Постанова № 3191203, 05.03.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.03.2009

Справа №2-27/2219-2007А

За позовом – ВАТ «Джанкойський машинобудівний завод», м. Джанкой, вул.. Промислова, 7.

До відповідача - Джанкойська ОДПІ АР Крим, м. Джанкой, вул.. Дзержинського, 30.

Про скасування податкового повідомлення – рішення.

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.

представники:

Від позивача – Беляєв, дор. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Сутність спору:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення №0004861530/1 від 20.12.2006 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 59965,03 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідачем штрафні санкції застосовані за несвоєчасну сплату боргу за період з 30.05.2005 р. по 26.10.2006 р. на суму 119930 грн. Позивач вказує, що за вказаний період він задекларував податок на додану вартість у розмірі 533002 грн. Борг в сумі 407703,83грн. був ним сплачений у строки, встановлені чинним законодавством України. Борг в сумі 118929,07 грн. погашений не був, а тому, за думкою позивача, на дану суму боргу не можна нараховувати штрафні санкції у відповідності до п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і держаними цільовими фондами» № 2181 -ІІІ.

Ухвалою ГС АР Крим від 20.02.2007 р. провадження по справі було зупинено та призначено судово – бухгалтерську експертизу.

10.08.2007 р. справу було повернуто до ГС АР Крим з висновком №33/07 від 08.08.2007 р. судово – бухгалтерської експертизи, в зв’язку з чим ухвалою від 13.08.2007 р. провадження по справі було поновлено.

Резолюцією Голови Господарського суду АР Крим Луцяк М. І. від 15.08.2007 р., справа передана до розгляду судді господарського суду АР Крим Воронцової Н.В., з привласненням справі номеру 2-27/2219-2007А, в зв’язку з закінченням строку повноважень судді ГС АР Крим Мокрушина В. І.

Ухвалою від 03.09.2007 р. справу було прийнято до розгляду суддею ГС АР Крим Воронцовою Н. В.

Позивач по справі клопотанням від 17.12.2007 р. просив провадження по справі зупинити та призначити додаткову експертизу. Вказане обґрунтовував тим, що вважає висновок №33/07 від 08.08.2007 р. судово – бухгалтерської експертизи неповним.

Дослідивши висновок №33/07 від 08.08.2007 р. судово – бухгалтерської експертизи, суд встановив, що експертиза була проведена тільки на підставі документів, наданих відповідачем, а саме картки особового рахунку по ПДВ позивача за 2005 р. – 2006 р. При цьому документи бухгалтерської і податкової звітності позивача по справі експертом взагалі не досліджувалися, в зв’язку з їх ненаданням позивачем.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку призначити по справі додаткову судово – бухгалтерську експертизу, яку доручив ТОВ “Науково – дослідна лабораторія судових експертиз”, про що було винесено ухвалу від 17.12.2007 р.

Від експертної установи матеріали справи повернулися з висновком №2 судово – бухгалтерської експертизи.

З урахуванням викладеного, суд ухвалою від 05.06.2008 р. провадження по справі поновив.

Відповідач у поясненнях від 01.08.2008 р. повідомив про те, що у експертному висновку не враховано недоїмка з податку на додану вартість станом на 30.05.2005 р., яка склала 311719,80 грн. Також відповідач зауважив на те, що особовий рахунок платника податку формується в автоматичному режимі, відповідно до встановленої діючої програми. Системна програма, що формує особовий рахунок платника податків, складена у відповідності до чинного законодавства України, інших нормативно – правових актів і робить погашення сум податкового боргу в міру надходження коштів, відповідно до платіжних доручень підприємства або інших документів, що зменшують податковий борг платника податків.

На підставі викладеного, відповідач не згоден з експертним висновком №2 від 17.04.2008 р.

У відповідь на вказане експерт листом від 12.12.208 р. повідомив про те, що відповідно до п. п. 18.2.3 п. 18.2 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і держаними цільовими фондами» № 2181 податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним податковим органом з Міністерством фінансів України.

На підставі викладеного вважає, що заборгованість підприємства станом на 30.05.2005 р. в сумі 311719,80 грн. обґрунтовано не була ним врахована. Однак повідомив про те, що якщо суд не приймає до уваги даний факт, то заборгованість позивача з врахуванням входящого сальдо в сумі 311719,80 грн. станом на 30.05.2005 р. складатиме 451273,22 грн. ( 311719,80 + 139553,42 ).

Відповідач у запереченнях на вказаний лист від 10.02.2009 р. повідомив про те, що вважає висновки експерта щодо необхідності списання податкового боргу позивача в сумі 311719,80 грн. станом на 30.05.2005 р. як безнадійного необґрунтованими, так як його не визнано безнадійним у порядку, визначеному Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і держаними цільовими фондами» № 2181.

Позивач заявою від 03.03.2009 р. уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати податкове повідомлення – рішення №0004861530/1 від 20.12.2006 р.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, клопотанням від 03.03.2009 р. просить справу розглянути без участі свого представника за наявними у неї матеріалами.

Суд дійшов висновку задовольнити вказане клопотання, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для винесення рішення, а не явка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

В С Т А Н О В И В :

В період з 11.10.2006 р. по 08.11.2006 р. посадовими особами Джанкойської ОДПІ АР Крим було проведено невиїзну документальну перевірку з питання сплати податку на додану вартість позивачем за період з 30.05.2005 р. по 26.10.2006 р.

По результатам перевірки було складено акт від 08.11.2006 р. №1919/15-2/00231878.

В ході проведення перевірки перевіряючими було встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», а саме позивачем, за думкою відповідача, несвоєчасно сплачувався податок на додану вартість у перевіряємому періоді.

На підставі вказаного акту перевірки у відношенні позивача було винесено податкове повідомлення – рішення №0004861530/0 від 17.11.2006 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 59965,03 грн.

Не погодившись з вказаним, позивач, у відповідності до ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і держанивми цільовими фондами» № 2181, звернувся з адміністративною скаргою від 29.11.2006 р. №1399.

Рішенням відповідача №6539/10/31-0 від 13.12.2006 р. спірне податкове повідомлення - рішення було залишено без змін, а скарга без задоволення.

Також по результатам адміністративного оскарження було винесено податкове повідомлення - рішення №0004861530/1 від 20.12.2006 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 59965,03 грн.

Не скориставшись правом подальшого адміністративного оскарження, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

При таких обставинах справи, позовні вимоги необхідно задовольнити з урахуванням останніх уточнень, виходячи з наступних підстав.

Відповідач наполягає на тому, що з період з 30.05.2005 р. по 26.10.2006 р. позивач допустив затримку на 434 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового забовязання у розмірі 119930,00 грн. На підставі викладеного, позивач забовязаний сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків суми податкового боргу, тобто у розмірі 59965,03 грн.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і держанивми цільовими фондами» № 2181 У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Відповідно до п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка суб'єкта господарювання щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Відповідно до п. 1.3 вказаного Порядку за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

В свою чергу, п. 1.7, 3.2.3 чинного на час проведення перевірок Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ( № 327 від 25.08.2005р.) визначає, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судом встановлено, що у ході проведення вищевказаної перевірки посадовими особами відповідача була використана інформація автоматизованих систем Джанкойської ОДПІ – АРМ «Облік платників податків».

Проте, особовий рахунок позивача, в розумінні чинного законодавства, не є первинним документом чи документом бухгалтерського або податкового обліку позивача, який міг би підтвердити факт порушення.

В той же час, ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Позивач надав до матеріалів справи первинні документи, що свідчать про розмір нарахованих або визначених самостійно податкових зобов’язань протягом періоду, що перевірявся, а саме – відповідні податкові декларації, оформлені належним чином та прийняті банком до виконання платіжні доручення про їх сплату, які містять призначення платежів.

Крім того, всі вищевказані документи були дослідженні під час проведення експертного дослідження, по результатам якого було складено висновок №2 судово – бухгалтерської експертизи від 17.04.2008 р.

Відповідно до вищевказаного експертного висновку вбачається, що висновки. викладені в акті Джанкойської ОДПІ №1919/15-2/00231878 від 08.11.2006 р. первинними документами бухгалтерського і податкового обліку позивача по справі підтверджуються лише в сумі 17066,05 грн. При цьому вказано, що дана сума розрахована експертом з урахуванням всіх обставин по справі та первинних документів бухгалтерського і податкового обліку позивача, тобто експертний висновок підтверджує наявність порушень позивача, але не тих, що встановив відповідач по справі.

Вказаний експертний висновок складено експертом Дубиніною І. В., яка вищу економічну освіту, кваліфікацію експерта по спеціальності «11.1 – дослідження окументів бухгалтерського обліку і звітності», 11.2 – дослідження документів по економічної діяльності підприємств і організацій», стаж експертної роботи з 2001 р., свідоцтво №593, чинне до 27.11.2009 р.

Таким чином, суд не вбачає підстав не довіряти висновку №2 судово – бухгалтерської експертизи від 17.04.2008 р.

Дослідивши вказані матеріали та оцінивши їх в порядку ст. 86 КАС України, суд прийшов до висновку, що розрахунок штрафних санкцій, застосованих до позивача спірним податковим повідомленням - рішенням, не відповідає фактичним обставинам справи та не грунтується на первинних документах позивача, у зв’язку з чим спірне податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не було допущено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р.

Розглянувши доводи відповідача про те, що нарахування штрафних санкцій здійснено ним у зв’язку з погашенням податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення на підставі п 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р., суд вважає їх такими, що не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства.

Так, дослідивши положення даної норми Закону, суд доходить висновку, що вказана норма розповсюджується на платників податків, адже податкові зобов’язання та податковий борг згідно з вимогами ст. 1 даного Закону погашає саме він, а не податкові органи і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

В силу п. п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

При цьому, відповідно до п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

П. 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005р. та зареєстрованої в Мінюсті України 02.08.2005. за № 843/11123, визначає, що під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Таким чином, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.

Самостійне ж розпорядження ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником призначення платежу, є недопустимим.

Крім того, серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст.. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” немає права самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платника податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, а також стягувати в судовому порядку суми податкового боргу, штрафу, пені.

Але, як свідчать матеріали справи, відповідач з позовом про стягнення податкового боргу, що виник раніше, не звертався, безпідставно здійснюючи його погашення за рахунок платежів поточних зобов’язань.

Таким чином, суд вважає, що самостійне розпорядження органами ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч волі платника податків, є недопустимим та суперечить також ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка зобов’язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України, а також ст.. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідач не навів суду жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженням по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч волі платника.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Ст. 67 Конституції України передбачає сплату податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії

Відповідач правомірність винесення спірного податкового повідомлення – рішення належним чином не довів.

Відповідно до п. 11 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

У даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що опублікуванню належить постанова суду, яка виноситься по справі, результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спір, який виник між сторонами по справі зачіпає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного спору носить локальний характер. Таким чином, суд не бачить ніякої необхідності в опублікуванні результатів розгляду даної справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню з урахуванням останніх уточнень.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3, 40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вступна і резолютивна частини проголошено 05.03.2009 р.

Постанова у повному обсязі складена 10.03.2009 р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції АР Крим №0004861530/1 від 20.12.2006 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України, (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь відкритого акціонерного товариства «Джанкойський машинобудівний завод», м. Джанкой, вул.. Промислова, 7, ( р/р 26001001129 в «Джанкой – Грант», МФО 324719, ЗКПО 00231878 ) 3, 40 гривень держмита.

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.