Постанова № 31919350, 17.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 червня 2013 року 08:15 № 826/5820/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у письмову провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до1. Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Малишева Максима Сергійовича 2. Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києвітретя особаОСОБА_3провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ:

25.04.2013 р. до судді Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві та Державного реєстратора Головного управління юстиції у м. Києві Малишева Максима Сергійовича, в якому просить суд:

1. Визнати рішення Державного реєстратора Головного управління юстиції у м. Києві Малишева Максима Сергійовича щодо реєстрації права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 та ОСОБА_1, протиправними.

2. Скасувати рішення Державного реєстратора Головного управління юстиції у м. Києві Малишева Максима Сергійовича щодо реєстрації права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

3. Витребувати у відповідача документи, на підставі яких відбулася реєстрація прав власності на квартиру.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2013 р. провадження по справі було відкрито, залучено в якості тертої особи та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився позивач, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про порушення відповідачами положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинні на момент виникнення правовідносин) (надалі - Закон №1952), Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 р. (в редакції чинні на момент виникнення правовідносин) (надалі - Порядок №703) під час проведення реєстраційних дій, щодо реєстрації права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Зокрема позивач зазначає про неподання ним заяви до державного реєстратора, для проведення вказаних реєстраційних дій.

14.05.2013 р. в судовому засіданні державний реєстратор Головного управління юстиції у м. Києві Малишев М. С. щодо заявлених позовних вимог заперечував в повному обсязі, зазначає про дотримання положень чинного законодавства під час проведення державної реєстрації. 06.06.2013 р. в судове засідання Відповідач-1 не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, клопотання про відкладення судового розгляду не подавав, подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання з'явився представник Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, вказує про протиправність дій державного реєстратора Головного управління юстиції у м. Києві Малишева М. С. під час проведення державної реєстрації, та просить позовні вимоги задовольнити. При цьому, вказала, що в тому разі, якщо проводиться реєстрація права власності на нерухоме майно, яке належить двом та більше співвласникам (спільна сумісна власність) заяви про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень мають подаватись одночасно всіма співвласниками або їх уповноваженими особами.

В судове засідання з'явилась третя особа та її представник, які позовні вимоги не визнають в повному обсязі, просять в їх задоволенні відмовити та зазначають про дотримання положень чинного законодавства під час проведення реєстраційних дій, щодо реєстрації права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та ОСОБА_1. ОСОБА_3 в судовому засіданні вказала, що в додатку до заяви про державну реєстрацію прав ті їх обтяжень, яку вона подавала до державного реєстратора, в графі «Підпис заявника» вона власноручно написала прізвище «Усков».

Зважаючи на неявку в судове засідання 06.06.2013 р. державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві в судове засідання, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення позивачів, представника відповідача, третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру від 11.10.2001 р., виданого Головним управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації серії КВ №61575, позивач вказаний власником квартири АДРЕСА_1

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва №2-1124/12 від 12.06.2012 р., що не спростовується позивачем, було позов задоволено частково, а саме: визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на АДРЕСА_1; вселено ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні АДРЕСА_1

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04.12.2012 р. рішення Дарницького районного суду м. Києва №2-1124/12 від 12.06.2012 р. залишено без змін.

14.02.2013 р. державним реєстратором Головного управління юстиції у м. Києві Малишевим М. С. було проведено реєстрацію права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (номер запису про право власності 294933), про що видано Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 1041578) серія СЕК №258087.

Позивач, не погоджуючись з вчиненою державним реєстратором дією, звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон №1952.

Цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч.1 ст.1 Закону №1952). Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав (ч.1 ст.3 Закону №1952).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1952, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

В ч.1 ст.6 Закону №1952 визначено, що систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Указом Президента України №401/2011 від 06.04.2011 р. «Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України» затверджено Положення про Державну реєстраційну службу України (надалі - Положення №401).

Так, в п.1 Положення №401 Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади. Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності

Відповідно до ч.1 п.3 Положення №401 основними завданнями Укрдержреєстру є реалізація державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. При цьому, відповідно до ч.8 та ч.10 п.4 Положення №401 Укрдержреєстр відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Наказом Міністерства юстиції України №198/5 від 02.02.2012 р. «Про затвердження переліку реєстраційних служб територіальних органів юстиції» було затверджено серед переліку реєстраційних служб - Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону №1952 орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Таким чином, Реєстраційна служба Головного управління у м. Києві є структурним підрозділом Укрдержреєстру - головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, який з 01.01.2013р. реалізує повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначені вимогами Закону №1952.

В п.5 ч.1 ст.19 Закону №1952 та пп.10 ч.1 п.27 Порядку №703 визначено, що документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч.1 ст.368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Таким чином, враховуючи рішення Дарницького районного суду м. Києва №2-1124/12 від 12.06.2012 р., залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04.12.2012 р., суд погоджується із посиланням третьої особи, що вона та позивач є співвласниками квартири АДРЕСА_1.

Водночас, в ч.1 та ч.2 ст.15 Закону №1952 зафіксовано, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст.18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, суд приймає до уваги, що не заперечується сторонами по справі, що для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, мають бути подані документи, які передбачені чинним законодавством.

Як вбачається із матеріалів справи, що не спростовано позивачем та не заперечується третіми особами, 14.02.2013 р. до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3 було подано наступні документи:

ь заява про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень, поданої ОСОБА_3;

ь Додаток до заяви ОСОБА_1;

ь копії паспортів ОСОБА_3 та ОСОБА_1;

ь довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_3 та ОСОБА_1;

ь копія рішення Дарницького районного суду м. Києва №2-1124/12 від 12.06.2012 р.;

ь копія ухвали Апеляційного суду м. Києва від 04.12.2012 р. по справі №22-12348;

ь квитанції про сплату державного мита та за надання витягу з Державного реєстру від 13.02.2013 р.

Інші документи третьою особою не подавались, та відповідачами від ОСОБА_3 не витребовувались.

Водночас, 22.06.2011 р. Кабінетом Міністрів України було затверджено Порядок №703, який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.16 Закону №1952 заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. Аналогічні за змістом вимоги містяться в п.7 та п.10 Порядку №703.

В ч.7 ст.16 Закону №1952 передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

В ч.1 п.25 та п.26 Порядку №703 визначено, що у разі проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі), сторона (сторони) правочину, відповідно до якого виникло право власності та інше речове право. Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

В п.28 Порядку №703 визначено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заявник, крім документів, що зазначені у п.27 цього Порядку, подає копії документів, що зазначені в п.9 цього Порядку (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування). У разі подання документів заінтересованою особою особисто така особа, крім документів, що зазначені в абзаці першому цього пункту, подає копію реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків, крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України.

При цьому, форма і вимоги до заповнення заяв та запитів, що подаються до органу державної реєстрації прав, а також форма і вимоги до оформлення рішень, що приймаються у зв'язку з проведенням державної реєстрації прав, взяттям на облік безхазяйного нерухомого майна та наданням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, установлюються відповідно до законодавства.

Наказом Міністерства юстиції №595/5 від 17.04.2012 р. "Про впорядкування відносин, пов`язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", затверджено форму заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), додатка до заяв та вимоги до заповнення заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

В п.12 Порядку №703 визначено, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Таким чином, як встановлено в судовому засіданні, що підтверджено представником відповідача, для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, співвласники майна на праві спільної сумісної власності, мають подавати заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень разом.

Натомість, в судовому засіданні третя особа вказала, що подану нею до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві заяву від імені ОСОБА_1 вона заповнювала власноручно та в графі «Підпис» також власноручно записала прізвище «Усков».

Таким чином, судом встановлено, що підтверджується відповідачем та третьою особою, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно було вчинено на підставі заяви одного із співвласників (на праві спільної сумісної власності), яку такий співвласник не підписував та не подавав.

Також суд зазначає, що згідно ч.1 ст.368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Також позивач зазначає, що ч.1 та ч.2 ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

З огляду на вказані норми діючого законодавства суд погоджується із посиланням позивача, що правонабувачами (правокористувачами) в розумінні вимог Закону №1952 та Порядку №703 є одночасно позивач та третя особа, у зв'язку з чим із заявою про здійснення державної реєстрації права власності та про перехід права власності повинні звернутися обидва співвласника, оскільки при наявності права спільної сумісної власності та за відсутності передбаченої ст.369 Цивільного кодексу України домовленості між співвласниками, положення вищевказаних нормативних актів унеможливлюють здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо одного із суб'єктів права власності без внесення запису до Державного реєстру прав інформації щодо обсягу прав іншого співвласника.

Таким чином, до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію звернулась неналежна особа, у зв'язку з чим він повинен був відмовити у державній реєстрації прав та їх обтяжень за заявою ОСОБА_3.

Вказана правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в постанові від 17.01.2013 року в аналогічній справі № К/9991/69823/12 за позовом ОСОБА_3 до КП БТІ м. Слов'янська, третя особа: ОСОБА_5, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Пунктом 13 Порядку №703 передбачено, що у разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

З врахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був винести рішення про зупинення розгляду заяви ОСОБА_3 та надати строк для надання додаткових документів, а саме заяви іншого співвласника - ОСОБА_1.

Суд критично ставиться до посилання третьої особи на «Довідник для користувача реєстраційними послугами. Як зареєструвати свої права на нерухоме майно?», оскільки вказана брошура не є нормативно-правовим актом, а є лише тлумаченням певних дій державних реєстраторів та доведення до відома громадян певних положень чинного законодавства.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення. Ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується позивачу в повному обсязі.

Керуючись положеннями керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного реєстратора Головного управління юстиції у м. Києві Малишева Максима Сергійовича задовольнити.

2. Визнати протиправним рішення Державного реєстратора Головного управління юстиції у м. Києві Малишева Максима Сергійовича щодо реєстрації права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

3. Скасувати рішення Державного реєстратора Головного управління юстиції у м. Києві Малишева Максима Сергійовича щодо реєстрації права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

4. Присудити на користь ОСОБА_1 витрати в розмірі 35 (тридцять п'ять) грн. 00 коп. із видатків Державного бюджету направлених на асигнування діяльності Державного реєстратора Головного управління юстиції у м. Києві Малишева Максима Сергійовича.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін