Постанова № 31919293, 17.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

17 червня 2013 року № 826/4766/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Соломянського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві

третя особа начальник Соломянського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві Осєчкін В.М.

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі №826/4766/13-а за позовом ОСОБА_1 (далі також - Позивач, ОСОБА_1.) до Соломянського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві (далі також - Відповідач, Солом'янський РВ ГУ ДМС України в м. Києві), третя особа начальник Соломянського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві Осєчкін В.М., в якому Позивач просить:

- рішення Соломянського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 26.02.2013 року №10/Г-29 скасувати;

- зобов'язати Соломянський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві вчинити дії, а саме: видати ОСОБА_1 на підставі заяви від 09.09.2012 р. паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

- стягнути з Соломянського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Позивачем позовні вимоги обґрунтовано тим, що з метою оздоровлення дітей та батьків за кордоном він з дружиною звернувся з заявою до Відповідача для оформлення закордонного паспорта, сплативши всі належні платежі. Проте, отримав в усній формі відмову в оформленні паспорта, що не відповідає п. 22 Правил оформлення та видачі паспорта громадянам України для виїзду за кордон. Після повторного звернення, Позивачу надано письмову відмову в оформленні паспорта для виїзду за кордон на підставі частини 4 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», чим порушено, як зазначає Позивач, вимоги Конституції України.

Позивач з відмовою не погоджується, вважає, що такі обмеження на нього не розповсюджуються, оскільки його умовно-достроково звільнено від відбування покарання. Крім того, Позивач зазначає, що Відповідачем порушено термін розгляду його заяви.

Відповідач проти позову заперечує (письмові заперечення подано через канцелярію суду 15.05.2013 р. та 22.05.2013 р.) з тих підстав, що Законом України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» передбачено тимчасова відмова у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Оскільки Позивача звільнено від відбування покарання умовно-достроково на невідбуту частину покарання 3 роки 5 місяців та 4 дні 09.09.2011 р., а термін погашення судимості - 09.09.2019 р., тому, Відповідач вважає, застосування вимог вищевказаного закону є правомірним.

Щодо порушення терміну розгляду заяви, Відповідачем надано відповідь 26.02.2013 р., яку оскаржено до суду, на заяву Позивача від 08.02.2013 р. №Г-29.

В судове засідання 22.05.2013 року Позивач, представник Позивача з'явилися, Відповідач та третя особа не прибули, участь своїх представників не забезпечили, заяв, клопотань до суду не надходило.

Відповідно до частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Клопотань щодо необхідності заслуховувати свідків чи експерта до суду не надходило, а також не було заявлено в ході судового розгляду справи.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, представника Позивача, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що вироком Солом'янського районного суду міста Києва від 08 січня 2002 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 94 Кримінального кодексу України до 14 років позбавлення волі.

Постановою Менського районного суду Чернігівської області від 01.09.2011 року ОСОБА_1 звільнено умовно-достроково від відбування покарання на невідбутий строк 3 (три) роки 5 (п'ять) місяців 4 дні позбавлення волі.

Листом Соломянського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 26.02.2013 року №10/Г-29 Позивачу повідомлено, що невідбутий термін покарання є підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон та рекомендовано звернутись до РВ ГУ ДМС України із заявою про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон по закінченню терміну умовно-дострокового звільнення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши учасників процесу, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.

Частиною першою ст. 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до преамбули Закону України від 21 січня 1994 року №3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» із змінами і доповненнями (далі також - Закон №3857-XII) цей Закон регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Частинами першою - другою статті 1 Закону №3857-XII передбачено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.

На громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки. За громадянами України зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав не допускається.

Документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, крім інших, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон (частина перша статті 2 Закону №3857-XII).

Абзацом другим частини першої статті 4 Закону №3857-XII передбачено, що оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон провадиться громадянам України, які постійно проживають в Україні і досягли 18-річного віку, - за особистим клопотанням про отримання паспорта або через своїх законних представників до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. У виняткових випадках (за наявності вимог держави, до якої здійснюється виїзд, чи вимог міжнародної організації, для участі в заходах якої здійснюється виїзд, а також у разі виїзду на постійне проживання за кордон усиновленої іноземцями дитини - громадянина України) паспорт може бути оформлено до досягнення громадянином 18-річного віку. Порядок оформлення, видачі, обміну, повернення, вилучення, знищення, визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспорта громадянина України для виїзду за кордон виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №3857-XII заяви громадян України або їх законних представників про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини (далі - паспорт) розглядаються протягом не більше трьох місяців з дня подання документів, а якщо поїздка пов'язана з терміновим лікуванням від'їжджаючого, від'їздом особи, яка супроводжує тяжкохворого, чи смертю родича, який проживає за кордоном, - протягом трьох робочих днів. У разі виїзду на постійне проживання за кордон усиновленої іноземцями дитини - громадянина України для неї оформляється паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Термін його оформлення - до десяти робочих днів. Абзацом другим пункту 5 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 р. № 231 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 380) із змінами і доповненнями (далі також - Правила) врегульовано, що заява щодо оформлення паспорта/проїзного документа подається особисто або через своїх законних представників до управлінь (відділів) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи), відділів (секторів) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб міських, районних управлінь, відділів МВС (далі - підрозділи) за місцем проживання в Україні або міжрегіональних центрів видачі паспортних документів незалежно від місця проживання в Україні.

Заяви про оформлення паспорта/проїзного документа розглядаються протягом не більш як трьох місяців з дня подання документів (дострокове - до 10 робочих днів - оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється за заявами громадян), а якщо поїздка пов'язана з терміновим лікуванням від'їжджаючого, від'їздом особи, яка супроводжує тяжкохворого, чи смертю родича, який проживав за кордоном, - протягом трьох робочих днів (абзац перший пункт 5 Правил).

Мотиви відмови у видачі громадянинові України паспорта/проїзного документа доводяться до відома заявника в письмовій формі (абзац другий пункт 23 Правил).

Відповідно до абзацу другого пункту 17 Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 грудня 2004 р. № 1603, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 січня 2005 р. за № 68/10348, із змінами і доповненнями (далі також - Порядок), якщо оформлений паспорт / проїзний документ не отримано протягом 3 місяців (30 днів при централізованому порядку виготовлення), заявникові протягом 10 робочих днів після закінчення вказаного терміну надсилається відповідне повідомлення (додаток 10). У разі прийняття рішення про відмову у видачі паспорта / проїзного документа його мотиви доводяться до відома заявника у письмовій формі в аналогічному порядку (додаток 11).

Пунктом 10 Правил передбачено, що, для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон подається:

- заява-анкета встановленого зразка;

- паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років) (після прийняття документів повертається);

- копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи;

- дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;

- квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.

Зразок анкети отримувача паспорта громадянина України для виїзду за кордон передбачено додатком 13 до пункту 26 Порядку.

Після оформлення анкети отримувача паспорта громадянина України для виїзду за кордон (додаток 13) у випадку, зазначеному в пункті 25 цього Порядку, здійснюється запит за встановленою формою (додаток 14) до територіального органу чи підрозділу, на території адміністративного обслуговування якого проживає заявник. Для цього начальник (або його заступник) територіального органу чи підрозділу з дотриманням пунктів 10 - 12 цього Порядку протягом 10 робочих днів інформує відповідний орган, що видає паспорт, за формою, визначеною у додатку 15 (пункт 26 Порядку).

Матеріалами справи підтверджено, що Позивач звернувся до Відповідача з заявою від 08.02.2013 р., яку зареєстровано за №10/Г-29, в якій просив надати письмову відповідь щодо відмови видати йому закордонний паспорт, як громадянину України, який відбув покарання.

Листом від 26.02.2013 р. №10/Г-29 Позивачу надано роз'яснення вимог Закону №3857-XII в частині тимчасового обмеження певній категорії громадян України у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Отже, судом встановлено, що Позивач з анкетою отримувача паспорта громадянина України для виїзду за кордон до Відповідача не звертався, документів, передбачених пунктом 10 Правил Позивачем подано не було, відтак рішення в розумінні абзацу другого пункту 23 Правил Відповідачем не приймалось.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога про скасування рішення Соломянського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 26.02.2013 року №10/Г-29 задоволенню не підлягає.

Крім того, слід звернути увагу, що суд не перевіряє лист Відповідача 26.02.2013 р. №10/Г-29 на дотримання вимогам Закону №3857-XII та Порядку, оскільки Позивач, як вважає суд, звертався до Відповідача в межах Закону України «Про звернення громадян».

Одночасно суд бере до уваги, що відповідно до Анкети отримувача паспорта громадянина України для виїзду за кордон №3291 ОСОБА_1. звертався 11.09.2012 р. до Відділу ГІРФО Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві з метою оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Так, статтею 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» в редакції на час звернення позивача із заявою від 11.09.2012 р., для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадяни України подавали особисті клопотанням про отримання паспорта або через своїх законних представників до органу внутрішніх справ за місцем проживання.

Листом від 08.11.2012 р. №50/11642 за підписом начальника Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві Позивачу за результатами розгляду заяви про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон відмовлено у видачі паспорта.

Рішення Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 08.11.2012 р. №50/11642 Позивачем не оскаржувалось.

Відтак, позовна вимога щодо зобов'язати Соломянський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві вчинити дії, а саме: видати ОСОБА_1 на підставі заяви від 09.09.2012 р. паспорт громадянина України для виїзду за кордон задоволенню не підлягає.

Крім того, суд зазначає, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження Відповідача щодо прийняття рішення про оформлення та видачу паспорту для виїзду за кордон є виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Позовні вимоги про стягнення з Соломянського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві моральної шкоди в розмірі 5000 грн., судом, виходячи з положень пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», визнаються необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Позивачем не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи шкоду, та якими доказами це підтверджується, а також у зв'язку з відмовою судом у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльності.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про те, що в даній адміністративній справі Позивачем не доведено існування факту порушення його законних прав та інтересів, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Соломянського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, третя особа начальник Соломянського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві Осєчкін В.М. відмовити повністю.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили. Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий суддя Маруліна Л.О.