Рішення № 31916480, 18.06.2013, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

18.06.13 Справа № 22/230/09-6/172/10

За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Володимирський" (40030, м. Суми, пл. Незалежності, буд. 10)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехніка ЗАЗ" (69093, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, буд. 158-А)

Публічного акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" (69093, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, буд. 158-А)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача: Акціонерний комерційний банк "Європейський" (04070, м. Київ, Подольський район, вул. Почайнинська, буд. 38/44)

Про стягнення 1 677 861 грн. 74 коп.

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників:

Від позивача: Литвиненко С.В. - дов. № П/300613/10 від 01.04.2013р.

Від відповідача 1: Махінько І.С. - дов. від 05.04.2013р.

Від відповідача 2: Дробишевський О.А. -дов. від 05.02.2013р.

Від третьої особи: не з'явився

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Володимирський" м. Суми до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехніка ЗАЗ" м. Запоріжжя, до відповідача та Публічного акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" м. Запоріжжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача: Акціонерний комерційний банк "Європейський" м. Київ, про стягнення 1 677 861 грн. 74 коп., суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позовній заяві просив стягнути з першого та другого відповідачів заборгованість за кредитним договором № К/2/0701 від 04.04.2007 р. в сумі 1 657 796 грн. 24 коп., в тому числі за рахунок заставленого рухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 158-а, та належить на праві власності ПАТ "Запорізький арматурний завод", перелік якого зазначений у позовній заяві позивача.

Позивач заявою № 17-01/2226 від 11.12.2009р. змінив предмет спору, просить стягнути окремо з кожного відповідача заборгованість по кредиту, по кредитному договору № К/2/0701 від 04.04.2007 р., в сумі 1 489 000 грн., заборгованість по процентам в сумі 170 121 грн. 21 коп. та пеню в сумі 18 740 грн. 53 коп.

Заява позивача була прийнята ухвалою суду від 14.12.2009р. (а. с. 28, т.3), оскільки вона була заявлена відповідно до ст. 22 ГПК України (в редакції, яка діяла на момент прийняття заяви).

14.06.2013р. від позивача поступила заява №04-06/854 від 11.06.2013р., в якій він просить суд не враховувати уточнення до позовної заяви від 11.12.2009р. та вважати їх не поданими, а також залишити вимоги, що були викладені в позовній заяві № 17-01-872 від 14.09.2009р., відповідно до ст. 22 ГПК України.

Заява позивача №04-06/854 від 11.06.2013р. судом не приймається в зв'язку з наступним:

Заява про уточнення позовних вимог № 17-01/2226 від 11.12.2009р., яка фактично являється заявою про зміну предмета спору, вже була прийнята ухвалою суду від 14.12.2009р. (а. с. 28, т.3), а тому суд не може її не враховувати, як просить позивач.

Стаття 22 ГПК України не передбачає можливість суду не враховувати заяви про зміну предмету спору, та залишати вимоги, які були викладені в позовній заяві.

Фактично заява позивача №04-06/854 від 11.06.2013р. по суті вважається заявою про зміну предмету спору. Але, відповідно до статті 22 ГПК України (в редакції яка діє на момент розгляду заяви позивача №04-06/854 від 11.06.2013р.) змінити предмет або підставу позову можливо лише до початку розгляду господарським судом справи по суті. Позивач звернувся з заявою №04-06/854 від 11.06.2013р. після початку розгляду господарським судом справи по суті.

За таких підстав, остаточно суд розглядає вимоги позивача, викладені ним в заяві про уточнення позовних вимог № 17-01/2226 від 11.12.2009р. (яка фактично являється заявою про зміну предмета спору), в якій позивач просить стягнути окремо з кожного відповідача заборгованість по кредиту, по кредитному договору № К/2/0701 від 04.04.2007 р., в сумі 1 489 000 грн., заборгованість по процентам в сумі 170 121 грн. 21 коп. та пеню в сумі 18 740 грн. 53 коп.

Від позивача надійшли до суду письмові пояснення, в яких він зазначає наступне: З метою захисту інтересів банку, відновлення фінансової стабільності, АТ «КБ «Володимирський» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою №17-01/872 від 14.09.2009 про стягнення з ТОВ «Сантехніка ЗАЗ» та ВАТ «Запорізький арматурний завод» заборгованості в сумі 1 657 796,24 грн. за кредитним договором № К/2/0701 від 04.04.2007 (надалі - кредитний договір). Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.09.2009 року порушено провадження у справі № 22/230/09 за вищевказаною позовною заявою. 01.07.2010 року у ході судового засідання другим відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі № 22/230/09-6/172/10, до вирішення по суті пов'язаної з нею справи № 17/211д/10 за позовом ВАТ «Запорізький арматурний завод» до першого відповідача : АКБ «Європейський», до другого відповідача: ТОВ «Сантехніка ЗАЗ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача: ПАТ «КБ «Володимирський» про визнання кредитного договору № К/2/0701 від 04.04.2007 року недійсним. Вищевказане клопотання в ході судового засідання було задоволено та зупинено провадження у справі № 22/230/09-6/172/10. Постановою Вищого господарського суду України по справі № 17/211д/10-17/296д/10 від 30.10.2012 року залишено касаційну скаргу ПАТ «Запорізький арматурний завод» без задоволення, а рішення попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог без змін. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.05.2013 року поновлено провадження у справі №22/230/09-6/172/10. За період, з моменту зупинення провадження по справі до моменту поновлення, стан заборгованості не змінився. Так, станом на 28.05.2013 року за кредитним договором враховується заборгованість ТОВ «Сантехніка ЗАЗ» у розмірі 1 677 861,74 грн., а саме: заборгованість за кредитом - 1 489 000,00 грн.; заборгованість за процентами - 170 121,21 грн.; пеня -18 740,53 грн. Щодо третьої особи: відповідно до опублікованого в газеті «Голос України» № 158 (4658) від 26.08.2009 року оголошення, Постановою Правління Національного банку України № 489 від 19.08.2009 року у АКБ «Європейський» відкликано банківську ліцензію та призначено ліквідатора. На даний час АКБ «Європейський» вже виключено з реєстру банків та провадяться дії щодо виключення з ЄДРПОУ. Також, позивач повідомляє, що за юридичною адресою АКБ «Європейський» не знаходиться, інформація щодо їх фактичного місцеперебування відсутня. Окрім того, позивач зазначає, що постановою Правління Національного банку України від 30.08.2011р. № 301 з 31.08.2011 р. відкликана банківська ліцензія у ПАТ "КБ "Володимирський" та ініційована процедура ліквідації. Постановою Правління Національного банку України № 353 від 03.10.2011 р. з 04.10.2011 р. ліквідатором АТ «КБ «Володимирський» призначено службовця Національного банку України - начальника відділу банківського нагляду Управління Національного банку України в Сумській області Ткаліча Анатолія Олександровича. Всі дії ліквідатора направленні на виявленні активів банку для накопичення ліквідаційної маси. Дані накопичення направленні для задоволення вимог кредиторів банку. Одним з основних кредиторів банку, вимоги якого віднесені до 3 черги переліку вимог кредиторів та є першочерговими для задоволення це - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, тобто держава в особі даного Фонду. Таким чином, позивач вважає, що відповідачі своїми діями завдають шкоди не лише мені, а й державі.

Позивач надав суду письмові пояснення № 04-06/855 від 11.06.2013р., де зазначив наступне: з метою захисту інтересів банку, відновлення фінансової стабільності, АТ «КБ «Володимирський» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою №17-01/872 від 14.09.2009 про стягнення з ТОВ «Сантехніка ЗАЗ» та ВАТ «Запорізький арматурний завод» заборгованості в сумі 1 657 796,24 грн. за кредитним договором №К/2/0701 від 04.04.2007 (надалі - кредитний договір). Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.09.2009 року порушено провадження у справі № 22/230/09 за вищевказаною позовною заявою. За період, з моменту зупинення провадження по справі до моменту поновлення, стан заборгованості не змінився. Так, станом на день подання позову за кредитним договором враховується заборгованість ТОВ «Сантехніка ЗАЗ» у розмірі 1 677 861,74 грн., а саме: заборгованість за кредитом - 1 489 000,00 грн.; заборгованість за процентами - 170 121,21 грн.; пеня -18 740,53 грн. Окрім того, варто зазначити, що постановою Правління Національного банку України від 30.08.2011р. №301 з 31.08.2011 відкликана банківська ліцензія у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Володимирський" та ініційована процедура ліквідації. Постановою Правління Національного банку України №353 від 03.10.2011 з 04.10.2011 ліквідатором АТ «КБ «Володимирський» призначено службовця Національного банку України - начальника відділу банківського нагляду Управління Національного банку України в Сумській області Ткаліча Анатолія Олександровича. Всі дії ліквідатора направленні на виявленні активів банку для накопичення ліквідаційної маси. Дані накопичення направленні для задоволення вимог кредиторів банку. Одним з основних кредиторів банку, вимоги якого віднесені до 3 черги переліку вимог кредиторів та є першочерговими для задоволення це - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, тобто держава в особі даного Фонду. Таким чином, відповідачі своїми діями завдають шкоди не лише позивачу, а й державі. 10.06.2013 р. Позивачем отримано ухвалу господарського суду Запорізької області по справі № 22/230/09-6/172/10. В зазначеній ухвалі суд зобов'язує Позивача: надати ряд документів. На виконання ухвали суду позивач направляє копії зазначених в ухвалі документів. Перелік заставного майна українською мовою направлено на офіційну електронну адресу суду. Щодо надання письмових пояснень на заперечення відповідачів позивач повідомляє, що письмових заперечень від відповідачів не отримав. В зв'язку з чим не має можливості виконати ухвалу суду в цій частині.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 59 ГПК України надсилання відзиву позивачу являється правом, а не обов'язком відповідачів. Свої відзиви відповідачі озвучили в судовому засіданні 03.06.2013р. Також позивач не був позбавлений права ознайомиться з матеріалами справи. Крім цього, відзиви відповідачів були викладені судом в ухвалі про відкладення розгляду справи від 03.06.2013р. Таким чином, позивачу були відомі заперечення відповідачів і він, при наявності бажання, міг надати суду письмові або усні заперечення на пояснення відповідачів.

Перший відповідач надав суду заперечення проти позову, в яких зазначив наступне: позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що 25.03.2009 р. між третьою особою та позивачем був укладений договір про відступлення прав вимоги (купівлі-продажу боргових зобов'язань) за кредитними договорами, згідно якого позивач отримав від третьої особи права вимоги від першого відповідача виконання зобов'язань за кредитним договором. Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України - «Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні». До моменту подачі позивачем позову по даній справі, перший відповідач не отримував на свою адресу доказів переходу прав у зобов'язанні по договору про відступлення прав вимоги від третьої особи до позивача, а саме: копію договору про відступлення прав вимоги від 25.03.2009 р. із додатками, змінами та доповненнями, на підставі якого позивач отримав від третій особи права у зобов'язанні; копію договору про зміну сторін в договорі укладеному в забезпечення виконання, а також інші можливі договори, про які першого відповідача не було повідомлено і які мають пряме або посереднє відношення до отримання позивачем права у зобов'язанні по договору; посвідчені печаткою позивача розрахункові документи, які підтверджують факт сплати позивачем на користь третьої особи відступлених грошових коштів по договору про відступлення прав вимоги, в сумі кредиту та процентів за його користування, які на даний час вимагає позивач в даній справі. З приводу вимог надіслати на адресу першого відповідача доказів переходу прав у зобов'язанні по договору, перший відповідач неодноразово звертався з відповідними листами і до третьої особи і до позивача. В ході розгляду даної справи позивач зазначав, що окремі документи, які просив надати перший відповідач, були надіслані йому разом із позовом. Однак, це тільки підтверджує, що до моменту подачі позову, приписи ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України з боку позивача та третьої особи не були виконані. Крім того, до теперішнього часу до матеріалів справи та на адресу першого відповідача не надходили розрахункові документи позивача, які б підтверджували факт сплати позивачем на користь третьої особи грошових коштів по договору про відступлення прав вимоги від 25.03.2009 р., а саме: суми кредиту та процентів за його користування по договору, зобов'язання першого відповідача по сплаті яких було відступлено третьою особою позивачу. Таким чином на момент звернення з позовом перший відповідач не порушувало права та інтересів позивача, тому позовна заява надана передчасно. Перший відповідач не заперечує, що йому потрібно в межах діючого законодавства виконувати свої обов'язки за договором та повернути суму кредиту і проценти користування кредитом. Станом на травень-червень 2013 року перший відповідач тільки закінчив погашення кредиту, отриманого в іншому банку - в ПАТ «ПУМБ». Тобто, на даний час перший відповідач може вже акумулювати грошові кошти для проведення розрахунків по договору. Однак, такі розрахунки по договору повинні здійснюватись відповідно до приписів діючого законодавства України, а також тій особі, яка дійсно має право вимагати виконання зобов'язань першого відповідача за договором, в тому числі із врахуванням вимог ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на наведене, до моменту встановлення господарським судом в даній справі законності вимог позивача, перший відповідач заперечує проти вимог позивача.

Перший відповідач надав суду письмові пояснення від 10.06.2013р., де зазначив наступне: 03.06.2013 р. в судовому засідання господарський суд зобов'язав ТОВ «Сантехніка ЗАЗ» надати до суду реквізити банківського рахунку ТОВ «Сантехніка ЗАЗ», а також надати певні пояснення та інформацію, у зв'язку з чим ТОВ «Сантехніка ЗАЗ» повідомляє наступне. ТОВ «Сантехніка ЗАЗ» надає наступні банківські реквізити (Довідка додається): р/рх № 26000962491440 в ПАО «ПУМБ», МФО 334851. Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що 25.03.2009р. між Третьою особою та Позивачем був укладений договір про відступлення прав вимоги (купівлі-продажу боргових зобов'язань) за кредитними договорами, згідно якого Позивач отримав від Третьої особи права вимоги від ТОВ «Сантехніка ЗАЗ» виконання зобов'язань за Кредитним договором. Як стверджує Позивач - він повністю сплатив на рахунок Третьої особи грошові кошти за відступлення (продаж) йому прав вимоги до ТОВ «Сантехніка ЗАЗ» за Кредитним договором, що нібито підтверджується меморіальними ордерами наданими у дану справу. Разом з тим, ТОВ «Сантехніка ЗАЗ» не погоджується з тим, що розрахунки між двома банками - Позивачем і Третьою особою може бути здійснено на підставі меморіальних ордерів. Згідно ст.1.191 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів», меморіальний ордер - це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України. Згідно п. п. 1.13., 1.14. Постанови Національного банку України «Про затвердження інструкції про безготівкові розрахунки в Україні» №22 від 21.01.2004р., під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Ця інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера; платіжного доручення; платіжної вимоги-доручення; платіжної вимоги; розрахункового чека; акредитива; інкасового доручення... .Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають передбачені цією главою платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладання договорів. З огляду на наведені норми, меморіальний ордер не може служити доказом оплати грошових коштів між двома банками - між Позивачем та Третьою особою, оскільки меморіальний ордер - це є внутрішнім, ініційованим самим банком документом, який виключений із переліку платіжних інструментів, на підставі яких між клієнтами здійснюються платежі. Разом з тим, між банками діє окрема система міжбанківських розрахунків. Так, згідно ст. 11.4. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів», для проведення переказів через систему міжбанківських розрахунків Національного банку України банки-резиденти, Державна казначейська служба України, Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках відкривають рахунки в Національному банку України. Згідно ст.7.1.3. цього ж Закону України, кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Згідно Розділу 2, Глави 1, п.1 Постанови Національного банку України «Про затвердження Інструкції про міжбанківські переводи коштів в Україні в національній валюті» №320 від 16 серпня 2006 р., відкриття кореспондентського рахунку банку, у тому числі через свою філію (далі - або кореспондентський рахунок банку, або кореспондентський рахунок банку (філії), або кореспондентський рахунок філії), здійснюється територіальним управлінням на підставі укладеного договору про кореспондентський рахунок у Національному банку України. Згідно Розділу 1 Глави 1 п. 1 Постанови Національного банку України «Про затвердження Інструкції про міжбанківські переводи коштів в Україні в національній валюті» №320 від 16.08.2006р., форми міжбанківських розрахункових документів, їх реквізити та порядок їх оформлення мають відповідати вимогам до розрахункових документів, що визначені нормативно-правовим актом Національного банку про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Згідно Глави 2 п.2.24 Постанови Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівковий розрахунок в Україні в національній валюті» №22 від 21.01.2004р., списання коштів (і в повній, і в частковій сумі) з рахунку платника здійснюється на підставі примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в банку платника. На вимогу клієнта банк надає довідку про виконання (часткове виконання) платіжної вимоги, що підписується уповноваженою/ими особою/ами, або примірник підписаної нею/ними платіжної вимоги, на підставі якої здійснено оплату. Відповідно до Договору про відступлення прав вимоги (купівлі-продажу боргових зобов'язань) за кредитними договорами від 25.03.2009р., в розділі «Реквізити сторін» значиться, що у обох сторін відкриті кореспондентські рахунки в Національному Банку України. Таким чином, розрахунки між Позивачем та Третьою особою повинні були проводитись через їх кореспондентські рахунки, відкриті в Національному Банку України. Якщо Позивач проводив розрахунки з Третьою особою за вказаним договором, то Позивач зобов'язаний був на вимогу господарського суду - підтвердити свої розрахунки з Третьою особою, отримати довідку від Національного банку України із підтвердженням проведення розрахунків із Третьою особою, а не надавати у справу свої внутрішні документи - меморіальні ордери. При таких обставинах, Позивач не підтвердив належними доказами, що він сплатив на користь Третьої особи грошові кошти в якості оплати за отримання право вимоги до ТОВ «Сантехніка ЗАЗ» за Договором.

Другий відповідач надав суду письмові заперечення у справі, де вказав наступне: господарським судом Запорізької області розглядається справа № 22/230/09-6/172/10 за позовом ПАТ «Комерційний банк «Володимирський» (з уточненнями вих. № 17-01/2226 від 11.12.2009р.) до ТОВ «Сантехніка ЗАЗ» (перший відповідач) та ВАТ «Запорізький арматурний завод», правонаступником якого є ПАТ «Запорізький арматурний завод» (другий відповідач) про стягнення з кожного відповідача окремо грошової суми в розмірі 1 677 861 грн. 74 коп. Позовна заява мотивована тим, що 04.04.2007 р. між Акціонерним комерційним банком «Європейський» (далі - третя особа) та першим відповідачем був украдений кредитний договір № К/2/0701 (далі - кредитний договір). 30.11.2007 р. в забезпечення виконання першим відповідачем умов кредитного договору, між позивачем та другим відповідачем украдений договір застави № К/2/0701-1 (далі - договір застави), згідно якого другий відповідач виступив заставодавцем перед третьою особою за першого відповідача по виконанню кредитного договору. 25.03.2009 р. між третьою особою та позивачем був укладений договір про відступлення прав вимоги (купівлі-продажу боргових зобов'язань) за кредитними договорами, згідно якого позивач отримав від третьої особи права вимоги до першого відповідача по кредитному договору. Другий відповідач заперечує проти стягнення з нього грошової суми 1 677 861 грн. 74 коп., оскільки він є заставодавцем, а не поручителем, і другий відповідач відповідає перед позивачем за першого відповідача за невиконання ним умов кредитного договору лише майном, зазначеним в договорі застави. Згідно п. 2 договору застави, для забезпечення виконання зобов'язань першого відповідача по кредитному договору, другий відповідач передає в заставу рухоме майно, зазначене в додатку № 1 до договору застави. Згідно п. п. 10-12 договору застави, третя особа (позивач) в разі невиконання першим відповідачем по кредитному договору зобов'язань, може звернути стягнення на предмет застави за договором застави. Умови договору застави не передбачають стягнення грошових коштів замість заставленого майна. Норми Закону України «Про заставу», норми Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), що регулюють правовідносини сторін договорів застави, не передбачають стягнення із заставодавців замість заставленого майна, що є предметом договору застави, грошові кошти, як цього вимагає позивач в позовній заяві. Разом з тим позивач просить стягнути з другого відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 1 677 861 грн. 74 коп., що не передбачено і суперечить умовам договору застави і нормам законодавства України. Таким чином, позовна заява позивача про стягнення з другого відповідача на користь позивача замість заставленого майна по договору застави - грошової суму 1 677 861 грн. 74 коп., не підлягає задоволенню. Також, другий відповідач повідомив, що 05.06.2012 р. господарським судом Запорізької області порушено справу № 5009/2087/12 (провадження № 21/56/12) про банкрутство другого відповідача, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим вимоги позивача до другого відповідача не підлягають задоволенню.

Другий відповідач надав суду письмові пояснення від 10.06.2013р., де зазначив наступне: 03.06.2013р. в судовому засідання господарський суд зобов'язав ПАТ «Запорізький арматурний завод» (далі - Відповідач-2) надати до господарського суду свої банківські реквізити, що Відповідача-2 в виконує (довідка окремо додається): поточний рахунок № 26009962491504, відкритий в ПАО «ПУМБ», МФО 334851. Крім того, на вимогу господарського суду Відповідач-2 повідомляє наступне. В попередніх судових засіданнях ПАТ «Комерційний банк «Володимирський» (далі - Позивач) обґрунтовуючи перерахування на користь АКБ «Європейський» (далі - Третя особа) грошових коштів по договору від 25.03.2009р. про відступлення прав вимоги (купівлі-продажу боргових зобов'язань) за кредитними договорами, укладений між Позивачем та Третьою особою, надавав копії розрахункових документів про здійснення перерахування грошових коштів системою SWIFT. SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications) (англійською), або Співтовариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій - СВИФТ, (російською). Тобто, Позивач заявляв, що перерахував Третій особі гроші по договору від 25.03.2009р. за допомогою системи SWIFT - міжнародної міжбанківської системи передачі інформації та здійснення платежів, яка також діє на території Україні з метою перерахування грошових коштів між юр особами. Господарський суд обв'язав Позивача надати завірені та переведені на українську мову платіжні документи здійснені по системі SWIFT, однак Позивач до теперішнього часу це не зробив. Натомість Позивач замість зазначених платіжних документів SWIFT надав меморіальні ордери, які складаються за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій (ст.1.19. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів»), що не є і не може бути підтвердженням перерахування Позивачем грошових коштів Третій особі. Що стосується міжбанківських розрахунків, то вони здійснюються на підставі нормативних документів, затверджених Національним банком України через систему кореспондентських рахунків, куди в якості розрахункових документів меморіальні ордери не входять. Взагалі Позивач, як банківська установа, повинен сам надавати нормативне обґрунтування своїх документів, які на його думку є належним доказом оплати грошей на користь Третьої особи. З огляду на наведене, Відповідач-2 вважає, що Позивач не довів своїми власними меморіальними ордерами той факт, що він належним чином розрахувався із Третьою особою за відступлене йому право вимоги від ТОВ «Сантехніка ЗАЗ» суми кредиту та процентів за кредитним договором.

Провадження по справі зупинялось, розгляд справи відкладався, за клопотанням сторін продовжувався строк вирішення спору.

18.06.2013р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

В матеріалах справи знаходиться витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , в якому вказано, що Акціонерний комерційний банк "Європейський" знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, Подольський район, вул. Почайнинська, буд. 38/44.

Ухвали суду про поновлення провадження по справі та про відкладення розгляду справи були направлені АКБ "Європейський" за вказаною адресою з поштовими повідомленнями.

Ухвали суду про поновлення провадження по справі та про відкладення розгляду справи, що направлялась третій особі, були повернута до суду поштовим відділенням із позначенням на конверті „вибули".

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (повідомленою суду позивачем в позові, та за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, у суду є достатні докази направлення даної ухвали третій особі.

Третя особа - АКБ "Європейський", повідомлена про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судові засідання тричі не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, витребувані судом документи не надала.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

04.04.2007 року між Акціонерним комерційним банком „Європейський" (надалі - АКБ „Європейський", третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сантехніка ЗАЗ" (надалі - перший відповідач, або позичальник) було укладено кредитний договір № К/2/0701 з додатковими угодами та додатками (надалі - кредитний договір) (а. с. 42-62, т. 2).

За умовами п. 1.1 кредитного договору, третя особа надала першому відповідачу грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, а перший відповідач (позичальник) зобов'язався повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

В п. 1.2 договору сторони визначили розмір кредитної лінії в сумі 8 500 000 грн., який змінюється відповідно до Графіку, наведеного у додатку № 1 до кредитного договору, що є його невід'ємною частиною.

Пунктом 1.3 кредитного договору сторони погодили строк користування кредитною лінією, а саме: з 05.04.2007 року по 03.04.2009 року включно, з урахуванням Графіку.

На виконання умов кредитного договору третя особа надала першому відповідачу грошові кошті шляхом відкриття кредитної лінії на суму 8 500 000 грн., що підтверджується відповідним меморіальним ордером № 6664, проведеним банком 05.04.2007 року (т. 4, а. с. 121), рішенням господарського суду Запорізької області від 12.03.2012р. по справі №17/211д/10-17/296д/10, яке було залишено в силі постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2012р. та постановою ВГСУ від 30.10.2012р. Факт отримання коштів, у вигляді відкриття кредитної лінії не заперечується і першим відповідачем .

31.07.2007 року між третьою особою та першим відповідачем було укладено додатковий договір № 1 про внесення змін до кредитного договору (надалі - додатковий договір № 1), яким сторони змінили редакцію п. 1.4.1 кредитного договору (а. с. 50, т.2).

У подальшому, редакцію п. 1.4.1 кредитного договору сторони змінили уклавши 15.11.2007 року додатковий договір № 1/1 про внесення змін до кредитного договору (надалі - додатковий договір № 1/1) (а. с. 51, т.2).

30.11.2007 року третя особа та перший відповідач уклали додатковий договір № 2 до кредитного договору, яким доповнили розділ 5 кредитного договору пунктом 5.6, та розділ 2 - пунктом 2.7 (а. с. 52, т.2).

13.12.2007 року між третьою особою та першим відповідачем було укладено додатковий договір № 3 до кредитного договору (надалі - додатковий договір № 3), яким сторони змінили редакції пунктів 5.6 та 2.7 (а. с. 53, т.2).

У подальшому, 24.12.2007 року сторони уклали додатковий договір № 4 про внесення змін та доповнень до кредитного договору (надалі - додатковий договір № 4), яким було змінено редакцію п. 8.1.3, п. 2.1, п. 4.6 та розділ 11 кредитного договору (а .с. 54, т.2).

17.01.2008 року сторони знову уклали додатковий договір № 5 про внесення змін та доповнень до кредитного договору (надалі - додатковий договір № 5) (а с. 56, т.2). Додатковим договором № 5 сторони змінили п. 1.2 кредитного договору та доповнили кредитний договір додатком № 2 „Графік (зміни розміру кредитної лінії)".

31.03.2008 року сторони знову уклали додатковий договір № 6 про внесення змін та доповнень до кредитного договору (надалі - додатковий договір № 6), яким знову змінили п. 1.2 кредитного договору та доповнили кредитний договір додатком № 2 „Графік (зміни розміру кредитної лінії)" в новій редакції (а. с. 58, т.2).

25.02.2009 року третя особа та перший відповідач уклали додатковий договір № 7 про внесення змін та доповнень до кредитного договору (надалі - додатковий договір № 7), якою знову змінили ряд положень кредитного договору (а. с. 60, т. 2).

Так, відповідно до п. 1.1 кредитного договору, в редакції договору про зміни № 7, третя особа зобов'язується надати першому відповідачу грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, а перший відповідач зобов'язався повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією, та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Також, відповідно до додатку № 2, в редакції договору про зміни № 7, сторони змінили графік погашення кредиту, та самим договором про зміни скасували додаток № 1 до кредитного договору.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, в редакції договору про зміни № 7, сторони встановили строк користування кредитною лінією з 05.04.2007 року по 05.07.2010 року включно, згідно графіка.

Крім того, договором про зміни № 7 сторони погодили нову редакцію п. п. 1.4.1 , п. 4.1 кредитного договору.

Розділом 5 кредитного договору передбачено забезпечення виконання зобов'язання по договору. Так, відповідно до положень п. 5.1 кредитного договору, виконання першим відповідачем своїх зобов'язань за договором забезпечується іпотекою комплексу будівель, розташованих за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Індустріальна, буд. 87, та який належить ВАТ „Мелітопольський м'ясокомбінат ", та заставою обладнання.

30.11.2007 року між третьою особою (заставодержатель за договором застави) та другим відповідачем (заставодавець за договором) було укладено договір застави № К/2/0701-1 з додатками (надалі - договір застави) (а. с. 63-106, т.2).

Відповідно до п. 1.1 договору застави, цим договором забезпечується належне виконання першим відповідачем вимог третьої особи, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору, укладеного між першим відповідачем та третьою особою, а також всіх додаткових договорів (угод), що укладені та/або будуть укладені до нього, втому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших умов, у т.ч. щодо: повернення першим відповідачем третій особі коштів, отриманих в рахунок кредитної лінії у розмірі 8 500 000 грн. в строк до 03.04.2009 року включно; сплати першим відповідачем процентів за користування кредитом та комісій у розмірі, в порядку та строки, визначені кредитним договором; виконання першим відповідачем інших зобов'язань, передбачених кредитним договором, у повному обсязі, на умовах і строки, визначені в кредитному договорі (у тому числі при зміні строків виконання зобов'язань), у тому числі зобов'язань щодо сплати неустойок (пені і штрафів) та відшкодування збитків. Також, договором застави забезпечується належне виконання вимог третьої особи щодо відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і звернення стягнення на предмет застави, зазначений в п. 2 цього договору, та інших вимог третьої особи, право на задоволення яких за рахунок витрат предмету застави третя особа має, відповідно до чинного законодавства України.

За умовами п. 2 договору застави, для забезпечення виконання зобов'язань, визначених в п. 1 цього договору, другий відповідач передає в заставу третій особі належне йому на праві власності рухоме майно, а саме: обладнання, зазначене у додатку № 1 до цього договору. Предмет застави знаходиться в м. Запоріжжі, вул. Зачиняєва, буд. 158-А.

Відповідно до п. 3 договору застави, другий відповідач шляхом підписання цього договору надав згоду на зміну третьою особою умов кредитного договору, у тому числі розміру кредиту, строку дії кредитного договору, процентів за користування кредитом, комісій, інших положень кредитного договору.

За умовами п. 10.4 договору застави заставодержатель має право, у випадку невиконання першим відповідачем зобов'язань за кредитним договором (незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання), та/або в інших випадках набуття третьою особою (відповідно до чинного законодавства України) звернути стягнення на предмет застави (в т.ч. незалежно від настання строку виконання забезпеченого заставою зобов'язання), третя особа (як заставодержатель) має право звернути стягнення на предмет застави і задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у повному обсязі, що існують на момент фактичного задоволення таких вимог, включаючи суми кредиту, процентів за користування ним, комісій, неустойки та сум інших платежів і санкцій, що передбачені та/або випливають із основного зобов'язання, збитки завдані порушенням зобов'язання, а також інші вимоги третьої особи, право на задоволення яких за рахунок предмета застави третя особа має відповідно до умов цього договору та чинного законодавства.

У додатку № 1 до договору застави перелічено все майно, що є предметом застави (т. 4, а. с. 10-23).

27.12.2007 року між третьою особою та другим відповідачем був укладений додатковий договір № 1 про внесення змін та доповнень до договору застави (надалі - додатковий договір № 1 до договору застави). Вказаним додатковим договором № 1 до договору застави сторони змінили редакції п. п. 2 та 4 договору застави, та доповнили договір застави додатком № 2, в редакції, що є додатком № 1 до додаткового договору № 1

27.12.2007 року сторони підписали додаток № 2 до договору застави, згідно додаткового договору № 1 до договору застави (т. 4, а. с. 38-49).

25.02.2009 року третя особа та другий відповідач уклали додатковий договір № 2 про внесення змін та доповнень до договору застави (надалі - додатковий договір № 2 до договору застави), яким змінили ряд положень договору застави.

Так, відповідно до п. 1 договору застави в редакції додаткового договору № 2 до договору застави, договором застави забезпечується належне виконання першим відповідачем вимог третьої особи, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору, укладеного між першим відповідачем та третьою особою, а також всіх додаткових договорів (угод), що укладені та/або будуть укладені до нього, втому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших умов, у т.ч. щодо: повернення першим відповідачем третій особі коштів, отриманих в рахунок кредитної лінії у розмірі 8 500 000 грн. в строк до 05.07.2010 року включно… .

Також, додатковим договором № 2 до договору застави сторони змінили редакцію додатку № 2, скасувавши додаток № 1, та підписали новий додаток № 1 до додаткового договору № 2 (т. 4, а. с. 25-36).

25.03.2009 року між третьою особою та позивачем був укладений договір про відступлення права вимоги (купівлі - продажу боргових зобов'язань) за кредитним договором (надалі - договір відступлення права вимоги), з додатками (т. 3, а. с. 124-132).

Відповідно до положень п. 1.1 договору відступлення права вимоги, на виконання ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України сторони уклали цей договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами, згідно переліку, визначеного в додатку № 1 та додатку № 2 цього договору. Відповідно до умов цього договору, кредитор за кредитними договорами змінюється з третьої особи (первісний кредитор) на позивача (новий кредитор).

За умовами п. 1.2 договору відступлення права вимоги, з дня його укладення до позивача (як нового кредитора) переходять всі права вимоги (замість первісного кредитора) до позичальників, які визначені в додатку № 1 та додатку № 2 до договору, по належному виконанню всіх зобов'язань позичальників за укладеними ними кредитними договорами, в загальній сумі 38 097 790 грн. 73 коп., 67 810,50 євро, 9 657 331,38 доларів США.

В п. 1.3 договору відступлення права вимоги сторони визначили, що на виконання цього договору до позивача (нового кредитора) переходять права вимоги за договорами застави, іпотеки, поруки, з врахуванням всіх раніше внесених сторонами змін та доповнень до них, які перелічені в додатку № 1 та додатку № 2 до договору.

Згідно п. 1 додатку № 1, спірний кредитний договір, укладений між третьою особою та першим відповідачем, включений до переліку кредитних справ, що передаються за умовами договору відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1.4 договору відступлення права вимоги, за відступлення (продаж) прав за кредитними договорами позивач зобов'язався сплатити на рахунок третьої особи , який вказаний в реквізитах до договору або в інший рахунок, який буде визначено третьою особою, грошові кошти в загальній сумі 38 097 790 грн. 73 коп., 67 810,50 євро, 9 657 331,38 доларів США.

В 1.4 договору відступлення права вимоги сторонами визначено порядок сплати вказаних коштів та строк сплати, який не може перевищувати 03.04.2009 року.

Позивач сплатив третьої особи 67 783,34 евро (704 973,17 грн.), 27,16 євро (275,91 грн.), 6 897 822,95 дол. США (53 113 236,72 грн.), 2 759 508,43 дол. США (21 248 214,91 грн.), 36 261 287,55 грн., 1 836 503,18 грн., що підтверджується меморіальними ордерами №633837 від 25.03.2009р., № 638816 від 31.03.2009р., № 633835 від 25.03.2009р., № 638799 від 31.03.2009р., № 633834 від 25.03.2009р., №638801 від 31.03.2009р. та платіжними документами, які підтверджують перерахування коштів за допомогою системи SWIFT (а. с. 100-105, т. 4).

Посилання першого відповідача на Інструкцію про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затверджену постановою НБУ № 22 від 21.01.2004р. частково безпідставне, оскільки як зазначено в преамбулі цієї Інструкції вона визначає загальні вимоги щодо функціонування в України системи електронних платежів НБУ та порядку виконання міжбанківського переказу коштів через кореспондентські рахунки банків - резидентів у національній валюті України.

Але позивач перераховував третьої особі іноземну валюту, а тому ця Інструкція не може бути застосована, і лише частково в національній валюті України.

Крім цього, в п. 1.14 вказаної Інструкції зазначено, що тільки клієнти банків самостійно обирають передбачені цією главою платіжні інструменти. В даному випадку меморіальні ордери оформлені між двома банками, а не між банком та клієнтом.

Безпідставно перший відповідач посилається і на главу 2 п. 2.24 вказаної Інструкції, оскільки довідку банк надає на вимогу клієнта. Як вже зазначалось вище, меморіальні ордери оформлені між двома банками.

В п. 1.19-1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України" також зазначено, що меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

За таких підстав, меморіальний ордер являється розрахунковим документом, передбаченим діючим законодавством, а тому являється належним доказом перерахування позивачем грошових коштів третьої особі, відповідно до п. 1.4 договору відступлення права вимоги.

Крім цього, як вже зазначалось вище, крім меморіальних ордерів, позивач надав суду платіжні документи, підтверджуючи перерахування коштів за допомогою системи SWIFT (а. с. 100-105, т. 4).

Навіть у разі не виконання позивачем зобов'язання перед третьої особою не звільняє відповідачів від виконання своїх обов'язків за кредитним договором та договором застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами п. 2.3 договору відступлення права вимоги, третя особа протягом десяти календарних днів з дня укладання цього договору зобов'язалась сповістити позичальників про зміну кредитора у зобов'язанні.

Третя особа - Акціонерний комерційний банк "Європейський", жодного разу не з'явився в судові засідання, письмових пояснень суду не надав, а тому не можливо встановити направляв він повідомлення позичальнику або ні .

Але, позивач направив першому відповідачу повідомлення № 09-04 від 27.03.2009 року про відступлення права вимоги по кредитному договору, яке було отримано першим відповідачем 21.04.2009р. (т. 2, а. с. 112- 113).

Таким чином, перший відповідач належним чином був повідомлений про відступлення права вимоги по кредитному договору.

Згідно з положеннями п. 2.4 договору відступлення права вимоги, сторони зобов'язались протягом одного календарного місяця з дня укладання цього договору, укласти договори про відступлення прав за договорами застави (іпотеки), поруки, які виступають забезпеченням виконання позичальниками зобов'язань за кредитними договорами.

29.04.2010 року між третьою особою та позивачем був укладений договір про заміну заставодержателя (відступлення права вимоги) за договором застави, з додатком (надалі - договір про заміну заставодержателя) (т. 4, а. с. 50).

Згідно п. 1.1 договору про заміну заставодержателя, на виконання договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, сторони уклали цей договір про заміну заставодержателя за договором застави, з врахуванням всіх раніше внесених змін та доповнень до нього, з третьої особи на позивача.

Відповідно до п. 1.2 договору про заміну заставодержателя, за умовами цього договору з дня його укладання до нового заставодержателя (позивача) переходять всі права вимоги (замість третьої особи) до другого відповідача (заставодавця), щодо належного виконання всіх зобов'язань заставодавця за договорами застави.

За умовами п. 2.3 договору про заміну заставодержателя, третя особа протягом п'яти робочих днів з дня укладання цього зобов'язана була сповістити позивальника - першого відповідача за кредитним договором, та заставодавця - другого відповідача за договором застави, про заміну заставодержателя (відступлення прав) за договором застави.

Третя особа - Акціонерний комерційний банк "Європейський" жодного разу не з'явився в судові засідання та не надав суду письмових пояснень, а тому не можливо встановити направляв він повідомлення позивальнику або ні .

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з урахуванням вказаних обставин, позивач стає кредитором у кредитному договорі, укладеному між третьою особою та першим відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За умовами п. 1.4.1 кредитного договору в редакції додаткового договору № 7, плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить: 25 % річних за умови, якщо починаючи з березня 2009 року обсяги щомісячних грошових надходжень на рахунки першого відповідача, відкриті у позивача, за попередній місяць становить не менше ніж 60 % від загального обсягу грошових надходжень на рахунки першого відповідача, у тому числі відкриті в інших уповноважених банках України за той самий місяць; операції купівлі - продажу безготівкової валюти здійснюються через позивача в обсязі, не менш ніж 60 % від загального об'єму операцій купівлі - продажу безготівкової валюти першого відповідача.

Згідно п. 1.4.2 кредитного договору в редакції додаткового договору № 7, плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становитиме 35 % у разі порушення умов абзацу другого та третього вказаного вище п. п. 1.4.1.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору, проценти за користування кредитною лінією нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позивача до моменту фактичного повернення кредитної лінії (в тому числі і за період прострочення погашення кредитної лінії). Процента нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно п. 1.4 кредитного договору (визначення розміру процентної ставки здійснюється на підставі даних кредитового обороту по поточному рахунку першого відповідача, відкритому у банку, за попередній місяць), та даних, отриманих у відповідності до п. 7.1.7 цього договору. У випадку порушення першим відповідачем п. 7.1.7, проценти за користування кредитною лінією нараховуються виходячи з розмір процентної ставки, встановленої згідно п. 1.4 2 цього договору.

В п. 7.1.7 кредитного договору, серед додаткових зобов'язань першого відповідача, до повного виконання зобов'язань за цим договором, він зобов'язався для забезпечення контролю за використанням кредитних коштів впродовж дії цього договору: не відкривати нові поточні рахунки в інших банках - резидентах України та банках - нерезидентах без письмового погодження із позивачем; в строк до 05 числа кожного місяця надавати позивачу довідки з інших банків, в яких відкрито поточні рахунки, про рух коштів по ним за попередній місяць.

Згідно п. 3.1 кредитного договору, в період нарахування процентів враховується перший день та не враховується останній день користування кредитною лінією. Проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитною лінією на суму щоденного залишку заборгованості за кредитною лінією. Якщо день надання та повернення кредитної лінії співпадають, проценти за користування кредитною лінією нараховуються на суму наданих коштів за один день користування кредитною лінією.

Пунктом 3.2 кредитного договору сторони погодили, що проценти за користування кредитною лінією нараховуються банком виходячи із умови тривалості та фактичної кількості днів у році та фактичної кількості днів у місяці.

Відповідно до п. 3.3 кредитного договору, проценти за користування кредитною лінією сплачуються щомісячно до 05 числа (включно) за попередній місяць і на дату повернення кредитної лінії.

За умовами п. 4.1 кредитного договору, в редакції додаткового договору № 7, строк користування кредитною лінією: з 05.04.2007р. до 05.07.2010р. включно, у відповідності із змінами розміру кредитної лінії, встановленими у Графіку. При цьому, при зміні розміру кредитної лінії відповідно Графіку строком погашення заборгованості за кредитною лінією, що перевищує розмір кредитної лінії, встановлений на наступний термін користування нею, є день, що передує дню, з якого починає діяти новий розмір кредитної лінії відповідно Графіка. Проценти, нараховані за останній період користування кредитною лінією , сплачуються одночасно з погашенням заборгованості за кредитною лінією у відповідності із п. п. 1.2, 1.3.

Пунктом 4.2 кредитного договору визначено, що платежі, згідно п. п. 3.3 та 4.1 цього договору здійснюються у повному розмірі.

Також, сторони в п. 4.3 кредитного договору погодили, що при недостатності суми, сплаченої першим відповідачем для погашення кредитної лінії та процентів, згідно п. п. 3.3, 4.1 цього договору, банк (позивач) має право погасити в першу чергу проценти за користування кредитною лінією, потім заборгованість за кредитною лінією, а потім нараховану неустойку.

Згідно до статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до умов ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач виконав умови договору належним чином, надав відповідачу на визначених договором умовах кредитні кошти.

Наявні матеріали справи свідчать, що перший відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконував належним чином, повернення кредиту, відповідно до Графіку, проводив не своєчасно і не в повному обсязі, не дотримувався строків сплати відсотків, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість по кредиту в розмірі 1 489 000 грн. та заборгованість по процентам в сумі 170 121 грн. 21 коп.

Перевіривши розрахунок основного боргу та процентів, суд знаходить його обґрунтованим та правомірним.

За таких підстав, з першого відповідача підлягає стягненню заборгованість по кредиту в розмірі 1 489 000 грн. та заборгованість по процентам в сумі 170 121 грн. 21 коп.

Відповідно до умов п. 6.1 кредитного договору, у випадку не надходження на рахунок позивача суми заборгованості за кредитною лінією та процентів у строки, визначені у п. п. 1.3, 3.3, 3.4, 4.1, 8.1 та 8.2 цього договору, перший відповідач незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за цим договором, сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ, що діє на момент прострочення відповідного платежу, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення, при цьому кількість днів року приймається рівною фактичній кількості днів у році.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, позивачем була нарахована відповідачу пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 9 463 грн. 53 коп. та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам в сумі 9 277 грн., всього в сумі 18 740 грн. 53 коп.

Перевіривши розрахунок позивача, дослідивши надані докази, суд вважає розрахунок позивача обґрунтованим та правомірним.

За таких підстав с першого відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 9 463 грн. 53 коп. та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам в сумі 9 277 грн., всього в сумі 18 740 грн. 53 коп.

Заперечення першого відповідача не приймаються по вказаним вище підставам, а також в зв'язку з наступним:

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 1 статтею 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Надані позивачем суду документи підтверджують, що первісний кредитор у зобов'язанні передав новому кредиторові всі необхідні документи, в тому числі: всі договори, всі документи, які підтверджують заборгованість першого відповідача (а. с. 117-121, т. 4).

Крім цього, позивач з позовною заявою направив відповідачам всі необхідні документи, що підтверджується описами вкладення у цінний лист (а. с. 39-41, т.2).

В ч. 2 ст. 517 ЦК України зазначено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Частина 2 ст. 517 ЦК України є логічним продовженням ч. 2 ст. 516 ЦК України.

З вищевикладеного вбачається, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові, але в даному випадку боржник повинен виконати такий обов'язок перед первісним кредитором.

Відповідачі не довели суду, що такий обов'язок перед первісним кредитором (третьою особою по справі) був виконаний, не надали доказів оплати існуючої заборгованості по кредиту, процентам та пені.

Крім цього, позивач надав суду доказі повідомлення новим кредитором першого відповідача про перехід до нового кредитора прав у зобов'язанні, що підтверджується відповідним повідомленням та поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою відповідача про його отримання першим відповідачем (а. с. 112-113, т.2).

З ч. 2 ст. 517 ЦК України слідує, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові у добровільному порядку, але в даному випадку новий кредитор просить стягнути заборгованість з відповідача в примусовому порядку. Таке право до нового кредитора перейшло на підставі договору відступлення права вимоги від 25.03.2009 року (а. с. 107, т.2).

Боржнику в даному випадку відомі вимоги первісного кредитора, зі зміною кредитора зобов'язання боржника не змінюється , тому, якщо у боржника існують будь - які сумніви відносно наявності заборгованості.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника тому, що положення боржника не погіршується. Згода боржника не потрібна, оскільки діє презумпція згідно якої в любому разі зобов'язання повинно бути виконано, а тому вказівка кредитора о необхідності виконання зобов'язання іншої особі являється для боржника обов'язковим.

З вищевикладеного вбачається, що боржник належним чином був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні.

В статті 518 ЦК України зазначено, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора тільки ті заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

В даному випадку боржник (перший відповідач по справі) висуває проти вимоги нового кредитора (позивача по справі) заперечення, зовсім не ті, які він міг мати проти первісного кредитора.

Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 1.2 договору відступлення права вимоги, до нового кредитора переходять всі права вимоги (замість первісного кредитора) до позичальників, які визначені в додатку № 1 та додатку № 2 до договору, з дня укладання договору відступлення права вимоги, тобто з 25.03.2009р.

Позовні вимоги до другого відповідача задоволенню не підлягають в зв'язку з наступним:

Згідно з п. 10.4 договору застави заставодержатель має право, у випадку невиконання першим відповідачем зобов'язань за кредитним договором (незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання), та/або в інших випадках набуття третьою особою (відповідно до чинного законодавства України) звернути стягнення на предмет застави (в т.ч. незалежно від настання строку виконання забезпеченого заставою зобов'язання), третя особа (як заставодержатель) має право звернути стягнення на предмет застави і задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у повному обсязі, що існують на момент фактичного задоволення таких вимог, включаючи суми кредиту, процентів за користування ним, комісій, неустойки та сум інших платежів і санкцій, що передбачені та/або випливають із основного зобов'язання, збитки завдані порушенням зобов'язання, а також інші вимоги третьої особи, право на задоволення яких за рахунок предмета застави третя особа має відповідно до умов цього договору та чинного законодавства.

З вищевикладеного вбачається, що у разі не виконання першим відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач як заставодержатель має лише право звернути стягнення на предмет застави і задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги до другого відповідача у повному обсязі.

Договором застави (а. с. 63-106, т.2) не передбачено право заставодержателя просити стягнути з заставодавця (другого відповідача по справі) вартості заставленого майна.

Позивач не вказав конкретний пункт договору застави, або конкретну норму законодавства, яка передбачає стягнення з заставодавця вартості заставленого майна.

Статті 19 та 20 Закону України "Про заставу" також передбачають стягнення вартості заставленого майна.

Більш того, позивач просить стягнути окремо з кожного із відповідачів заборгованість по кредиту в сумі 1 489 000 грн., заборгованість по процентам в сумі 170 121 грн. 21 коп. та пеню в сумі 18 740 грн. 53 коп., тобто одну й ту саму заборгованість в подвійному розмірі.

Позивач не вказав суду конкретний пункт договору, або конкретну норму законодавства, яка передбачає стягнення однієї і тієї ж суми одразу з двох відповідачів.

Крім цього, ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.06.2012р. по справі № 5009/2087/12 було порушено провадження по справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод", та був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " (в редакції, яка діяла на момент введення мораторію) та ч. 1 ст. 19 вказаного Закону (в редакції, яка діє на момент прийняття рішення судом) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент введення мораторію) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з ч. 3 ст. 19 вказаного Закону (в редакції, яка діє на момент прийняття рішення судом) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

- забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

- зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

- не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

За таких підстав, позовні вимоги до другого відповідача позивачем не обґрунтовані.

Судові витрати покладаються на першого відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 - 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сантехніка ЗАЗ" (69093, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, буд. 158-А; код ЄДРПОУ 33431965; р/р № 26000962491440 в ПАТ „ПУМБ", МФО 334851) на користь Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Володимирський" (40030, м. Суми, пл. Незалежності, буд. 10; код 26120084; накопичувальний рахунок ліквідатора № 32070101300 в Управлінні Національного банку України в Сумській області у м. Суми; МФО 337308) заборгованість за кредитом в сумі 1 489 000 грн., заборгованості за відсотками в сумі 170 121 грн. 21 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 9 463 грн. 53 коп., пеню за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 9 277 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 16 778 грн. 61 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. Надати наказ.

Відмовити в задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства „Запорізький арматурний завод".

Повне рішення складено: 18.06.2013р.

Суддя Л.С. Місюра