Ухвала суду № 31912210, 18.06.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Куденков К.О.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року справа №805/5654/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Попова В.В.,

суддів Лях О.П., Нікуліна О.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 р. у справі № 805/5654/13-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 р. у справі № 805/5654/13-а у задоволені адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, представник Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій та підтверджено матеріалами справи, відповідач - Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" , зареєстрований у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 31599557, місцезнаходження: 85310, Донецька область, м. Красноармійськ, м. Родинське, вул.Перемоги, буд.9, про що зазначено у копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №530201, та довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №562936 від 16.11.2012р.

Відповідачем поданий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, у якому відповідачем наведено, що: середньооблікова кількість працівників облікового складу становить 4 307 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 139; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 172; фонд оплати праці штатних працівників - 287 216,20 тисяч гривень; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 66 686,00 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 2 200 635,00.

На підставі наведеного звіту позивачем здійснено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2012р. на 2 200 635,03 грн. та розрахунок суми пені на заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2012 році на суму 1 320,39 грн.

Вказані розрахунки здійсненні із показником кількості нестворених робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів - 33 особи.

Також, у матеріалах справи наявний лист Красноармійського міського центру зайнятості вхід. № 12941/13 від 08.05.2013р., яким Красноармійський міський центр зайнятості повідомляє, що у 2012р. за направленням Красноармійського МЦЗ було працевлаштовано на ДП «ВК «Краснолиманська» одного інваліда за вакансією, яка була надана на загальних підставах, без врахування нормативу робочих місць для інвалідів. Позивачем до Красноармійського міського центру зайнятості протягом 2012р. звітність за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» для інвалідів не надавало. Красноармійський МЦЗ направлення на працевлаштування вказаній категорії осіб на вакансії для інвалідів до ДП «ВК «Краснолиманська» не видавав.

Згідно наданих відповідачем пояснень, за відсутності відкритих вакансій відповідачем у 2012 році не надавалися звіти за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» до Красноармійського міського центру зайнятості.

ДП «ВК «Краснолиманська» надано довідку №01/11-1222 від 13.05.2013р. про фактичну чисельність працівників за 2012р., з якої вбачається, що середня чисельність працівників складає загалом 4 307 осіб, з яких на роботах з шкідливими умовами праці зайняті 3 903 особи.

Відповідач до справи надав наказ № 1697 від 22 листопада 2010 року про результати атестації робочих місць за умовами праці.

Із довідки відповідача №01/11-1226 від 13.05.2013р. вбачається, що в період з 01.01.2006р. по 01.01.2013р. Донецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів перевірки з питання виконання роботодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не проводились.

За змістом ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена законодавством, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст.18. Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Статтею 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», встановлено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Суд зазначає, що працевлаштування інвалідів залежить від їх волевиявлення при зверненні до підприємства чи служби зайнятості.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Також, умови праці у відповідача, як підприємства вугільної промисловості, передбачають підвищений ризик для життя та здоров'я працівників, є важкими, що перешкоджає працевлаштуванню на такі робочі місця інвалідів, про що зазначено в постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012р. у справі №2а/0570/8061/2012. Створені відповідачем місця для роботи на поверхні, які за наслідками атестації з врахуванням висновків МСЕК, можуть бути використані для працевлаштування інвалідів, зайняті інвалідами. Наведене свідчить про те, що відповідач з об'єктивних причин не мав можливості виконати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 р. у справі № 805/5654/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів : В.В. Попов

О.П.Лях

О.А.Нікулін