Рішення № 3191791, 05.01.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.09 Справа № 22/212/08

Скиданова Ю.О.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “УТН - Восток”

(поштова адреса: 03068, м. Київ, вул. Козацька, 120/4; юридична адреса: 83030, м. Донецьк, вул. Майська, 81-а)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер”

(поштова адреса: 69083, м. Запоріжжя, вул. Жасмінна, 5; юридична адреса: 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 119)

про стягнення 193311,05 грн.

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Рященко В.В. –довіреність б/н від 24.09.2008р.

СУТНІСТЬ СПОРУ

08.10.2008 року до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “УТН –Восток” з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер” про стягнення за договором № 17/07 від 01.01.2007 року 211487,87 грн., де заборгованість за поставлений товар складає 170048,06 грн., індексація за час прострочення –3468,98 грн., три відсотки річних - 4933,13 грн., пеня –33037,70 грн.

Ухвалою суду від 08.10.2008 року порушено провадження у справі № 22/212/08, судове засідання призначено на 10.11.2008 року.

Відповідач, повідомлений про місце, день та час засідання суду в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (надалі –ГПК України) в судове засідання не прибув, витребувані судом документи не надав, проти позову не заперечив.

У зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів у справі, розгляду справи був відкладений до 03.12.2008 року.

Ухвалою в. о. голови господарського суду Запорізької області від 03.12.2008 року був продовжений строк вирішення спору на один місяць, а також у зв’язку з хворобою судді розгляд справи був перенесений на 05.01.2009 року.

До початку судового засідання від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він остаточно просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 170048, 06 грн., пеню у розмірі 14869,50 грн., інфляційні в сумі 3468,98 грн. та три відсотки річних в сумі 4924,51 грн., що разом складає 193311,05 грн.

Заява позивача приймається судом, оскільки подана у відповідності до вимог статті 22 ГПК України.

Судом розглядаються уточнені позовні вимоги.

Позивач, повідомлений про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судове засідання 05.01.2009 року не з’явився.

Суддя визнав за можливе розглянути справу без участі представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач надав суду відзив, в якому зазначив наступне: за змістом статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України). За змістом п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов: обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. В порушення вказаних приписів вимоги позивача не обґрунтовані та не підтверджуються наданими документами. В позовній заяві позивач посилається на видаткові накладні, проте не вказує, чому саме вимоги заявлені за вказаними накладними, а не за іншими, укладеними з відповідачем. Позивач не зазначає, ким саме були отримані ТМЦ за вказаними накладними та на підставі яких документів. Відповідно до банківської виписки від 06.05.2008р., поданої в додатку до позовної заяви, відповідач перерахував на рахунок позивача в період з 05.07.2006 року по 02.10.2007 року суму 2731920,00 грн. Проте цей документ не вказаний в позовній заяві, не вказано які саме факти цим документом підтверджуються. Згідно Акта звірки від 01.01.2007р. суми заборгованості вказані станом на 15.05.2008р. Сума поставки за накладними не відповідає сумі акта звірки. Позивач не зазначає, які обставини підтверджує цей акт. Вказаний акт не містить дати його підписання, не вказані особи, що його підписали. Позивач вказує на вимогу про стягнення суми 872 грн. за послуги автомийки. Проте позовні вимоги обґрунтовуються договором на поставку нафтопродуктів. Позивач не обґрунтував, на підставі якого договору були надані ці послуги, не визначив строк виникнення зобов'язання по оплаті. Позивачем надана копія довіреності ЯДН № 947483 від 18 квітня, але не зазначено які ТМЦ були отримані за цією довіреністю. Накладні № Z04-32941 від 30.03.2007р. та № Z04-32942 не містять даних про особу, яка отримала товар та на підставі якого документа. Позивачем не зазначено чи мала ця особа повноваження для отримання ТМЦ. В графах замовлення в наданих видаткових накладних вказані договори Z04:В-0000102 від 09.09.2003р. та № Z04:В-0000102 від 31.12.2004р. Проте позивачем ці договори не були надані. Згідно розрахунку ТОВ «УТН-Восток»станом на 17.04.2008р. заборгованість складає 323 985,67 грн. Позивач не визначив, що саме цим документом підтверджується. В позовній заяві цей документ не зазначений. Просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 05.01.2009 року розгляд справи завершено Оголошено вступну та резолютивну частини рішення (за згодою представника відповідача).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача (у судовому засіданні 10.11.2008р.) та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі - продажу пального та його відпуску за електронною картою № 17/07 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, позивач зобов’язався передати певну кількість пального у власність відповідача, а відповідач зобов’язався прийняти пальне та сплатити за нього певну грошову суму на умовах даного договору.

Даним договором було передбачено дві форми розрахунків за отримане пальне: за пластиковими картками та безпосередньо за грошові кошти.

Як свідчать матеріали справи та пояснили представники сторін у судових засіданнях, сторони застосовували стандартну систему розрахунків, тобто за грошові кошти.

Відповідно до умов п. 2.1 договору, ціна та вартість пального зазначаються у рахунках, що надаються позивачем відповідачу, а також відображаються у видаткових документах.

На виконання умов договору позивач у період з 11.01.2007 року по 31.08.2007 року відпустив відповідачу пальне на загальну суму 1 686 398 грн. 91 коп., що підтверджується двосторонньо підписаними видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 872,00грн. за послуги автомийки.

В той же час, в матеріалах справи містяться акти здачі-прийняття робіт з послуг автомийки на загальну суму 458,00грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не надав документального підтвердження надання послуг з автомийки на суму 414,00грн. у зв”язку з чим в цій частині в позові слід відмовити.

Одночасно, встановлено, що позивач надавав відповідачу послуги з автомийки на суму 458грн., що підтверджується двосторонніми актами здачі –приймання виконаних робіт, копії яких залучені до матеріалів справи. При цьому, в самих актах зазначено, що сторони не маються претензій одна до одної за вказані роботи.

Таким чином, позивач надав відповідачу товару та послуг на загальну суму 1 686856 грн. 91 коп.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата вартості пального за стандартною схемою здійснюється на умовах 100% попередньої оплати нафтопродуктів (тобто до моменту їх фактичного отримання) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача або шляхом внесення готівкових коштів до каси позивача на підставі наданого рахунку на оплату. Рахунок на оплату нафтопродуктів сплачується протягом двох календарних днів з моменту надання рахунку відповідачу…

Згідно із п. 4.3. Договору остаточний розрахунок здійснюється відповідачем протягом 10 календарних днів місяця, що йде наступним за розрахунковим.

Відповідач частково виконав умови договору, здійснивши оплату на загальну суму 1517 222 грн. 85 коп.

Суду не було надано первинних документів на підтвердження проведення відповідачем оплати суми 1 517 222 грн. 85 коп. Однак, сторони в судовому засіданні підтвердили той факт, що відповідач здійснив оплату вказаної суми.

Сума 169634,06грн. відповідачем не була оплачена.

Статтею ст. 193 ГК України, зокрема п. п. 1, 7 встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Цивільний кодекс України, ст. 526 якого передбачає, що обов’язки повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності із вказівкою закону або договору.

Відповідач суму 169634,06грн. не сплатив позивачу.

Відповідач зазначає, що не можна прийняти до уваги вартість товару, отриману за довіреністю ЯНД № 947483 від 18.04.2007 року, оскільки у даній довіреності не зазначено, на отримання яких саме товарно –матеріальних цінностей видана дана довіреність.

Однак, із вказаними запереченнями відповідача не можна погодитись. Той факт, що у довіреності ЯНД № 947483 від 18.04.2007 року не вказано, які саме товарно –матеріальні цінності відпускаються за цією довіреністю, свідчить лише про неправильне оформлення документи, та не підтверджують факт не отримання товару.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 170048,06 грн. суми основного боргу підлягають задоволеню частково без урахування суми 414,00грн. за послуги авто мийки.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 14869,50грн. пені за період часу з 11.09.2007р. по 11.03.2008р.

Відповідно до п. 10.1 договору, в разі несвоєчасної сплати або несплати вартості пального, у відповідності до вимог п. п. 4.1, 4.2, 8.3, 8.4 цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період такої несвоєчасної сплати або несплати, від несвоєчасно сплаченої або не сплаченої суми, що зазначена у відповідних рахунках, або від суми заборгованості, що встановлюється на підставі видаткових документів або у чеків терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання товару з АЗС, у відповідності до п. 4.3 цього договору, за кожен день такої несвоєчасної сплати або несплати.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 14869,50 грн. суд знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляцію за період з листопада 2007 року по липень 2008 року в сумі 3468,98 грн., а також 3 % річних в сумі 4924,51 грн. за період часу з 11.09.2008р. по 28.08.2008р.

Перевіривши розрахунок позивача, суд знаходить його обґрунтованим, а тому з відповідача підлягає стягненню сума інфляції у розмірі 3468,98 грн. та 3 % річних в сумі 4924,51 грн.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер” (юридична адреса: 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 119; фактична адреса: 69083, м. Запоріжжя, вул. Жасмінна, 5; р/ рахунок № 26002976712063 в Філії ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк»м. Запоріжжя, МФО 313623, код ЄДРПОУ 24511745) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “УТН - Восток” (юридична адреса: 83030, м. Донецьк, вул. Майська, 81-а; фактична адреса: 03068, м. Київ, вул. Козацька, 120/4, р/ рахунок № 26004310029901 в ЗФ АКБ «Південний»МФО 313753, код ЄДРПОУ 32183378) суму основного боргу у розмірі 169634 (сто шістдесят дев’ять шістсот тридцять чотири) грн. 06 коп., пеню в сумі 14869 (чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят дев’ять) грн. 50 коп., інфляційні в сумі 3468 (три тисячі чотириста шістдесят вісім) грн. 98 коп., 3 % річних в сумі 4924 (чотири тисячі дев’ятсот двадцять чотири) грн. 51 коп., державне мито в сумі 1928(одна тисяча дев’ятсот двадцять вісім) грн. 96 коп. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 107 (сто сім) грн. 85 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 05.02.2009 р.

Суддя Ю.О. Скиданова