Рішення № 31916448, 30.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6353/13 30.05.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шинна Компанія»

До фізичної особи - підприємця Скриля Олега Борисовича

Про стягнення 14 053,43 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача Матяш О.В. (за довіреністю)

Від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Шинна Компанія» до фізичної особи - підприємця Скриля Олега Борисовича про стягнення 14 053,43 грн., а саме 12 820,01 грн. основного боргу, 995,84 грн. пені, 38,46 грн. інфляційних втрат та 199,12 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за товар, поставлений за видатковими накладними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2013 р. порушено провадження у справі № 910/6353/13 та призначено її до розгляду на 25.04.2013 р.

У судове засідання представники відповідача не з'явилися.

Ухвалою суду від 25.04.2013 р. було відкладено розгляд справи на 30.05.2013 р.

У наступному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання повторно не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шинна Компанія» (постачальник) поставило, а фізична особа - підприємець Скриль Олег Борисович (покупець) прийняв товар на загальну суму 12 820,01 грн., що підтверджується видатковими накладними № Ш000003218 від 29.12.2010 р. на суму 10 500,00 грн., № Ш00000470 від 19.02.2011 р. на суму 2 320,01 грн.

Покупець свої обов'язки по оплаті за поставлений товар не виконав, залишивши за собою заборгованість в розмірі 12 820,01 грн.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить стягнути з відповідача вказані кошти в сумі 12 820,01 грн., посилаючись на те, що відповідачем не була здійснена оплата товару, а претензія № 169 від 22.08.2012 р., отримана відповідачем 27.08.2012 р. з вимогою сплатити заборгованість, залишена без відповіді та задоволення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

В силу ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Прийнявши товар за вище вказаними видатковими накладними відповідач прийняв пропозицію укласти договір.

Судом встановлено, що на час розгляду справи відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем на суму 7 820,01 грн., що підтверджується банківськими виписками від 15.05.2013 р. та від 29.05.2013 р. наданими в матеріали справи.

Таким чином, на момент розгляду справи основний борг становить 5 000 грн., а предмет спору щодо суми основного боргу на суму 7 820,01 грн. відсутній.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до абзацу першого п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова) господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У абзаці четвертому п. 4.4. Постанови зазначено, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до Господарського суду м. Києва 02.04.2013 р., про що свідчить відбиток штемпеля на позовній заяві.

Таким чином, провадження у справі щодо частини позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 7 820,01 грн., яка була сплачена відповідачем 15.05.2013 р. в сумі 2 320,01 грн. та 29.05.2013 р. в суму 5 500,00 грн., тобто після звернення до суду з позовом, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 995,84 грн., три відсотки річних в сумі 199,12 грн. та інфляційні в сумі 38,46 грн.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).

Оскільки між сторонами не укладався письмовий договір, а законом стягнення пені з відповідача не передбачено, позовні вимоги щодо стягнення 995,12 грн. пені не підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд вважає вимоги про стягнення індексу інфляції в розмірі 38,46 грн. та трьох процентів річних в розмірі 199,12 грн. обґрунтованими.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі щодо частини позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 7 820,01 грн. підлягає припиненню. В іншій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 5 237,58 грн., а саме 5 000 грн. основного боргу, 38,46 грн. індексу інфляції та 199,12 грн. трьох процентів річних.

У задоволенні вимог про стягнення 995,84 грн. пені судом відмовлено.

Щодо розподілу господарських витрат суд зазначає наступне.

Судовий збір за подання даного позову, на підставі вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», підлягає стягненню в розмірі 1 720,50 грн.

Керуючись положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти сплату частини судового збору, пропорційну позовним вимогам, які задоволені та провадження щодо яких припинено, на відповідача. Іншу частину судового збору покласти на позивача.

Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат за надання правової допомоги в сумі 3 000,00 грн. слід зазначити таке.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у мiсцi їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на iнформацiйно-технiчне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем на підтвердження надання адвокатських послуг надано суду копії договору про надання юридичних послуг фізичною особою № 1/06 від 01.06.2012 р., укладеного між позивачем та Біленко О.В., акт здачі-приймання робіт від 31.08.2012 р., акт здачі-приймання робіт від 28.02.2013 р., довідку про оплату послуг за підписом директора та головного бухгалтера позивача.

В силу статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства в порядку ст.ст. 1, 44, ГПК України підлягають стягненню саме витрати на послуги адвоката, що були здійснені.

Проте, Біленко О.В. не є адвокатом, а тому підстави для задоволення наданих ним послуг відсутні.

З огляду на зазначені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат за надання правової допомоги в сумі 3 000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Скриля Олега Борисовича (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 114, кв. 214, код 2392617176) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Шинна Компанія» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 4-Б, код 30367798) 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 38 (тридцять вісім) грн. 46 коп. інфляційних втрат, 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 12 коп. трьох процентів річних та 1 598 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 58 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 7 820,01 грн. припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 17.06.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова