Рішення № 31914033, 14.06.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-23-25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2013 р. Справа № 911/2012/13

За позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"

до Комунального підприємства теплових мереж „Яготинтепломережа"

про стягнення 928 380,15грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Гусак Б.М. (дов. № 145 від 08.01.2013р.);

від відповідача Шевченко Ю.В. (дов. № 206 від 21.03.2013р.);

Василенко В.В. (директор).

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулася з позовом до Комунального підприємства теплових мереж „Яготинтепломережа" (далі - відповідач) про стягнення 928 380,15грн. заборгованості, з яких: 799 569,40грн. основного боргу за поставлений природний газ, 70 374,12грн. пені, 16 979,81грн. штрафу, 5 602,72грн. інфляційних втрат та 35 854,10грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 2802800022-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.05.2013р. порушено провадження у справі № 911/2012/13, розгляд справи призначено на 14.06.2013р.

11.06.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 317 від 11.06.2013р. (вх. № 13043 від 11.06.2013р.), згідно якого останній визнав суму основного боргу, просив суд відстрочити стягнення суми основного боргу до 31.12.2013р., який прийнято судом.

У судовому засіданні 14.06.2013р. представник позивача повністю підтримав позов та заперечив проти відстрочення суми основного боргу, представник відповідача визнав суму основного боргу, а також просив суд відстрочити стягнення суми основного боргу до 31.12.2013р. на підставі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2011р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз" (Постачальник) та Комунальним підприємством теплових мереж „Яготинтепломережа" (Покупець) укладено договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 2802800022-ТКЕ-ТЕ/11, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити споживачу в 2011р. природний газ виключно для вироблення теплової енергії для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, а покупець - прийняти і оплатити природний газ відповідно до договору.

Постачальник передає з 01.10.2011р. по 31.11.2011р. споживачу природний газ в обсязі 480 тис. куб. м. Постачальник передає з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. споживачу природний газ в обсязі 1 230 тис. куб. м. (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору ціна за 1 000 куб. м. природного газу, який передається споживачу, загалом становить 1 309,20грн.

Згідно п.п. 6.1., 6.5. договору оплата за газ, послуги його постачання та транспортування, проводиться виключно грошовими коштами на поточний рахунок, вказаний в розділі 12 договору, в такому порядку: - оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; - оплата в розмірі по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу з урахуванням вартості постачання і транспортування газу територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 7 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу споживачем та акту приймання-передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін.

Відповідно п. 11.1. договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині постачання газу з 01.10.2012р. до 31.12.2012р. (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

01.10.2011р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз" (Постачальник) та Комунальним підприємством теплових мереж „Яготинтепломережа" (Покупець) укладено додаткову угоду № 1 до договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 2802800022-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011р., за умовами якої сторони погодили викласти п. 5.1. договору в редакції, згідно якої сума до сплати за 1 000 куб. м. природного газу складає 1 309,20грн.

21.11.2012р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз" (Первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 14/7075/12, за умовами якого первісний кредитор зобов'язався передати, а новий кредитор - прийняти на себе право вимоги до боржника первісного кредитора Комунального підприємства теплових мереж „Яготинтепломережа" за договором на постачання природного газу № 2802800022-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011р. у сумі 1 045 269,40грн.

Згідно п. 1.2. договору про відступлення права вимоги № 14/7075/12 від 21.11.2012р. крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1. договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до п. 2.3. договору про відступлення права вимоги № 14/7075/12 від 21.11.2012р. первісний кредитор зобов'язаний протягом 5 днів з моменту підписання договору відступлення права вимоги письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги боргу.

28.11.2012р. на виконання договору про відступлення права вимоги № 14/7075/12 від 21.11.2012р. ПАТ „Київоблгаз" надіслав на адресу відповідача повідомлення про відступленні права вимоги (а.с. 17), що підтверджується фіскальним чеком та реєстром рекомендованих листів від 28.11.2012р. (а.с. 18).

Суд встановив, що ПАТ „Київоблгаз", на виконання п. 1.1. договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 2802800022-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011р., за період з жовтня 2011р. по вересень 2012р. поставлено, а відповідачем прийнято від постачальника природний газ загальною вартістю 1 195 552,30грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с. 59-65).

Відповідач, за отриманий за період з жовтня 2011р. по вересень 2012р. природний газ, в порушення п. 6.1. договору розрахувався частково, сплативши 395 982,90грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 58), підписаним та скріпленим печатками ПАТ „Київоблгаз" та відповідача та виписками по рахунку (а.с. 66-68), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем, на момент судового розгляду справи, склав 799 569,40грн. (1 195 552,30грн. - 395 982,90грн.), що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу (а.с. 59-65), актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 58), підписаним та скріпленим печатками ПАТ „Київоблгаз" та відповідача та виписками по рахунку (а.с. 66-68), а також поясненнями представників сторін.

Предметом позову є вимоги про стягнення 799 569,40грн. основного боргу за поставлений природний газ, 70 374,12грн. пені, 16 979,81грн. штрафу, 5 602,72грн. інфляційних втрат та 35 854,10грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами частини першої ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що до позивача згідно договору про відступлення права вимоги № 14/7075/12 від 21.11.2012р. перейшло право вимоги до відповідача, у зв'язку з неналежним виконанням останнім договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 2802800022-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011р.; ПАТ „Київоблгаз", на виконання п. 1.1. договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 2802800022-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011р., за період з жовтня 2011р. по вересень 2012р. поставлено, а відповідачем прийнято від постачальника природний газ загальною вартістю 1 195 552,30грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с. 59-65); відповідач, за отриманий за період з жовтня 2011р. по вересень 2012р. природний газ, в порушення п. 6.1. договору розрахувався частково, сплативши 395 982,90грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 58), підписаним та скріпленим печатками ПАТ „Київоблгаз" та відповідача та виписками по рахунку (а.с.66-68), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем, на момент судового розгляду справи, склав 799 569,40грн. (1 195 552,30грн. - 395 982,90грн.), що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу (а.с. 59-65), актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 58), підписаним та скріпленим печатками ПАТ „Київоблгаз" та відповідача та виписками по рахунку (а.с. 66-68), а також поясненнями представників сторін.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 799 569,40грн., розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 799 569,40грн. основного боргу за поставлений природний газ підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 2802800022-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011р., позивачем за період з 08.11.2011р. по 07.11.2012р. нарахована пеня в сумі 70 374,12грн., зокрема: 1 046,78грн. за період з 08.11.2011р. по 30.11.2011р. на суму боргу 107 173,76грн., 1 056,75грн. за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р. на суму боргу 80 273,76грн., 2 787,65грн. за період з 01.01.2012р. по 22.03.2012р. на суму боргу 80 273,76грн., 230,29грн. за період з 23.03.2012р. по 29.03.2012р. на суму боргу 80 273,76грн., 1 123,23грн. за період з 30.03.2012р. по 07.05.2012р. на суму боргу 70 273,76грн., 1 654,07грн. за період з 08.12.2011р. по 31.12.2011р. на суму боргу 162 294,99грн., 5 635,98грн. за період з 01.01.2012р. по 22.03.2012р. на суму боргу 162 294,99грн., 5 121,60грн. за період з 23.03.2012р. по 07.06.2012р. на суму боргу 162 294,99грн., 7 535,92грн. за період з 09.04.2012р. по 07.07.2012р. на суму боргу 204 307,20грн., 10 764,05грн. за період з 09.04.2012р. по 07.08.2012р. на суму боргу 217 060,13грн., 16 302,86грн. за період з 09.04.2012р. по 07.09.2012р. на суму боргу 261 703,85грн., 13 119,26грн. за період з 08.04.2012р. по 07.10.2012р. на суму боргу 174 923,52грн., 3 995,66грн. за період з 08.05.2012р. по 07.11.2012р. на суму боргу 52 985,95грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.5. договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 2802800022-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011р. сторонами погоджено, що у разі невиконання споживачем умов п. 6.1. договору споживач зобов'язується (крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Строк позовної давності щодо вимог, які випливають внаслідок невиконання умов договору, в т.ч. по вимогах щодо стягнення неустойки, пені, штрафу, встановлюється тривалістю у три роки (п. 7.9. договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 2802800022-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011р.).

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 ЦК України.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Зі змісту зазначеної норми слідує, що сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями ст.ст. 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пунктом 7.9. договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 2802800022-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011р. сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки, пені, штрафу на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах сторони визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким чином, оскільки, пункт 7.9. договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 2802800022-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011р. суперечить вимогам ст. 260 ЦК України, ст. 261 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України цей пункт підлягає визнанню судом недійсним на підставі ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.12.2012р. у справі № 17/034-11.

Водночас, пунктом 7.5. договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 2802800022-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011р. передбачено, що у разі невиконання споживачем умов п. 6.1. договору споживач зобов'язується (крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до положень пункту 6.1. договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 2802800022-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011р. оплата за газ, послуги його постачання та транспортування, проводиться виключно грошовими коштами на поточний рахунок, вказаний в розділі 12 договору, в такому порядку: - оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; - оплата в розмірі по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу з урахуванням вартості постачання і транспортування газу територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 7 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Зі змісту зазначеного пункту договору слідує, що момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного підписаного акту окремо, і як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу по кожному акту приймання-передачі газу окремо з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.06.2008р. у справі № 15/360-07 та від 06.08.2009р. у справі № 5/634-08.

Згідно пункту 6.1. договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу з урахуванням вартості постачання і транспортування газу територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 7 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, а відтак, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня має обчислюватись саме з 7 числа наступного місяця за місяцем поставки газу + 6 місяців.

Таким чином, право на нарахування пені за прострочення строків оплати актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р., від 30.11.2011р., від 31.12.2011р., від 31.01.2012р., від 29.02.2012р., від 31.03.2012р., від 19.04.2012р. у позивача у відповідності до вимог ст. 232 ЦК України, припинилось 07.05.2012р., 07.06.2012р., 07.07.2012р., 07.08.2012р., 07.09.2012р., 07.10.2012р. та 07.11.2012р. відповідно.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 69-71), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 08.11.2011р. по 07.11.2012р. загалом становить 70 374,12грн.: 1 046,78грн. за період з 08.11.2011р. по 30.11.2011р. на суму боргу 107 173,76грн., 1 056,75грн. за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р. на суму боргу 80 273,76грн., 2 787,65грн. за період з 01.01.2012р. по 22.03.2012р. на суму боргу 80 273,76грн., 230,29грн. за період з 23.03.2012р. по 29.03.2012р. на суму боргу 80 273,76грн., 1 123,23грн. за період з 30.03.2012р. по 07.05.2012р. на суму боргу 70 273,76грн., 1 654,07грн. за період з 08.12.2011р. по 31.12.2011р. на суму боргу 162 294,99грн., 5 635,98грн. за період з 01.01.2012р. по 22.03.2012р. на суму боргу 162 294,99грн., 5 121,60грн. за період з 23.03.2012р. по 07.06.2012р. на суму боргу 162 294,99грн., 7 535,92грн. за період з 09.04.2012р. по 07.07.2012р. на суму боргу 204 307,20грн., 10 764,05грн. за період з 09.04.2012р. по 07.08.2012р. на суму боргу 217 060,13грн., 16 302,86грн. за період з 09.04.2012р. по 07.09.2012р. на суму боргу 261 703,85грн., 13 119,26грн. за період з 08.04.2012р. по 07.10.2012р. на суму боргу 174 923,52грн., 3 995,66грн. за період з 08.05.2012р. по 07.11.2012р. на суму боргу 52 985,95грн. Відтак, вимога про стягнення 70 374,12грн. пені підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 16 979,81грн. штрафу у розмірі 7 % від суми простроченого платежу на підставі п. 7.5. договору за порушення строків оплати.

Згідно п. 7.5. договору за прострочення строку платежу понад тридцять календарних днів споживач сплачує постачальнику штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Суд встановив, що зазначений в п. 7.5. договору 7 процентів від суми простроченого платежу за своєю правовою природою є штрафом (господарсько-правовою санкцію у зв'язку з неналежним виконанням боржником грошового зобов'язання).

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що, відповідач не оплатив отриманий від позивача природний газ протягом більше ніж 30 календарних днів з моменту виникнення обов'язку з оплати отриманого природного газу, штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу (погоджений сторонами п. 7.5. договору) у загальному розмірі 16 979,81грн., зокрема: 5 619,16грн. (7 % від 80 273,76грн. (вартості неоплаченого природного газу понад 30 днів)) + 11 360,65грн. (7 % від 162 294,99грн. (вартості неоплаченого природного газу понад 30 днів)), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 16 979,81грн. штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012р. у справі № 5019/1287/12.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 2802800022-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011р., позивачем за період з 16.10.2011р. по 15.03.2013р. нараховано 5 602,72грн. інфляційних втрат та 35 854,10грн. 3 % річних за період з 08.11.2011р. по 08.04.2013р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з 16.10.2011р. по 15.03.2013р. та 3 % річних, нарахованих за період з 08.11.2011р. по 08.04.2013р. складає 2 706,76грн. інфляційних втрат та 35 854,10грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення з відповідача 5 602,72грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 706,76грн. інфляційних втрат, а вимога про стягнення 35 854,10грн. 3 % річних підлягає задоволенню повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 799 569,40грн. основного боргу за поставлений природний газ, 70 374,12грн. пені, 16 979,81грн. штрафу, 2 706,76грн. інфляційних втрат та 35 854,10грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Також представником відповідача подано клопотання про відстрочення виконання судового рішення в частині стягнення основного боргу до 31.12.2013р.

Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як зазначається у абз. 1 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляд судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003р., при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Майновий стан боржника, відсутність у нього на цей час коштів, не може розглядатись тією винятковою обставиною, що надає право на розстрочку виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до приписів пунктів 7.1.-7.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р. застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі таке: відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р.).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Заявником належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України не доведено суду наявності підстав для відстрочки виконання судового рішення в частині стягнення основного боргу. Наявність же скрутного фінансового становища, яке виникло у зв'язку з несвоєчасними розрахунками споживачів свідчить про факт наявності заборгованості населення перед відповідачем, а не про існування виняткових випадків, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання даного судового рішення в частині стягнення основного боргу до 31.12.2013р., у зв'язку з його безпідставністю та необгрунтованістю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Визнати недійсним п. 7.9. договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 2802800022-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011р., укладеного між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз" та Комунальним підприємством теплових мереж „Яготинтепломережа".

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж „Яготинтепломережа" (07700, Київська область, Яготинський р-н., м. Яготин, вул. 1 Травня, буд. 1; код ЄДРПОУ 24223294) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) 799 569 (сімсот дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять гривень) 40 коп. основного боргу за поставлений природний газ, 70 374 (сімдесят тисяч триста сімдесят чотири гривні) 12 коп. пені, 16 979 (шістнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень) 81 коп. штрафу, 2 706 (дві тисячі сімсот шість гривень) 76 коп. інфляційних втрат, 35 854 (тридцять п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири гривні) 10 коп. 3 % річних та 18 509 (вісімнадцять тисяч п'ятсот дев'ять гривень) 68 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 18.06.2013р.

Суддя П.В. Горбасенко