Рішення № 31916476, 13.06.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" червня 2013 р.Справа № 916/883/13

За позовом: Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

До відповідача: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

Про повернення земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від прокуратури: Вигнанюк Т.Л. - згідно посвідчення,

Доброжан Н.І. - згідно посвідчення.

Від позивача: Динту В.А. - згідно довіреності №79/исх-гс від 06.02.2013р.,

Асташенкова О.І. - згідно довіреності №32/исх-гс від 24.01.2013р.

Від відповідача: ОСОБА_6 - згідно довіреності №2811 від 20.11.2012р.,

ОСОБА_7 - згідно довіреності №2811 від 20.11.2012р.

В засіданні брали участь:

Від прокуратури: Доброжан Н.І. - згідно посвідчення

Від позивача: Асташенкова О.І. - згідно довіреності №32/исх-гс від 24.01.2013р.

Від відповідача: ОСОБА_7 - згідно довіреності №2811 від 20.11.2012р.

СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - підприємець ОСОБА_1) про зобов'язання відповідача привести земельну ділянку загальною площею 0,37 га, нормативна вартість якої складає 3 337 696 грн., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованої автомобільної стоянки "ІНФОРМАЦІЯ_1", що складається з: літ."А"- нежитлового будинку диспетчера (охорони) автостоянки, площею 8,1 кв.м; літ. "а" - навісу площею 8,2 кв.м; літ."Б" - навісу площею 233 кв.м; літ."В" - навісу площею 407,0 кв.м; літ."Г" - навісу площею 415,1 кв.м; літ."Д"- навісу площею 406,5 кв.м; літ."Е"- навісу площею 410,6 кв.м; №1-2 огорожі металевої - 345,3 м. Крім того, заступник прокурора просить суд зобов'язати підприємця ОСОБА_1 повернути земельну ділянку загальною площею 0,37 га, нормативна вартість якої складає 3 337 696 грн., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, за належністю Одеській міській раді за актом приймання-передачі.

В судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Позивач позовну заяву заступника прокурора підтримує у повному обсязі, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

В ході розгляду справи відповідач надав до суду заяву про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з тим, що майно автомобільної стоянки "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2 було створено членами автомобільної стоянки за рахунок їх внесків та належить їм . За таких обставин, відповідач вважає, що зазначений спір не підлягає розгляду у господарських судах.

Представник прокуратури та позивача проти задоволення заяви заперечують, посилаючись на те, що позовні вимоги заявлені до підприємця ОСОБА_1, у зв'язку з чим за своїм суб'єктним складом спір підлягає розгляду у господарському суді.

Розглянув заяву підприємця ОСОБА_1 про припинення провадження у справі, заслухав пояснення представників позивача та прокуратури з цього приводу, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні зазначеної заяви, адже, відповідно до п. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. За приписами ст. 22 цього Кодексу сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Виходячи із складу сторін у справі №916/883/13 суд не вважає, що провадження у даній справі має бути припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, 13.06.2013р. відповідач надав до суду заяву про зупинення провадження у справі до розгляду Суворовським районним судом м. Одеси справи №523/8523/13-ц за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_1 про визнання права власності на машиномісця, розташовані на території автомобільної стоянки "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2. В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що розгляд справи №916/883/13 залежить від розгляду справи № 523/8523/13-ц, адже у випадку визнання за фізичними особами, які є позивачами у цивільній справі, права власності на машиномісця, знесення майна автомобільної стоянки „ІНФОРМАЦІЯ_1" буде порушувати їх права та інтереси.

Представник прокуратури та позивача проти задоволення заяви заперечують, так як вважають, що розгляд цих справ не перешкоджає одна одній.

Розглянув заяву підприємця ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі, заслухав пояснення представників позивача та прокуратури з цього приводу, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні зазначеної заяви, адже, відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Отже, підставою для зупинення є неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи. Виходячи з матеріалів справи №916/883/13 суд не убачає, що дану справу неможливо розглядати окремо, без урахування справи №523/8523/13-ц .

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, суд встановив:

31 січня 2000р. між Крижанівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області (Орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1 (Орендар), на підставі рішення Крижанівської сільської ради №134 від 30.12.1999р., був укладений Договір оренди земельної ділянки, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар набуває право на оренду земельної ділянки, загальною площею 0,17 га, яка знаходиться на території Крижанівської сільської ради, згідно з планом землекористування. Земельна ділянка надається в оренду строком на 3 роки з дати його реєстрації, з метою використання для розміщення стоянки автомобілів. Договір посвідчений нотаріально та зареєстрований у Комінтернівському відділі земельних ресурсів 04.02.2000р.

Угодою від 27.06.2002р. сторони внесли зміни у Договір оренди земельної ділянки стосовно площі земельної ділянки (0,37 га) та строку, на який укладено Договір (5 років з дати реєстрації).

В подальшому, Крижанівською сільською радою приймались рішення про продовження строку оренди: рішенням №613-ІУ від 20.01.2005р. - на 1 рік, рішенням №889-ІУ від 09.02.2006р. - на 1 рік, рішенням № 212-У від 19.03.2007р. - на 1 рік.

Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси зазначає, що 07.08.2001р. Одеська обласна рада прийняла рішення №347-ХХІІІ "Про межі міста Одеси", яким вирішено затвердити межі міста Одеси загальною площе міста - 16242,0 га згідно з їх описом (додаток №1), з включенням у межі міста 2340, 0 га земель області, у тому числі, зокрема, земель Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області -361,0 га. Постановою Верховної Ради України від 07.02.2002р. №3064-ІІІ "Про зміну меж міста Одеси Одеської області" постановлено включити у межі міста Одеси Одеської області, зокрема, 361,0 га земель Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області. 30 грудня 2002р. складено та затверджено Акт про встановлення в натурі межі м. Одеси по суміжності з Комінтернівським районом Одеської області та передачу на зберігання межових знаків.

Рішенням Крижанівської сільської ради від 21.01.2008р. №446-У підприємцю ОСОБА_1 відмовлено у продовженні терміну дії Договору оренди земельної ділянки від 31.01.2000р., у зв'язку з включенням земельної ділянки, що була об'єктом оренди до меж міста Одеси. За таких обставин, заступник прокурора Суворовського району м. Одеси вважає, що у підприємця ОСОБА_1 відсутні правові підстави для користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, адже, за приписами ст..125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Крім того, заступник прокурора Суворовського району зазначає, що рішенням господарського суду Одеської області від 25.12.2006р. по справі №15/499-06-13127 визнано за підприємцем ОСОБА_1 право власності на автостоянку легкових автомобілів "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та зобов'язано Комунальне підприємство "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" зареєструвати право власності підприємця ОСОБА_1 на зазначену автостоянку. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.05.2012р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2012р., рішення господарського суду Одеської області від 25.12.2006р. по справі №15\499-06-13127 скасовано, у задоволенні позову підприємця ОСОБА_1 щодо визнання права власності на автостоянку легкових автомобілів "ІНФОРМАЦІЯ_1" розташована за адресою: АДРЕСА_2, відмовлено.

Згідно листа Комунального підприємства «Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації» від 24.05.2012р. №1063 реєстрацію права власності ОСОБА_1 на автостоянку легкових автомобілів "ІНФОРМАЦІЯ_1" розташована за адресою: АДРЕСА_2, скасовано.

Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси зазначає, що відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Статтею 83 цього ж Кодексу передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності.

За приписами ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Згідно ст. 34 цього Закону у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеного Головним управлінням Держкомзему у Одеській області 17.01.2012р. підприємець ОСОБА_1 використовує земельну ділянку загальною площею 0,37 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, під розміщення автостоянки "ІНФОРМАЦІЯ_1" без правовстановлюючих документів на землекористування. У той же день було складено припис Серія О №003852, яким приписано підприємцю ОСОБА_1 усунути виявлене порушення у 30-ти денний термін. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2012р. по справі №1570/2274/2012 у задоволенні позовних вимог підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держкомзему у Одеській області про скасування припису від 17.01.2012р. відмовлено.

В обґрунтування позову заступник прокурора також зазначає, що постановою Пленуму ВГСУ від 17.05.2011р. №6 (із змінами та доповненнями) встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки (п. 3.1).

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або користувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд ,здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

На підставі викладеного заступник прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради просить суд зобов'язати відповідача привести земельну ділянку загальною площею 0,37 га, нормативна вартість якої складає 3 337 696 грн., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованої автомобільної стоянки "ІНФОРМАЦІЯ_1", що складається з: літ."А"- нежитлового будинку диспетчера (охорони) автостоянки, площею 8,1 кв.м; літ. "а" - навісу площею 8,2 кв.м; літ."Б"- навісу площею 233 кв.м; літ."В" - навісу площею 407,0 кв.м; літ."Г" - навісу площею 415,1 кв.м; літ."Д"- навісу площею 406,5 кв.м; літ."Е"- навісу площею 410,6 кв.м; №1-2 огорожі металевої - 345,3 м. Крім того, заступник прокурора просить суд зобов'язати підприємця ОСОБА_1 повернути земельну ділянку загальною площею 0,37 га, нормативна вартість якої складає 3 337 696 грн., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, за належністю Одеській міській раді за актом приймання-передачі.

Представник позивача позов заступника прокурора підтримує у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. За таких обставин, відповідач вважає, що земельна ділянка, що було об'єктом оренди , має бути повернута Крижанівській сільській раді, яка було Орендодавцем, а не Одеській міській раді. При цьому, відповідач вважає, що станом на даний час у Одеської міської ради відсутні будь-які встановлені чинним законодавством документи на спірну земельну ділянку і на даний час вона залишається на території Комінтернівського району Одеської області.

Крім того, відповідач зазначає, що при укладанні Договору оренди земельної ділянки від 31.01.2000р. власником землі - Крижанівською сільською радою було узгоджено розташування на ній майнового комплексу автомобільної стоянки. Зазначений майновий комплекс був створений шляхом об'єднання трудових і матеріальних ресурсів членів автомобільної стоянки, внаслідок чого створене майно у вигляді об лаштованих машиномісць належить окремим громадянам - фізичним особам, які, на думку відповідача, є власниками новоствореного майна. За таких обставин, відповідач вважає, що за умови відсутності доказів здійснення будівництва автостоянки саме підприємцем ОСОБА_1, у суду не має підстав для задоволення вимог щодо приведення земельної ділянки у попередній стан шляхом знесення автостоянки.

Відповідач також вважає, що вимога заступника прокурора щодо зобов'язання відповідача передати земельну ділянку Одеській міській раді шляхом підписання акту приймання-передачі не відповідає способам захисту прав та інтересів, передбаченим ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідач також зазначає, що протягом періоду з 1999р. по 2013р. сплачує на рахунки Крижанівської сільської ради орендні платежі, у зв'язку з чим не спричиняє державі шкоди у зв'язку із користуванням земельною ділянкою.

Розглянувши матеріали справи, суд доходить до такого висновку:

Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України на Прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом. Зазначене конституційне положення знайшло своє відображення в ст. 5 Закону України "Про прокуратуру", де зазначено, що прокуратура виконує функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Представництво інтересів громадянина або держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.

Ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень ч. 3 цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. N 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Відповідно до п. 2 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Відповідно до ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством , що перебуває під особливою охороною держави.

За приписами ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, підставою користування земельною ділянкою, є наявність права власності, права постійного користування або права орендного користування на зазначену земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір оренди земельної ділянки від 31 січня 2000р., що був укладений між Крижанівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області (Орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1 (Орендар), припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку дії Договору.

За приписами ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідачем у справі не надано доказів наявності у нього на даний час правовстановлюючих документів, які б підтвердили правомірність користування земельною ділянкою загальною площею 0,37 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_2.

Постановою Пленуму ВГСУ від 17.05.2011р. №6 (із змінами та доповненнями) встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки (п. 3.1).

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

07.08.2001р. Одеська обласна рада прийняла рішення №347-ХХІІІ "Про межі міста Одеси", яким вирішено затвердити межі міста Одеси загальною площе міста - 16242,0 га згідно з їх описом (додаток №1), з включенням у межі міста 2340, 0 га земель області, у тому числі, зокрема, земель Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області -361,0 га. Постановою Верховної Ради України від 07.02.2002р. № 3064-ІІІ "Про зміну меж міста Одеси Одеської області" постановлено включити у межі міста Одеси Одеської області, зокрема, 361,0 га земель Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області. 30 грудня 2002р. складено та затверджено Акт про встановлення в натурі межі м. Одеси по суміжності з Комінтернівським районом Одеської області та передачу на зберігання межових знаків.

За таких обставин, на даний час земельна ділянка загальною площею 0,37 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2, має бути передана підприємцем ОСОБА_1 саме Одеській міській раді, як представницькому органу місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що підприємець ОСОБА_1 не є власником об'єктів нерухомості - майна автомобільної стоянки "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташована за адресою: АДРЕСА_2. При цьому, з наявного у матеріалах справи рішення господарського суду Одеської області від 25.12.2006р. по справі №15/499-06-13127 вбачається, що підприємець ОСОБА_1 за рахунок власних коштів побудувала автостоянку, і зазначене будівництво є самочинним. Зазначені факти підтверджені і у постановах Одеського апеляційного господарського суду від 15.05.2012р. та Вищого господарського суду України від 31.07.2012р. по цій справі.

Отже, безпідставним є посилання відповідача на те, що зазначений майновий комплекс був створений шляхом об'єднання трудових і матеріальних ресурсів членів автомобільної стоянки, внаслідок чого створене майно у вигляді об лаштованих машиномісць належить окремим громадянам - фізичним особам, які є власниками новоствореного майна.

Посилання відповідача на те, що вимога заступника прокурора щодо зобов'язання відповідача передати земельну ділянку Одеській міській раді шляхом підписання акту приймання-передачі не відповідає способам захисту прав та інтересів , передбаченим ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України сприймається судом критично, адже, відповідно до ст..16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. одним із способів.

У даному випадку мова йде про припинення дії, яка порушує право, а саме: про припинення користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, яке порушує право власника земельної ділянки на розпорядження нею. А знесення об'єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці та передача земельної ділянки власнику за актом приймання-передачі є лише визначенням порядку припинення неправомірного користування.

Відповідач також зазначає, що протягом періоду з 1999р. по 2013р. сплачує на рахунки Крижанівської сільської ради орендні платежі, у зв'язку з чим не спричиняє державі шкоди у зв'язку із користуванням земельною ділянкою, але жодного доказу щодо оплати до матеріалів справи відповідачем не надано.

У відповідності до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, позовна заява заступника прокурора Суворовського району м. Одеси є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Судові витрати про сплаті судового збору покласти на відповідача по справі, виходячи з положень ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву заступника прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) привести земельну ділянку загальною площею 0,37 га, нормативна вартість якої складає 3 337 696 грн., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованої автомобільної стоянки "ІНФОРМАЦІЯ_1", що складається з: літ."А"- нежитлового будинку диспетчера (охорони) автостоянки, площею 8,1 кв.м; літ. "а" - навісу площею 8,2 кв.м; літ."Б"- навісу площею 233 кв.м; літ."В"- навісу площею 407,0 кв.м; літ."Г"- навісу площею 415,1 кв.м; літ."Д"- навісу площею 406,5 кв.м; літ."Е" - навісу площею 410,6 кв.м; №1-2 огорожі металевої - 345,3 м.

3. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) повернути земельну ділянку загальною площею 0,37 га, нормативна вартість якої складає 3 337 696 грн., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, за належністю Одеській міській раді (м.Одеса, пл..Думська, 1) за актом приймання-передачі.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008, одержувач ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір у розмірі 2 294 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18 червня 2013р.

Суддя Рога Н. В.