Рішення № 31915261, 11.06.2013, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/998/13-ц

Провадження № 2/456/814/2013

РІШЕННЯ

іменем України

"11" червня 2013 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Янко Б. Я.

при секретарі Стасів О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовною заявою Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач КП «Стрийтеплоенерго звернулось в суд з позовною заявою в якій просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь КП «Стрийтеплоенерго» заборгованість в сумі 5005,41 грн.

В обгрунтування позовних вимог покладається на те, що відповідачі, які проживають в АДРЕСА_1 відповідно до вимог ст. ст. 67, 68 ЖК України зобов'язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги щомісячно по встановлених тарифах. Однак відповідачі не проводять оплату цих комунальних послуг, чим допустили наявну заборгованість перед КП «Стрийтеплоенерго» і в добровільному порядку цю заборгованість не погашають. 05.04.2012 року за заявою КП «Стрийтлоенерго» Стрийським міськрайонним судом Львівської області було видано судовий наказ про стягнення з боржників заборгованості за послуги теплопостачання. 07.05.2012 року даний судовий наказ було скасовано цим же судом, у зв'язку з цим вони змушені звернутись до суду з даною позовною заявою.

В судовому засіданні представник позивача Пак О.В. уточнив позовні вимоги та просив суд солідарно стягнути з відповідачі в користь КП «Стрийтеплоенерго» наявну у них заборгованість за теплопостачання у сумі 4 883 грн. 94 коп., яка утворилась у період з 01.07.2008 року по 01.04.2013 року

Також просив суд поновити термін позовної давності для звернення до суду з даними позовними вимогами, оскільки вважає, що відповідачі здійснюючи часткові проплати за послуги центрального теплопостачання у сумі, яка перевищувала розмір місячного платежу, а саме 01.07.2008 року у сумі 270,92 грн., 24.01.2011 року - 262,46 коп., 02.04.2011 року - 420 грн., 17.03.2012 р- 350 грн, 21.04.2012 -350 грн., 22.05.2013 року - 350 грн., 26.01.2013 року - 400 грн, 16.03.2013 року - 400 грн., визнавали наявний за ними борг, тим самим строк позовної давності переривався та повинен бути поновлений.

Додатково пояснив, що всі проплати, які були здійснені відповідачами за послуги центрального теплопостачання в 2011 році - 2013 році були враховані та відмінусовані від суми заборгованості, а тому посилання відповідачів у запереченні на позовну заяву про те, що у них відсутня заборгованість за теплопостачання у зв'язку з повним її погашенням є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, 03.06.2013 року надіслали на адресу суду заяву в якій просили розгляд справи проводити без їх участі. Крім того, надіслали на адресу суду заперечення на позовну заяву та доповнення до заперечення в якому просили суд застосувати строк позовної давності та постановити рішення яким відмовити в задоволенні позовної заяви КП «Стрийтеплоенерго» про стягнення з них боргу в сумі 4883 грн. 94 коп. у зв'язку з повним погашенням боргу на підтвердження чого надали копії квитанцій про сплату боргу, а саме: 24.01.2011 року - 262,46 грн., 12.02.2011 року - 249,48 грн, 02.04.2011 року - 420, 00грн. 19.11.2011 року - 70,00 грн, 24.12.2011 року - 305,00 грн., 28.01.2012 року - 320,00 грн, 25.02.2012 року - 331,78 грн, 17.03.2012 року - 350,00 грн, 21.04.2012 року - 350,00 грн, 22.05.2012 року - 350,00 грн, 17.11.12 року - 40,00 грн, 22.12.12 року - 250,00 грн, 26.01.2013 року - 400,00 грн, 16.03.2013 року - 400,00 грн, 20.05.2013 року - 475,00 грн.

Також у запереченні на позовну заяву відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що між ними та КП «Стрийтеплоенерго» не було укладено жодних договорів про надання послуг теплопостачання, а тому відповідно послуг з постачання позивачем теплової енергії та гарячого водопостачання вони не отримували.

Заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши письмове заперечення на позовну заяву, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Так судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно проживають за адресою АДРЕСА_1.

В ході судового розгляду судом з'ясовано, що починаючи з жовтня 2006 року відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частково здійснювали оплату за отриману теплову енергію. Даний факт підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про оплату за розрахунковим номером НОМЕР_1, який закріплений за адресою відповідачів. З даної довідки також вбачається, що за споживачем ОСОБА_1, станом на 01.04.2013 року рахується заборгованість за надані послуги з теплопостачання у розмірі 4 883, 94 грн.

Крім того проаналізувавши вищезазначену довідку про оплату суд прийшов до переконливого висновку, що посилання відповідачів у доповненні до заперечення на позовну заяву про те, що у них відсутня заборгованість у зв'язку з повним її погашенням, що підтверджується копіями квитанцій про оплату послуг на загальну суму 4883, 94 грн. є безпідставними, оскільки дані проплати здійснені відповідачами за період з 24.01.2011 року по 01.04.2013 року згідно даної довідки відмінусовані позивачем від загальної суми заборгованості.

Також суд не приймає до уваги твердження відповідачів у запереченні на позовну заяву про те, що однією з причин у зв'язку з чим вони відмовлялися проводити оплату за теплопостачання є відсутність договору укладеного з КП «Стрийтеплоенерго», оскільки наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копіями квитанцій про оплату за послуги теплопостачання наданими відповідачами до заперечення, підтверджено, що КП «Стрийтеплоенерго» надавало відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 комунальні послуги з теплопостачання, які останні використовували для власних потреб та здійснювали за них проплату, що підтверджує факт існування між ними договірних відносин.

На підставі вище наведеного, суд приходить до висновку, що сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги теплопостачання, оскільки обов'язок власників квартир (квартиронаймачів), вносити плату за спожиту теплову енергію передбачений чинним законодавством України зокрема, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630.

Згідно зі ст. 68 ЖК України, п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 13 вказаного Закону до числа житлово-комунальних послуг відносяться й послуги з централізованого опалення.

Згідно з п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Суд також не приймає до уваги, вважає голослівними та такими, що не підтвердженні жодними доказами твердження відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що послуги з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання позивачем КП «Стрийтеплоенерго» їм надавались.

Так порядок перевірки кількісних та якісних показників надання послуг передбачений пунктами 33-39 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», відповідно до яких споживач повинен повідомити виконавця про неякісне надання послуг, а представник виконавця повинен з'явитися для перевірки; за результатами перевірки складається акт - претензія про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем та представником виконавця; у разі неприбуття представника виконавця або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Суд проаналізувавши матеріали справи з'ясував, що у них відсутні відомості щодо дотримання відповідачами встановленого порядку перевірки кількісних та якісних показників надання послуг з централізованого опалення у спірний період, також відсутні акти-претензії, складені та підписані у встановленому законом порядку.

Таким чином відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в порушення положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України на підтвердження своїх пояснень не надали суду належних та допустимих доказів, які б засвідчували факт ненадання їм позивачем КП «Стрийтеплоенерго» послуг з теплопостачання або надання їх не в повному обсязі.

В запереченні на позовну заяву та в доповненні до заперечення на позовну заяву від 21.05.2013 року відповідачі просили суд застосувати до вимоги про стягнення з них суми заборгованості строку позовної давності, який минув. Пояснили, що позивач без поважних причин пропустив строк позовної давності, а тому підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності нема.

Однак суд проаналізувавши матеріали справи, не бере до уваги твердження відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що в позові слід відмовити в зв'язку з тим, що минув трьохрічний строк позовної давності, з огляду на наступне.

Так у відповідності до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Зі змісту довідки про оплату за розрахунковим номером НОМЕР_1, який закріплений за адресою відповідачів вбачається, що починаючи з грудня 2006 року по квітень 2013 року відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснювали частково оплату за теплоенергію в сумі, яка перевищувала одноразовий місячний платіж, а саме: у грудні 2006 року - було нараховано 198,81 грн, фактично оплачено - 262, 94 грн; у липні 2008 року нарахування не здійснювались, оплачено - 270,92 грн.; січень 2011 року - нараховано 249,48 грн., фактично оплачено 262,46 грн.; квітень 2011 року - нараховано 165,71 грн, оплачено 420,00 грн; березень 2012 року нараховано 245,68 грн, оплачено 350,00 грн, квітень 2012 року нараховано 102,26 грн , оплачено 350,00 грн, травень 2012 року нарахування не здійснювались, оплачено 350 грн; січень 2013 року нараховано 335,05 грн, оплачено 400 грн, березень 2013 року нараховано 302,97 грн оплачено 400,00 грн.

Таким чином, на підставі вищенаведеного суд приходить до переконливого висновку, що здійснюючи проплати, які перевищували місячний розмір оплати за послуги теплоенергії відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тим самим визнавали наявну у них заборгованість та відповідно даними проплатами частково погашали існуючий борг, а тому перебіг позовної давності переривався в силу ч. 1 ст. 264 ЦК України.

Покликання представника позивача Пак О.В. при обгрунтуванні підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності на факт переривання його шляхом часткових проплат відповідачами наявної у них суми заборгованості не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки переривання перебігу позовної давності має наслідком те, що перебіг позовної давності починається заново. При підтвердженні факту переривання строк позовної давності не вважається пропущеним та не потребує поновлення.

Таким чином суд прийшов до переконливого висновку, що строк позовної давності було перервано неодноразовими проалатами відповідачів, які перевищували місячний розмір нарахування за послуги теплопостачання, а тому відповідно немає необхідності для поновлення строку позовної давності, який був перерваний.

На підставі вище наведеного, оцінюючи зібрані по справі докази, та приймаючи до уваги те, що строк позовної давності перервано, суд прийшов до обґрунтованого та переконливого висновку про необхідність задоволення позовних вимог. Зокрема необхідно солідарно стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за послуги теплопостачання в користь КП «Стрийтеплоенерго» в сумі 4883.94 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. 509 ЦК України, ст. ст.67,68 ЖК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 в користь Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» заборгованість в розмірі 4 883 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят три) гривні 94 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення або десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення.

Головуючий-суддя Б. Я. Янко