Постанова № 31914097, 18.06.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. Справа № 916/398/13-гОдеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.,

Суддів Мацюри П.Ф., Колоколова С.І..

При секретарі судового засідання Стеблиненко В.С.

За участю представників сторін:

від відповідача - Лісецька Н.В., довіреність № 07, дата видачі : 27.05.13р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОКОМ"

на рішення господарського суду Одеської області від 24.04.2013р.

по справі № 916/398/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АПІКС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОКОМ"

про стягнення 62 448, 06грн.,

Встановив:

В лютому 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю „АПІКС" (Далі - ТОВ "АПІКС") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОКОМ" (Далі - ТОВ „АГРОКОМ") про стягнення 62448,06 грн..

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "АПІКС" посилається на Договір поставки №2 від 02.03.2011р. та додаткову угоду до нього від 16.05.2011р.

Відповідно до умов Договору, позивач зобов'язався поставляти відповідачу по 600 кг. молока, щоденно.

ТОВ "АПІКС" зазначає, що з 02 березня 2011 року по 31 квітня 2012 року, здійснювало поставку молока за даним Договором, однак відповідач за поставлену продукції не розрахувався, в зв'язку з чим, в нього рахується заборгованість в сумі 63223,16 грн..

ТОВ „АГРОКОМ" з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить суд відмовити в їх задоволенні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24 квітня 2013 року, винесеним суддею Літвіновим С.В., позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Суд стягнув з відповідача 56488,06 грн. заборгованості та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Мотивуючи дане рішення, господарський суд зазначив, що згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким в позові відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що приймаючи рішення по даній справі, місцевим господарським судом залишено поза увагою той факт, що видаткові накладні за якими передавався товар, не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" а тому дані накладні не можуть бути належними доказами по справі.

Представник позивача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, своїм правом на захист своїх інтересів в суді апеляційної інстанції не скористався, а тому справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 02 березня 2011 року між ТОВ "Апікс" та ТОВ "Агроком" укладено договір поставки №2. (а.с.9-11)

16.05.2011 року сторони уклали угоду до Договору, відповідно до якої Позивач поставляє Відповідачу по 600 кг. молока щоденно. Зазначеною угодою Позивач та Відповідач погодили ціну на продукцію. (а.с.12)

Відповідно до п. 1.2. Договору, позивач зобов'язується передавати у власність молоко у якості, кількості та у строки обумовлені Договором, а Відповідач прийняти товар та сплатити за нього у відповідності до умов Договору.

Виконання Позивачем зобов'язання підтверджується видатковими накладними: № РНМ-000001від 31 січня 2012 р., № РНМ-000002 від 29 лютого 2012 р., № РНМ-000003 від 31 березня 2012 р., № РНМ-000004 від 30 квітня 2012 р.. (а.с.18-21)

Відповідно до п. 6.1. Договору Розрахунки за молоко здійснюються у безготівковій або готівковій формі, по взаєморозрахунку за миючі та дезінфікуючі засоби, а також готовою продукцією.

У п. 6.3. зазначено, що розрахунок за товар здійснюється на протязі 21 банківського дня.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за 1 квартал 2012 року, заборгованість відповідача складає 63223,16 грн..

В процесі розгляду справи, відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар, а тому заборгованість складає 56488,06грн..

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Що стосується посилань скаржника на те, що первинні документи (видаткові накладні) які підтверджують поставку вищезазначеного товару не відповідають положенням статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому і не можуть бути взяті до уваги, судова колегія зазначає наступне:

Відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР N П-6 від 15.06.65, приймання товарів мають право здійснювати працівники отримувача (покупця), уповноважені на це керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з частиною першою та частиною сьомою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено судом першої інстанції, про що вже зазначалось, між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач поставив відповідачу товар, а останній розрахувався за нього лише частково.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія приходить до висновку, що досліджуючи по даній справі докази, суд першої інстанції дав належну оцінку і правильно взяв до уваги ті обставини, що сам факт отримання товару за поданими позивачем документами відповідач не оспорює, а свої заперечення проти позову обґрунтовує виключно посиланням на неправильність оформлення цих документів. З огляду на таке місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається .

Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, суд, -

Постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОКОМ" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 24.04.2013р. у справі №916/398/13-г - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 19.06.2013р.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя С.І. Колоколов