Постанова № 31919878, 30.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2013 р. Справа №801/3143/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

при секретарі судового засідання - Ждані В.Є.,

за участю представників сторін:

від позивача - Рябец С.М.;

від відповідача - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілкат»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Стілкат» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби із вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002481501 від 12.03.2013 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку прибуток в розмірі 17008,00 гривень, у тому числі за основним платежем в сумі 16324,00 гривень та застосовані штрафні санкції в сумі 684,00 гривень, №0004711502 від 12.03.2013 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18026,25 гривень, у тому числі за основним платежем в сумі 14421,00 гривень та застосовані штрафні санкції на суму 3605,25 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірки позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП «Альянс» за жовтень 2011-грудень 2011 року, лютий 2012 року, якою встановлено заниження податку на прибуток на суму 16324,00 гривень, та завищення податкового кредиту з ПДВ у загальній сумі 14421,00 гривень, внаслідок здійснення господарських операцій з зазначеним контрагентом з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні адміністративного позову з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив.

Суд, враховуючі думку представника позивача, який не заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідача, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його та його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі відповідача та його представника, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, у тому числі є заперечення відповідача проти позову, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілкат" є юридичною особою, зареєстрованою 04.01.2011 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 за №632756 (т. 1 а.с.11).

ТОВ "Стілкат" зареєстроване як платник податку на додану вартість з 01.09.2011 року, про що свідчить Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100349547 (т. 1 а.с. 13).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ "Стілкат" є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності позивача є: виробництво металообробних машин, оброблення металів та нанесення покриття на метали, механічне оброблення металевих виробів, оптова торгівля залізними виробами, виробництво інструментів, кування, пресування, штампування, профілювання, порошкова металургія, виробництво мотоциклетних двигунів, роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (т.1 а.с. 9).

Судом встановлено, що у період з 15.02.2013 року по 21.02.2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби проведена позапланова невиїзна перевірки позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП «Альянс» за жовтень 2011 року - грудень 2011 року, лютий 2012 року.

Проведення перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС було пов'язано із отриманням матеріалів перевірки, а саме: акту №36/22/32468182 від 11.04.2012 року, з якого вибачається, що проведення зустрічної перевірки контрагента позивача КП «Альянс» є неможливим, а також зазначено, що платник не знаходиться за податковою адресою, діяльність постачальника КП «Альянс» має ознаки фіктивності та спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС під час перевірки дійшло висновку, що усі операції з продажу товарів (послуг) за участю КП «Альянс» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Результати перевірки знайшли своє відображення у Акті №1224/15.2/37488418 від 27.02.2013 року (а.с. 30-43).

Згідно Акту перевірки відповідачем встановлено порушення:

- п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 16324, гривень, у тому числі по періодах: за 4 квартал 2011 року - 13589,00 гривень, 1 квартал 2012 року - 2735,00 гривень;

- 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту у сумі 14421,00 та заниження ПДВ до сплати в бюджет у сумі 14421,00 гривень, у тому числі: жовтень 2011 року в сумі 4690,00 гривень, листопад 2011 року в сумі 5051,00 гривень, грудень 2011 року в сумі 2076,00 гривень, лютий 2012 року в сумі 2604,00 гривень.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим були прийняті податкові повідомлення-рішення №0002481501 від 12.03.2013 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку прибуток в розмірі 17008,00 гривень, у тому числі за основним платежем в сумі 16324,00 гривень та застосовані штрафні санкції в сумі 684,00 гривень (т. 1 а.с.54), №0004711502 від 12.03.2013 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18026,25 гривень, у тому числі за основним платежем в сумі 14421,00 гривень та застосовані штрафні санкції на суму 3605,25 гривень (т. 1 а.с.56).

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок угод з контрагентами, господарська діяльність яких на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

ТОВ «Стілкат» 05.03.2013 року на вказаний акт перевірки до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим були подані заперечення (т.1 а.с.44-46), які були відхилені листом від 12.03.2013 року (т.1 а.с.47-53).

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підтвердження отримання товару від КП «Альянс» позивачем надані документи бухгалтерської та податкової звітності.

Як свідчать надані документи, між ТОВ «Стілкат» (Замовник) та КП «Альянс» (Постачальник) укладені договори постачання №343/8-11 від 20.01.2011 року та №3-12/52 від 20.01.2012 року.

Відповідно Договору постачання № 343/8-11 від 20.01.2011 року Постачальник надає, а Замовник приймає та оплачує продукцію, а саме: алюмінієвий прокат, сталевий прокат, сталева плита та інший металопрокат та вироби із сталі і кольорових металів згідно специфікаціям, які є невід'ємною частиною договору (т.1 а.с.58).

На підтвердження дійсності зазначеного договору позивачем надані відповідні специфікації:

- специфікація на поставку товару від 20.01.2011 року, предметом постачання є коло алюмінієве діаметром 55мм у кількості 1200 штук за ціною 36,60 гривень (за штуку) без ПДВ та ціною з ПДВ - 43,92 гривень (т.1 а.с. 60);

- специфікація на поставку товару від 06.07.2011 року, предметом постачання є коло алюмінієве діаметром 55мм у кількості 1020 штук за ціною 36,60 гривень (за штуку) без ПДВ та ціною з ПДВ - 43,92 гривень, а також коло алюмінієве діаметром 15мм у кількості 130 штук за ціною 46,20 гривень (за штуку) без ПДВ та ціною з ПДВ - 46,20 гривень (т.1 а.с. 61);

- специфікація на поставку товару від 17.10.2011 року, предметом постачання є коло сталь 45 діаметром 20мм у кількості 1050 штук за ціною 13,35 гривень (за штуку) без ПДВ та ціною з ПДВ - 16,02 гривень, а також плита сталь 40X розміром (м): 2x3x0,025 у кількості 1150 штук за ціною 8,20 гривень (за штуку) без ПДВ та ціною з ПДВ - 9,84 гривень (т.1 а.с. 62);

- специфікація на поставку товару від 17.11.2011 року, предметом постачання є коло стальне діаметром 16мм у кількості 1500 штук за ціною 8805,55 гривень (за штуку) без ПДВ та ціною з ПДВ - 10566,67 гривень (т.1 а.с. 63);

- специфікація на поставку товару від 30.11.2011 року, предметом постачання є коло сталь 45 діаметром 25мм у кількості 100 штук за ціною 36,60 гривень (за штуку) без ПДВ та ціною з ПДВ - 43,92 гривень (т.1 а.с. 64);

- специфікація на поставку товару від 30.11.2011 року, предметом постачання є коло алюмінієве діаметром 55мм у кількості 100 штук за ціною 36,60 гривень (за штуку) без ПДВ та ціною з ПДВ - 43,92 гривень (т.1 а.с. 65);

- специфікація на поставку товару від 27.12.2011 року, предметом постачання є коло Ф30 Ст.45 діаметром 30мм у кількості 310 штук за ціною 11,5167 гривень (за штуку) без ПДВ та ціною з ПДВ - 3570,18 гривень, коло Ф140 діаметром 140мм у кількості 120 штук за ціною 10,3167 гривень (за штуку) без ПДВ та ціною з ПДВ - 1052,30 гривень, коло Ф42 діаметром 42мм у кількості 106 штук за ціною 10,2333 гривень (за штуку) без ПДВ та ціною з ПДВ - 1084,73 гривень, а також коло Ф25 08x18H10 діаметром 25мм у кількості 79 штук за ціною 59,1450 гривень (за штуку) без ПДВ та ціною з ПДВ - 4672,46 гривень (т.1 а.с.66).

Додатковою Угодою №1 до Договору №343/8-11 від 20.01.2011 року викладені реквізити Замовника, інші умови залишились незмінними (т.1 а.с.59).

Відповідно Договору постачання № 3-12/52 від 20.01.2012 року Постачальник надає, а Замовник приймає та оплачує продукцію, а саме: алюмінієвий прокат, сталевий прокат, сталева плита та інший металопрокат та вироби із сталі і кольорових металів згідно специфікаціям, які є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження дійсності зазначеного договору позивачем надані відповідні специфікації:

- специфікація на поставку товару від 10.02.2012 року, предметом постачання є коло Ф42 діаметром 110мм у кількості 220 штук за ціною 12,28 гривень (за штуку) без ПДВ та ціною з ПДВ - 14,74 гривень, а також лист 20 товщиною 20 мм у кількості 660 штук за ціною 7,2450 гривень (за штуку) без ПДВ та ціною з ПДВ - 8,69 гривень (т. 1 а.с. 68);

- специфікація на поставку товару від 20.01.2012 року, предметом постачання є коло Ф110 діаметром 110мм у кількості 600 штук за ціною 7,5500 гривень (за штуку) без ПДВ та ціною з ПДВ - 5436,00 гривень, а також лист коло Ф54 діаметром 54 мм у кількості 98 штук за ціною 10,3100 гривень (за штуку) без ПДВ та ціною з ПДВ - 1212,46 гривень (т.1 а.с. 69);

Позивачем також надані сертифікати якості на метал серії 08 №215120, №09-20814 від 01.07.2011 року та №188251 (т.1 а.с.70-72).

На виконання умов вказаних договорів сторонами підписані накладні загальну суму 86520,81 гривень, у т.ч. ПДВ 14421 гривень, а саме:

- видаткова накладна від 17.10.2011 року № -р53778 на загальну суму 28137,00 гривень, в тому числі ПДВ - 4689,50 гривень (т. 1 а.с.119, зворотна сторінка);

- податкова накладна від 28.10.2011 року №216 на загальну суму 28137,00 гривень, в тому числі ПДВ - 4689,50 гривень (т.1 а.с.119);

- видаткова накладна від 30.11.2011 року № -р54124 на загальну суму 4392,00 гривень, в тому числі ПДВ - 732,00 гривень (т.1 а.с.120, зворотна сторінка);

- податкова накладна від 30.11.2011 року №263 на загальну суму 4392,00 гривень, в тому числі ПДВ - 732,00 гривень (т.1 а.с.120);

- видаткова накладна від 29.11.2012 року № -р54075 на загальну суму 10061,71 гривень, в тому числі ПДВ - 1676,95 гривень (т.1 а.с.121, зворотна сторінка);

- податкова накладна від 29.11.2012 року №239 на загальну суму 10061,71 гривень, в тому числі ПДВ - 1676,95 гривень (т.1 а.с.121);

- видаткова накладна від 17.11.2011 року № -р54020 на загальну суму 15850,00 гривень, в тому числі ПДВ - 2641,67 гривень (т.1 а.с.122, зворотна сторінка);

- податкова накладна від 17.11.2011 року №134 на загальну суму 15850,00 гривень, в тому числі ПДВ - 2641,67 гривень (т.1 а.с.122);

- видаткова накладна від 27.12.2011 року № -р54438 на загальну суму 12455,64 гривень, в тому числі ПДВ - 2075,95 гривень (т.1 а.с.123, зворотна сторінка);

- податкова накладна від 23.12.2011 року №196 на загальну суму 12455,64 гривень, в тому числі ПДВ - 2075,95 гривень (т.1 а.с.123);

- видаткова накладна від 01.02.2012 року № на загальну суму 6648,46 гривень, в тому числі ПДВ - 1108,08 гривень (т.1 а.с.124, зворотна сторінка);

- податкова накладна від 01.02.2012 року №1 на загальну суму 6648,46 гривень, в тому числі ПДВ - 1108,08 гривень (т.1 а.с.124);

- видаткова накладна від 10.02.2012 року № на загальну суму 8976,00 гривень, в тому числі ПДВ - 1496,00 гривень (т.1 а.с.125, зворотна сторінка);

- податкова накладна від 10.02.2012 року №36 на загальну суму 8976,00 гривень, в тому числі ПДВ - 1496,00 гривень (т.1 а.с.125).

Оплата придбаного товару на зазначену суму, у т.ч. ПДВ підтверджується відповідними виписками банку т платіжними дорученнями (т.1 а.с.127-135).

Згідно з договором оренди №51/11КУ/2-11 від 04.01.2011 року та додаткових угод №1 від 01.03.2011 року №2 від 01.11.2011 року, №3-12 від 01.01.2013 року, № 4 від 01.06.2013 року та №5 від 01.08.2013 року зберігання сировини, отриманої від КП «Альянс» здійснювалось у орендованих позивачем приміщеннях (т.1 а.с.82-89).

Судом також встановлено, що з використанням сировини (матеріалів), придбаної від КП «Альянс» ТОВ «Стілкат» вироблена продукція з метою реалізації господарської діяльності, у тому числі на виконання договорів іншими контрагентами а саме: №2269-1/12/2-12 від 03.01.2012 року, №1-11 від 04.01.2011 року з ДП «Фесто Виробництво» стосовно поставки виробів з металу (а.с.203-205), №4-12/130 від 27.01.2012 року з ТОВ «Грінтек Енерджи» (а.с.265-266).

Як вбачається з матеріалів справи, використання цієї продукції здійснювалося за відповідними виробничими актами на списання:

- виробничий акт №10 на списання сировини та матеріалів за жовтень 2011 року на загальну суму 12964,64 гривень (т.1 а.с.139);

- виробничий акт №11 на списання сировини та матеріалів за листопад 2011 року на загальну суму 21557,71 гривень (т.1 а.с.139-а);

- виробничий акт №12 на списання сировини та матеріалів за грудень 2011 року на загальну суму 22109,96 гривень (т.1 а.с.140);

- виробничий акт №1 на списання сировини та матеріалів за січень 2012 року на загальну суму 1579,18 гривень (т.1 а.с.141);

- виробничий акт №2 на списання сировини та матеріалів за лютий 2012 року на загальну суму 22162,70 гривень (т.1 а.с.142);

- виробничий акт №3 на списання сировини та матеріалів за березень 2012 року на загальну суму 16425,67 гривень (т.1 а.с.144);

- виробничий акт №4 на списання сировини та матеріалів за квітень 2012 року на загальну суму 34540,08 гривень (т.1 а.с.145);

- виробничий акт №5 на списання сировини та матеріалів за травень 2012 року на загальну суму 28351,90 гривень (т.1 а.с.146);

- виробничий акт №6 на списання сировини та матеріалів за червень 2012 року на загальну суму 10306,63 гривень (т.1 а.с.147);

- виробничий акт №7 на списання сировини та матеріалів за липень 2012 року на загальну суму 22720,91 гривень (т.1 а.с.148);

- виробничий акт №8 на списання сировини та матеріалів за серпень 2012 року на загальну суму 16188,05 гривень (т.1 а.с.149);

- виробничий акт №9 на списання сировини та матеріалів за вересень 2012 року на загальну суму 16577,36 гривень (т.1 а.с.150);

- виробничий акт №10 на списання сировини та матеріалів за жовтень 2012 року на загальну суму 20148,09 гривень (т.1 а.с.151);

- виробничий акт №11 на списання сировини та матеріалів за листопад 2012 року на загальну суму 48239,75 гривень (т.1 а.с.152);

- виробничий акт №12 на списання сировини та матеріалів за листопад 2012 року на загальну суму 1583,52 гривень (т.1 а.с.153);

- виробничий акт №13 на списання сировини та матеріалів за грудень 2012 року на загальну суму 14896,47 гривень (т.1 а.с.154);

- акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів використовуваних для потреб виробництва від 30.12.2012 року на загальну суму 2282,26 гривень (т.1 а.с.143).

Вироблена з отриманих матеріалів продукція оприбуткована ТОВ «Стілкат», залишки (відходи) металів збувалися за відповідними угодами про здачу лому зі складанням актів (т.1 а.с.155-159).

Суд зазначає, що податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 року, а саме: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору. Податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов угод з вищезазначеним контрагентом, а також включення суми ПДВ. Отриманий товар був оплачений позивачем у безготівковій формі, що також було встановлено перевіркою.

Отже, вказані первинні документи підтверджують товарність спірних господарських операцій.

ТОВ «Стілкат» 09.02.2012 року були подані до ДПІ у м. Сімферополь АР Крим ДПС декларації з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартал 2011 року та 1 квартал 2012 року, в яких задекларовані витрати, понесені на придбання послуг від контрагентів позивача (т.1 а.с. 90-97).

Судом встановлено, що ТОВ «Стілкат» 17.11.2011 року було подано до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, разом з Додатком № 5, згідно з яким ним було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 18120,00 гривень (т.1 а.с. 98-100).

Відповідно до реєстру виданих та отриманих накладних у жовтні 2011 року податкова накладна, виписана КП «Альянс» 28.10.2011 року на загальну суму 28137,00 гривень, в тому числі ПДВ у сумі 4689,50 гривень, була отримана позивачем 28.10.2011року (т.1 а.с. 101, зворотна сторінка).

ТОВ «Стілкат» 16.12.2011 року було подано до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС декларацію з податку на додану вартість за листопад 2011 року, разом з Додатком № 5, згідно з яким ним було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 12312,00 гривень (т.1 а.с. 102-104).

Відповідно до реєстру виданих та отриманих накладних у листопад 2011 року податкова накладна, виписана КП «Альянс» 17.11.2011 року на загальну суму 15850,00 гривень, в тому числі ПДВ у сумі 2641,67 гривень, була отримана позивачем 17.11.2011 року (т.1 а.с. 106, зворотна сторінка), податкова накладна, виписана КП «Альянс» 29.11.2011 року на загальну суму 10061,71 гривень, в тому числі ПДВ у сумі 167,95 гривень, була отримана позивачем 30.11.2011 року, а також податкова накладна, виписана КП «Альянс» 30.11.2011 року на загальну суму 4392,00 гривень, в тому числі ПДВ у сумі 732,00 гривень, була отримана позивачем 30.11.2011 року (т.1 а.с.107).

ТОВ «Стілкат» 17.01.2012 року було подано до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС декларацію з податку на додану вартість за грудень 2011 року, разом з Додатком № 5, згідно з яким ним було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 20214,00 гривень (т.1 а.с. 108-110).

Відповідно до реєстру виданих та отриманих накладних у грудні 2011 року податкова накладна, виписана КП «Альянс» 23.12.2011 року на загальну суму 12455,60 гривень, в тому числі ПДВ у сумі 2075,93 гривень, була отримана позивачем 27.12.2011 року (т.1 а.с. 113, зворотна сторінка).

ТОВ «Стілкат» 15.03.2012 року було подано до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС декларацію з податку на додану вартість за лютий 2012 року, разом з Додатком № 5, згідно з яким ним було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 24620,00 гривень (т.1 а.с. 114-116).

Відповідно до реєстру виданих та отриманих накладних у лютому 2012 року податкова накладна, виписана КП «Альянс» 01.02.2012 року на загальну суму 6648,46 гривень, в тому числі ПДВ у сумі 1108,08 гривень, була отримана позивачем 01.02.2012 року та податкова накладна, виписана КП «Альянс» 10.02.2012 року на загальну суму 8976,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 1496,00 грн., була отримана позивачем 10.02.2012 року (т.1 а.с. 118, зворотна сторінка).

Стосовно висновків відповідача, що усі операції між позивачем та контрагентом КП «Альянс» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З 01.01.2011 року набрав чинність Податковий кодекс України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу).

В судовому засіданні були досліджені документи ТОВ «Стілкат», які підтверджують фактичне придбання та використання позивачем всіх отриманих від КП «Альянс» товарів, та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Чинним законодавством України на покупця товару - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємством, яке було зареєстрованим платником податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, податок сплачений в ціні товару.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Навпаки з наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар був поставлений, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняти спірні повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0002481501 від 12.03.2013 року та №0004711502 від 12.03.2013 року не можуть бути визнаними такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно повернути позивачу судові витрати в розмірі 350 гривень 34 копійки.

В судовому засіданні 30.04.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 07.05.2013 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 12 березня 2013 року №0002481501, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілкат», про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 17008 (сімнадцять тисяч вісім) гривень 00 копійок.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 12 березня 2013 року №0004711502, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілкат», про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 18026 (вісімнадцять тисяч двадцять шість) гривень 25 копійок.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стілкат» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 350 (триста п'ятдесят) гривень 34 копійки.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.