Постанова № 31919254, 31.05.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

31 травня 2013 року Справа № 823/1448/13-а

11 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Руденко А.В.,

при секретарі - Чемерин І.В.,

за участю:

представника позивача - Філіппової І.В. (за довіреністю);

представника відповідача - Івченко Я.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський хімічний завод «Синтез» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року до суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаський хімічний завод «Синтез» з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132301 від 08.01.2013р., яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість 183399 грн. за основним платежем та 45850 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього у сумі 229249 грн., та №0000142301 від 08.01.2013р., яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток 192569 грн. за основним платежем та 48142 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього у сумі 240711 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що грошові зобов'язання визначені за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Реал-Агро» за липень 2012 року, якою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме: завищення податкового кредиту за липень 2012р. та витрат по придбанню товарів за господарськими операціями з поставки товару ТОВ «Реал-Агро», які фактично не здійснювались у зв'язку з неможливістю їх здійснення останнім через відсутність основних засобів та трудових ресурсів, що встановлено довідкою ДПІ у м. Черкасах від 01.11.2012р. №886/22-14/32180356 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Реал-Агро» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків-покупцями та платниками податків-постачальниками, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2012р. по 31.07.2012р.» Спростовуючи висновки перевірки, позивач зазначає, що господарські операції підтверджені договором та видатковими, податковими і товарно-транспортними накладними, які складені у відповідності до вимог законодавства, товар оплачений позивачем у повному обсязі та використаний у власній господарській діяльності, на момент здійснення господарських операцій в ЄДР містився запис про державну реєстрацію ТОВ «Реал-Агро», яке було зареєстроване як платник податку на додану вартість. Відображення у податковій звітності основних засобів та трудових ресурсів не має причинного зв'язку із здійсненням господарської операції, тому відсутність у податковій звітності ТОВ «Реал-Агро» даних про основні засоби та трудові ресурси не є доказом відсутності фактичного здійснення господарських операцій. Крім цього, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України відповідальність за порушення порядку заповнення податкової звітності та недостовірність зазначеної у них інформації покладена на платників податків та їх посадових осіб, тому позивач не повинен нести відповідальність за порушення податкового законодавства, вчинені його контрагентом ТОВ «Реал-Агро». Докази, які б підтверджували обізнаність посадових осіб позивача про господарську діяльність ТОВ «Реал-Агро» та вирок суду у кримінальній справі, що набрав законної сили та встановив факт діяльності посадових осіб ТОВ «Реал-Агро», що переслідуються у кримінальному порядку, і співучасть у такій діяльності посадових осіб позивача, у акті перевірки не вказані. Посилання відповідача на довідку від 01.11.2012р. №886/22-14/32180356 є безпідставним, оскільки постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.12.2012р. у справі №2а/2370/4489/2012, залишеною в силі в ході апеляційного перегляду, дії ДПІ дії по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Реал Агро» визнані протиправними. З огляду на зазначене висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив. У наданих до суду письмових запереченнях вказав, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат за 3 квартали 2012р. вартість товарів у сумі 916995 грн., та включено до податкового кредиту за липень 2012р. податок на додану вартість у сумі 183399 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Реал-Агро», які фактично не здійснювались. На підтвердження такого висновку послався на відсутність у позивача під час перевірки сертифікатів про походження продукції та її відповідність встановленим вимогам стандарту, відсутність у графі 8 книги обліку довіреностей позивача відміток про номери документів на одержані товари чи дати повернення довіреностей, недоліки товарно-транспортних накладних, а саме: відсутність повних адрес місць навантаження та розвантаження, фактичного часу прибуття та відправлення автомобіля, розрахунку вартості послуг, відсутність у позивача в момент перевірки доказів використання товарів у власній господарській діяльності. Крім цього, довідкою від 01.11.2012р. №886/22-14/32180356 встановлено, що основним постачальником ТОВ «Реал-Агро» у липні 2011р. було ТОВ «ТД «Гаран», однак згідно з поясненнями його засновника, директора та головного бухгалтера ОСОБА_3 вона вказане підприємство не реєструвала, фінансово-господарську діяльність не здійснювала, жодні документи від імені товариства не підписувала, що свідчить про здійснення ТОВ «Реал Агро» діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам шляхом оформлення документів на користь таких осіб без реального здійснення господарських операцій.

У судовому засіданні представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаський хімічний завод «Синтез» (позивач) зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 26.04.2005р. за ідентифікаційним кодом 33536111 та взято на податковий облік як платник податків 06.05.2005р. за №422.

Посадовою особою державної податкової інспекції у м. Черкасах проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Реал Агро» за період з 01.07.2012р. по 30.07.2012р., за результатами якої складено акт від 21.12.2012р. №384/22-14/33536111.

Перевіркою встановлено, що позивач відніс до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за 3 квартали 2012 року вартість товарів (лак, грунтівка, емаль, нітроклей, шпаклівка, лазур, розчинник в асортименті) на загальну суму 916995 грн. за господарським операціями з ТОВ «Реал-Агро» на підставі видаткових накладних №467 від 02.07.2012р., №468 від 02.07.2012р., №483 від 03.07.2012р., №486 від 03.07.2012р., №517 від 06.07.2012р., №520 від 09.07.2012р., №523 від 09.07.2012р., №№526 від 09.07.2012р., №528 від 09.07.2012р., №556 від 12.07.2012р., №565 від 16.07.2012р., №574 від 17.07.2012р., №581 від 18.07.2012р., №584 від 18.07.2012р., №587 від 20.07.2012р., №590 від 20.07.2012р., №594 від 24.07.2012р., №597 від 25.07.2012р., №602 від 27.07.2012р., №605 від 27.07.2012р., №608 від 31.07.2012р.

Також позивач включив до податкового кредиту за липень 2012р. податок на додану вартість за вказаними господарськими операціями на загальну суму 183399 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Реал-Агро», №21 від 02.07.2012р., №38 від 03.07.2012р., №42 від 03.07.2012р., №78 від 06.07.2012р., №81 від 09.07.2012р., №82 від 09.07.2012р., №83 від 09.07.2012р., №84 від 09.07.2012р., №126 від 12.07.2012р., №135 від 16.07.2012р., №147 від 17.07.2012р.. №154 від 18.07.2012р., №157 від 18.07.2012р., №161 від 20.07.2012р., №164 від 20.07.2012р., №169 від 24.07.2012р., №174 від 25.07.2012р., №180 від 27.07.2012р., №184 від 27.07.2012р., №190 від 31.07.2012р.

За висновком перевірки господарські операції з поставки товару ТОВ «Реал-Агро» фактично не здійснювались, тому внаслідок віднесення їх вартості та податку на додану вартість до податкового обліку позивачем порушено підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартали 2012 року на суму 192569 грн., та порушено пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за липень 2012 року на суму 183399 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.01.2013р. №0000142301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 192569 грн. за основним платежем та у сумі 48142 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього у сумі 240711 грн., та податкове повідомлення-рішення від 08.01.2013р. №0000132301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 183399 за основним платежем та у сумі 45850 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього у сумі 229249 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі за текстом - Кодекс).

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.2 вказаної статті передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 Кодексу передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 вказаного Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. 44.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV (у подальшому - Закон №996) визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, право на віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, виникає у платника податку на прибуток за умови підтвердження господарських операцій первинними документами бухгалтерського обліку, а право на податковий кредит виникає за наявності податкових накладних.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «Реал-Агро» (продавець за договором) був укладений договір №12 від 01.05.2012р. на поставку товару.

На виконання вказаного договору ТОВ «Реал-Агро» передало, а позивач прийняв товар, а саме: лак, грунтівка, емаль, нітроклей, шпаклівка, лазур, розчинник в асортименті на загальну суму 916995 грн.

Господарські операції з передачі товару підтверджуються видатковими накладними №467 від 02.07.2012р., №468 від 02.07.2012р., №483 від 03.07.2012р., №486 від 03.07.2012р., №517 від 06.07.2012р., №520 від 09.07.2012р., №523 від 09.07.2012р., №№526 від 09.07.2012р., №528 від 09.07.2012р., №556 від 12.07.2012р., №565 від 16.07.2012р., №574 від 17.07.2012р., №581 від 18.07.2012р., №584 від 18.07.2012р., №587 від 20.07.2012р., №590 від 20.07.2012р., №594 від 24.07.2012р., №597 від 25.07.2012р., №602 від 27.07.2012р., №605 від 27.07.2012р., №608 від 31.07.2012р., зі змісту копій яких, що знаходяться в матеріалах справи та досліджені у судовому засіданні, вбачається, що вони відповідають вимогам статті 9 Закону №996.

На підтвердження права на податковий кредит за господарським операціями з ТОВ «Реал Агро» позивачем надані копії податкових накладних №21 від 02.07.2012р., №38 від 03.07.2012р., №42 від 03.07.2012р., №78 від 06.07.2012р., №81 від 09.07.2012р., №82 від 09.07.2012р., №83 від 09.07.2012р., №84 від 09.07.2012р., №126 від 12.07.2012р., №135 від 16.07.2012р., №147 від 17.07.2012р.. №154 від 18.07.2012р., №157 від 18.07.2012р., №161 від 20.07.2012р., №164 від 20.07.2012р., №169 від 24.07.2012р., №174 від 25.07.2012р., №180 від 27.07.2012р., №184 від 27.07.2012р., №190 від 31.07.2012р., зі змісту копій яких, що знаходяться в матеріалах справи і досліджені у судовому засіданні, вбачається, що вони відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно з актом перевірки вказані видаткові та податкові накладні були надані позивачем при проведенні перевірки та їх відповідність вимогам до первинних документів бухгалтерського обліку та податкових накладних відповідачем не заперечувалась.

Беручи до уваги вказані обставини, суд приходить до висновку, що позивачем виконані вимоги пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138.2 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та підтверджено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та право на податковий кредит первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними.

Посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарських операцій з поставки товарів ТОВ «Реал-Агро» суд вважає необґрунтованим з таких міркувань.

Так, відповідно до підпункту 14.1.27 Кодексу витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 198.1 «а» ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до статті 1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом вказаних приписів платник податків має право віднести витрати на придбання товарів, робіт чи послуг до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а податок на додану вартість - до складу податкового кредиту, лише за умови фактичного здійснення господарської операції. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток, а податок на додану вартість - до податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції підлягають доказуванню, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи доводи відповідача, надані на підтвердження відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Реал-Агро», суд вважає їх необґрунтованими.

Так, при проведенні перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Реал-Агро» на підставі, зокрема, висновків перевірки, викладених у довідці від 01.11.2012р. №886/22-14/32180356 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Реал-Агро» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків-покупцями та платниками податків-постачальниками, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2012р. по 31.07.2012р., складеної ДПІ у м. Черкасах, якою встановлено, що ТОВ «Реал-Агро» задекларувало податковий кредит з податку на додану вартість у липні 2012 року, сформований за рахунок одного контрагента-постачальника - ТОВ «ТД «Гаран», на підставі податкових накладних, виданих у листопаді 2011 року, на загальну суму 1361683 грн. Разом з цим, засновник, директор та головний бухгалтер ТОВ «ТД «Гаран» ОСОБА_3 надала пояснення щодо своєї непричетності до реєстрації та діяльності вказаного підприємства. Також встановлено відсутність на даному товаристві найманих працівників, транспортних засобів та основних засобів. Відтак, звіркою встановлено відсутність реальності поставок товарів від ТОВ «ТД «Гаран» на адресу ТОВ «Реал-Агро» і, як наслідок, відсутність реальних поставок товарів від ТОВ «Реал Агро» на адресу позивача.

Надаючи оцінку цим доводам, суд зазначає, що встановлені обставини свідчать лише про господарські взаємовідносини між ТОВ «Реал-Агро» та ТОВ «ТД «Гаран» і не є належними доказами на підтвердження відсутності чи наявності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Реал-Агро».

Відповідно до пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі по тексту Правила) товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Типова форма товарно-транспортної накладної №1-ТН затверджена наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346, згідно з якою у пунктах навантаження та розвантаження товарно-транспортної накладної зазначається адреса цих пунктів.

Надані позивачем копії товарно-транспортних накладних (а.с. 61-80) не містять адреси пункту навантаження та розвантаження товару, а саме: назви вулиці та номера будинку, часу навантаження та розвантаження у розділі «Вантажно-розвантажувальні операції», та розрахунку вартості транспортних послуг у розділі «Інші відомості».

Разом з цим, позивач у судовому засіданні пояснив, що доставка товарів здійснювалась приватним підприємцем ОСОБА_4, та надав до суду договір на перевезення вантажів №37 від 10.01.2012р., і акт виконаних робіт від 30.07.2012р.

Також на підтвердження місця розвантаження та зберігання товарів позивач надав договір оренди №9/1 від 28.12.2011р., укладений з ПП «Спецавтосервіс», додаткову угоду №1 від 15.06.2012р. про внесення змін до договору оренди №9-1 від 28.12.2011р. та акт від 01.01.2012р., згідно з якими позивач орендував з 01.01.2012р. по 15.06.2012р. приміщення площею 11 кв.м, а з 15.06.2012р. по 15.08.2012р. - приміщення площею 96 кв.м в м. Черкасах по пр. Хіміків, 47.

При цьому згідно з видатковими накладними (а.с. 19-38) місцем передачі товару є адреса АДРЕСА_1.

Беручи до уваги вищезазначені докази, суд вважає, що позивач у судовому засіданні довів обставини щодо місця навантаження та місця розвантаження товару, тому відсутність у товарно-транспортних накладних повної адреси місця навантаження, місця розвантаження, часу навантажувально-розвантажувальних робіт та вартості послуг з перевезення є незначними недоліками, які не спростовують факту перевезення вантажів.

Відповідно до пункту 10 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318 особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі. Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом "невикористана" і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.

Зі змісту витягу з журналу реєстрації довіреностей (а.с. 39) вбачається, що 02.07.2012р. за №303, 16.07.2012р. за №311 та 01.08.2012р. за №315 виконавчому директору позивача Баланову А.Ю. видавались довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Реал-Агро», однак відмітки про номери і дати видаткових чи товарно-транспортні накладні про отримання товару відсутні, однак на думку суду вказана обставина свідчить лише про порушення позивачем вимог пункту 10 вказаної Інструкції і факту поставки товарів не спростовує.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 р. №2406-III сертифікат відповідності - це документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством. Відтак, сертифікат відповідності не є належним доказом, який підтверджує фактичне здійснення господарської операції.

Натомість суд бере до уваги, що позивачем вартість товару оплачена у повному обсязі та товар використано у власній господарській діяльності позивача, а саме: здійснено його подальший продаж, що підтверджується копіями видаткових накладних ( а.с. 81-95), що також свідчить про фактичне здійснення господарських операцій з поставки товару .

Посилання відповідача на відсутність під час перевірки первинних бухгалтерських документів, які підтверджують подальшу реалізацію товару, суд вважає безпідставними.

Так, за висновком перевірки позивач порушив вимоги підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, який передбачає, що до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включається собівартість реалізованих товарів.

Разом з цим, відповідно до пункту 138.4 вказаної статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, посилання відповідача на вказану обставину спростовуються змістом зазначених приписів, оскільки собівартість придбаних товарів відноситься до складу витрат, що беруть участь у формування об'єкта оподаткування, лише у разі формування доходів від продажу таких товарів.

Стаття 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінюючи встановлені обставини за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено відсутність фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару між позивачем та ТОВ «Реал-Агро» у липні 2012 року, і, як наслідок, не доведені порушення позивачем податкового законодавства, тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.01.2013р. №0000142301 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Черкаський хімічний завод «Синтез» грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 192569 (сто дев'яносто дві тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять) гривень за основним платежем та у сумі 48142 за штрафними (фінансовими) санкціями, всього на суму 240711 (двісті сорок тисяч сімсот одинадцять) гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.01.2013р. №0000132301 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Черкаський хімічний завод «Синтез» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 183399 (сто вісімдесят три тисячі триста дев'яносто дев'ять) гривень за основним платежем та у сумі 45850 (сорок п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, всього 229249 (двісті двадцять дев'ять тисяч двісті сорок дев'ять) гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський хімічний завод «Синтез» (18000, м. Черкаси, вул. Сурікова, 12, ідентифікаційний код 33536111) 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.судочинства України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Руденко

Повний текст постанови виготовлений 05 червня 2013 року.