Рішення № 31911431, 18.06.2013, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/725/13-ц

Провадження №2/333/1071/13

рішення

Іменем України

12 червня 2013 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючогосудді Холода Р.С.,

при секретарі Жанжаровій О.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, -

встановив:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 24 793,15 грн. та судові витрати, посилаючись на те, що 01.11.2005 року між сторонами було укладено кредитний договір № SAMDN22000004409020, згідно вимог якого, відповідач отримав кредит у розмірі 2 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, ОСОБА_2 порушує вимоги кредитного договору, а саме, не виконує в обумовлені строки зобовязання щодо сплати кредиту та відсотків, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник позивача в судовому засідання підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, ОСОБА_3 додатково повідомила, що спочатку кредитний ліміт на платіжній картці відповідача був встановлений у розмірі 2 000 грн. 30.10.2006 року зазначений ліміт був збільшений до 3 700 грн. Після цього, ОСОБА_2 користувався грошовими коштами по збільшеному ліміту та останній раз сплачував за умовами кредитного договору 22.01.2009 року. Вважає, що строк позовної давності не сплинув, враховуючи умови п.9.12. кредитного договору.

Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову, пояснивши, що дійсно йому разом із зарплатною карткою видали кредитну картку, так як він раніше працював у «ПриватБанку». Спочатку він сплачував щомісячно грошові кошти відповідно до кредитного договору, але у подальшому, у звязку з тяжким матеріальним станом перестав сплачувати кредит. Останній раз сплачував за умовами кредитного договору у 2009 році. Крім того, позивачем не доведена сума заборгованості, вказана у позові та, враховуючи, що кредит є споживчим і пройшло майже вісім років після укладання кредитного договору, просить суд застосувати позовну давність.

Суд, вислухавши пояснення сторін у справі, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

За вимогами ч.3 ст.10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.57, 58, 59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

01.11.2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (банк), правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено кредитний договір № SAMDN22000004409020, згідно умов якого, банк надав позичальнику кредит у розмірі 2 000 гривень, у подальшому (30.10.2006 року) кредит було збільшено до 3 700 грн., на умовах його забезпечення строковості, повернення та плати за користування, а позичальник зобовязався прийняти, належним чином використати та повернути кредит у зазначеній сумі та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 36% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені договором (а.с.7-11). Вказаний договір складається із заяви позичальника (а.с.7) та умов і правил надання банківських послуг (а.с.8-11).

Згідно п.3.1 Умов і правил надання банківських послуг для надання послуг банк відкриває клієнту картрахунки, видає клієнтові карти, їх вид та строк дії визначений у заяві та в пам'ятці клієнта, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата відкриття рахунку, зазначена в розділі заяви «Відмітки банку».

На підставі п.3.4 Умов і правил надання банківських послуг клієнт або його довірена особа використовують платіжні карти в розмірі платіжного ліміту відповідного картрахунку як засіб для безготівкових розрахунків за товари та (послуги), для перерахування коштів з картрахунків на рахунки інших осіб, а також як засіб для отримання готівки в касах банку, фінансових установах, через банкомати і здійснення інших операцій, передбачених угодою сторін та діючим законодавством України.

Пунктом 3.5 Умов і правил надання банківських послуг порядок здійснення платіжних операцій з використанням платіжних карт, а також порядок отримання кредиту, регулюється діючим законодавством України, нормами Міжнародних платіжних систем, цим договором, умов і правил надання банківських послуг та тарифами банку.

Відповідно до п.6.5 Умов і правил надання банківських послуг клієнт зобовязаний погашати заборгованість по кредиту, процентам за його використання, за перевитрачання платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

На підставі п.6.6 Умов і правил надання банківських послуг клієнт зобовязаний у випадках невиконання зобовязань по договору, на вимогу банку виконувати зобовязання по поверненню кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), сплаті винагороди банку.

Згідно п.8.6 Умов і правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким з грошових зобовязань, передбачених договором, більш ніж на 120 днів, клієнт зобовязаний заплатити банку штраф у розмірі 500 гривень + 5% від суми позову.

Однак, ОСОБА_2 вимоги кредитного договору № SAMDN22000004409020 від 01.11.2005 року не виконує, в обумовлені строки кредит та відсотки по ньому не сплачує. Станом на 31.12.2012 року у ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 24 793,15 гривень, а саме: 6 999,78 гривень заборгованість за кредитом; 16 136,55 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень штраф (фіксована частина), 1156,82 гривень штраф (процентна складова) (а.с.3-6).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статті 47 та 49 Закону «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобовязані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі кредитного договору № SAMDN22000004409020 від 01.11.2005 року позивач ЗАТ КБ «ПриватБанк» (банк), правонаступником якого є позивач, надав відповідачу ОСОБА_2 кредит. Однак, відповідач порушує вимоги зазначеного кредитного договору, а саме, не виконує в обумовлені строки зобовязання щодо сплати кредиту та відсотків по ньому. Тому, є підстави для стягнення із ОСОБА_2 на користь позивача суми заборгованості по несплаченому кредиту, відсотках та нарахованого штрафу відповідно до приведеного позивачем розрахунку.

Враховуючи, що відповідачем не було надано свого розрахунку заборгованості, тому суд визнає наданий представником позивача розрахунок належним, достовірним та допустимим доказом по справі.

Стосовно заяви ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності, на думку суду, вона не підлягає задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.5 ст. 261 ЦК України за зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявляти вимогу про виконання зобовязання.

Враховуючи, що п.9.12 кредитного договору передбачено, що договір діє впродовж 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про закриття дії договору, він автоматично лонгірується на такий же термін (а.с. 9).

Таким чином, на думку суду, кредитний договір, укладений між сторонами є діючим, а позивач не пропустив строк предявлення вимог про виконання зобовязань по кредитному договору.

З урахуванням викладеного, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 257, 261, 514, 516, 526, 610, 611, 612, 617, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст.47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 88, 209, 214-215 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (на розрахунковий рахунок №29092829003111 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 24 793 (двадцять чотири тисячі сімсот девяносто три) грн. 15 (п'ятнадцять) коп. заборгованості по кредитному договору № SAMDN22000004409020 від 01.11.2005 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (на розрахунковий рахунок №29092829003111 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 247 (двісті сорок сім) грн. 93 (девяносто три) коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод