Рішення № 31918247, 17.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8560/13 17.06.13 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»

До Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

Комунального підприємства «Київпастранс»

Про стягнення 2153,15 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача Беляєв Ю.Л., довіреність № 60/13 від 14.01.2013

від відповідача 1 Лабик Р.Р., довіреність № 57 від 14.09.2012

від відповідача 2 не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (далі - позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - відповідач 1) та Комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення 2 153,15 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору страхування наземного транспорту № 202.11.2074097 від 15.07.2011р. було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 2153,15 грн., внаслідок чого, до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Ухвалою суду від 13.05.2013р. порушено провадження у справі № 910/8560/13 та призначено розгляд на 17.06.2013 р.

07.06.2013р. відповідач подав через канцелярію суду відзив на позов та документи по справі.

12.06.2013р. позивач подав через канцелярію суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, додаткові пояснення по справі та заяву про часткову відмову від позову.

17.06.2013 представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, підтримав свої позовні вимоги та повідомив суд про те, що відповідач 2 погасив свою заборгованість перед позивачем, внаслідок чого представник позивача підтримав свої позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відповідача 1.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з"явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Суд заслухавши пояснення присутніх представників сторін та вирішив задовольнити позовні вимоги , з урахуванням часткової сплати боргу.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2011р. між ТдВ «Експрес Страхування» (далі - позивач) та Поліщук Р.В. як страхувальником, було укладено договір страхування № 202.11.2074097, згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки «ЗАЗ TF69YO», державний номерний знак АІ 1270 СО.

21.02.2012р. в м. Києві на просп. Ватутіна 20, сталася ДТП за участю транспортного засобу «ЗАЗ TF69YO», державний номерний знак АІ 1270 СО, що належить Поліщук Р.В. під його керуванням, транспортного засобу «Богдан», державний номерний знак ВВ 0265 АА, що належить ТОВ «Луганськгитерресурс» під керуванням Нагорного В.В. та транспортного засобу «Богдан», державний номерний знак АА 0787 АА, що належить КП «Київпастпанс» (далі - відповідач - 2), під керуванням Мукомела В.С, відповідальність якого на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія», згідно полісу № АА/4092328.

Відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва № 2604/5574/2012 від 20.03.2012р., копія якої долучена до матеріалів справи, встановлено вину гр. Мукомела В.С. та у здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На момент ДТП гр. Мукомела В.С. був працівником відповідача 2, що підтверджено постановою Дніпровського районного суду м. Києва № 2604/5574/2012 від 20.03.2012р.

Відповідно до страхового акту № 3.12.4062-1 від 29.05.2012р. про визначення матеріальної шкоди та калькуляції, розмір матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу «ЗАЗ TF69YO», державний номерний знак АІ 1270 СО, внаслідок ДТП склав 2153,15 грн., що були виплачені згідно платіжного доручення № 4518 від 30.05.2012р.

Згідно полісу № АА/4092328 франшизу встановлено у розмірі 1000,00 грн.

Позивач у своєму позові, просив суд стягнути з відповідача 1 - 1153,15 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, з відповідача 2 - 1000,00 грн. франшизи визначеної полісом № АА/4092328 та судові витрати.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно п.3 ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

У судовому засіданні 17.06.2013р. позивач повідомив суд про те, що відповідач 2 сплатив 1000,00 грн. франшизи визначеної полісом № АА/4092328, про що позивач надав довідку про рух коштів по своєму рахунку, просив суд припинити провадження у справі в цій частині. В частині стягнення 1 153,15 грн. з відповідача 1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що у матеріалах справи відсутній експертний звіт про визначення розмір збитку завданої власнику автомобіля «ЗАЗ TF69YO», державний номерний знак АІ 1270 СО, а тому вважає позовні вимоги позивача необгрунтованими.

Суд не погодився з запереченнями відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог чинного законодавства у сфері страхування, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором і страхового акта (аварійного сертифіката). Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Крім того, суд звертає увагу на те, що наявність платіжного доручення є доказом фактично здійснених витрат, які виникли внаслідок ДТП. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Також слід зазначити, що дані, зазначені у ремонтній калькуляції № 378 від 13.03.2012, відповідають встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Також відповідачем у своїх запереченнях не було враховано, норми п. 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» (у новій редакції) в якій зазначеній про те, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Вказана норма Закону дає можливість страховику на визначення розміру збитків без проведення експертизи, що спростовує заперечення відповідача.

Судом при винесенні даного рішення також було взято до уваги Лист Верховного суду України «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19.07.2011р. в якому роз"яснино, що визнаючи розмір заподіяної шкоди при страхування наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної суми), встановленої висновком авто товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт пошкодженого автомобіля.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідачів щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування, у зв'язку з чим позовні вимоги останнього підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів пропорційно розміру позовних вимог, пред'явлених до кожного з них окремо, оскільки відповідач 2 погасив свою частину боргу 01.06.2013р., що було вже після порушення провадження у справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 23734213, адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська 145) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська 15/2, код ЄДРПОУ 36086124) суму заборгованості в розмірі 1 153 (одну тисячу сто п'ятдесят три) грн. 15 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 929 (дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 07 коп. - судового збору.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604, адреса: 04070, м. Київ, вул. Набережне шосе 2) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська 15/2, код ЄДРПОУ 36086124) суму заборгованості в розмірі 791 (сімсот дев'яносто одну) грн. 43 коп. - судового збору.

4. В частині стягнення з Комунального підприємства «Київпастранс» 1000,00 грн. франшизи встановленої полісом № АА/4092328 - провадження припинити.

5. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

(Повний текст рішення складено: 19.06.2013р.)

Суддя Мельник В.І.