Постанова № 31911852, 14.05.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

14 травня 2012 р. 17:11 Справа №2а-10007/11/0170/7

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Лотакові А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача - представник за довіреністю Шепотенко С.В.

відповідач -представник за довіреністю Мирошніченко К.С,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю " Делішес" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим та просить визнати протиправним та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення №0008452301 від 08 серпня 2011 р., №0008462301 від 08 серпня 2011 р. та №0008472301 від 08 серпня 2011 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі необґрунтованих висновків проведеної відповідачем перевірки, в ході якої було встановлено завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ та завишення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток, внаслідок встановлення факту відсутності реальності господарських операцій проведених позивачем з його контрагентами. Таки висновки позивач вважає безпідставними та такими, що суперечать нормам податкового законодавства, оскільки господарські операції з контрагентами мали реальний характер і позивач дотримався норм податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та валових витрат у період, що перевірявся позивачем.

Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказав, що висновки акту перевірки щодо встановлених порушень норм податкового законодавства є обґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення - рішення не підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.09.11 р. призначено по справі судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі до одержання результатів експертизи.

17.04.12 р. до суду надійшов висновок експертизи по справі № 2а-10007/11/0170/7. Ухвалою Окружного адміністративного суду від 18.04.12 р. провадження по справі було поновлено та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

ДПІ в м. Сімферополі в період з 23.06.2011р. по 15.07.2011р. була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Делішес» ЄДРПОУ 32624767 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011 p., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011 р.

За результатами перевірки складено акт № 9133/23-7/32624767 від 22.07.2011р. (далі акт перевірки) (т.1 а.с.16-30)

Згідно до висновків акту перевірки позивачем в порушення п. 1.32 ст. 1 п.п. 5.2.1. п.п. 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищене від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток за півріччя 2010 р. у сумі 824492 грн., за 3 квартали 2010 р. - 2539198 грн., за 2010 р. - 2714454 грн., за 1 кв. 2011 р. у сумі 8658261 грн. Донараховано податок на прибуток за 1 кв. 2011 р. в сумі 539246 грн.; в порушення пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2011 р. встановлено заниження ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 493816 грн., в т.ч. у грудні 2010 р. в сумі 30500 грн., у січні 2011 р. у сумі 427016 грн., у березні 2011 р. у сумі 36300 грн.;в порушення пп. 4.2.1. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 810,00 грн.

На підставі акту пере ікри ДПІ в м. Сімферополі 08 серпня 2011 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0008452301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 485826 грн. за основним платежем та нарахована 1 грн. штрафних санкцій; № 0008462301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 493816грн. за основним платежем та 7627грн. штрафних санкцій; № 0008472301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8658261 грн. за 1 квартал 2011 р. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 грн. (т.1 а.с.28-40).

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З акту перевірки вбачається, що виявлені порушення податкового законодавства є результатом завищення валових витрат та податкового кредиту ТОВ «Делішес» на вартість товарів, фіктивно придбаних по безтоварних операціях з метою одержання податкової вигоди, по яких відсутній факт поставки товарів від наступних постачальників: ТОВ «Тріада Сістем» на загальну суму 251720,85 грн. у лютому 2011 р. та 537555 грн. у грудні 2010 р. ТОВ «Макро-Продакс» на загальну суму 1308436,85 грн. у лютому 2011 р. та 1477710 грн. у січні 2011 р. ТОВ «Абсолютрейд» на загальну суму 657370 грн. у січні 2011 р. та 181448,32 грн. у березні 2011 р. ПП «Південна цукрова компанія» на загальну суму 152500 грн. у вересні 2010 р.

В акті стверджується, що роботи (послуги), надані вищезазначеними контрагентами не підтверджено первинними документами, та вказані послуги не призначені для використання у господарській діяльності.

В той час, відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» № 996-XIV від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, встановлено такі вимоги до первинних документів:

Первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. вказаного положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Згідно з наведеними законодавчими нормами, документальним підтвердженням понесених витрат є належно оформлені первинні документи: видаткові накладні постачальників (у разі придбання ТМЦ), акти прийому-передачі виконаних робіт або наданих послуг (у разі придбання робіт, послуг), або податкові накладні, виписані постачальником (підрядником, виконавцем), зареєстрованим як платник ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що Між ПП «Південна цукрова компанія» (Постачальник) і ТОВ «Делішес» (Покупець) був укладений Договір поставки б/н від 01.02.2010 (т. І, а.с. 49), предметом якого є поставка товарів відповідно до наданих Покупцем замовлень. Згідно п. 2.1 договору, Постачальник зобов'язується здійснити поставку товарів за торговельною адресою покупця своїми засобами та за свій рахунок за адресою, вказаною в замовленні. Згідно п. 4.2 договору, вартість товарів включає вартість доставки товарів Постачальником.

На виконання цього договору Постачальником (ПП «Південна цукрова компанія») в вересні 2010 р. був поставлений Покупцю (ТОВ «Делішес») товар (цукор) на загальну суму 183000 грн., в т.ч. вартість товару без ПДВ 152500 грн., ПДВ 30500 грн. Поставка товарів підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку постачальника, зокрема видатковими накладними та податковими накладними (т.І. а.с. 52 - 58).

Копіями платіжних доручень підтверджується перерахування ТОВ «Делішес» грошових коштів за товар в загальній сумі 183000,00 грн. (т.І а.с. 59 - 60).

Між ТОВ «Тріада Систем» (Продавець) і ТОВ «Делішес» (Покупець) була укладена Угода постачання № 010106 від 01.01.2006, предметом якої є постачання плодоовочевої продукції в асортименті.

На виконання цієї угоди Продавцем в грудні 2010 р. та в лютому 2011 р. були поставлені фрукти в асортименті на загальну суму 690757 грн. (в т.ч. ПДВ 115126,17 грн.), що підтверджується наданими позивачем відповідними видатковими та податковими накладними постачальника (т.1 а.с.113-115). Доставка товарів здійснювалася стороннім автотранспортом, замовником якого був Продавець, що підтверджується наданими позивачем товарно-транспортними накладними перевізника № 9890 від 01.12.2010 та № 1027 від 04.02.2011 (типова форма № 1-ТН).

Слід зауважити, що наданими позивачем документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується поставка в грудні 2010 р. товарів на суму 323910 грн. (без ПДВ).

Оплата за товар була здійснена безготівковим перерахуванням, що підтверджується наданою позивачем бухгалтерською довідкою, завіреною ПАТ «УкрСиббанк», відповідно до якої за період з 01.12.2010 по 23.02.2011 ТОВ «Делішес» були перераховані на користь ТОВ «Тріада Систем» грошові кошти в загальній сумі 701620,00 грн.

Між ТОВ «Абсолютрейд» (Постачальник) і ТОВ «Делішес» (Покупець) укладений Договір поставки № 457 від 28.12.2010 (т.І. а.с. 61), предметом якого є поставка товарів відповідно до замовлень Покупця. Згідно п. 2.1 Договору, Постачальник зобов'язується здійснити поставку своїми засобами та за свій рахунок на торговельні адреси Покупця (вул. Героїв Сталінграда, 3-а, універсам «Яблуко», і вул. Гагаріна,34, універсам «Яблуко»). Згідно п. 4.2 Договору, вартість товарів включає вартість доставки товарів Постачальником.

На виконання цього договору Постачальником в січні та березні 2011 р. на адресу Покупця були поставлені продукти харчування в асортименті на загальну суму 1006584,72 грн., що підтверджується податковими та видатковими накладними (т.І. а.с. 116 - т.ІІ а.с. 48).

Оплата за товар була здійснена безготівковим перерахуванням, що підтверджується наданою позивачем бухгалтерською довідкою, завіреною ПАТ «Банк Кіпру», відповідно до якої за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 ТОВ «Делішес» були перераховані на користь ТОВ «Абсолютрейд» грошові кошти в загальній сумі 1207406,29 грн.

Між ТОВ «Макро Продакс» (Постачальник) і ТОВ «Делішес» (Покупець) був укладений договір поставки № 280810 від 28.08.2010, предметом якого є поставка товарів згідно заявці (замовленню) Покупця. Згідно п. 2.1 Договору, Постачальник здійснює поставку товарів в пункт доставки згідно замовленню Покупця своїми транспортними засобами та за свій рахунок.

На виконання цього договору Постачальником в січні та лютому 2011 р. на адресу Покупця були поставлені фрукти в асортименті на загальну суму 3373374,95 грн.

Факт постачання товару підтверджується податковими та видатковими накладними (т.ІІ, а.с.39-52).

Доставка товарів, згідно умовам Договору, здійснювалася стороннім автотранспортом, замовником якого був Постачальник, що підтверджується наданими позивачем товарно-транспортними накладними перевізника від 06.01.2011, від 02.02.2011 та від 03.02.2011 (типова форма № 1-ТН).

Оплата за товар була здійснена безготівковим перерахуванням, що підтверджується наданими позивачем бухгалтерськими довідками, завіреними ПАТ «УкрСиббанк», згідно яким за період з 01.01.2011 по 25.02.2011 ТОВ «Делішес» були перераховані на користь ТОВ «Макро-Продакс» грошові кошти в загальній сумі 4064728,00 грн.

Слід вказати, що вказані документи були надані позивачем при проведенні перевірки, про що свідчить посилання на них в акті перевірки.

Отже укладення зазначених вище договорів та направлення контрагентами позивачу податкових накладних підтверджується актом перевірки, в якому ці факти відображені.

Відповідно до положень частин 1,2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідного положень ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З матеріалів справи та викладених в акті перевірки фактів вбачається, що відповідач при проведенні перевірки вивчив вказані вище документи (договори, податкові накладні та видаткові накладні).

Таким чином, враховуючи положення ст.ст. 71,72 КАС України, обставини щодо отримання позивачем податкових накладних від контрагентів на вказану в акті перевірки суму податкового кредиту, не викликає сумніву, отже ці обставини є такими, що не заперечуються сторонами та не підлягають доказуванню.

Слід відзначити, що матеріалами справи, у тому числі актом перевірки, не підтверджується, а з боку відповідача, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів порушень при оформленні податкових накладних та видаткових накладних виписаних контрагентами, у тому числі відсутності реєстрації контрагентів позивача платниками ПДВ.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

У період що перевірявся були також чинними Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР та Закон України "Про податок на додану вартість"3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", (в редакції, яка діяла на час проведення перевірки позивача), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Щодо підстав формування витрат, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в силу норм ПК України є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку. Також, суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

З урахуванням того факту, що законодавцем прямо не визначено конкретні документи, а також їх кількість або індивідуальні ознаки, для виникнення у платника податку права на віднесення сум до витрат, суд, встановивши наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентом документів, які вказані вище, робить висновок про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів витрат.

З викладеного вище, можливо зробити висновок, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість товарів в загальній сумі 4353097,00 грн., придбаних у ТОВ «Тріада Сістем», ТОВ «Макро-Продакс», ТОВ «Абсолютрейд», ПП «Південна цукрова компанія» та відповідно правомірно розраховано розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток у сумі 8658261 грн.

Таким чином, висновок акту перевірки щодо збільшення податку на прибуток ТОВ «Делішес» у сумі 485826,00 грн., не підтверджуються документами первинного бухгалтерського і податкового обліку позивача.

Стосовно висновків відповідача щодо збільшення податку на додану вартість у сумі 493816,0 грн. слід зазначити наступне.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.178 п.14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 ПК України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Так, відповідно до п.п. "а", "б", п.п. 185.1. встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 1.4. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

У пункті 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Під час судового розгулу справи встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Відповідно, первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача оформлені з дотриманням законодавчих вимог до їх заповнення, і є належним підтвердженням права ТОВ «Делішес» на податковий кредит в загальній сумі 840120 грн.

Також, суд, вважає за необхідне зазначити, що ані Закон України «Про ПДВ», ані Податковий кодекс України не ставлять право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Щодо викладених в акті перевірки обставин, на підставі яких відповідач зробив висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства суд зазначає наступне.

З матеріалів справи, вбачається, що контрагенти позивача ТОВ «Тріада Сістем», ТОВ «Макро-Продакс», ТОВ «Абсолютрейд», ПП «Південна цукрова компанія» на час укладення договорів з позивачем та на час здійснення господарських операцій були зареєстровані в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та зареєстровані як платники ПДВ.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі -ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстрований у ЄДРПОУ контрагент позивача є юридичною особою, наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України позивачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказане підприємство на момент укладення угод було виключено з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим було не наділено цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Угоди укладені між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товару покупцю і отримання коштів за товар продавцем.

Посилання відповідача на відсутність належних умов для здійснення господарської діяльності, зокрема через відсутність достатніх трудових ресурсів, технічного персоналу, складських приміщень та іншого майна, транспортних засобів, не дають підстав робити висновки про те, що позивачу не поставлялися товари за укладеним договором, оскільки юридична особа не обмежена діючим законодавством щодо залучення додаткових працівників, підрядників, вибору засобу транспортування вантажу та інше, а перелічені факти не мають причинного зв'язку з укладенням та виконанням господарських договорів.

Також, слід зазначити, по справі була проведена судово-економічна експертиза.

На вирішення експерта булі поставлені наступні питання:

1. Чи підтверджуються документами первинного бухгалтерського і податкового обліку позивача висновки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, викладені в акті перевірки від 22.07.2011 № 9133/23-7/32624767 щодо збільшення податку на прибуток ТОВ «Делішес» у сумі 485826,00 грн.?

2. Чи підтверджуються документами первинного бухгалтерського і податкового обліку позивача висновки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, викладені в акті перевірки від 22.07.2011 № 9133/23-7/32624767 щодо збільшення податку на додану вартість у сумі 493816,0 грн.?

3. Чи підтверджуються документами первинного бухгалтерського і податкового обліку позивача висновки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, викладені в акті перевірки від 22.07.2011р. № 9133/23-7/32624767 щодо завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток у сумі 8658261 грн.?

4. Чи підтверджуються документами первинного бухгалтерського і податкового обліку позивача товарність операцій, описаних в акті перевірки від 22.07.2011 № 9133/23-7/32624767, на підставі яких нараховані суми податкових зобов'язань?

Згідно Висновку № 115/11 судової економічної експертизи по адміністративній справі № 2а-10007/11/0170/7 висновки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо збільшення податку на прибуток ТОВ «Делішес» у сумі 485826,00 грн., збільшення податку на додану вартість у сумі 493816,00 грн., завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток у сумі 8658261 грн., документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача не підтверджується.

Документами первинного бухгалтерського і податкового обліку позивача підтверджується товарність операцій, описаних в акті перевірки від 22.07.2011 № 9133/23-7/32624767, на підставі яких нараховані суми податкових зобов'язань.

Викладені факти свідчать про необґрунтованість висновків викладених в акті перевірки та протиправність прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Крім того, слід зазначити, що до загальної суми завищення валових витрат 4385290,0 грн., що вказана на стор. 15 акту (т.І. а.с. 18) входить сума 537555,0 грн. по постачальнику ТОВ "Тріада Систем" за грудень 2010 р. Ця сума вказана на стор. 27 акту (т.І. а.с 24) в такому тексті: "... встановлено завищення задекларованих ТОВ «Делішес» показників у рядку 04.1 Декларації при формуванні структури валових витрат з ТОВ "Тріада Систем" та іншими у грудні 2010 р. у сумі 537555 грн."

Проте, попередній абзац акту містить суперечливий висновок з іншою сумою: "Таким чином, при формуванні структури податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Делішес» з ТОВ "Тріада Систем" за грудень 2010 р. встановлено завищення валових витрат по факту взаємовідносин з вказаним підприємством у грудні 2010 р. у сумі 323910 грн.". Виходячи з того, що на попередній стор. 26 акту вказано, що "ТОВ "Тріада Систем" (ЄДРПОУ 22915361, транзитер, 2653 ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва, стан 0 - Продавець) надало ТОВ «Делішес» (Покупець) товар у наступних податкових періодах : грудень 2010 р. - сума ПДВ 64782 грн.", сума валових витрат від цієї суми ПДВ повинна складати саме 323910 грн. (64782 : 20 %). Крім того, інші "фіктивні" поставки інших постачальників в грудні 2010 р. в акті перевірки не описані, тому слід зробити висновок, що сума валових витрат по постачальнику ТОВ "Тріада Систем" в розмірі 537555 грн., що є складовою частиною загальної суми завищення валових витрат по акту (4385290,00 грн.), визначена невірно.

Також, на стор. 29 акту перевірки (т.І. а.с 24) встановлено завищення задекларованих платником показників рядку 04.9 Декларацій "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року" на загальну суму 7120011 грн., у т.ч. на 1101399 грн. за 2010 рік, і на 7120011 грн. за 1 квартал 2011 р.

Проте, в таблиці на стор. 34 акту перевірки (т.І. а.с 25) від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010 рік, визначене платником в Уточнюючому розрахунку від 06.04.2011 в розмірі - 37 грн., підтверджено перевіркою в цій же сумі (графа 6 та графа 8 таблиці). Таким чином, у висновках акту перевірки викладено висновок про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на суму 2714454 грн., який не підтверджений матеріалами перевірки та не випливає з досліджених, під час перевірки, документів первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Суд також звертає увагу, що за текстом акту перевірки, завищення податкового кредиту є результатом віднесення до нього ПДВ у вартості товарів, фіктивно придбаних по безтоварних операціях з метою одержання податкової вигоди, по яких відсутній факт поставки товарів від вищезазначених постачальників, в тому числі: у вересні 2010 р. - ПДВ 30500 грн. (ПП «Південна цукрова компанія»), у грудні 2010 р. - ПДВ 107511 грн. (ТОВ «Тріада Систем»), у січні 2011р. - ПДВ 427016грн. (ТОВ «Абсолютрейд», ТОВ «Макро-Продакс», скільки по кожному окремо - не визначено), у лютому 2011р. - ПДВ 312031грн. (ТОВ «Тріада Систем» і ТОВ «Макро-Продакс», скільки по кожному окремо - не визначено), у березні 2011р. - ПДВ 36300 грн. (ТОВ «Абсолютрейд»).

Арифметична сума цих порушень складає 913358грн., і саме вона вказана у підсумку таблиці на стор. 38 акту перевірки (арк. справи 26). Але над цією таблицею в тексті акту зазначено: "перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення на суму 493816 грн., в т.ч. у вересні 2010р. у сумі 30500грн., у січні 2011р. у сумі 427016 грн., у березні 2011р. у сумі 36300грн.".

Відповідачем, під час судового розгляду справи не надано пояснень щодо розбіжності між даними акту перевірки та його висновками.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідні розбіжності не мають під собою належного обґрунтування та відповідно викладення в висновках акту перевірки подібних відомостей не базується на дослідженні господарської діяльності позивача.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, зроблений в акті перевірки, в зв'язку з чим прийняті на їх підставі податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням вказаного суд вважає неспроможними доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанова складена в повному обсязі 18.05.2012р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 08 серпня 2011 р. №0008452301.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 08 серпня 2011 р. №0008462301.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 08 серпня 2011 р. №0008472301.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" (вул. Севастопольська, 31, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015) 3,40 грн. судового збору, шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.