ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
______
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №
За позовом Комунального підприємства житлово-експлуатаційної контори № 2 міста Первомайськ, м. Первомайськ Луганської області,
до Приватного підприємства «Ірбіс», м. Первомайськ Луганської області, -
про стягнення 8 752 грн. 78 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судових засідань Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача –Демидов С.О. –юрисконсульт, - довіреність №114 від 05.05.08 року;
від відповідача - Шостак О.В. - представник, - довіреність № б/н від 27.11.08 року, -
розглянувши матеріали справи, -
в с т а н о в и в:
суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за оренду комунального майна у розмірі 8 752 грн. 78 коп. у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 1, укладеного між сторонами 24.01.01 року.
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК) розгляд справи було відкладено з 27 листопада на 11 грудня 2008 року –у зв’язку з неявкою позивача.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 11.12.08 року у зв’язку з хворобою судді Москаленко М.О. розгляд справи доручено судді Середі А.П.
Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 11 грудня 2008 року до 09 січня 2009 року та з 09 січня до 27 січня 2009 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази та здійснити взаємозвірку стану розрахунків за спірним договором.
У судовому засіданні, яке відбулося 27.01.09 року, представники сторін звернулися до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.
Представник позивача позов підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача позов визнав частково: на суму 1462,95 грн., про що повідомив суд своїм листом за вих. №б/н від 27.01.09 року.
І.Заслухавши представник сторін, дослідивши обставини справи та надані матеріали, суд дійшов наступного.
24.01.01 року між Житлово-експлуатаційною конторою №2 Первомайського міськвиконкому (далі –ЖЕК №2, - орендодавець), - з одного боку, - та Приватним підприємством «Ірбіс»(далі –ПП «Ірбіс», - орендар), - з іншого боку, - укладено договір №1, згідно якому орендодавець згідно акту передає орендареві екскаватор ЕО-2775, державний номер 57-94 ВЧ у робочому стані, а орендар приймає його в оренду (п.1).
За час експлуатації екскаватора орендар зобов’язується здійснювати його технічне обслуговування, ремонт та заправку (п.2).
Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання зобов’язань, покладених на них договором, у відповідності до чинного законодавства. У випадку порушення однієї із сторін умов договору інша сторона має право розірвати договір в односторонньому порядку (п.3).
Оплата за оренду екскаватора встановлена за домовленістю сторін у сумі 200,00 грн. на місяць, у т.ч. ПДВ (п.3.1).
Орендар має право сплачувати орендну плату як грошовими коштами, так і ПММ (бензином). Оплата повинна бути здійснена не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. За прострочення платежів орендар зобов’язаний сплатити пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожний місяць прострочення (п. 3.2).
Екскаватор ЕО 2775, державний номер 57-94 ВЧ на час оренди знаходиться на повному забезпеченні орендаря та зберігається на його території (п.4.1).
Після закінчення терміну договору орендар зобов’язаний передати екскаватор орендодавцю згідно акту, у робочому стані. Впродовж 5-ти днів після повернення орендарем екскаватора відповідальність за крупну поломку вирішується комісійно за участю представників обох сторін (п.4.3).
Цей договір складено у 2-х примірниках, з яких один знаходиться у орендодавця, а другий –у орендаря та вони дійсні з 24.01.2001 року до 24.02.2001 року (а.с.8-9).
Акт приймання-передачі екскаватора сторони до справи не надали, але жодна з них не оспорює факт передачі екскаватора від орендодавця –орендареві.
В подальшому на підставі листів орендаря (вих. №10 від 20.12.01 року (а.с.11); вих. №б/н та без дати (а.с. 12); вих. №б/н та без дати (а.с.13); вих. №б/н та без дати (а.с. 14) термін дії договору було продовжено кожного разу на один рік –з 24.02.2001 року аж до 31.12.05 року.
У зв’язку з неналежним виконанням умов договору оренди орендодавець 06.07.04 року за вих.№683 спрямував на адресу орендаря (відповідача по цій справі) претензію, у якій запропонував сплатити борг з орендної плати у сумі 2199,78 грн. (а.с.15).
З матеріалів справи вбачається, що викладені у ній вимоги орендарем не були задоволені.
18.07.05 року орендар звернувся до орендодавця з листом №36, в якому висловив прохання –розірвати договір та призначити комісію для приймання-передачі екскаватора (а.с.16).
На підставі цього листа була створена двостороння комісія, яка дійшла висновку, що орендар пред’явив їй для огляду не екскаватор ЕО 2775, державний номер 57-94 ВЧ, а інший, у зв’язку з чим приймання-передача не відбулися, спірний екскаватор залишено у розпорядженні орендаря, договір №1 від 24.01.01 року не розірвано (а.с. 17).
04.08.05 року орендар листом за вих. №45 повідомив орендодавця про одностороннє розірвання договору №1 від 24.01.01 року (а.с. 18); при цьому предмет оренди орендар орендодавцеві не повернув.
З огляду на останню обставину орендодавець 19.10.05 року за вих. №842 спрямував орендарю претензію, в якій поставив вимогу про сплату заборгованості за період з вересня 2003 року по 01.10.05 року у розмірі 2052,78 грн. та повернення екскаватора (а.с.19-20).
На цій стадії вирішення спору сторони тричі складали акти взаємозвірки стану платежів за спірним договором та погоджувалися. що станом на 29.04.05 року мав місце борг у розмірі 1052,78 грн. (акт №68), а станом на 21.07.05 року –1452,78 грн. (акт №72); станом на 19.06.06 року –3982,45 грн.
У 2006 році орендодавець звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з орендаря боргу з орендної плати у розмірі 3697,18 грн.
Ухвалою суду від 20.06.06 року (справа №15/261) господарський суд затвердив мирову угоду сторін, згідно якій:
орендар зобов’язався до 31.12.06 року сплатити орендодавцеві частину боргу у розмірі 1759,95 грн.(п.1);
орендодавець зобов’язався відшкодувати орендарю грошові кошти у сумі 2019,50 грн. за здійснення капітального ремонту екскаватора (п. 2);
Орендар відшкодовує орендодавцеві судові витрати у сумі 203,00 грн. (п. 3);
орендар у строк до 01.09.06 року зобов’язався купити у орендодавця спірний екскаватор (п.4).
18.06.06 року сторони за основним договором уклали додаткову угоду, згідно якій домовилися, що до п. 3.1 основного договору вносяться зміни, згідно яким у разі необхідності здійснення капітального ремонту екскаватора 30% витрат несе орендар, а 70% - орендодавець (п.1); за орендарем визнано переважне право на придбання у власність спірного екскаватора (п.2) (а.с. 26).
На виконання мирової угоди від 20.06.06 року орендодавець створив комісію, яка, прибувши на місце знаходження екскаватора, дійшла висновку, що «провести приймання-передачу представленого орендарем екскаватора не є можливим з огляду на повну невідповідність його екскаватору, який було передано в оренду»(а.с.60-61).
Спір щодо об’єкта оренди та сплати орендної плати був предметом перевірки з боку Контрольно-ревізійного відділу у місті Первомайську Луганської області (далі –КРВ), за результатами якої складено довідку №190-21/9з від 15.01.08 року, згідно якій встановлено, що:
орендар частково погасив суму боргу (платіжне доручення №92 від 19.07.06 року на суму 500,00 грн. (297,00 грн. основного боргу + 203,00 грн. судових витрат);
ПП «Ірбіс»в ході перевірки стверджувало, що встановило на орендований екскаватор новий двигун вартістю 2885,00 грн., але документально цей факт не підтвердило, з огляду на що КРВ дійшов висновку, що орендодавець правомірно не визнав борг у цій сумі погашеним;
спірний екскаватор не було продано, оскільки він перебував у податковій заставі (а.с. 76-77).
Обидві сторони підтвердили у судовому засіданні, що:
мирова угода від 20.06.06 року ними до цього часу не виконана;
спірний екскаватор до цього часу перебуває у орендаря;
борг, що є предметом спору по цій справі, відповідачем не погашено.
Позивач надав до суду розрахунок суми боргу за період з вересня 2003 року по вересень 2008 року, в якому стверджує, що сума боргу станом на 01.10.08 року становить 8752,78 грн. (а.с. 62-63), - при цьому платіж у розмірі 500,00 грн., про який йдеться у вищезгаданій довідці КРВ, ним враховано.
Відповідач, як сказано вище, позов визнав частково –у розмірі 1462,95 грн., що підтверджується як листом відповідача від 27.01.09 року за вих. №б/н, так і акт звірення взаємних розрахунків станом на 01.01.09 року, підписаним обома сторонами, при цьому позивач вважає, що борг на вказану дату становить 9352,78 грн., а відповідач –що він становить 1462,95 грн.
Як вбачається з останнього акту взаємозвірки, сума боргу, за даними позивача, становить уже не 8752,78 грн. (позовна заява від 07.11.08 року вих. №1343, - а.с. 2-4), 9352,78 року.
При вирішенні цього спору суд виходить з того, що позивач, з огляду на вищевказаний факт, не звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, а тому суд розглядає спір в межах, заявлених у вищезгаданій позовній заяві, - тобто про стягнення боргу у сумі 8752,78 грн.
Представник відповідача звернувся до суду з заявою про застосування при вирішенні цього спору терміну позовної давності (а.с.118).
ІІ.Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
1.Суд вважає, що термін позовної давності при вирішенні цього спору не підлягає застосуванню з урахуванням наступного.
Частка боргу за період з вересня 2003 року по 20 червня 2006 року становить 3779,45 грн. (1759,95 грн. + 2019,50 грн. (а.с. 24-25).
Внаслідок того, що відповідач на час розгляду цього спору не надав належних доказів здійснення ним капітального ремонту двигуна спірного екскаватора, - позивач не вважає частину боргу у розмірі 2019,50 грн. погашеною.
У суду також відсутні правові та фактичні підстави для такого висновку.
З мирової угоди від 20.06.06 року вбачається, що станом на вказану даті відповідач визнавав наявність у нього перед позивачем боргу у загальній сумі 3779,45 грн.
Згідно ст. 256 ЦКУ позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУ).
За загальним правилом (частина 1 Стаття 261 ЦКУ) перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Статтею 264 Цивільного кодексу встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Таким чином, суд виходить з того, що укладення сторонами мирової угоди від 20.06.06 року є безумовним доказом визнання відповідачем станом на 20.06.06 року наявності свого боргу перед позивачем за період з вересня 2003 року по 20.06.06 року у розмірі 3779,45 грн.
З 20.06.06 року до 11.11.08 року (дати звернення позивача з цим позовом до суду) трирічний термін не сплинув (ст. 257 ЦКУ).
Що стосується частки боргу, яка виникла з 20.06.06 року по 11.11.08 року, то термін позовної давності для її стягнення також не сплинув.
Отже, борг підлягає стягненню у повній сумі, заявленій позивачем.
2.При вирішенні цього спору суд виходить з того, що спірні правовідносини між сторонами виникли 24.01.01 року, тобто під час діє Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року та продовжують мати місце після 01.01.04 року, - дати набрання чинності Цивільним кодексом України. З огляду на цю обставину суд, керуючись п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, згідно якому Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Як сказано у п. 1 ст.11 ЦКУ, цивільні права та зобов'язання виникають з дій осіб, встановлених актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та зобов'язань, між іншим, є договори та інші правочини.
Згідно частині 1 ст.202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).
Одностороння відмова від зобов’язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).
Відповідно до ст.526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно статті 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦКУ передбачено правові наслідки порушення зобов'язання: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Статтею 623 ЦКУ встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч.1).
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч.2).
Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (ч.3).
Згідно статті 624 ЦКУ, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.
Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.
Правовідносини, що мають місце між сторонами за цим спором, належать до орендних.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний термін (частина 1 ст.759 ЦКУ).
Згідно частині 1 статті 762 ЦКУ за користування майном, у т.ч нерухомим, з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦКУ).
Відповідно до ч. 3 ст. 18 та ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно та у повному обсязі.
Як стверджує позивач, Орендар в період з вересня 2003 року по вересень 2008 року не вносив орендну плату.
Орендар ці доводи не спростував.
Таким чином, несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань щодо сплати орендної плати за користуванням орендованим майном, - тобто істотної умови договору оренди, підтверджено матеріалами справи.
Відповідач не довів суду правомірність своєї відмови від сплати орендної плати у спірній сумі.
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином довів суду, що відповідач по справі припустився систематичного порушення термінів сплати орендної плати.
З огляду на викладене, відповідно до ст. 29 ЗУ №2269-ХІІ, за невиконання зобов’язань за договором оренди в односторонньому порядку сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором, - на чому і наполягає позивач по цій справі.
Частиною 1 ст. 10 ЗУ №2269-ХІІ обов’язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном віднесено до істотних умов договору оренди.
Позивач належним чином довів суду, що орендарем порушено умови договору про своєчасну та у повному обсязі сплату орендної плати, а також про повернення предмету оренди після закінчення терміну дії договору оренди (пункти 3.1 та 4.3).
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином довів суду, що відповідач по справі припустився систематичного порушення термінів сплати орендної плати.
Згідно частин 1 та 2 статті 773 ЦКУ наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Таке ж право передбачено пунктом 2.3 укладеного між сторонами договору оренди.
Частиною 1 ст. 785ЦКУ встановлено обов’язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Відповідач позовні вимоги не спростував.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши доводи сторін та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 44, 47, 47-1 та 49 ГПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати у сумі 220,00 грн. (державне мито - 102,00 грн. + витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118,00 грн.).
На підставі викладеного, ст.ст.11,16, 203,509, 610, 611, 759,762,773 Цивільного кодексу України; ст.ст.2.10,18,19, 26, 27,29 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІ «Про оренду державного та комунального майна», керуючись ст.ст.44, 47, 47-1, 49, 82-85 ГПК України, суд
в и р і ш и в :
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з Приватного підприємства «Ірбіс», ідентифікаційний код 31140050, яке знаходиться за адресою: місто Первомайськ, вул. Коваленко, 6, Луганської області, - на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №2»міста Первомайська, ідентифікаційний код 03339785, яке знаходиться за адресою: місто Первомайськ, вул. Леніна, 52-а Луганської області, - борг у сумі 8752 (вісім тисяч сімсот п’ятдесят дві) грн. 78 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 27.01.2009 року за згодою представників сторін оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення згідно ст.84 ГПК України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду області у десятиденний термін з дня його підписання.
Рішення складено у повному обсязі та підписано – 29.01.2009 року.
Суддя А.П.Середа
Судове рішення № 3191974, Господарський суд Луганської області було прийнято 27.01.2009. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 11/254. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: