Постанова № 31915122, 03.04.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

03 квітня 2012 р. 11:35 Справа №2а-6182/11/0170/7

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Лотакові А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Окнополь"

до Державної податкової інспекція в м. Сімферополі АР Крим

про скасування податкових повідомлень - рішень

за участю:

позивача - не з'явився

відповідач - не з'явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича торгівельна компанія «Окнополь» звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим та, з урахуванням уточнень позовних вимог (т.1 а.с.182-183), просить скасувати податкові повідомлення рішення: №0001542301 від 03.03.2011р., яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 1139831грн. та нараховані штрафні санкцій на суму 284957,57грн. та податкове повідомлення - рішення №0005792301 від 02.06.2011р., яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 194794грн. та нарахована штрафна санкція у сумі 1 грн. Крім того позивач просить визнати незаконними дії відповідача з визнання в акті перевірки №107/23-4 від 17.02.2011р. нікчемними правочинів з ПП «Родіна ХХІ» та ПП «Фрегат ХХІ», визнати незаконними дії з визнання в акті перевірки №6220/23-4/36070617 від 19.05.2011р. нікчемними правочинів з ПП «Ечкі», а також визнати незаконними дії відповідача щодо корегування показників податкових декларацій ТОВ «Окнополь» з ПДВ за грудень 2010р. та січень 2011р. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки проведених відповідачем перевірок про порушення податкового законодавства в результаті заниження податкового кредиту з ПДВ, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, є необґрунтованими, оскільки позивачем, в ході здійснення господарської діяльності були проведені реальні господарські операції з контрагентами, в результаті чого у нього виникло право на формування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час дату та місце його проведення повідомлений належним чином шляхом надіслання тексту повістки електронною поштою. У судовому засіданні, яке відбулося 20.06.2011р. представник відповідача Бора І.Ю. заперечував щодо позовних вимог та просив відмову їх задоволенні. Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.1 а.с.189-190). З урахуванням положень ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

По справі було призначено судову - економічну експертизу, висновки якої залучені до матеріалів справи (т.1 а.с.200-221).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Окнополь» з питань достовірності формування податкового кредиту за грудень 2010р., за наслідком якої складний акт перевірки №1079/23-4/36070617 від 17.02.2011р. (т.1 а.с.33-43) (далі акт перевірки №1079). На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 03.03.2011р. №0001542301 (т.1 а.с.32), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1139831грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 284957,75грн.

Також Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Окнополь» з питань достовірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за січень 2011р., за наслідком якої складний акт перевірки №6220/23-4/36070617 від 19.05.2011р. (т.1 а.с.72-80) (далі акт перевірки №6220). На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 02.06.2011р. №0005792301 (т.1 а.с.184), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 194794 та нараховані штрафні санкції у сумі 1грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З акту перевірки №1079 вбачається, що ним встановлені порушення п.п. 7.2.1 п7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено завищення податкового кредиту на суму 1139831грн.

Такого висновку відповідач дійшов внаслідок встановлення перевіркою взаємовідносин позивача з контрагентами ПП «Фрегат ХХІ» та ПП «Родіна ХХІ» та формування за їх рахунок податкового кредиту з ПДВ у грудні 2010р. При цьому актом перевірки встановлено, що вказані контрагенти мають стан відмінний від 0, а саме - «Місцезнаходження не встановлено», відповідно до бази ДПС. ПП «Фрегат ХХІ» та ПП «Родіна ХХІ» не знаходяться за вказаними у свідоцтві про державну реєстрацію місцезнаходженням, про що у встановленому порядку надані відомості до державного реєстратора, а до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. З цього визначається, що фінансово - господарська діяльність вищевказаних підприємств здійснюється поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільно - правової дієздатності, фінансово - господарські взаємовідносини між вказаними підприємствами та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Згідно п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», однією із обов'язкових підстав для виникнення права на податковий кредит є сплата платником в звітному періоді відповідних сум ПДВ підтвердженими та оформленими податковими накладними згідно законодавства. Встановити сплату таких сум ПДВ по ланцюгу придбання товару не можливо у зв'язку з ненаданням документів від постачальників: ПП «Фрегат XXI» та ПП «Родіна XXI», що викликає сумнівність у придбанні та походженні товару і дає право визначити дані угоди, як нікчемний правочин. Тому, у ТОВ «ВТК «Окнополь» відсутнє права на податковий кредит за грудень 2010 року у розмірі 1139831,77грн. ПП «Фрегат XXI» виписані податкові накладні в яких вказане місцезнаходження продавця: 95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Крилова, б. 131, що не відповідає місцю розташування юридичної особи, або місце податкової адреси фізичної особи (місце проживання засновника - ОСОБА_2, АДРЕСА_1); ПП «Родіна XXI» виписані податкові накладні в яких вказане місцезнаходження продавця: 95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Крилова, б. 131, що не відповідає місцю розташування юридичної особи, або місце податкової адреси фізичної особи (місце проживання засновника - ОСОБА_2, АДРЕСА_1). Таким чином, документи отримані від ПП «Фрегат» та ПП «Родіна» не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та не є податковими накладними.

Закон України «Про податок на додану вартість» (що діяв у період, який перевірявся відповідачем відповідно до акту №1079) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

П.п. 7.2.1. п. 7.2 .ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N88 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за №168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. вказаного положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ПП «Родіна ХХІ» був укладений договір купівлі - продажу №12 від 01.10.2010р., за яким ПП «Родіна ХХІ» зобов'язується передати у власність покупця майно, а покупець зобов'язується прийняти майно та здійснити оплату. Товар, та його асортимент визначається згідно видаткових накладних. Термін дії договору до 31.12.2011р.

Між позивачем та ПП «Фрегат ХХІ» укладений договір купівлі - продажу №23 від 01.10.2010р., за яким ПП «Фрегат ХХІ» зобов'язується передати у власність покупця майно, а покупець зобов'язується прийняти майно та здійснити оплату. Товар, та його асортимент визначається згідно видаткових накладних. Термін дії договору до 31.12.2011р.

Вказані договори досліджувалися відповідачем у ході здійснення перевірки, про що свідчить зазначення такого факту в акті перевірки №1079 (т.1 а.с.37).

З викладених вище норм вбачається, що для зарахування сплаченої (нарахованої) суми ПДВ до складу податкового кредиту необхідно дотримання таких умов, як наявність належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації та придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання у оподаткованих операціях в рамках господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Родіна ХХІ» та ПП «Фрегат ХХІ» позивачу були виписані податкові накладні на суму податкового кредиту, завищення розміру якого встановлено актом перевірки №1079.

З урахуванням положень норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкові накладні є первинними документами і їх наявність у позивача свідчить про виникнення у нього права на формування на підставі таких накладних податкового кредиту з ПДВ.

Поряд з цим у ході проведеної по справі судової економічної експертизи (висновок від 27.02.2012р. №106) (т.1 а.с.200-221) експертом були дослідженні первинні бухгалтерські документи позивача. Експертом зазначено, що при співставленні журналу - ордеру 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період грудень 2010 року з первинними документами встановлено:

- по ПП «Родіна XXI»: всього прихід від постачальника за грудень 2010 року підтверджений первинними документами і склав 3813379,24., зокрема: Дт 20 «Сировина і матеріали» - 395586,62 грн.; Дт 28 « Товари» - 2492786,41 грн.; Дт 64 «ПДВ» - 635563,21 грн.; Дт 94 «Інших витрати операційної діяльності» - 289443,00 грн.

У наданому журналі - ордері по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за грудень 2010р. по ПП «Родіна XXI» станом на 01.12.2010р. значиться кредиторська заборгованість перед постачальником в сумі 1146813,47грн. Всього оплата постачальникові підтверджена первинними документами на загальну суму 4960192,71 грн. зокрема: акт прийому передачі векселя (вексель АА № 0537063) від 31 грудня 2010 року на суму 4770192,71грн. авансові звіти (квитанції до прибуткових ордерів ПП « РодінаXXI») за грудень 2010 року на суму 190000,00 грн., заборгованість перед постачальником за станом на 31.12.2010 роки в звідному регістрі відсутня.

- по ПП «Фрегат XXI»: всього прихід від постачальника за грудень 2010 року склав 3 025 611,35 грн., зокрема: Дт 20 «Сировина і матеріали» - 373 722,07 грн.; Дт 28 « Товари» -1 948 383,22 грн.; Дт 64 «ПДВ» - 504 268,56 грн.; Дт 94 «Інших витрати операційної діяльності» - 199 237,50 грн. У наданому журналі ордері по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за грудень 2010р. по ПП «Фрегат XXI» станом на 01.12.2010р. відбита кредиторська заборгованість перед постачальником в сумі 669 699,33грн. Всього оплата постачальникові підтверджена первинними документами на загальну суму 5 695 310,68 грн. зокрема: акт прийому передачі векселя (вексель АА № 0537062) від 31 грудня 2010 року на суму 3 505 310,68 грн. авансові звіти (квитанції до прибуткових ордерів ПП «Фрегат XXI») за грудень 2010 року на суму 190 000,00грн., заборгованість перед постачальником за станом на 31.12.2010 роки в звідному регістрі відсутня.

При зіставленні наданих податкових накладних по постачальниках ПП «Родіна XXI» та ПП «Фрегат XXI» за грудень 2010 року із записами в реєстрі отриманих податкових накладних встановлено, що всього підтверджено податковий кредит податковими накладними по даним постачальникам на суму 1139831,77 грн., зокрема: від ПП «Родіна XXI» на суму ПДВ 635 563,21 грн.; від ПП «Фрегат XXI» на суму ПДВ 504268,56 грн.

При дослідженні наданих звідних бухгалтерських регістрів - карток рахунку 28 «Товари» та рахунку 201 «Сировина і матеріали» по номенклатурі товару за період грудень 2010 року встановлено, що списання товарів при їх вибутті в продаж здійснювалося ТОВ «ВТК «Окнополь» за ідентифікованою собівартістю по кожній партії окремо.

В результаті експертного дослідження встановлено, що ПП «Родіна XXI» всього за грудень 2010 року реалізовано товару по ціні постачальника на суму 2888373,03 грн., на інші операційні витрати списана сума 289443,00 грн.; ПП «Фрегат XXI» всього за грудень 2010 року реалізовано товару за ціною постачальника на суму 2322105,29 грн., на інші операційні витрати списана сума 199237,50 грн.

Експертом встановлено, що завищення податкового кредиту на суму 1139831 грн. за грудень 2010 року по ТОВ «ВТК «Окнополь» наданими на дослідження документами не підтверджується. Розбіжність з даними акту у сумі 1139831 грн. у бік збільшення податкового кредиту утворилося за рахунок того, що в акті не прийняті первинні документи по постачальниках ПП «Родіна XXI» і ПП «Фрегат XXI» заповнені з дотриманням законодавства і відбиті в бухгалтерському обліку підприємства як підтвердження проведення господарської операції.

Експертом також вказано, що використання товарів ТОВ «ВТК Окнополь» від постачальників ПП «Родіна ХХІ» та «Фрегат ХХІ» підтверджується наданими на дослідження документами.

Викладені фактичні дані свідчать, що вказані операції викликали зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі позивача, отже вважаються господарськими операціями.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, в силу норм Закону України «Про податок на додану вартість», є достатньою підставою для формування податкового кредиту з ПДВ.

Таким чином матеріали справи свідчать про дотримання позивачем встановлених Законом України «Про податок на додану вартість» підстав для включення до складу податкового кредиту сум в зв'язку з придбанням товарів, а також про виникнення у позивача права на зарахування таких сум до податкового кредиту.

Щодо встановлених відповідачем у ході перевірки фактів неналежного оформлення податкових накладних, внаслідок чого відповідач зробив висновок про те, що вони не можуть вважатися податковими накладними, суд зазначає наступне.

Виписані ПП «Родіна ХХІ» та ПП «Фрегат ХХІ» податкові накладні містять заповнену графу «місцезнаходження продавця», в якої вказана адреса: «м. Сімферополь, вул. Крилова, б. 131».

Дана адреса співпадає з адресою, за якою проведено державну реєстрацію юридичних осіб ПП «Родіна ХХІ» та ПП «Фрегат ХХІ».

Як було вказано вище пункт «д» п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначення місця розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Згідно до положень статей 93 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції, що діяла на час виписки податкових накладних ПП «Родіна ХХІ» та ПП «Фрегат ХХІ»), місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

В акті перевірки відповідач робить висновок про зазначення в податкових накладних невірного місця розташування юридичної особи, виходячи з того, що адреса проживання засновника цих юридичних осіб ОСОБА_2 є відмінною від адреси вказаної в податкових накладних.

Акт перевірки свідчить, що відповідачем в ході перевірки взагалі не встановлена адреса органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від імені ПП «Родіна ХХІ» та ПП «Фрегат ХХІ», тобто не було з'ясовано, з посиланням на конкретні докази та норми діючого законодавства, фактичне місцезнаходження вказаних юридичних осіб, відповідно до вимог законодавства, що визначало поняття місцезнаходження юридичної особи на час виникнення вказаних правовідносин.

Акт перевірки не містить, а з боку відповідача не надано доказів того, що місцезнаходженням юридичних осіб ПП «Родіна ХХІ» та ПП «Фрегат ХХІ» фактично є адреса проживання засновника цих юридичних осіб ОСОБА_2.

Слід також вказати, що згідно акту перевірки, відповідачем не було з'ясовано, з посиланням на конкретні докази, фактичне місце розташування контрагентів позивача під час виписування ними податкових накладних.

Поряд з цим, як вказано вище, адреса вказана у податкових накладних відповідає адресі за якою вказані контрагенти зареєстровані.

З урахуванням викладеного, висновки відповідача в цій частині є необґрунтованими, оскільки були зроблені по неповно з'ясованим обставинам без посилання на відповідні докази.

Крім того, суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за порушення законодавства допущеного іншими юридичними особами (його контрагентами). Також діючим законодавством на платника податку не покладений обов'язок та йому не надається право здійснювати при отриманні податкових накладних, та включенні на їх підставі сум ПДВ до податкового кредиту, контролю за господарською діяльністю контрагента, його місцезнаходженням, контролю щодо податкової звітності або таких фактів, як визнання або невизнання ДПІ податкової звітності контрагентів, наявність або відсутність включення контрагентами сум ПДВ до податкових зобов'язань, а також контролю за фактичним перерахуванням ними сум податку до бюджету.

Щодо посилання в акті перевірки на те, що між позивачем та ПП «Родіна ХХІ» та ПП «Фрегат ХХІ» мали місце нікчемні правочини, суд зазначає наступне.

Матеріали справи не містять, а з боку відповідача, в порядку ч.2 ст. 71 КАС України, не надано належних доказів того факту, що контрагенти позивача ПП «Родіна ХХІ» та ПП «Фрегат ХХІ» на час укладення договорів та на час здійснення господарської операції не були зареєстровані в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, або не були зареєстровані платником ПДВ. Про реєстрацію ПП «Родіна ХХІ» та ПП «Фрегат ХХІ» в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України вказано в акті перевірки (т.1 а.с.37).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстрований у ЄДРПОУ контрагент позивача є юридичною особою, наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК Ураїни).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Договори укладені між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товару покупцю і отримання коштів за товар продавцем.

Таким чином, зміст правочинів з продавцями за договорами ПП «Родіна ХХІ» та ПП «Фрегат ХХІ» не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаного правочину, ці документи були належним чином оформлені.

В силу викладеного, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення податкових накладних платником податку на додану вартість, отримання товарів, що також підтверджується висновком судової - економічної експертизи, яку суд вважає повною та обґрунтованою і приймає у якості доказу по справі, керуючись зазначеними вище положеннями Закону України «Про податок на додану вартість», суд приходить до висновку, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту за грудень 2010 року суми ПДВ у розмірі 1139831грн., сплачені ПП «Родіна ХХІ» та ПП «Фрегат ХХІ» у вартості товарів.

З урахуванням викладеного висновки зроблені відповідачем в акті перевірки №1079 є необґрунтованими, а прийняти на їх підставі податкове повідомлення - рішення №0001542301 є протиправним та підлягає скасуванню.

Актом перевірки №6220/23-4/36070617 від 19.05.2011р., на підстав якого було прийнято податкове повідомлення - рішення від 02.06.2011р. №0005792301, було встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, 188.1 ст. 188, п.п. 187.1 а п. 187 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ за січень 2010р. у сумі 194794грн.

Такого висновку, відповідно акту №6220, відповідач дійшов внаслідок встановлення того, що відповідно до даних ДПС, податкової звітності, копій господарсько - правових документів, використаних при проведенні перевірки, встановлено укладення та виконання цивільно - правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Відповідачем було встановлено відсутність знаходження ПП «Ечкі» за юридичною адресою, вказано, що у березні підприємству ПП «Ечкі» виставлена форма 2 (по факту підприємство за юридичною адресою відсутнє), присвоєно стан «8». 10.03.2011р. ПП «Ечкі» анульовано свідоцтво платника ПДВ. Також встановлено, що кількість працівників ПП «Ечкі» становить 1 особу, яка не може фізично здійснювати об'єм робіт підприємства, встановлена відсутність складських приміщень, виробничих потужностей. На підставі встановлення вказаних вище фактів відповідач зробив висновок про те, що угода між позивачем та ПП «Ечкі» має ознаки нікчемності.

У період формування позивачем податкового кредиту з ПДВ в результаті відносин з ПП «Ечкі», достовірність чого перевірялася відповідачем, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість, визначається Податковим кодексом України (далі ПК України)

Згідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.7 ст. 207 встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З урахуванням викладених норм ПК України, приймаючи до уваги вказані вище положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» оформлена належним чином податкова накладна є первинним документом та є підставою для формування податкового кредиту з ПДВ.

З висновку проведеної по справі судової економічної експертизи (висновок №106 від 27.02.2012р.) вбачається, що експертом з цього питання були досліджені документи створені в результаті відносин позивача та ПП «Ечкі».

Експертом встановлено, що на дослідження був представлений договір купівлі-продажу №3 від 03.01.2011р. укладений між ТОВ «ПТК «Окнополь» - Покупець і ПП «Ечки» - постачальник, згідно п.п, 1.2. предметом договору є «Продавець зобов'язується передати у власність Покупця що належить Продавцеві майно, а Покупець зобов'язується прийняти це майно і сплатити його», згідно п.п.2.1 «Ціна договору визначається сторонами згідно накладних виданих в період дії даного договору і включає витрати по доставці товару на склад Покупця». На дослідження представлений договір на надання послуг №24 від 03.01.2011р. укладений між ТОВ «ПТК «Окнополь» - Замовник і ПП «Ечки» - Виконавець, згідно п.п. 1.1 «Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати послуги різного характеру, згідно заявок замовника (усних, направлених факсом або електронною поштою)», згідно п.п. 3.1. «Оплата за даною угодою проводиться: за домовленістю сторін і з відстроченням платежу 120 календарних днів або на умові 100% передоплат», згідно п.п.4.1. «термін дії договору до 31.12.2010 р.».

При зіставленні журналу - ордери по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» з первинними документами по постачальникові ПП «Ечки» встановлено, що всього прихід від постачальника за січень 2011 року підтверджений первинними документами і склав 1168761,62, зокрема: Дт 28 « Товари» - 973 968,01 грн.; Дт 64 «ПДВ» - 194 793,61 грн. Всього оплата постачальникові підтверджена первинним документом, актом прийому передачі векселя (вексель АА № 0537064) від 31 січня 2011 року на загальну суму 1168761,62 грн., заборгованість перед постачальником за станом на 31.01.2011 роки в звідному регістрі відсутня. Відомість дослідження представлена в додатку № 6. При співставленні наданих податкових накладних по постачальникові ПП «Ечки» за січень 2011 року із записами в реєстрі отриманих податкових накладних встановлено, що всього підтверджений податковий кредит податковими накладними по даному постачальникові на суму 194793,60 грн. При дослідженні наданих звідних бухгалтерських регістрів - карток рахунку 28 «Товарів» по номенклатурі товару за період січень 2011 року встановлено, що списання товарів при їх вибутті в продаж здійснювалося ТОВ «ПТК «Окнополь» за ідентифікованою собівартістю по кожній партії окремо.

Експертом вказано, що при дослідженні і співставленні первинних бухгалтерських документів із звідними бухгалтерськими регістрами ТОВ «ПТК «Окнополь» по постачальникові ПП «Ечкі» порядку порушення руху товарів, що поступили, і послуг не встановлено. Використання придбаних товарів ТОВ «ПТК «Окнополь» від постачальника ПП «Ечкі» наданими на дослідження документами: накладними і актами виконаних робіт від постачальників і покупців, звідними бухгалтерськими регістрами по рахунку 28 «Товарів» підтверджується. Завищення податкового кредиту на суми 194793,60 грн. за січень 2011 року по ТОВ «ПТК «Окнополь» наданими на дослідження документами не підтверджується. Розбіжність з даними акту у сумі 194793,60 грн. у бік збільшення податкового кредиту утворилося за рахунок того, що в акті не прийняті первинні документи по постачальнику ПП «Ечкі».

Таким чином, матеріали справи свідчать, що між позивачем та контрагентом ПП «Ечкі» були укладені договори купівлі - продажу та надання послуг. В результаті виконання умов по вказаних договорах ПП «Ечкі» позивачу виписувалися податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Слід вказати, що акт перевірки не містить, а з боку відповідача не надано доказів порушення встановленого порядку оформлення податкових накладних ПП «Ечкі».

Крім того з судової економічної експертизи, яку суд вважає повною, обґрунтованою та приймає у якості доказу по справі, вбачається, що вказані операції відображені у бухгалтерському обліку позивача та вплинули на його майновий стан.

За таких підстав суд дійшов висновку про реальність господарських операцій та наявність у позивача встановлених Податковим кодексом України підстав для формування податкового кредиту з ПДВ у січні 2011р. по взаємовідносинах з ПП «Ечкі» на суму 194794грн.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано, належних доказів відсутності державної реєстрації в ЄДРПОУ ПП «Ечкі» як юридичної особи та відсутності реєстрації ПП «Ечкі» платником ПДВ на час укладення та виконання вказаних вище договорів та на час виписки податкових накладних, тобто що відбулося у січні 2011р.

З урахуванням таких обставин, встановлення актом перевірки того факту, що ПП «Ечкі» за юридичною адресою не знаходиться, у березні 2011р. підприємству ПП «Ечкі» виставлена форма 2 (по факту підприємство за юридичною адресою відсутнє), присвоєно стан «8» та 10.03.2011р. ПП «Ечкі» анульовано свідоцтво платника ПДВ, не може бути підставою вважати, що ПП «Ечкі» не могло виконувати свої зобов'язання за договорами у січні 2011р. та не мало права виписувати податкові накладні.

Щодо вказаних в акті перевірки доводів стосовно нікчемності правочинів укладених між позивачем та ПП «Ечкі» суд керується положеннями ЦК України та Пленумом Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", які вказані вище, в зв'язку з чим вважає таки висновки відповідача необґрунтованими.

Посилання відповідача на відсутність належних умов для здійснення господарської діяльності, зокрема через відсутність технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, не дають підстав робити висновки про те, що позивачу не поставлялися товари за укладеними договорами або не надавалися послуги, оскільки юридична особа не обмежена діючим законодавством щодо залучення додаткових працівників, підрядників, вибору засобу транспортування вантажу та інше, а перелічені факти не мають причинного зв'язку з укладенням та виконанням господарських договорів.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача зроблених в актах перевірки щодо порушення позивачем податкового законодавства, в зв'язку з чим прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення - рішення №0001542301 від 03.03.2011р. та №0005792301 від 02.06.2011р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином суд вважає неспроможними доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині визнання незаконними дій відповідача з визнання в акті перевірки №107/23-4 від 17.02.2011р. нікчемними правочинів з ПП «Родіна ХХІ» та ПП «Фрегат ХХІ», визнання незаконними дії з визнання в акті перевірки №6220/23-4/36070617 від 19.05.2011р. нікчемними правочинів з ПП «Ечкі», а також визнання незаконними дії відповідача щодо корегування показників податкових декларацій ТОВ «Окнополь» з ПДВ за грудень 2010р. та січень 2011р. не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто, впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Нормативно - правові акти - це рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування норм права.

За правовою природою індивідуальний правовий акт є волевиявленням (рішенням) уповноваженого компетентного державного органу або посадової особи, який на підставі юридичних норм встановлює, змінює або припиняє права та обов'язки учасників конкретних правовідносин.

Закріплення частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Позов - це процесуальний засіб, яким забезпечується реалізація не лише права на звернення до суду, але й діяльность суду з метою здійснення захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Суд звертає увагу на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.

Акти невиїзної документальної перевірки не є по своєї суті рішенням суб'єкта владних повноважень, не є кінцевим рішенням суб'єкта власних повноважень по результатам проведеної перевірки, по суті носять суб'єктивний характер. Висновки акту не породжують правових наслідків для позивача та не мають обов'язкового характеру для нього.

Отже дії щодо встановлення того чи іншого факту під час перевірки не можуть бути визнані протиправними.

Щодо визнання протиправними дій відповідача з корегування показників податкових декларацій ТОВ «Окнополь» з ПДВ за грудень 2010р. та січень 2011р., позивачем не надано доказів вчинення відповідачем таких дій, в матеріалах справи також відсутні докази того, що відповідач здійснював або мав намір вчинити таки дії.

Суд здійснює оцінку правомірності вчинених суб'єктом владних повноважень дій (бездіяльності) та прийняття рішень відповідно до встановленого Конституцією України та Законами України порядку та способу, поряд з цим, діючим законодавством не встановлені повноваження ДПІ здійснювати корегування показників податкових декларацій.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В судовому засіданні оголошена вступна і резолютивна частина постанови, постанова складена в повному обсязі 09.04.2012р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим:

- №0001542301 від 03.03.2011р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробнича торгівельна компанія «Окнополь» збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 1139831грн. та нараховані штрафні санкцій на суму 284957,57грн.

- №0005792301 від 02.06.2011р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробнича торгівельна компанія «Окнополь» збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 194794грн. та нарахована штрафна санкція у сумі 1 грн.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича торгівельна компанія «Окнополь» 3,40 грн. судового збору, шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.