Постанова № 3191986, 03.03.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2009 № 35/375

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Маслова О.Г. – (дов. № 10/12/-8 від 05.12.2008р.)

від відповідача -Рудий В.В. – (дов. № б/н від 15.01.2009р.)

Чеботаренко О.В. – (дов. № б/н від 15.01.2009р.)

Паєв В.І. - (дов. № б/н від 15.01.2009р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.09.2008

у справі № 35/375 (суддя

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Мерск Україна Лтд"

про стягнення 129393,41 грн.

Постанова приймається 03.03.2009р. у зв’язку з оголошенням в судових засіданнях 20.01.2009р., 03.02.2009р. та 17.02.2009р. перерви відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Рибоконсервний завод Екватор” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мерск Україна” про стягнення 129393,41 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.09.2008р. у справі № 35/375 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись з згаданим рішенням суду звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні 09.11.2008р. від представника відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу в яких він просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Через відділ документального забезпечення 19.01.2009р. від представника відповідача надійшли доповнення до заперечення на апеляційну скаргу.

Через відділ документального забезпечення 19.01.2009р. від представника позивача надійшли пояснення по справі.

Через відділ документального забезпечення 02.02.2009р. від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представники відповідача проти апеляційної скарги заперечували.

Заслухавши представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибоконсервний завод Екватор” підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Рибоконсервний завод Екватор” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мерск Україна” про стягнення 129393,41 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок затримки відповідачем доставки товару, яка була зумовлена несвоєчасним оформленням відповідачем документів, необхідних для подальшого транспортування товару, позивачу було завдано збитки.

Місцевим судом у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибоконсервний завод Екватор” про стягнення 129393,41 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мерск Україна” відмовлено повністю.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов не вірного висновку, враховуючи наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Рибоконсервний завод “Екватор” (далі - позивач, Покупець) та Компанією “FINMORE INVESTMENTS LTD” (далі - Продавець) було укладено контракт № UKR -23/05-2006 від 23.05.2006р. (далі - Контракт).

Пунктом 1.1 Контракту передбачено, що Продавець продає, а Покупець приймає і оплачує на умовах СFR контейнерний порт Іллічівськ (Україна) рибу свіжеморожену (далі - Товар).

Згідно з п.4.1 Контракту поставка товару здійснюється на умовах СFR контейнерний порт Іллічівськ у відповідності з міжнародними правилами тлумачення термінів “ІНКОТЕРМС-2000 рік”.

Партія товару повинна бути поставлена Продавцем не пізніше 60 календарних діб з моменту оплати даної партії (п.6.1 Контракту).

Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту його доставки до пункту призначення, тобто після виконання умов поставки і відповідно п.4 Контракту (и. 11.1 Контракту).

За невиконання зобов'язань, передбачених даним Контрактом, винна сторона несе майнову відповідальність у розмірі фактично завданих збитків іншій стороні (п.10.1 Контракту).

Також, сторонами були прийняті доповнення до Контракту, а саме № 7 від 17.10.2007р. та № 8 від 26.12.2007р., згідно з якими Продавець продає, а Покупець приймає та оплачує на умовах СFR - м. Богодухів, вул. Залізнодорожня, 14, Харківська область, Україна, рибу свіжоморожену (далі - Товар). Поставка Товару здійснюється на умовах СFR - м. Богодухів, вул. Залізнодорожня, 14, Харківська область, Україна, у відповідності з міжнародними правилами тлумачення термінів “ІНКОТЕРМС-2000 рік”.

Крім того, 17.10.2007р. між сторонами було укладено Додаткову угоду до Контракту, згідно з п.2.1 якої Продавець зобов'язався погасити заборгованість перед Покупцем у сумі 125 534 доларів США 55 центів товаром (риба свіжеморожена) на умовах СFR місто Богодухів, Україна. При цьому, всі витрати, що стосуються перевезення, експедирування до пункту призначення, відвантаження, а також витрати на обслуговування вантажу в порту, оплачує Продавець.

На виконання умов Контракту, з урахуванням Додаткових угод та доповнень до нього, Продавець уклав договір перевезення з Компанією “MAERSK LINE”, що підтверджується коносаментом РТЕ007725.

У згаданому коносаменті вказано, що представником Компанії “MAERSK LINE” є Товариство з обмеженою відповідальністю “Мерск Україна” (далі- відповідач), пункт призначення доставки товару - місто Богодухів Харківської області.

08.01.2008р. позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 01/01/08, в якому просив останнього повідомити причину затримки доставки вантажу (товару) та зазначив, що повідомить Постачальника товару про порушення відповідачем строків поставки позивачу контейнерів з вантажем.

Листом вих.№ 2141 від 11.01.2008р. відповідач повідомив позивача про те, що контейнери з товаром по коносаменту РТЕ007725 прибули та були відвантажені з борту судна ANTJE SCULTE 30.12.2007р. Однак, у зв'язку з об'єктивними обставинами, експедитор відповідача не встиг пройти оформлення митниці та СЕС, що призвело до понаднормового зберігання контейнерів в порту Іллічівська і, як наслідок, необхідності оплати демереджа (простою).

11.01.2008р. відповідачем було виставлено позивачу до сплати рахунок-фактуру №ОУ-0000083 на 40 237,70 грн. за зберігання контейнерів в порту.

Вказаний рахунок-фактура був оплачений позивачем в той же день, що підтверджується платіжним дорученням № 9 від 11.01.2008р. на суму 40 237,70 грн.

Позивач стверджує, що на момент оплати демереджу (простою), він ще не набув право власності на товар, який перевозився в контейнерах, отже, на дату пред'явлення відповідачем до сплати рахунку-фактури фактичним власником вантажу був не позивач, а компанія “FINMORE INVESTMENTS LTD”, тому згідно з умовами Контракту, доповнень та Додаткових угод до нього і коносаменту саме компанія “FINMORE INVESTMENTS LTD” повинна була відшкодовувати витрати, пов'язані з понаднормовим зберіганням вантажу в порту (демередж).

Згідно з п. 11.1 Контракту право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту його доставки до пункту призначення, тобто після виконання умов поставки і відповідно п.4 Контракту.

Відповідно до доповнення до Контракту, а саме № 7 від 17.10.2007р. та № 8 від 26.12.2007р., згідно з якими Продавець продає, а Покупець приймає та оплачує на умовах СFR - м. Богодухів, вул. Желізнодорожня, 14, Харківська область, Україна, рибу свіжоморожену (далі - Товар). Поставка Товару здійснюється на умовах СFR - м. Богодухів, вул. Желізнодорожня, 14, Харківська область, Україна, у відповідності з міжнародними правилами тлумачення термінів “ІНКОТЕРМС-2000 рік”.

Статтею 113 Кодексу торговельного мореплавства України визначено поняття договору морського перевезення вантажу згідно з яким за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов’язується перевезти доручений йому відправником вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов’язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер).

Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу відповідно до ст. 134 Кодексу торговельного мореплавства України є коносамент.

Відповідно до ст. 135 Кодексу торговельного мореплавства України правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом. Умови договору морського перевезення, не викладені в коносаменті, обов’язкові для одержувача, якщо в коносаменті зроблено посилання на документ, в якому вони викладені.

Частиною 1 ст. 137 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено докази приймання вантажу до перевезення, а саме після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов’язані видати відправнику коносамент, який є доказом приймання перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті.

З коносаменту РТУ 007725 вбачається, що відповідач взяв на себе зобов’язання перевезти вантаж з порту відправлення Nouadhibou (Мавритания ) в порт призначення (место доставки) м. Богодухів.

Відповідно до ст.163 Кодексу торговельного мореплавства України, під час прийому вантажу одержувач зобов’язаний відшкодувати витрати, зроблені перевізником за рахунок вантажу, внести плату за простій судна в порту вивантаження, а також сплатити фрахт і плату за простій у порту навантаження, якщо це передбачено в коносаменті або іншому документі, на підставі якого перевозився вантаж, а у випадку загальної аварії – внести аварійний внесок або надати належне забезпечення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що простій контейнерів в порту повинен оплачувати одержувач грузу.

Відповідно до ст. 170 Кодексу торговельного мореплавства України, усі належні перевізнику платежі сплачуються відправником вантажу (фрахтувальником).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною.

А тому, колегія суддів вважає, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми 40237,70 грн. підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Жодних точних даних, належних та допустимих доказів, які би свідчили про те, що позивач поніс збитки у вигляді заробітної плати робітникам гардинного цеху, які не приймали участь в виготовленні консервів за відсутності риби, і яким заробітна платня була виплачена за дні вимушеного простою в сумі 18425,30 грн. та втрат пального в сумі 70730,41 грн., а всього 89155,71 грн. позивачем суду не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в цій частині слід у позові відмовити.

Отже, місцевий суд, не взявши до уваги належні докази позивача, невірно встановив обставини справи, чим порушив статтю 43 Господарського процесуального кодексу України, та прийняв необґрунтоване рішення.

Отже, на думку колегії суддів позивачем доведено обставини, що мають значення для справи.

Крім цього, на думку колегії суддів слід зазначити, що в мотивувальній частині рішення місцевий суд допустився помилки, а саме зазначив, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибоконсервний завод Екватор” підлягає частковому задоволенню, отже рішення суду першої інстанції повинно бути частково скасовано.

Керуючись ст. 101- 105 ГПК України, колегія, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибоконсервний завод Екватор” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва у справі № 35/375 від 15.09.2008р. скасувати частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мерск Україна” (01601, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44,оф. 13С, код ЄДРПОУ 19351630, р/р 260032000531630 в АКБ СІТІБАНК Україна, МФО 300584), а у випадку відсутності коштів – з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибоконсервний завод “Екватор” (61052, м. Харків, вул. Енгельса, 29-А, ком. 901, код ЄДРПОУ 32674729, р/р 26006301998 в Першому Харківському Філіалі АКБ “Базис” МФО 351599) 40237,70 грн., 201,19 грн. - державного мита за розгляд справи в апеляційні інстанції, 402,37 державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції. та 36,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Матеріали справи № 35/375 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя

Судді