Постанова № 3191324, 03.03.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.03.2009

Справа №2-27/16738-2007А

За позовом – Відкритого акціонерного товариства «Бахчисарайське автотранспортне підприємство – 14340», м. Бахчисарай, вул.. Фрунзе, 34.

До відповідача – ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим, м. Бахчисарай, вул.. Севастопольська, 3.

Про скасування податкових повідомлень - рішень.

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.

представники:

Від позивача – Зайцев, дор. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Сутність спору:

Позивач звернувся до відповідача з позовом про скасування податкових повідомлень – рішень державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим №0002341502/0 від 15.10.2007 р. на суму 5266,45 грн., №0002351502/0 від 15.10.2007 р. на суму 5555,68 грн., №0002361502/0 від 15.10.2007 р. на суму 36779,70 грн. Також просив суд забовязати ДПІ в Бахчисарайський район внести зміни до особового рахунку по податку на додану вартість позивача шляхом відображення списання суми штрафних санкцій по податковим повідомленням – рішенням №0002341502/0 від 15.10.2007 р. на суму 5266,45 грн., №0002351502/0 від 15.10.2007 р. на суму 5555,68 грн., №0002361502/0 від 15.10.2007 р. на суму 36779,70 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує проти позовних вимог по мотивам, викладеним у запереченнях на позов.

Ухвалою ГС АР Крим від 04.03.2008 р. провадження по справі було зупинено та призначено судово- економічну експертизу.

Ухвалою Голови Господарського суду АРК Луцяк М. І. від 10.11.2008 р. залучено до розгляду справи №2-24/16738-2007А замість судді ГС АРК Колосової Г. Г. суддю ГС АРК Воронцову Н.В. Справа передана судді Воронцовій Н.В. Справі привласнено номер №2-27/16738 - 2007А.

Також від експертної установи матеріли справи були повернені з висновком №30/08 судово – економічної експертизи від 30.09.2008 р.

При таких обставинах, суд дійшов висновку прийняти справу до розгляду та поновити провадження по справі, про що було винесено ухвалу від 17.11.2008 р.

Експерт у поясненнях від 23.02.2009 р. повідомив про те, що на сторінці 4 висновку судово – економічної експертизи присутні абзац: «експерт вважає, що підставою для винесення податкових повідомлень – рішень №0005081530/0 від 16.11.2006 р. на суму штрафних санкцій у розмірі 49834,78 грн., №0005611530/0 від 16.11.2006 р. на суму 25125,33 грн., №0003641530/0 від 16.11.2006 р. на суму 20247,46 грн. став акт №313/15-02 від 16.11.2006 р. про своєчасну сплату узгодженого податкового забовязання». Однак це визначення є опискою та його слід виключити, бо воно не має відношення до цього висновку.

Позивач заявою від 03.03.2009 р. уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати податкові повідомлення – рішення державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим №0002341502/0 від 15.10.2007 р. на суму 5266,45 грн., №0002351502/0 від 15.10.2007 р. на суму 5555,68 грн., №0002361502/0 від 15.10.2007 р. на суму 36779,70 грн.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, проти висновків експертизи заперечує по мотивам, викладеним у запереченнях на експертний висновок.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

В С Т А Н О В И В :

15.10.2007 р. посадовими особами ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету за період 2006 р.

По результатам перевірки було складено акт від 15.10.2007 р. №163/15-02.

В ході проведення перевірки перевіряючими було встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», а саме позивачем, за думкою відповідача, несвоєчасно сплачувався податок на додану вартість у перевіряємому періоді.

На підставі вказаного акту перевірки у відношенні позивача було винесено податкові повідомлення – рішення №0002341502/0 від 15.10.2007 р. на суму 5266,45 грн., №0002351502/0 від 15.10.2007 р. на суму 5555,68 грн., №0002361502/0 від 15.10.2007 р. на суму 36779,70 грн.

Позивач вищевказані податкові повідомлення - рішення відповідача по справі в адміністративному порядку, у відповідності до ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і держанивми цільовими фондами» № 2181, не оскаржував та звернувся до суду з вищевказаним позовом.

При таких обставинах справи, позовні вимоги необхідно задовольнити з урахуванням останніх уточнень, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і держанивми цільовими фондами» № 2181 У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Відповідно до п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка суб'єкта господарювання щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Відповідно до п. 1.3 вказаного Порядку за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

В свою чергу, п. 1.7, 3.2.3 чинного на час проведення перевірок Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ( № 327 від 25.08.2005р.) визначає, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, особовий рахунок позивача, в розумінні чинного законодавства, не є первинним документом чи документом бухгалтерського або податкового обліку позивача, який міг би підтвердити факт порушення.

Однак платіжні доручення, якими, з указанням конкретно визначеного призначення платежу, підприємство сплачувало визначені та узгоджені у податкових деклараціях та розрахунках податкові зобов’язання, відповідачем не досліджувалось, що і не заперечується ним по суті.

В той же час, ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Позивач надав до матеріалів справи первинні документи, що свідчать про розмір нарахованих або визначених самостійно податкових зобов’язань протягом періоду, що перевірявся, а саме – відповідні податкові декларації, на які відповідач посилається у розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки від 15.10.2007 р. №163/15-02.

Судом встановлено, що вищевказані податкові декларації по податку на додану вартість оформлені належним чином.

Також на огляд суду було представлено відповідні платіжні доручення про сплату самостійно визначеного позивачем податкового забовязання по податку на додану вартість, які містять призначення платежів та які були прийняті банком до виконання.

Крім того, вказана у розрахунку штрафних санкцій декларація по податку на додану вартість позивача за №3622 від 19.03.2007 р. не існує, а є декларація по податку на додану вартість позивача за №3621 від 19.03.2007 р.

Дослідивши вказані матеріали та оцінивши їх в порядку ст. 86 КАС України, суд прийшов до висновку, що розрахунок штрафних санкцій, застосованих до позивача спірними податковими повідомленнями рішеннями, не відповідає фактичним обставинам справи та не грунтується на первинних документах позивача, у зв’язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не було допущено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р.

Розглянувши доводи відповідача про те, що нарахування штрафних санкцій здійснено ним у зв’язку з погашенням податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення на підставі п 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р., суд вважає їх такими, що не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства.

Так, дослідивши положення даної норми Закону, суд доходить висновку, що вказана норма розповсюджується на платників податків, адже податкові зобов’язання та податковий борг згідно з вимогами ст. 1 даного Закону погашає саме він, а не податкові органи і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

В силу п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

При цьому, відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

П. 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005р. та зареєстрованої в Мінюсті України 02.08.2005. за № 843/11123, визначає, що під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Таким чином, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.

Самостійне ж розпорядження ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником призначення платежу, є недопустимим.

Крім того, серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст.. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” немає права самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платника податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, а також стягувати в судовому порядку суми податкового боргу, штрафу, пені.

Але, як свідчать матеріали справи, відповідач з позовом про стягнення податкового боргу, що виник раніше, не звертався, безпідставно здійснюючи його погашення за рахунок платежів поточних зобов’язань.

Таким чином, суд вважає, що самостійне розпорядження органами ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч волі платника податків, є недопустимим та суперечить також ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка зобов’язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України, а також ст.. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідач не навів суду жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженням по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч волі платника.

Також треба вказати, що і відповідно до висновку №30/08 судово – економічної експертизи зазначено, що висновки акту від 15.10.2007 р. №163/15-02 первинними документами позивача не підтверджується, а застосування штрафних санкцій у відношенні позивача за порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» є неправомірним.

Вищевказаний висновок було складено експертом Філенко А. С., яка має вищу економічну освіту, кваліфікацію судового експерта 5 – ого класа, за фахом 11.1 «дослідження документів бухгалтерського та податкового обліку», 11.2 «дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій», 11.3 «дослідження документів фінансово – кредитних операцій. має стаж експертної роботи з 2001 р.. свідоцтво №61.

Таким чином, суд не вбачає підстав не довіряти висновку №30/08 судово – економічної експертизи по даній справі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Ст. 67 Конституції України передбачає сплату податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії

Відповідач правомірність винесення спірних податкових повідомлень – рішень належним чином не довів.

Відповідно до п. 11 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

У даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що опублікуванню належить постанова суду, яка виноситься по справі, результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спір, який виник між сторонами по справі зачіпає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного спору носить локальний характер. Таким чином, суд не бачить ніякої необхідності в опублікуванні результатів розгляду даної справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню з урахуванням останніх уточнень.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3, 40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вступна і резолютивна частини проголошено 03.03.2009 р.

Постанова у повному обсязі складена 10.03.2009 р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим №0002341502/0 від 15.10.2007 р. на суму 5266,45 грн., №0002351502/0 від 15.10.2007 р. на суму 5555,68 грн., №0002361502/0 від 15.10.2007 р. на суму 36779,70 грн., а всього на загальну суму 47601,83 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України, (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь відкритого акціонерного товариства «Бахчисарайське автотранспортне підприємство – 14340», м. Бахчисарай, вул. Фрунзе, 34, ( р/р 26008383 в Бахчисарайської філії КРД АППБ «Аваль», МФО 384470, ЗКПО 03114690 ) 3, 40 гривень держмита.

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.