Постанова № 31915983, 11.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 р. Справа №805/6004/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.,

при секретарі Телешові В.О.,

за участі:

представника позивача Алексєєва О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк, вул.50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» до Південної митниці про визнання недійсним рішення № 500000003/2013/000008/2 від 11.03.2013 року, визнання недійсною картки відмови № 500060001/2013/00113 від 11.03.2013 року, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» звернувся до суду з позовною заявою до Південної митниці про визнання недійсним рішення про коригування митної вартості товарів № 500000003/2013/000008/2 від 11.03.2013 року, визнання недійсним рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, що оформлене карткою відмови в прийнятті митної деклараці, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2013/00113 від 11.03.2013 року, зобов'язання вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів щодо яких було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № 500000003/2013/000008/2 від 11.03.2013 року за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в порядку, встановленому ст. 58 Митного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем 11.03.2013 року під час митного оформлення товарів товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» за вантажною митною декларацією №500060001/2013/005704 від 20.02.2013 року було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № 500000003/2013/000008/2 від 11.03.2013 року, відповідно до якого відповідачем було скориговано митну вартість товарів (в бік її збільшення) №4,5,6,7,8 ВМД № 005704.

Також 11.03.2013 року відповідачем, внаслідок прийняття зазначеного рішення про коригування митної вартості товарів, було прийняте рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, що оформлене карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2013/00113 від 11.03.2013 року. У зв'язку з відмовою відповідача у митному оформленні, товари № 4,5,6,7,8, що вказані у ВМД № 005704, позивачем розміщено на скаді тимчасового зберігання, а товари №1,2,3 випущено у вільний обіг за окремою вантажною митною декларацією.

Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №500000003/2013/000008/2 від 11.03.2013 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2013/00113 від 11.03.2013 року, прийняті відповідачем безпідставно та з порушенням норм чинного митного законодавства, а тому повинні бути визнані недійсними з подальшим зобов'язанням відповідача здійснити митне оформлення.

Також позивач вказує на те, що 19.02.2013 року ним засобами електронного декларування в митному режимі «Імпорт» до відповідача було подано ВМД № 005704, яку було зареєстровано 20.02.2013 року та відповідно до якої декларуванню підлягали ряд товарів. Разом із ВМД № 005704, для підтвердження митної вартості товарів, позивачем були подані документи відповідно до переліку, який наведений в ч.2 ст. 53 Митного кодексу України. ВМД № 005704 була зареєстрована посадовою особою Південної митниці 20.02.2013 року о 10:03:48, після чого о 14:33:16, тобто після спливу відведених на митне оформлення чотирьох робочих годин, до позивача надійшло повідомлення про необхідність надання додаткових документів.

Таким чином, вимогу про надання додаткових документів відповідачем заявлено поза граничним часом для митного оформлення, що дає підстави вважати усі подальші дії відповідача, а саме: прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, протиправними.

Позивач також зазначає, що 21.02.2013 року трьома електронними повідомленнями ним було надано до Південної митниці додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів за ВМД № 005704, а саме: лист Української універсальної біржі від 21.02.2013 року №24, висновок експерта по вартості №51-29/02-2013 від 21.01.2013 року, прайс - листи відправника № б/н з 01.01.2013 року по 01.04.2013 року, виписка з бухгалтерської документації №10 від 21.02.2013 року, прайс «Кронас» №б/н від 01.01.2013 року, калькуляції № ZS0307/2, № ZS0308/2, № ZS0309/2 від 11.01.2013 року. В якості причини коригування митної вартості товарів відповідач у своєму рішенні посилається на відповідні дефекти додаткових документів позивача та на ч.1 ст. 55 Митного кодексу України. При цьому, після отримання 21.02.2013 року витребуваних додаткових документів, відповідачем вимоги щодо надання додаткових документів не заявлялись, хоча строк витребування додаткових документів спливав 01.03.2013 року.

На підставі вищезазначеного, позивач просив суд визнати недійсним рішення №500000003/2013/000008/2 від 11.03.2013 року, №500060001/2013/00113 від 11.03.2013 року, зобов'язати вчинити певні дії.

До початку розгляду справи по суті позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просив визнати недійсним рішення про коригування митної вартості товарів № 500000003/2013/000008/2 від 11.03.2013 року, визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної деклараці, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2013/00113 від 11.03.2013 року, зобов'язати вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів щодо яких було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №500000003/2013/000008/2 від 11.03.2013 року за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в порядку, встановленому ст. 58 Митного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про заміну первинного відповідача належним відповідачем, а саме просив замінити Південну митницю на Південну митницю Міндоходів.

Суд, розглянувши вищевказане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, не може визнати причини неявки представника відповідача поважними, оскільки судовий розгляд справи вже неодноразово відкладався через його неявку. Посилання відповідача на необхідність додаткового часу для надання суду документів не є поважною причиною для відкладення розгляду справи. Крім того, відповідачем не обґрунтована необхідність надання додаткових документів, на які він посилається у вищевказаному клопотанні. Відкладення розгляду справи може привести до необґрунтованого затягування процесу, що є порушенням процесуальних прав позивача.

Стосовно клопотання відповідача про заміну первинного відповідача належним відповідачем, а саме заміну Південної митниці на Південну митницю Міндоходів суд зазначає наступне.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року №229 Південна митниця Державної митної служби України перебуває в стадії реорганізації, шляхом приєднання до Південної митниці Міндоходів, як територіального органу Міністерства доходів і зборів України. 29.04.2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про проведення державної реєстрації Південної митниці Міндоходів, яка є правонаступником Південної митниці. На даний час розпочата процедура припинення Південної митниці Державної митної служби України.

Тобто, суд приходить до висновку, що відсутні законні підстави для заміни первинного відповідача належним відповідачем, а саме заміни Південної митниці на Південну митницю Міндоходів, оскільки процедура припинення Південної митниці Державної митної служби України тільки розпочата, а Південна митниця ще не виключена з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тому зазначене клопотання представника відповідача про заміну первинного відповідача належним відповідачем не підлягає задоволенню.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» зареєстровано як юридична особа 22.09.2003 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 32645517, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серія АА № 543943.

Відповідач - Південна митниця у відповідності до статті 546 Митного Кодексу України є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митну службу України. Митниця здійснює свою діяльність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (Автономна Республіка Крим, область, міста Київ, Севастополь). Окремі митниці можуть здійснювати свою діяльність на територіях двох чи більше адміністративно-територіальних одиниць або на всій території України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 01 червня 2012 року між товариством з обмежено відповідальністю «Кроналайн» (покупець) та «FARELI LTD» (продавець, Китай), був укладений контракт №15-06/2012, предметом якого є наступне: продавець продає, а покупець покупає: постформінг, софтформінг; стінові панелі; меблева фурнітура та аксесуари з пластику; меблева фурнітура та аксесуари з металу; облагороджена плита; обладнання; меблі у асортименті, які іменуються в подальшому «товар», у кількості та асортименті, вказаному в інвойсі, який виставляється на кожну партію товару та є невід'ємною частиною даного договору. В межах даного договору передбачається безоплатне передання продавцем покупцю рекламних матеріалів та зразків товару.

Відповідно до п.2.4 розділу 2 вищевказаного договору загальна сума контракту складає 1000000,00 доларів США.

Позивачем була подана до відповідача вантажно - митна декларація №500060001/2013/005704 від 20.02.2013 року, відповідно до якої декларуванню підлягали наступні товари: електричні освітлювальні прилади з недорогоцінних металів, призначені для використання з галогеновими лампами - код УКТ ЗЕД 94054099, країна походження - Китай, на умовах СFR м. Одеса, у кількості 3101,88 кг., ціна визначена декларантом - 5,890 доларів США за 1 кг.; трансформатори електричні - код УКТ ЗЕД 85043180, країна походження - Китай, на умовах СFR м. Одеса, у кількості 776,00 кг., ціна визначена декларантом - 10,951 доларів США за 1 кг.; апаратура електрична для сили струму 6А, перемикачі електромеханічні швидкодіючі для меблевої підсвітки, пластикові - код УКТ ЗЕД 85365007, країна походження - Китай, на умовах СFR м. Одеса, у кількості 83,42 кг., ціна визначена декларантом - 13,421 доларів США за 1 кг.; фурнітура з недорогоцінних металів для меблів - код УКТ ЗЕД 830242, країна походження - Китай, на умовах СFR м. Одеса, у кількості 19186,08 кг., ціна визначена декларантом - 1,500 доларів США за 1 кг.; меблева фурнітура з недорогоцінних металів, гачки меблеві для одягу - код УКТ ЗЕД 83025000, країна походження - Китай, на умовах СFR м. Одеса, у кількості 4318,731 кг., ціна визначена декларантом - 1,502 доларів США за 1 кг.; фурнітура з недорогоцінних металів для меблів - код УКТ ЗЕД 83024200, країна походження - Китай, на умовах СFR м. Одеса, у кількості 41307,017 кг., ціна визначена декларантом - 1,580 доларів США за 1 кг.; фурнітура кріплення з чорних металів - код УКТ ЗЕД 83024100, країна походження - Китай, на умовах СFR м. Одеса, у кількості 169,896 кг., ціна визначена декларантом - 1,630 доларів США за 1 кг.; фурнітура з недорогоцінних металів для меблів - код УКТ ЗЕД 83021000, країна походження - Китай, на умовах СFR м. Одеса, у кількості 1457,2 кг., ціна визначена декларантом - 2,460 доларів США за 1 кг.

Разом із вищезазначеною вантажно - митною декларацією позивачем були подані наступні документи: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього, рахунки - фактура (інвойси), банківські платіжні документи, що стосуються оплати товару, що імпортується, міжнародні автомобільні накладні (СМR), коносамент, пакувальні листи, рішення про сертифікацію товару, сертифікат якості, митні декларації країни відправлення, переклади експортних декларацій, уніфікована митна квитанція, карта акредитації на митниці, морський транспортний документ, калькуляції, декларації про відповідність товарів, оптовий прайс, повідомлення, звіти про зважування (т.1 а.с. 57-222).

20.02.2013 року до товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» надійшло повідомлення Південної митниці про необхідність надання додаткових документів, а саме: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вищевказаного повідомлення, позивачем 21.02.2013 року були надані до відповідача наступні додаткові документи: виписка з бухгалтерської документації, каталог відправника, специфікації відправника, прайс - листи відправника, висновки експертів про якість та вартість, лист від української універсальної товарної біржі, контракт, додаткові угоди до контракту, оборотно - сальдова відомість, прайс Кронас, митна декларація, договіри, свідоцтво на знак для товарів та послуг, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, калькуляції, платіжні доручення (т.1 а.с. 224-250, т.2 а.с. 1-140).

Митна вартість товарів декларантом визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

11.03.2013 Південною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500000003/2013/000008/2, яким визначено митну вартість імпортованого товару, з урахуванням наявності у митного органу інформації про митну вартість аналогічних товарів. Митна вартість визначена відповідачем за резервним методом у розмірі 5,0000 доларів США за одиницю товару.

Відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11 березня 2013 року №500060001/2013/00113 у зв'язку з прийняттям зазначеного вище рішення про коригування митної вартості товару.

Правомірність прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 11 березня 2013 року №500000003/2013/000008/2, якими визначено митну вартість по імпортованому товару №4 на рівні 5,0 доларів США за кг.нетто, замість визначеної позивачем вартості товару на рівні 1,5 доларів США за кг.нетто, по товару №5 на рівні 5,0 доларів США за кг.нетто, замість визначеної позивачем вартості товару на рівні 1,5 доларів США за кг.нетто, по товару №6 на рівні 5,0 доларів США за кг.нетто, замість визначеної позивачем вартості товару на рівні 1,5 доларів США за кг.нетто, по товару №7 на рівні 5,0 доларів США за кг.нетто, замість визначеної позивачем вартості товару на рівні 1,63 доларів США за кг.нетто, по товару №8 на рівні 5,0 доларів США за кг.нетто, замість визначеної позивачем вартості товару на рівні 2,46 доларів США за кг.нетто, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11 березня 2013 року №500060001/2013/00113, є спірним питанням цієї справи.

Прийняті відповідачем рішення є правовими актами індивідуальної дії, правомірність винесення яких здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.

За приписами пункту 2 Положення про Державну митну службу України, затвердженого Указом Президента України від 12 травня 2011 року № 582/2011 Держмитслужба України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністра, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Відповідно до пунктів 3 та 4 Положення про Державну митну службу України, затвердженого Указом Президента України від 12 травня 2011 року № 582/2011 основними завданнями Держмитслужби України є внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері державної митної справи; реалізація державної політики у сфері державної митної справи; забезпечення захисту економічних інтересів України. Держмитслужба України відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого: організовує та забезпечує здійснення регіональними митницями контролю за дотриманням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами установленого законом порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України, у тому числі й після завершення операцій митного контролю та митного оформлення; здійснює контроль за: своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати у повному обсязі платниками податків до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких законом покладено на митні органи; класифікацією за товарною номенклатурою Митного тарифу України товарів, поданих до митного оформлення тощо.

Пунктом 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI визначено поняття митного контролю. Це - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 статті 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Згідно частини 8 наведеної статті Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, серед інших, такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору; відомості про найменування країн відправлення та призначення; відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів; відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (стаття 52 Митного кодексу України).

За приписами статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до вимог ст.53 МКУ, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 55 Митного кодексу України надано право митному органу коригувати митну вартість товарів.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до приписів статті 57 Митного Кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст. 57 Митного кодексу України).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч.5 ст. 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст. 57 Митного кодексу України).

Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару, він відповідно до вимог ст. 57 Митного кодексу України зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних мотивів. Судом встановлено, що вказані вимоги закону відповідач не виконав.

Зазначена правова позиція суду відображена у висновках Верховного суду України в постанові від 14 травня 2013 року №21-120а13.

Посилання відповідача на наявність неточностей (розбіжностей) у поданих документах спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що позивачем дотриманні усі умови, встановлені законодавством.

Судом встановлено, що позивачем були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості як при здійсненні митного оформлення так і після, протягом строку дії гарантійних зобов'язань, як обов'язкові, так і можливі додатково витребувані, такі як: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього, рахунки - фактура (інвойси), банківські платіжні документи, що стосуються оплати товару, що імпортується, міжнародні автомобільні накладні (СМR), коносамент, пакувальні листи, рішення про сертифікацію товару, сертифікат якості, митні декларації країни відправлення, переклади експортних декларацій, уніфікована митна квитанція, карта акредитації на митниці, морський транспортний документ, калькуляції, декларації про відповідність товарів, оптовий прайс, повідомлення, звіти про зважування, виписка з бухгалтерської документації, каталог відправника, специфікації відправника, прайс - листи відправника, висновки експертів про якість та вартість, лист від української універсальної товарної біржі, контракт, додаткові угоди до контракту, оборотно - сальдова відомість, прайс Кронас, митна декларація, договіри, свідоцтво на знак для товарів та послуг, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, калькуляції, платіжні доручення.

Таким чином, позивач надав митниці всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною угоди.

Отже, оскільки позивачем були надані митному органу всі можливі документи, які були запитані для підтвердження митної вартості, у відповідача були відсутні підстави для відмови у митному оформленні (випуску) товарів.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № 500000003/2013/000008/2 від 11.03.2013 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2013/00113 від 11.03.2013 року.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що відповідачем, неправомірно у відповідності до приписів Митного кодексу України прийнято спірне рішення про коригування заявленої митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, тому вказане рішення та картка відмови підлягають визнанню недійсними.

У зв'язку з тим, що судом вище встановлено помилковість застосування відповідачем при визначенні митної вартості товару резервного методу, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів щодо яких було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №500000003/2013/000008/2 від 11.03.2013 року за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в порядку, встановленому ст.58 Митного кодексу України також підлягають задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» до Південної митниці про визнання недійсним рішення про коригування митної вартості товарів №500000003/2013/000008/2 від 11.03.2013 року, визнання недійсною картку відмови в прийнятті митної деклараці, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2013/00113 від 11.03.2013 року, зобов'язання вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів щодо яких було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №500000003/2013/000008/2 від 11.03.2013 року за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в порядку, встановленому ст. 58 Митного кодексу України, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» до Південної митниці про визнання недійсним рішення № 500000003/2013/000008/2 від 11.03.2013 року, визнання недійсною картки відмови № 500060001/2013/00113 від 11.03.2013 року, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення Південної митниці про коригування митної вартості товарів № 500000003/2013/000008/2 від 11.03.2013 року.

Визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної деклараці, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2013/00113 від 11.03.2013 року Південної митниці.

Зобов'язати Південну митницю вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів щодо яких було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № 500000003/2013/000008/2 від 11.03.2013 року за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в порядку, встановленому ст. 58 Митного кодексу України.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.