Постанова № 31919071, 29.01.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

29 січня 2013 р. (15:14) Справа №801/648/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді - Маргарітов М.В., при секретарі Ходус Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача - ОСОБА_1

відповідач - не з'явився

Обставини справи: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 24.12.2012р. №0020381702 та №0020391702, а також визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 29.11.2012р. №3073 «Про проведення документальної позапланової перевірки СПД - ФО ОСОБА_1» та просить визнати протиправними дії відповідача по проведенню перевірки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є неправомірними, оскільки прийняті на підставі необґрунтованих висновків відповідача зроблених в акті перевірки про порушення норм податкового законодавства, яким, в результаті встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій позивачем з контрагентом було встановлено порушення позивачем податкового законодавства. Позивач вважає, що таки висновки були включені відповідачем до акту перевірки безпідставно, оскільки зроблені з формальних підстав, без фактичного з'ясування питань придбання позивачем у контрагента товарів (робіт, послуг) та використання їх в господарській діяльності, дані висновки не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача та є необґрунтованими.

Позивач вважає, що відповідачем були порушені норми Податкового кодексу України при прийнятті наказу про призначення проведення перевірки та при вчиненні дій з її проведення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату час та місце його проведення повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, письмові заперечення суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з ПП «Кримспецтехнолоджи» за період червень 2010р., за результатом якої складений акт №10142/17-2/2755518753 від 13.12.2012р. (а.с.17-31) (далі по тексту - акт перевірки).

Актом перевірки було встановлено порушення позивачем п.п.7.2.1. п. 7.2., п.п.7.4.5. п.7.4., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищений податковий кредит з ПДВ в сумі 3279,70грн., а також порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992р., та пп. «а» п.19.1. ст..19 Закону України від 22.05.2003р. №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 2459,77грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 24.12.2012р. (а.с.47-48):

- №0020391702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3074,71грн., з яких 2459,77грн. за основним платежем, 614,94грн за штрафними санкціями;

- №0020381702, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3279,70 грн. за основним платежем та 819,93грн. за штрафними санкціями, а загалом на 4099,63 гривень.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З акту перевірки вбачається, що висновки про вказані порушення зроблені відповідачем на підставі встановлення відносин позивача у червні з підприємством з ознаками фіктивності ПП «Кримспецтекхнолоджи». Відповідач, посилаючись в акті перевірки на інформаційні бази даних органів ДПІ, акт про неможливість проведення зустрічної звірки та матеріали кримінальних справ порушених відносно посадових осіб контрагентів ПП «Кримспецтекхнолоджи» та кримінальної справи порушеної за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), у тому числі ПП «Кримспецтекхнолоджи», дійшов висновку про відсутність реального виконання господарської операції та відсутність у позивача правових підстав для формування витрат та податкового кредиту з ПДВ за результатом такої операції з ПП «Кримспецтекхнолоджи».

З матеріалів справи вбачається, що позивач у червні 2010р. мав господарські відносини з ПП «Кримспецтекхнолоджи» з придбання в останнього товарів електротехнічного призначення, в результаті яких були створені таки документи: видаткова накладна від 30.06.2010р. №434 на загальну суму 16398,49грн., з яких ПДВ 3279,70грн., податкова накладна від 30.06.2010р. №3006-01 виписана ПП «Кримспецтекхнолоджи» на загальну суму 16398,49грн., з яких ПДВ 3279,70грн.

Відповідно до положень ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.92р. «Про прибутковий податок з громадян», згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пунктом 5.1. ст. 5 вказаного Закону встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 даного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Згідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

З урахуванням вказаних норм, виписані контрагентом позивача документи та податкові накладні потрібно вважати первинними документами.

Матеріали справи свідчать, що за період, який перевірявся, позивачем та вказаними контрагентами виконані вказані договори, що підтверджується видатковими накладними постачальника, актами приймання-виконання робіт та податковими накладними, які оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», в яких вказані дати їх складання, дані про кількість товару, вартість товару, підписи посадових осіб про передачу та приймання товару, завірені печаткою.

Пункт 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З урахуванням положень вказаних норм, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад валових витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до валових витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

З урахуванням документів створених у ході взаємовідносин позивача з контрагентом та положень вказаних вище норм, суд приходить до висновку, що таки документи містять належні реквізити і вони є підставою для ведення бухгалтерського обліку та можуть вважатися первинними документами.

Приймаючи до уваги той факт, що законодавцем прямо не визначено конкретні документи, а також їх кількість або індивідуальні ознаки, для виникнення у платника податку права на віднесення витрат до валових витрат, суд, встановивши наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентами документів, які вказані вище, робить висновок про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів валових витрат.

При цьому також слід вказати, що ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закон України «Про податок на додану вартість», ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95р. №88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Відповідно до ч.1,2 ст. 11 "Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків" Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а також про те, що придбані роботи (послуги) використовувалися у господарській діяльності позивача, оскільки, як свідчать матеріали справи придбані у ПП «Кримспецтекхнолоджи» товари були в подальшому реалізовані позивачем підприємству КП Міськсвітло, про що свідчать надані суду первинні документи у підтвердження таких операцій.

Отже, надані суду документи є первинними документами та є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами і є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Щодо доводів викладених в акті перевірки суд зазначає, що викладені в акті перевірки обґрунтування порушень податкового законодавства, що призвело до завищення матеріальних витрат та податкового кредиту є необґрунтованими.

Висновки акту відповідача, його мотивувальна частина про безтоварність операцій та про необґрунтоване формування позивачем витрат та включення до складу податкового кредиту сум ПДВ від вартості товарів, робіт і послуг наданих контрагентом, засновані на даних досудового слідства по кримінальній справі, акту про неможливість проведення зустрічної звірки та інформаційних баз даних органів ДПІ.

Обґрунтування встановлених порушень податкового законодавства не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальних справах, оскільки ці факти не містять конкретних даних про здійснені з позивачем операції.

Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентом позивача.

Слід також відзначити, що відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаній кримінальній справі, отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

В акті перевірки відсутність фактичного постачання товарів, робіт (послуг) контрагентами позивача, документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання на замовлення позивача товарів, робіт (послуг) контрагентами.

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування матеріальних витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані фактичні дані які підтверджують або спростовують наявність господарських операцій.

Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача та посилання на дані автоматизованих комп'ютерних систем не є підставою для висновків про невиконання господарських операцій.

Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Також, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстрований у ЄДРПОУ контрагент позивача є юридичною особою, наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказане підприємство на момент укладення угод було виключено з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим було не наділено цивільною дієздатністю та правоздатністю.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства та про протиправність прийнятих на підставі проведеної перевірки податкових повідомлень - рішень.

Щодо наявності підстав для призначення перевірки і прийняття наказу №3073 від 29.11.2012р. суд зазначає наступне.

В наказі №3073 від 29.11.2012р. в якості підстави проведення перевірки відповідач посилається на п.п.78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Підпунктом 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Слід вказати, що нормами ПК України, а також інших законів не встановлена форма та зміст пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий запит ДПІ.

Матеріали справи свідчать, що позивач отримав від відповідача письмовий запит вих.№19730/Х/17-1 від 12.11.2012р. про надання документів за період червень 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Кримспецтехнолоджи» (ЄДРПОУ 36693441), в якому зазначено, що в разі неподання документів буде призначена позапланова перевірка.

22 листопада 2012 року позивач подав відповідачу пояснення на запит за вих.№03 від 22.11.2012р. та документи на підтвердження взаємовідносин з ПП «Кримспецтехнолоджи», зокрема: видаткову накладну на оприбуткування товару, податкову накладну, реєстри видатних та отриманих накладних, підтверджуючі документи на подальшу реалізацію товару та податкові накладні, підтвердження сплати за отримання та продаж товару.

Отримання цих документів відповідачем 22.11.2012р. підтверджується відміткою ДПІ у м. Сімферополі (а.с.15).

З боку відповідача, у порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано належних доказів невиконання позивачем запиту відповідача щодо повноти пояснень та невідповідності наданих документів.

Оскаржуваний наказ також не містить обґрунтування наявності у відповідача підстав для застосування п.п.78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України для призначення перевірки, тобто даних про невиконання позивачем письмового запиту.

Вказане свідчить, що запит відповідача позивачем у встановлений законом десятиденний строк був виконаний, що виключає підстави для призначення відповідачем позапланової перевірки, які передбачені п.78.1.1. ПК України та які вказані в оскаржуваному наказі.

Таким чином наказ відповідача є необґрунтованим та таким, що прийнятий з порушенням норм встановлених ПК України, отже є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких підстав, дії відповідача щодо проведення перевірки на підставі такого наказу також є протиправними, оскільки підставою для її проведення був наказ ДПІ.

Крім того суд зазначає, що згідно з актом перевірки проведення перевірки відбулося з 30 листопада 2012р. по 06 грудня 2012р. у приміщенні ДПІ у м. Сімферополь на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополі №3073 від 29.11.2012р. та повідомлення №1169/17-2 від 29.11.2012р., які начебто направлені мені поштою 29.11.2012р.

Позивач зазначає, що відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка.

Акт перевірки та наказ про проведення перевірки №3073 від 29.11.2012р. не містить даних про те, чи була перевірка виїзною або невиїзною.

Поряд з цим, відповідач приймаючи наказ №3073 від 29.11.2012р. керувався нормами п. 79.2 ст. 79 ПК України, яка встановлює особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

За таких обставин, суд оцінює правомірність дій та рішень відповідача відповідно до норм ПК України, які встановлюють особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Статтею 79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Виходячи з норм ПК України, відсутність направлення ДПІ платнику податків таких документів не дає податковому органу права проводити документальну позапланову невиїзну перевірку.

Позивач вказує, що наказ ДПІ у м. Сімферополі №3073 від 29.11.2012р. та повідомлення №1169/17-2 від 29.11.2012р. про проведення позапланової перевірки він отримав поштою тільки 04 грудня 2012 року, тобто під кінець перевірки.

Відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано належних доказів виконання вимог ПК України в частині направлення позивачу наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки до початку її проведення, у тому числі суду не надано поштового повідомлення з відміткою про отримання цих документів позивачем.

Таким чином, відповідач не виконав вимоги закону при проведенні перевірки позивача, що вказує на протиправність його дій з проведення такої перевірки.

Крім встановлених судом обставин протиправності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, про їх протиправність також свідчать встановлені судом факти протиправності оскаржуваного наказу та дій з проведення перевірки позивача.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 04.02.2013р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 24.12.2012р. №0020391702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3074,71грн., з яких 2459,77грн. за основним платежем, 614,94грн за штрафними санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 24.12.2012р. №0020381702, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3279,70 грн. за основним платежем та 819,93грн. за штрафними санкціями, а загалом на 4099,63 гривень.

4. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 29.11.2012р. №3073 «Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1».

5. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, які полягали у проведенні документальної позапланової перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, за результатом якої був складений акт №10142/17-2/2755518753 від 13.12.2012р. «Про результати документальної позапланової перевірки СПД - ФО ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з ПП «Кримспецтехнолоджи» за період червень 2010р.».

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 114,70грн. судового збору шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.