Постанова № 31917270, 27.05.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/217/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2013 року

16год.24хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Малени В.І.

За участю сторін:

Від позивача: Яблочкін В.М. - за довіреністю

Від відповідача: Трусов А.С. - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ПП «Юг Регіон» до ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява ПП «Юг Регіон», в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 21.12.2012р. №0000982334 та №0003152301.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність в його діях порушень вимог ПК України, посилаючись на безпідставність висновків акту перевірки щодо заниження податкових зобов'язань. Висновки акту перевірки спираються лише на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ПП «Астея-08», у зв'язку з чим усі документи отримані від цього контрагента на поставлені ПП «Юг Регіон» товари безпідставно не визнані відповідачем первинними документами. Всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарів та послуг у ПП «Юг Регіон» в наявності, відповідають вимогам законодавства; ПП «Юг Регіон» в повному обсязі було виконано зобов'язання за укладеними договорами; документально підтверджено подальше використання отриманих товарів в господарській діяльності підприємства. Також, позивач зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від даних податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку податків до бюджету. Жодним законом України не передбачено право органу державної податкової служби визнавати нікчемними правочини та зазначати це в актах перевірки.

Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на встановлені порушення позивачем п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 та п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість та податок на прибуток. Перевіркою встановлена безтоварність угоди позивача з його контрагентом та недоведеність її реальності. ПП «Юг Регіон» фактично фінансово-господарські операції з ПП «Астея-08» у спірний період не здійснювало. У ході проведення перевірки з'ясовано, що товар контрагентом не відвантажувався. Наслідком діяльності в ланцюзі ПП «Юг Регіон» - ПП «Астея-08» є виключно чи переважно формування податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені правові позиції.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 19.12.2012р. на підставі наказу ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 19.12.2012р. №765-п, відповідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України посадовими особами ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Юг Регіон» з питань правових відносин з ПП «Астея-08» за червень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт №2637/22-34/37281686/166 від 19.12.2012р. «Про результати документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Юг Регіон» з питань правових відносин з ПП «Астея-08» за період: червень 2012 року».

В висновках акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем: 1) п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 ПК України, в результаті чого ПП «ЮГ РЕГІОН» занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню у сумі 294708грн,, у т.ч. по періодах: півріччя 2012р. у сумі 210072грн., 3 квартали 2012р. у сумі 84636грн.; 2) п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження ПП «Юг Регіон» суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточних звітних (податкових) періодів з урахуванням залишків від'ємного значення попередніх звітних періодів всього на 280674грн., в т.ч. в червні 2012р. на 200068 грн., в липні 2012р. на 80606грн.

На підставі акту перевірки ДПІ прийняті: податкове повідомлення-рішення від 21.12.2012р. №0003152301, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток на суму 294708грн. - за основним платежем та 73577грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв'язку з порушенням позивачем п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 ПК України; та від 21.12.2012р. №0000982334, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 280674грн. - за основним платежем та 70169грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв'язку з порушенням позивачем п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими з огляду наступного.

Як вбачається з акту перевірки, за результатами опрацювання відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість ПП «Юг Регіон» та ПП «Астея-08» встановлено відхилення в червні 2012р.: податковий кредит більше податкових зобов'язань на 280674,35грн.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року встановлено їх завищення на загальну суму 1403372 грн., у т.ч. по періодах: 1000342грн.; 3 квартали 2012 року у сумі 403030грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставами для висновку про заниження податку на прибуток, заниження податку на додану вартість за відповідні періоди, вказується наступне. Відповідачем отримано акт ДПІ у Приморському районі м.Одеси копію акта від 03.10.2012 №1870/22-5/35696808 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "АСТЕЯ-08" щодо правових відносин з платниками податків за червень-липень 2012р. для відпрацювання по ланцюгу постачання, яким встановлено, зокрема, з огляду на те, що на підприємстві відсутні в достатньої кількості трудові ресурси та спеціальна техніка для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт та транспортування вантажів, а також наявні матеріали звірки по контрагенту ПП «Астея-08» - ПП "Робота Плюс" за червень 2012 року, проведені фінансово-господарські операції підприємством ПП «Астея-08» у червні-липні 2012р. мають ознаки безтоварних операцій.

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновків, що ПП «Юг Регіон» фактично фінансово-господарські операції з ПП «Астея-08» в червні 2012р. не здійснювало. Протягом періоду, що підлягав перевірці, підприємства обмінювались документами на продаж товару. У ході проведення перевірки з'ясовано, що товар контрагентом не відвантажувався. Наслідком діяльності в ланцюзі з ПП «Юг Регіон» - ПП «Астея-08» виключно чи переважно формування податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що відносини між позивачем та ПП «Астея-08» ґрунтувались на договорі поставки №2 від 02.04.2012р., в якому визначено що ПП «Юг Регіон» - покупець, ПП «Астея-08» - постачальник. Згідно даного договору постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати товар.

Згідно п.1.2 та п.4.1-4.7 договору товар поставляється окремими партіями згідно підписаних сторонами замовлень (заявок), викладених у письмовому вигляді. В заявці вказується вид, марка, асортимент, кількість, ціна, строки та умови поставки, строки та порядок розрахунків за товар.

Відповідно до п.2.4 договору оплата кожної конкретної поставки товару здійснюється за виставленими рахунками. В рахунку на оплату товару зазначається, зокрема асортимент товару, кількість, загальна вартість, та у разі письмової згоди сторін, витрати на транспортування.

Згідно п.3.1 договору остаточний розрахунок здійснюється згідно рахунків-фактур.

Однак, незважаючи на вимогу суду, позивачем не надано в підтвердження реальності правочину та на виконання умов вказаного договору поставки копії замовлень (заявок) на отримання товару, з визначенням виду, марки, асортименту, кількості, ціни, строків та умов поставки товару, строків та порядку розрахунків за товар, що є обов'язковою умовою, визначеною у договорі поставки №2 від 02.04.2012р., що слугує на користь позиції ДПІ стосовно безтоварного характеру відповідних господарських операцій.

Адже відповідно до вимог ст.ст.265, 266 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, позивач та його контрагент при підписанні договору не домовились стосовно його істотних умов, визначені договором документи не складались, тому реальність виконання такого договору обґрунтовано поставлена під сумнів в ході перевірки податковим органом.

Також позивач не надав суду виставлених рахунків та рахунків-фактур, обов'язковість оформлення яких також передбачена договором поставки №2.

На виконання умов договору сторонами складені відповідні видаткові накладні на поставку кабелю оптичного.

В підтвердження оплати товару позивачем до матеріалів справи надано копії платіжних доручень.

Товар перевозився ПП «Інтер-Транс Груп» згідно товарно-транспортних накладних, копії яких залучені до матеріалів справи.

Однак при дослідженні наданих позивачем видаткових накладних та товарно-транспортних накладних вбачається невідповідність по асортименту переданого продавцем товару та товару, що перевозився згідно залучених до матеріалів справи товарно-транспортних накладних.

ПП «Астея-08» виписані позивачу податкові накладні №1 від 01.06.2012р., №3 від 01.06.2012р., №9 від 13.06.2013р., №11 від 13.06.2013р. №10 від 13.06.2013р.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту в червні 2012р. в сумі 200068,47 грн., в липні 2012р. в сумі 80605,88грн.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що реальність господарських операцій за договором поставки не доведена позивачем належними та допустимими доказами, а сам договір поставки не містить істотних умов, досягнення згоди сторін щодо яких вимагається законом.

Відповідно до ст.22 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування, можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявність яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податку податкового обов'язку.

Згідно ст.185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування, крім того, є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Статтею 188 Податкового Кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на етиловий спирт, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пунктів 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, але в даній справі позивачем не доведено реальне придбання товару у контрагента ПП «Астея-08».

Дослідивши підставність висновків акту перевірки ПП «ЮГ Регіон», суд встановив, що позивачем не доведена у встановленому законом порядку реальність спірних господарських операцій (їх товарність) на спростування позиції ДПІ.

З огляду на викладене правомірним є й висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток у зв'язку з порушенням п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.138.4, п.138.6 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу

При цьому, підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Позивачем суду не надано документальних доказів, які б доводили реальність поставки йому товару за договором №2 від 02.04.2012р.

При цьому суд бере до уваги, що тягар доказування між сторонами розподіляється відповідно до ст.71 КАС України таким чином, що суб'єкт владних повноважень повинен довести правомірність свого рішення, для чого обґрунтовує правильність висновків про порушення платником податку вимог податкового законодавства на підставі документів та податкової інформації, що досліджувались та використовувались в ході перевірки.

Натомість, процесуальним обов'язком позивача в даній справі є доведення фактичного здійснення господарських операцій, їх реальності, змін у складі активів підприємства у зв'язку з їх проведенням, що зумовлює необхідність надання доказів, які прямо або побічно це підтверджують.

ПП «Юг Регіон» не довело суду, що за його замовленням ПП «Астея-08» поставило позивачу товар, який в подальшому було використано позивачем у господарській діяльності в межах оподатковуваних операцій.

Отже, ДПІ правомірно донарахувала податок на прибуток з відповідними штрафними санкціями оскарженим податковим повідомленням-рішенням від 21.12.2012р. №0003152301 та податок на додану вартість податковим повідомленням-рішенням від 21.12.2012р. №0000982334.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги ПП «Юг Регіон» задоволенню не підлягають у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ПП «Юг Регіон» до ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 27.05.2013р.

Суддя /підпис/ М.М. Аракелян

З оригіналом згідно:

Суддя М.М. Аракелян

У задоволенні адміністративного позову ПП «Юг Регіон» до ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Повний текст постанови складено 27 травня 2013 року.