Постанова № 31913894, 11.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 року 810/2625/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Петренко А.В. (за довіреністю)

від відповідача: Бойко Б.М. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 18 травня 2013 року № 0001882300.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ "Газпромбудмонтаж" пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Белат», ТОВ «Амадео», ТОВ «Гиант» та ТОВ «М Снаб». Позивач стверджує, що придбав товари у ТОВ «Белат», ТОВ «Амадео», ТОВ «Гиант» та ТОВ «М Снаб» і правомірно задекларував податковий кредит у сумі 418989,03 грн., таким чином у податкового органу відсутні підстави для донарахування податкових зобов'язань.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження ТОВ «Газпромбудмонтаж» грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпромбудмонтаж» зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією 11 лютого 2010 року.

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 4 жовтня 2010 року №200111008, ТОВ «Газпромбудмонтаж» перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції Києво-Святошинського району (т.1 а.с.62).

Відповідно до матеріалів справи, у період з 15 травня по 17 травня 2013 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75,підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 8 об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на підставі пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 13 травня 2013 року № 434 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Газпромбудмонтаж» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року. Результати перевірки оформлено актом від 18 травя 2913 року № 307/22-01/36964133 (т.1 а.с.10-44).

У ході перевірки встановлено факт порушення ТОВ «Газпромбудмонтаж» вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у результаті чого завищено суму податкового кредиту на 418989,03 грн.

Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням

ТОВ «Газпромбудмонтаж» показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Белат», ТОВ «Амадео», ТОВ «Гиант» та ТОВ «М Снаб» без належним чином оформлених податкових накладних.

На підставі висновків акту перевірки Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби 18 травня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001882300, яким збільшено зобов'язання ТОВ «Газпромбудмонтаж» з податку на додану вартість на 523737,00 грн. ( в тому числі за основним платежем на 418989,00 грн. та 104748,00 грн. за штрафними санкціями) (т.1 а.с. 45).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення правомірним, виходячи з наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації (пункти 44.3, 44.5 статті 44 Податкового кодексу України).

Пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Суд звертає увагу на те, що предметом спору є законність прийнятого Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області податкового повідомлення-рішення від 18 травня 2013 року № 0001882300. Тому, суд враховує докази та обставини які були або мали були взяті до уваги відповідачем у день прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням покладених на податковий орган обов'язків.

Як встановлено судом, під час проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Газпромбудмонтаж» на вимогу відповідача, позивачем до перевірки не було надано оригіналів податкових накладних по господарським операціям з контрагентами.

Як пояснено представником позивача у судовому засіданні, позивачем не надано оригіналів податкових накладних на запит податкового органу у зв'язку з переїздом на інше приміщення.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Газпромбудмонтаж» без поважних підстав відмовив Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області у наданні оригіналів податкових накладних на підтвердження фінансово-господарських відносин з ТОВ «Белат», ТОВ «Амадео», ТОВ «Гиант» та ТОВ «М Снаб».

Відповідно до абзацу 2 пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Після перевірки і до моменту прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ТОВ «Газпромбудмонтаж» не подавало заперечення на акт перевірки від 18 травня 2013 року № 307/22-01/36964133 та оригіналів податкових накладних за фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Белат», ТОВ «Амадео», ТОВ «Гиант» та ТОВ «М Снаб».

Слід зазначити, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України).

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки на запит податкового орану ТОВ «Газпромбудмонтаж» поважних причин не надано оригіналів податкових накладних за фінансово-господарськими операціями з ТОВ «Белат», ТОВ «Амадео», ТОВ «Гиант» та ТОВ «М Снаб» з урахуванням вимог пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, вважається, що позивач на момент перевірки не підтвердив заявлених у податковій звітності показників.

Отже, на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем законно зроблено висновок про порушення ТОВ «Газпромбудмонтаж» вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено суму податкового кредиту на 418989,03 грн.

Надання позивачем у судовому засіданні первинних документів, зокрема, податкових накладних за господарськими операціями вже після проведення перевірки, не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування податкового кредиту у відповідний звітний період. Також суд зазначає, що надані позивачем первинні документи не можуть свідчити про неповноту дослідження обставин посадовими особами податкового органу та помилковість висновків на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Суд звертає увагу на те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 6 червня 2013 року було витребувано у позивача документи, що підтверджують факт виконання господарських зобов'язань за договорами, укладеними з ТОВ «Белат», ТОВ «Амадео», ТОВ «Гиант» та ТОВ «М Снаб», зокрема, документи що підтверджують факт отримання товарів позивачем від контрагентів довіреності, реєстри виданих довіреностей, акти-здачі прийняття робіт, товарно-транспортні накладні, подорожні листи щодо перевезення рентгенплівки 30х40,фіксажу, проявника, плит, пригру за кільцевого та інших товарів, договори оренди транспортних автомобілів, документи щодо завантаження-розвантаження товару, технічну документацію на товар, сертифікати якості.

Позивачем вказаних вище вимог ухвали не виконано та зазначено та не повідомлено суд про обставини, що унеможливлюють надання відповідних доказів.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Дослідивши додані до позовної заяви документи, суд встановив, що директором ТОВ «Газпромбудмонтаж» є ОСОБА_3 Саме ОСОБА_3 підписані договори поставки, заключені між ТОВ «Газпромбудмонтаж» та «Белат», ТОВ «Амадео», ТОВ «Гиант» та ТОВ «М Снаб».

Разом з тим, відповідно до договору поставки від 4 жовтня 2011 року № 4/10 укладеного між позивачем та ТОВ «Белат», підпис від імені директора ТОВ «Газпромбудмонтаж» виконано не директором ОСОБА_3, а ОСОБА_4

Надані позивачем видаткові накладні, виписані за договором поставки між ТОВ «Газпромбудмонтаж» та ТОВ «Белат» від 3 травня 2012 року № 10, не можуть бути належним доказом факту отримання товару, виходячи з наступного.

Видаткові накладні, виписані за договором від 3 травня 2012 року: від 7 червня 2012 року № 6027(т.1 а.с.92), від 8 червня 2012 року № 7024 (т.1 а.с.93),від 11 червня 2012 року № 10066 (т.1 а.с.94), від 12 червня 2012 року № 11031 (т.1 а.с.95), від 15 червня 2012 року № 14041 (т.1 а.с. 96), від 26 червня 2012 року № 25045 (т.1а.с.97), від 27 червня 2012 року № 26093 (т.1 а.с.98), від 10 травня 2012 року № 9006 (т.1 а.с.99), від 11 травня 2012 року № 10006 (т1 а.с. 100), від 11 травня 2012 року № 10007 (т.1 а.с.101), від 10 травня 2012 року № 9007 (т.1 а.с.102) складені з порушенням пункту 2.4 статті 2 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зокрема, у зазначених видаткових накладних не вказано посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції. Також суд звертає увагу, що у видаткових накладних до договору від 3 травня 2012 року № 10, вказано, що товар отриманий ОСОБА_5 на підставі довіреностей від 10 травня 2012 року № 21 та від 26 червня 2012 року № 59.

Проте, у матеріалах справи відсутні зазначені довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем від ТОВ «Белат» та відсутній наказ про призначення на роботу громадянина ОСОБА_5

Також суд не бере до уваги видаткові накладні (т.1 а.с. 128- 137), виписані на умови виконання договору поставки від 14 травня № 11, заключеного між ТОВ «Газпромбудмонтаж» та ТОВ «Гиант», оскільки вони складені з порушеннями, зокрема, не вказано посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції. Також, у вищезазначених видаткових накладних зазначено, що товар отримав ОСОБА_5 на підставі довіреностей від 6 червня 2012 року № 39, від 21 червня 2012 року № 56 та від 10 травня 2012 року. Однак, у матеріалах справи відсутні вищезазначені довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Газпродбудмонтаж» від ТОВ «Гиант» та відсутній наказ про прийняття до штату ТОВ «Газпродбудмонтаж» працівника ОСОБА_5

Видаткові накладні, виписані на умови виконання договору поставки від 3 травня 2012 року № 36, заключного між ТОВ «Газпромбудмонтаж» та ТОВ «Амадео» (т.1 а.с.152-156), не можуть бути належним доказом факту отримання товару, оскільки складені з порушеннями, зокрема, не вказано посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції. В той же час, у вказаних видаткових накладних зазначено прізвище ОСОБА_5, як отримувача товару на підставі довіреності від 9 липня 2012 року № 64. Однак, у матеріалах справи відсутня вищезазначена довіреність від 9 липня 2012 року № 64 та наказ на прийняття до штату працівників ТОВ «Газпромбудмонтаж» ОСОБА_5

Суд також не бере до уваги акт приймання виконаних робіт №1 до договору на виконання робіт по об'єкту від 1 жовтня 2012 року № 39, оскільки він складений в порушення частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, не зазначено кількості працівників, що виконували роботи та не зазначено дати і місця складання акту (т.1 а.с. 166-167).

З урахуванням вищевикладеного суд констатує відсутність належного документального підтвердження виконання господарських зобов'язань за договорами між ТОВ «Газпромбудмонтаж» та ТОВ «Белат», ТОВ «Амадео», ТОВ «Гиант» та ТОВ «М Снаб».

Водночас, за відсутності факту придбання товарів або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд не бере до уваги пояснення позивача у судовому засіданні, що придбані товари були використані у господарській діяльності ТОВ «Газпромбудмонтаж», у зв*язку з тим, що в матеріалах справи не міститься доказів на підтвердження факту перевезення та отримання товарів від ТОВ «Белат», ТОВ «Амадео», ТОВ «Гиант» та ТОВ «М Снаб», що робить неможливим їх використання у подальшій господарській діяльності підприємства.

Ураховуючи вищезазначене суд вважає висновок відповідача про порушення ТОВ «Газпромбудмонтаж» вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Белат», ТОВ «Амадео», ТОВ «Гиант» та ТОВ «М Снаб» законним та обґрунтованим. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 18 травня 2013 року № 0001882300 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 18 травня 2013 року № 0001882300, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 17 червня 2013 року.