Рішення № 31916458, 18.06.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул.С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. справа № 911/1728/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», Київська обл., м. Бориспіль

до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Фірма «Фортуна», Київська обл., м. Бориспіль

про стягнення 186 729,30 гривень

за участю представників:

від позивача: Сінькевич В.А. (довіреність №35-30-11 від 06.03.2013р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.05.2013р. Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі-ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Фірма «Фортуна» (далі-ДПІІ «Фірма «Фортуна»/відповідач) про стягнення 186 729,30 грн., з яких: 168 958,82 грн. заборгованості за договором №2.6.13-31 від 11.05.1995р., 16 895,88 грн. пені та 874,60 грн. 3% річних.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.05.2013р. порушено провадження у справі №911/1728/13 та призначено справу до розгляду на 20.05.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.05.2013р. розгляд даної справи було відкладено на 18.06.2013р.

10.06.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача 310 472,12 грн., з яких: 281 673,02 грн. заборгованості за договором №2.6.13-31 від 11.05.1995р., 27 040,16 грн. пені та 1 758,94 грн. 3% річних.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Так, початок розгляду даної справи по суті було розпочато в судовому засіданні 20.05.2013р., що підтверджується протоколом судового засідання від 20.05.2013р.

Водночас, у заяві про збільшення позовних вимог позивачем заявлено вимогу про стягнення 281 673,02 грн. заборгованості за спірним договором, в тому числі: 168 958,82 грн. заборгованості за первісно заявлений період (грудень 2012р.-лютий 2013р.) та 112 714,20 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за березень-квітень 2013р., тобто за період який первісно не був предметом розгляду даного спору.

Крім того, обрахунок пені та 3% річних здійснено по 05.06.2013р., у той час як первісний розрахунок вказаних позовних вимог здійснювався лише по 23.04.2013р. До того ж, в уточненому розрахунку позивачем здійснювалось нарахування пені та 3% річних за несвоєчасну сплату орендної плати за періоди, які не були первісно заявлені позивачем.

Таким чином, позивачем після початку розгляду даної справи по суті змінено предмет та підставу даного позову шляхом пред'явлення вимоги про стягнення боргу за періоди, які первісно не заявлялись, зміни (збільшення) періоду розрахунку пені та 3% річних, а також шляхом заявлення додаткової вимоги про стягнення пені та 3% річних, нарахованих за періоди, які первісно не були предметом розгляду даного спору (березень-квітень 2013р.).

З огляду наведеного, заява позивача про збільшення позовних вимог від 10.06.2013р. судом не приймається в силу її невідповідності вимогам ст. 22 ГПК України.

В судові засідання 20.05.2013р. та 18.06.2013р. представник відповідача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11.05.1995р. між ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі-орендодавець) та ДПІІ «Фірма «Фортуна» (далі-орендар) укладено договір про оренду площі у Міжнародному терміналі аеропорту №2.6.13-31 (далі-Договір), відповідно до якого орендодавець надав, а орендар отримав в оренду площу 100 м2 в міжнародному терміналі аеропорту для розміщення «магазину», з метою організації торгівлі товарами народного вжитку.

Пунктами 3.2 (в редакції додаткової угоди №3 від 06.08.2001р.), 1.2 та 1.3 Договору передбачено, що орендодавець щомісячно з врахуванням змінення цін виставляє орендарю рахунок, до якого включені орендна плата за площу та плата за надані послуги за звітний місяць.

Договір вступає в силу з дня підписання його сторонами та діє до останньої дати оренди площі. Строк оренди встановлюється з 01.08.1995р. до 30.06.1999р.

У випаду, якщо за три місяці до терміну закінчення договору жодна з сторін письмово не заявить про свої наміри припинити його, то Договір автоматично продовжується на тих же умовах і на такий же строк.

Оскільки сторонами в порядку, передбаченому п. 1.3 Договору, не було заявлено про свої наміри припинити його, суд дійшов висновку, що строк дії останнього автоматично продовжився на наступні 1999-2013 календарні роки.

Відсутність заперечень сторін щодо продовження строку дії Договору підтверджується також і поясненнями представника позивача, наданими в судових засіданнях.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за Договором виконав належним чином.

Так, на виконання умов Договору, протягом, зокрема, грудня 2012р.-лютого 2013р. відповідач безперешкодно користувався орендованим майном.

З метою сплати відповідачем орендної плати за вказаний період, позивачем були виставлені наступні рахунки-фактури:

- №6/280 від 31.12.2012р. на суму 56 244,62 грн.,

- №6/294 від 31.01.2013р. на суму 56 357,10 грн.,

- №6/315 від 28.02.2013р. на суму 56 357,10 грн.

Зазначені рахунки були отримані 11.01.2013р., 15.02.2013р. та 14.03.2013р. відповідно представниками відповідача, що підтверджується підписами останніх у реєстрах на передачу документів. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення орендодавцем (позивачем) умов Договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за Договором в частині сплати орендної плати не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 168 958,82 грн. заборгованості.

Факт несплати відповідачем вартості наданих позивачем послуг за спірний період підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» №040-18/089 від 17.05.2013р.

Наявність 168 958,82 грн. заборгованості відповідача за Договором підтверджується довідкою №14-22-335 від 17.05.2013р., підписаною адміністративним директором і головним бухгалтером ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та скріпленою відбитком печатки Підприємства.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 168 958,82 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за грудень 2012р.-лютий 2013р. згідно Договору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 175, 173, 283 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Приписами статей 762, 530, 629 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.2 Договору в редакції додаткової угоди №3 від 06.08.2001р. передбачено, що орендар з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії орендодавця рахунок та акт про надання послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця.

З огляду наведеного, безперешкодне користування відповідачем орендованим майном протягом грудня 2012р.-лютого 2013р., а також виставлення позивачем рахунків на сплату орендної плати за спірний період, породжує у відповідача обов'язок по сплаті орендної плати у повному обсязі у строки, передбачені Договором, а саме до 20.01.2013р., 20.02.2013р. та до 20.03.2013р. відповідно.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач орендну плату за спірний період не сплатив, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 168 958,82 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за грудень 2012р.-лютий 2013р. згідно Договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 16 895,88 грн. пені, нарахованої за періоди:

з 21.01.2013р. по 23.04.2013р. на 56 244,62 грн. заборгованості за грудень 2012р.,

з 21.02.2013р. по 23.04.2013р. на 56 357,10 грн. заборгованості за січень 2013р.,

з 21.03.2013р. по 23.04.2013р. на 56 357,10 грн. заборгованості за лютий 2013р.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що стягнення заборгованості по оплаті здійснюється з нарахуванням пені у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми, призначеної до сплати.

Водночас, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, встановлений за згодою сторін в договорі, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом в межах вказаного позивачем періоду, з урахуванням положень Договору та вимог вищезазначених норм Закону, зокрема, в частині обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, становить 4 373,03 грн., суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 16 895,88 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 4 373,03 грн.

Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 874,60 грн. 3% річних, нарахованих за періоди:

з 21.01.2013р. по 23.04.2013р. на 56 244,62 грн. заборгованості за грудень 2012р.,

з 21.02.2013р. по 23.04.2013р. на 56 357,10 грн. заборгованості за січень 2013р.,

з 21.03.2013р. по 23.04.2013р. на 56 357,10 грн. заборгованості за лютий 2013р.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки розмір 3% річних, заявлених позивачем до стягнення, відповідає вимогам вищезазначених норм Закону, положенням Договору та є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 874,60 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 837, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 317 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Фірма «Фортуна» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 11, ідентифікаційний код 02035451) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль», ідентифікаційний код 20572069) 168 958 (сто шістдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 82 коп. заборгованості, 4 373 (чотири тисячі триста сімдесят три) грн. 03 коп. пені, 874 (вісімсот сімдесят чотири) грн. 60 коп. 3% річних та 3 484 (три тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн. 13 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 18.06.2013р.

Суддя В.А. Ярема