Постанова № 31917361, 13.06.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 червня 2013 р. Справа № 802/1499/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук Ірини Миколаївни,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом: управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області

до: Державного підприємства "Чечельницький спиртовий завод"

про: стягнення заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, штрафної та фінансової санкції

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області (далі - УПФ України у Чечельницькому районі, позивач) про стягнення з Державного підприємства “Чечельницький спиртовий завод” (далі – ДП “Чечельницький спиртовий завод”, відповідач) заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, штрафної та фінансової санкції.

Позов мотивовано тим, що за ДП “Чечельницький спиртовий завод” рахується заборгованість перед УПФ України у Чечельницькому районі в загальному розмірі 93225 грн. 29 коп. Дана заборгованість складається із заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціального страхування, штрафних санкцій та пені.

Оскільки, в добровільному порядку відповідач суму боргу не сплатив, УПФ України у Чечельницькому районі звернулося до суду з позовом про стягнення з ДП “Чечельницький спиртовий завод” заборгованості у розмірі 93225 грн. 29 коп. грн., в т.ч. зі сплати: єдиного внеску - 42171 грн. 28 коп., штрафних санкцій - 14819 грн. 17 коп., пені – 36234 грн. 84 коп.

30.04.2013р. до суду надійшла заява представника позивача про уточнення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача на користь УПФ України у Чечельницькому районі заборгованість в сумі 87495 грн. 03 коп., в т.ч. зі сплати: єдиного внеску - 49191 грн. 02 коп., штрафних санкцій - 11298 грн. 73 коп., пені – 27005 грн. 28 коп. Дана заява обгрунтована тим, що відповідачем було здійснено часткову сплату заборгованості по штрафним санкціям та пені в сумі 12750,00 грн., та тим, що відповідачем подано звіт про нарахування єдиного внеску за березень 2013 року в сумі 7019 грн. 74 коп., у зв`язку з чим збільшилась сума заборгованості по єдиному внеску.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, 25.02.2013 року до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі та підтримання позовних вимог в повному обсязі (а.с. 99).

17.04.2013р. до суду надійшли письмові заперечення представника відповідача від 16.04.2013р. (а.с. 37- 40), в яких він зазначив, що ухвалою Господарського суду Вінницької області порушено провадження у справі про банкрутство ДП “Чечельницький спиртовий завод” та винесено мораторій на задоволення вимог його кредиторів, а тому, у відповідності до п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заборгованість по штрафним санкціям та пені не підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, представник відповідача зазначив, що не погоджується з тим, що кошти, сплачені ним в рахунок погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску, позивачем зарахована в рахунок погашення заборгованості по штрафним санкція та пені, оскільки, як слідує з платіжного доручення № 4 від 06.03.2013р., доданого до письмових заперечень, кошти були перераховані на рахунок управління Пенсійного фонду для сплати єдиного внеску.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 98).

Відповідно до ч. 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 1 статті 49 КАС України встановлено, що особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки. Відповідно до частини 2 зазначеної вище статті особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час, дату і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство "Чечельницький спиртовий комбінат" перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області та є платником єдиного внеску відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п.1. ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно до п.1 ч.4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною другою статті 6 вищевказаного Закону закріплено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Частиною 8 ст. 9 Закону № 2464 встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 9 Закону, сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону № 2464, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону № 2464).

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464).

З наданих до суду розрахунку суми ціни позову та картки особового рахунку ДП “Чечельницький спиртовий завод”, слідує, що відповідачем самостійно визначено єдиний внесок за вересень 2012р. в сумі 7277 грн. 80 коп.; за жовтень 2012р. в сумі 6819 грн. 76 коп.; за листопад 2012р. в сумі 6867 грн. 81 коп.; за грудень 2012р. в сумі 7222 грн. 85 коп.; за січень 2013р. в сумі 7397 грн. 82 коп.; за лютий 2013р. в сумі 6585 грн. 24 коп.; за березень 2013р. в сумі 7019 грн. 94 коп. (а.с. 62-63, 64), а всього за період з вересня 2012 року по березень 2013 року в загальній сумі 49191,02 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні рішення позивача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску: № 388 від 31.08.2012р. (а.с. 24), яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 21871 грн. 07 коп. та нараховано пеню у розмірі 57182 грн. 36 коп.; № 431 від 11.10.2012р. (а.с. 25), яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 566 грн. 92 коп. та нараховано пеню у розмірі 175 грн. 74 коп.; № 444 від 02.11.2012р. (а.с. 26), яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 574 грн. 92 коп. та нараховано пеню у розмірі 201 грн. 22 коп. Дані рішення отриманні представника ДП “Чечельницький спиртовий завод” у день їх прийняття, про що свідчать їхні підписи у вказаних рішеннях.

Тобто, вказаними рішення до відповідача застосовано штраф в загальному розмірі 23012,91 грн. та нараховано пеню в загальному розмірі 57559,32 грн.

Як видно з розрахунку суми ціни позову (а.с. 62-63) та картки особового рахунку ДП “Чечельницький спиртовий завод” (а.с. 64-65), позивачем зараховано сплачені відповідачем кошти в сумі 11714,18 грн. в рахунок погашення заборгованості по штрафним санкціям, та кошти в сумі 30554,04 грн. в рахунок погашення заборгованості по пені.

При цьому, як зазначено представником позивача у заяві про уточнення позовних вимог, дані кошти спрямовувались відповідачем на погашення заборгованості по єдиному внеску, однак, у відповідності до ч. 6 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", управління Пенсійного фонду зараховувало їх в рахунок погашення заборгованості відповідача по штрафним санкціям та пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилають платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачу була надіслана вимога № Ю 356-У від 04.03.2013 року, однак боржник протягом десяти робочих днів не сплатив зазначеної у ній суми та не оскаржив її.

Таким чином, загальна сума боргу, яка рахується за ДП "Чечельницький спиртовий завод", після часткової сплати, становить 87495 грн. 03 коп., яка складається із: заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 49191 грн. 02 коп., по штрафним санкціям в сумі 11298 грн. 73 грн., по пені в сумі 27005 грн. 28 коп.

У своїх письмових запереченнях представником відповідача звернуто увагу суду на той факт, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по штрафним санкціям та пені не підлягають задоволенню, з підстав порушення провадження про банкрутство ДП “Чечельницький спиртовий завод” та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Надавши правову оцінку даному посиланню, суд виходив з того, що положення ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (тут і далі по тексту закон, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачають, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" також передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Вінницької області від 19.04.2005р. порушено провадження у справі № 5/75-05 про банкрутство ДП "Чечельницький спиртовий завод" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів

Статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання і є похідними від нього.

З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування настав у позивача після 19.04.2005 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджується.

Таким чином, застосування пенсійним органом штрафу та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за зобов'язаннями, які виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Окрім цього, представником відповідача у своїх письмових запереченнях, які містяться в матеріалах справи, не заперечується той факт, що дана заборгованість виникла після порушення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, загальна заборгованість ДП “Чечельницький спиртовий завод” перед УПФ України у Чечельницькому районі складає 87495 грн. 03 коп., в т.ч. зі сплати: єдиного внеску - 49191 грн. 02 коп., штрафних санкцій - 11298 грн. 73 коп., пені – 27005 грн. 28 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Що стосується тверджень представника відповідача, викладених у письмових заперечення, з приводу того, що позивачем неправомірно зараховано суму сплаченого єдиного внеску в рахунок погашення заборгованості по штрафним санкціям та пені, то в даному випадку варто зазначити наступне.

Так, частиною 6 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно зараховано кошти, сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску, в рахунок погашення заборгованості зі сплати штрафних санкцій та пені.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, сума, відображена в позовній заяві підтверджується належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до частини 4 статті 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства “Чечельницький спиртовий завод” (24800, Вінницька область, смт Чечельник, вул. 50-річчя СРСР, 17, ідентифікаційний код 05459176) на користь управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області (24800, Вінницька область, смт Чечельник, вул. Леніна, 31, ідентифікаційний код 24896024) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 49191 грн. 02 коп. (сорок дев`ять тисяч сто дев`яносто одна гривня 02 копійки), штрафної санкції в сумі 11298 грн. 73 коп. (одинадцять тисяч двісті дев`яносто вісім гривень 73 копійки) та пені в сумі 27005 грн. 28 коп. (двадцять сім тисяч п`ять гривень 28 копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна