Рішення № 3191447, 03.03.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"03" березня 2009 р. Справа № 11/118-08/20

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України»,

м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новолехнівське», с. Лехнівка

про стягнення 40292,75 грн.

секретар судового засідання: Павленко О.Є.

за участю представників:

від позивача: Логвінов В.В., довір. № 54 від 04.08.2008 р.

від відповідача: Бражнікова Т.О., довір. від 15.01.2009 р.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новолехнівське»про стягнення 40292,75 грн. заборгованості, у тому числі 39 420,00 грн. вартості товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на зберігання за договором про надання послуг по зберіганню насіння гороху від 15.12.2005 р. №С-190, та 872,75 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 01.11.2007 р. ним була проведена перевірка наявності майна, переданого на зберігання за договором від 15.12.2007 р. №С-190, в результаті якої встановлено, що насіння гороху другої репродукції сорту «Дамир –2»в кількості 21,900 т на складі ТОВ «Новолехнівське»відсутнє, про що складено інвентаризаційний опис.

Рішенням господарського суду Київської області від 21.05.2008 р. у справі №11/118-08 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Новолехнівське»на користь ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України»39420,00 грн. основного боргу та 872,75 грн. пені.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.08.2008 р. рішення господарського суду Київської області від 21.05.2008 р. у справі №11/118-08 змінено, постановлено викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новолехнівське»на користь Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України»19710,00 грн. основного боргу, 436,38 грн. пені, 436,38 грн. державного мита, 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити».

Постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2008 р. у даній справі касаційну скаргу Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України»було задоволено частково, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.08.2008 р. та рішення господарського суду Київської області від 21.05.2008 р. скасовано, а справу № 11/118-08 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як зазначено у постанові Вищого господарського суду України, у даних правовідносинах сплаті підлягає вартість насіння за цінами, що склалися на біржовому ринку України на момент розрахунку, але не нижче облікової ціни з урахуванням ПДВ, в той час як суд апеляційної інстанції безпідставно прирівняв вартість товарного гороху до вартості насіння гороху другої репродукції сорту «Дамир-2», а рішення місцевого господарського суду в цій частині спору не мотивоване.

Наведені обставини підлягають повному та всебічному з’ясуванню під час нового розгляду справи.

Відповідно до резолюції Голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. справу № 11/118-08 було передано для розгляду судді Бабкіній В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2008 р. суддею Бабкіною В.М. справу прийнято до свого провадження та присвоєно їй №11/188-08/20.

У судовому засіданні 24.12.2008 р. позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач у судовому засіданні 24.12.2008 р. подав заперечення проти позову від 24.12.2008 р.

У судовому засіданні 23.01.2009 р. позивач подав обґрунтований розрахунок суми заборгованості.

06.02.2009 р. у судовому засіданні позивач подав пояснення у справі № 138-2/10-13/19 від 06.02.2009 р. Відповідач у судовому засіданні 06.02.2009 р. подав пояснення та заяву від 06.02.2009 р.

Ухвалою Голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. строк розгляду даної справи був продовжений на один місяць.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.03.2009 р. позовні вимоги визнав у частині стягнення основного боргу в сумі 25623,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та всебічно оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

15.12.2005 р. між Державним підприємством «Державний резервний насіннєвий фонд України»(поклажедавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новолехнівське»(зберігач) був укладений договір № С-190, згідно умов якого позивач передає відповідачу на відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності в кількості та на умовах, визначених в договорі.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що зберігач надає поклажедавцю послуги по зберіганню насіння гороху другої репродукції урожаю 2004 року сорту «Дамир-2»(насіння) у кількості 211,790 т відповідно акту приймання –передачі насіння, а поклажедавець приймає послуги відповідно до умов, вказаних у цьому договорі.

Згідно з п. 6.2 договору у разі, якщо зберігач несвоєчасно повернув насіння представнику поклажедавця, поклажедавець вправі стягнути із зберігача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно повернутого насіння за кожний день затримки.

Відповідно до п.6.3 договору у разі самовільного розпорядження або втрати насіння відповідач сплачує позивачу вартість такого насіння за цінами, що склалися на біржовому ринку України на момент розрахунку не пізніше п’яти днів після звернення замовника про повернення насіння.

Статтею 193 Господарського кодексу України, та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Загальні положення договору зберігання встановлені Главою 66 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до ст. 942 ЦК України зберігач зобов’язаний вжити усіх заходів для забезпечення схоронності речі.

Згідно ст. 944 ЦК України зберігач не має права без згоди поклажедавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

У відповідності до ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Як свідчить акт прийому –передачі від 15.12.2005 р., позивач передав відповідачу на зберігання насіння гороху другої репродукції сорту “Дамир-2” в кількості 211 тонн 790 кг урожаю 2004 року.

01.11.2007 р. ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України»була проведена перевірка наявності майна, переданого на зберігання, в результаті чого встановлений факт відсутності 21,9 т насіння, про що складено інвентаризаційний опис.

14.01.2008 р. позивач направив на адресу ТОВ «Новолехнівське»лист №138-2/4-14/3 з вимогою перерахувати на його розрахунковий рахунок вартість втраченого насіння у розмірі 39 420,00 грн., який відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

При цьому розрахунок заборгованості здійснено позивачем з урахуванням вартості однієї тонни насіння гороху із середньозваженої біржової ціни за одну тонну гороху (900,00 грн. за 1 тонну) та сортової надбавки у розмірі 100 %.

Слід зазначити, що посилання позивача на Постанову Кабінету Міністрів України “Про деякі питання державного резервного насіннєвого фонду” від 27.06.2003 р. № 977 як на підставу для застосування у даному випадку сортових надбавок є необгрунтованим, оскільки вказаним нормативним актом встановлюється спеціальне визначення ціни на насіння (зокрема, шляхом застосування сортових надбавок) у відносинах поставки, а не зберігання.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач, обраховуючи вартість насіння гороху, посилався на ціну 900,00 грн. за тонну товарного гороху, що склалася на біржовому ринку України, яка зазначена у Всеукраїнському журналі «Біржовий вісник»Київської агропромислової біржі «Київагропромбіржа»№ 20 (166) 2007 р.

Під час нового розгляду справи судом з’ясовано, що будь-яких інших даних, зокрема, щодо біржової ціни на насіння гороху, немає.

У зв’язку з викладеним суд дійшов висновку, що у даному випадку сплаті підлягає вартість насіння гороху, виходячи з його облікової ціни.

У відповідності з поясненнями № 138-2/10-13/19 від 06.02.2009 р., поданими позивачем у судовому засіданні 06.02.2009 р., облікова вартість 21,9 тонн насіння гороху другої репродукції сорту «Дамир –2»( 21,9 т Ч 1170,00 грн.) становить 25623,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.03.2009 р. позовні вимоги у частині стягнення основного боргу в сумі 25623,00 грн. визнав.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути пеню відповідно до п. 6.2 договору № С-190 від 15.12.2005 р.

Як зазначалося вище, згідно вказаного п. 6.2 договору у разі, якщо зберігач несвоєчасно повернув насіння представнику поклажедавця, поклажедавець вправі стягнути із зберігача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно повернутого насіння за кожний день затримки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем визначено, що відповідач прострочив виконання зобов’язання за договором про надання послуг по зберіганню насіння гороху від 15.12.2005 р. №С-190, починаючи з 24.01.2008 р. до 04.03.2008 р., і розмір пені, відповідно, становить 872,75 грн.

Проте, згідно з частиною 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, договором передбачено, що зобов’язання ТОВ «Новолехнівське»по сплаті вартості втраченого насіння настають через 5 днів після звернення ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України» про повернення насіння. Водночас позивач за поверненням насіння до відповідача не звертався.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 872,75 грн. задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 526, 612, 942, 944, 950 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 44, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новолехнівське»(07532, Київська обл., Баришівський р-н, с. Лехнівка, вул. Роговиця,7, код 3346114) на користь Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України»(03038, м. Київ, вул. Ямська,32, код 30518866) –25623 (двадцять п’ять тисяч шістсот двадцять три) грн. 00 коп. основного боргу, 256 (двісті п’ятдесят шість) грн. 23 коп. державного мита, 75 (сімдесят п’ять) грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Суддя В.М. Бабкіна

Дата складення та підписання в повному обсязі –12.03.2009 р.