування ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" своїм працівникам додаткової заробітної плати у вигляді премії не заслуговує на увагу, оскільки зроблений з перевищенням компетенції органів державної податкової служби.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на сукупність наданих позивачем первинних документів, які підтверджують правомірність визначення суми витрат підприємства, суд не знаходить порушень правил зайняття господарською діяльністю в діях ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" у перевіряємий період та приходить до висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим таке підлягає скасуванню.

Таким чином позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 17 травня 2013 року №0000452301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Виробничо - комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс" (ідентифікаційний код юридичної особи 32636107, вул. Лагоди, 42, м. Полтава) грошові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 19.06.2013 р.

Суддя Є.Б. Супрун