Постанова № 31914091, 04.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2013 р.Справа № 1570/6642/2012

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Градовського Ю.М.,

Кравченка К.В.,

при секретарі судового засідання Худик С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південної митниці, прокуратури Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Вестра» до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання здійснити повернення коштів, надмірно сплачених до бюджету,

В С Т А Н О В И Л А :

01.11.2012 року приватне підприємство «Вестра» (далі - ПП «Вестра») звернулося з адміністративним позовом до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - ГУ ДКСУ в Одеській області), в якому з урахуванням доповнень просило визнати протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету мита у сумі 3 132 872,86 грн. та ПДВ в розмірі 6 808 190,63 грн., зобов'язання ГУ ДКСУ в Одеській області здійснити повернення надмірно сплачених бюджету мита у сумі 3 132 872,86 грн. та ПДВ в розмірі 6 808 190,63 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товарів, які поставлялись позивачу на виконання умов контракту № ВС-2012 від 14.06.2012р., позивачем сплачено мито та ПДВ з митної вартості, зазначеної у гр.45 митних декларацій (за шостим резервним методом), яка скоригована на усну вимогу митного органу та склала 50 132 480,45 грн., в той час як загальна фактурна вартість товару за договором, зазначена у гр.42 митних декларацій склала 19 164 279,99 грн. Необґрунтоване збільшення ціни товару призвела до переплати мита у сумі 3 132 872,86 грн. та ПДВ в розмірі 6 808 190,63 грн., всього на загальну суму 9 941 063,49 грн. Позивач зазначає, що Південна митниця, як орган, на який покладено обов'язок визначити правильність обчислення митної вартості, не проконтролювала те, що платежі до бюджету були сплачені з митної вартості, визначеної за шостим (резервним) методом, яка документально та нормативно не підтверджується. До митних декларацій позивачем надані інвойси, які підтверджуються вартість товару за ціною договору, тобто за першим методом.

Представники відповідачів позов не визнали, зазначаючи, що митна вартість товару визначена декларантом - ПП «Вестра» самостійно, відповідала рівню митної вартості на аналогічні та подібні товари. Будь-яких дій щодо визначення ціни товару Південна митниця не здійснювала. Наведене спростовує доводи позивача про переплату митних платежів та податків, в зв'язку з чим відсутні підстави для повернення йому надмірно сплачених коштів. Крім того, висновок судової економічної експертизи не може бути прийнятий до уваги, оскільки він ґрунтується на вимогах закону, який втратив чинність на час виникнення спірних правовідносин, та зроблений з перевищенням наданих експерту повноважень. На підставі викладеного, представники відповідачів просили у позові відмовити.

Представник прокуратури м.Одеси, допущений до участі у справі, також заперечував проти позову.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнана протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених ПП «Вестра» коштів, які були зараховані до бюджету, а саме мита у сумі 3 132 872,86 грн. та ПДВ в розмірі 6 808 190,63 грн., всього на загальну суму 9 941 063,49 грн. Зобов'язано ГУ ДКСУ в Одеській області здійснити повернення на користь ПП «Вестра» надмірно сплачених до бюджету мита у сумі 3 132 872,86 грн. та ПДВ в розмірі 6 808 190,63 грн., всього на загальну суму 9 941 063,49 грн.

В апеляційних скаргах відповідачі та прокуратура Одеської області просить скасувати судове рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, прийняти нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи наступні обставини.

ПП «Вестра» зареєстровано як юридична особа виконкомом Одеської міської ради 29.05.2002р. Видами діяльності позивача є в т.ч. неспеціалізована оптова торгівля (т.1 а.с.267-270).

14.06.2012р. ПП «Вестра» (покупець) уклав контракт № ВС-2012 з компанією «CORTDALE INTERPRISES S.A.» (продавець), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів. Згідно п.4 контракту продавець здійснює поставку товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, що є невід'ємною частиною контракту. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку. Умови поставки - СІР, СІF, DDU, DAF, СРТ.

Відповідно до умов зазначеного контракту позивачу були поставлені товари, загальною фактурною вартістю 19 164 279,99 грн., згідно відповідних інвойсів, складених продавцем.

У період з 29.06.2012р. по 09.07.2012р. позивачем підготовлені та подані до Південної митниці митні декларації, відповідно до яких задекларовані товари, поставлені йому згідно вищезазначених інвойсів, про що докладно зазначено в постанові суду першої інстанції.

Фактурна вартість товарів згідно інвойсів зазначена у митних деклараціях (гр..22,42) та складає 19 164 279,99 грн. Митна вартість товарів в цих деклараціях зазначена згідно шостого методу визначення митної вартості та склала 50 132 480,45 грн., що не оспорюються сторонами.

10.09.2012р. (вихідний № 10-09/1) позивач звернувся до Південної митниці із заявою про повернення надмірно сплачених мита та ПДВ, що підтверджується поштовою квитанцією № 58 від 10.09.2012р. (т.1 а.с.271-274). Проте, відповідачем не було здійснено заходів щодо повернення позивачу надмірно сплачених коштів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, який здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, не надав обґрунтувань застосування шостого (резервного) методу визначення вартості товару, не довів здійснення заходів щодо можливості застосування послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості. Встановивши надмірну сплату позивачем мита та ПДВ, суд першої інстанції вказав на бездіяльність Південної митниці, який не вжив заходів щодо повернення позивачу коштів.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1,3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частина 6 ст.54 МК України передбачає право митного органу відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз приписів Митного кодексу України дає підстав для висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю за правильністю обчислення декларантом та визначення митної вартості товару.

Стаття 49 МК України визначає поняття митної вартості товару, якою є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості здійснюється за наступними методами: основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядними: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервним.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як пояснив представник позивача в ході апеляційного розгляду Південна митниця усно відмовила в прийнятті зазначених митних декларацій, митному оформленні та пропуску товарів через митний кордон України, у зв'язку із заниженням, на їх думку, митної вартості товару, що імпортується. Південною митницею для встановлення митної вартості товару позивача був використаний резервний метод, у зв'язку з чим, ПП «Вестра» зазначено митну вартість товару з урахуванням коригування (рядок 45 "коригування ціни товару") у загальній сумі 50 132 480,45 грн.

Колегія суддів зазначає також, що факт наявності усної відмови митного органу та пропозиція вказати іншу ціну підтверджується також тією обставиною, що в інвойсі, який додано до кожної вантажної декларації, було вказано вартість товару, яка є значно меншою ніж та, яка зазначена декларантом в митній декларації.

Відповідно до МК України митні органи визначено як спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

При цьому право позивача на оскарження не залежить від того чи сам він помилково зазначив митну вартість товару, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб, на підставі та в межах закону. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 01 грудня 2009 р. у справі за позовом TOB "Пластфарма" до Львівської митниці, постанові Вищого адміністративного суду України від 02.08.2012р. № К-40568/10 у справі за позовом ТОВ «Толиман ЛТД» до Південної митниці.

Отже, позивачем були сплачені митні платежі, виходячи з митної вартості, визначеної митним органом за резервним методом, що перевищує митні платежі, які підлягали сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за основним методом.

При цьому Південна митниця, маючи виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, не врахувала, що позивачем для розмитнення товару були подані необхідні документи, передбачені ст.53 МК України, у тому числі контракти та інвойси, митні декларації із зазначенням фактурної (договірної) вартості товару (графа 22, 42), які у своїй сукупності документально підтверджують визначення митної вартості товару за основним методом (за ціною договору).

Судова колегія звертає увагу на те, що контроль за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару полягає не в тому, щоб скоригувати митну вартість товару в бік збільшення, а визначити реальну ціну товару, що ввозиться на територію України.

За обставинами справи, митним органом не взята до уваги вартість товару за ціною договору, а розмитнення відбулось з врахуванням скоригованої вартості, яка відповідає рівню митної вартості на аналогічні та подібні товари.

Митним органом не доведена неможливість визначення митної вартості товарів за основним методом в т.ч. з підстав вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів. Таким чином, Південною митницею здійснено митне оформлення товарів за резервним методом без врахування обов'язку послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Необхідність проведення митницею процедури консультацій, у ході яких вона мала б дійти висновків щодо обґрунтованості застосування того чи іншого методу визначення митної вартості відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 14.05.2013р. № 21-120а13, яка відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування в судовій практиці. Ці вимоги закону митниця не виконала.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, судова колегія приходить до висновку, що митний орган без достатніх підстав здійснив митне оформлення товарів за резервним методом обчислення митної вартості.

Оскільки розмитнення товару проведено Південною митницею за необґрунтовано завищеною ціною, ПП «Вестра» надмірно сплатило до бюджету мито та ПДВ.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 9830, складеного 12.02.2012р. експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, ПП «Вестра» надмірно сплачені до Державного бюджету України митні платежі, нараховані Південною митницею при оформленні вантажних митних декларацій на поставку товару компанією «CORTDALE INTERPRISES S.A.» на адресу ПП «Вестра» у відповідності до умов контракту, в розмірі 9 941 063,49 грн., в т.ч. мито в розмірі 3 132 872,86 грн., ПДВ за митною вартістю - 6 808 190,63 грн.

Доводи апелянта - Південної митниці про те, що в зв'язку з посиланням експерта на норми права, які на час виникнення спірних правовідносин втратили чинність, в т.ч. Митного кодексу України від 11.07.2002р., такі висновки не можуть бути використані при вирішенні справи, судова колегія не враховує, оскільки ці обставини не вплинули на правильність розрахунків різниці вартості товарів.

Судова колегія вважає, що даний доказ, є належним та допустимим у контексті ст.70 КАС України та підтверджує доводи позивача щодо розміру надмірної сплати до бюджету митних платежів.

Процедуру повернення платникам податків коштів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, визначено Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (надалі - Порядок № 618).

Відповідно до п.2 розділу ІІ Порядку № 618 позивачем на адресу Південної митниці 10.09.2012р. направлена заява довільної форми про повернення надмірно сплачених коштів, про що зазначалось раніше.

Разом з цим відповідачем - Південною митницею не було виконано вимог п.п.3-7 Порядку № 618 щодо виготовлення висновку про повернення надмірно сплачених коштів, оскільки останній за відсутності карток відмов в прийняття митної декларації та рішення митного органу про визначення митної вартості не вбачав для цього підстав, що слідує з відповіді митного органу від 08.11.2012р. на адресу позивача на його повторне звернення від 30.10.2012р. № 30-10/1/3 (т.1 а.с.275-277, т.2 а.с.47).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з Державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами, які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів з Державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (надалі - Порядок № 845).

Пунктом 3 Порядку № 845 передбачено, що рішення про стягнення коштів з Державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів.

Відповідно до п. 16 Порядку №845 органи казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Відповідно до п. 19 Порядку № 845 безспірне списання коштів Державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Приймаючи правильне по суті рішення, суд першої інстанції не врахував, що для повного захисту прав позивача, належним способом захисту його прав є вимоги не з зобов'язання повернення коштів, а вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Вестра» надмірно сплачених до бюджету платежів у загальній сумі 9 941 063,49 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст.201 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині, що визначає порядок повернення надмірно сплачених коштів, в іншій частині постанова суду першої інстанції залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,201,205,207,254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південної митниці, прокуратури Одеської області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Вестра» до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання здійснити повернення коштів, надмірно сплачених до бюджету - змінити в частині, що визначає порядок повернення надмірно сплачених коштів, виклавши абзац третій резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Вестра» (місцезнаходження вул.Люстдорфська дорога, 92/94, м.Одеса, 65088, код 32028708) надмірно сплачені до бюджету мито у розмірі 3 132 872,86 (три мільйони сто тридцять дві тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. та податок на додану вартість в розмірі 6 808 190,63 (шість мільйонів вісімсот вісім тисяч сто дев'яносто) грн., які були зараховані до бюджету, всього на загальну суму 9 941 063,49 (дев'ять мільйонів дев'ятсот сорок одна тисяча шістдесят три) грн.»

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.М.Градовський

Суддя: К.В.Кравченко