Постанова № 31910951, 13.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2013 року 12:43 № 826/5689/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Чехонадський А.О., Азізян Л.С. (довіреність від 01.04.2013 р.)

від відповідача: Макар О.З. (довіреність від 21.12.2012 р. № 13504/9/10-209)

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

від третьої особи-3: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПСтретя особа-1Приватне підприємство «Фірма «Володар»третя особа-2Товариство з обмеженою відповідальністю «БК Геліос»третя особа-3Товариство з обмеженою відповідальністю «Наладбуд Компані»про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, наказу про проведення перевірки, а також визнання неправомірними дій,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Маркет-Сервіс» з позовом до ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування:

- податкових повідомлень-рішень від 02.11.2012 р.: (1) № 0011592208, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на суму 16 744 грн. та на 4 186 грн. за штрафними санкціями; (2) № 0011602208, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 9 754 грн. за основним платежем та на 2 439 грн. за штрафними санкціями;

- наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки № 1560 від 15.10.2012.

Крім того, позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо визнання в акті невиїзної документальної перевірки правочинів з низкою контрагентів позивача нікчемними.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки ДПІ, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються на обставинах розслідування низки кримінальних справ за фактами фіктивного підприємництва, в т.ч. щодо службових осіб контрагентів позивача (третіх осіб).

Крім того, позивач зазначає, що перевірку призначено та проведено з посиланням на обставини, передбачені п/п. 78.1.1. ПК України та на підставі п/п. 75.1.2., ст. 79 ПК України.

Позивач вважає призначення та проведення перевірки незаконним, оскільки відповідно до наведених норм, перевірка може бути призначена лише у випадку, якщо платник не надасть на запит ДПІ пояснень та їх документального підтвердження відносно взаємовідносин з певними підприємствами. Позивач зазначає, що 01.06.2012 р. отримав запит від 14.05.2012 р. на який надано відповідь від 11.06.2012 р. з документальними підтвердженнями взаємовідносин позивача з контрагентами. Оскільки позивачем дотримано вимоги ПК України та своєчасно надано відповідь ДПІ, позивач вважає, що спірний наказ прийнято в порушення наведених вище норм законодавства, а акт перевірки - доказом здобутим з порушенням закону.

Окрім того, позивач не погоджується з висновками ДПІ щодо нікчемності правочинів, з огляду на невідповідність цих висновків вимогам законодавства.

Відносно власне операцій, проведених позивачем з контрагентами, позивач зазначає про виконання контрагентами підрядних робіт, зазначає про реальність операцій, підтверджену сукупністю первинних та інших документів, а також оплатою.

Відповідач, з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірні рішення законним та обґрунтованими, у задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою від 17.05.2013 р. про відкриття провадження у справі до участі у справі залучені треті особи без самостійних вимог на стороні позивача, які є контрагентами позивача. Копія ухвали суду надіслана третім особам. З відомостей пошти вбачається, що поштові повідомлення не вручені тертім особам з незалежних від суду причин, у зв'язку з чим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України ухвала суду вважається врученою третім особам належним чином, а треті особа - вважаються належним чином повідомленою про розгляд справи. Проте, представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, доказів поважності причин неприбуття не подали. Виходячи з цього, а також з урахуванням того, що явка третіх осіб не визнавалася обов'язковою, з урахуванням встановлених строків розгляду справи та відсутності підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третіх осіб.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.06.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем, відповідачем документи, заслухавши пояснення представника сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Маркет-Сервіс» (код з ЄДР 31405650; 01103, м. Київ, Печерський район, Залізничне шосе, 57) з питань дотримання податкового законодавства за взаємовідносинами з ПП «Фірма Володар» (код з ЄДР 31988783; адреса: 07300, Київська обл., м. Вишгород, «Карат» Промисловий майданчик №5-А, приміщення №1), ТОВ «БК «Геліос» (код з ЄДР 34161560; адреса: 08700, Київська обл., місто Обухів, вул. Миру, 9-А), з ТОВ «Наладбуд Компані» (код з ЄДР 35822517; адреса: 02002, м. Київ, Дніпровський район, вул. Марини Раскової, 19) за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 22.10.2012 р. № 879/22-08/31405650 (далі - Акт перевірки).

Як зазначено в Акті перевірки, вона проведена на підставі наказу ДПІ від 15.10.2012 р. № 1560.

З наведеного наказу вбачається, що перевірка призначена на підставі п/п. 78.1.1., п/п. 75.1.2., ст. 79 ПК України та відповідно до податкової інформації отриманої листом від ДПС у м. Києві від 25.01.2012 р. № 343/7/26-3115 щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Маркет Сервіс». Згідно наказу перевірку вирішено провести з 15.10.2012 р. за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2012 р.

Згідно з Актом перевірки, позивача взято на податковий облік 22.03.2001 р. та у період, який перевірявся, позивач був зареєстрований платником ПДВ.

До основних видів діяльності позивача віднесено роздрібна торгівля фармацевтичними товарами. В контексті наведеного позивачем надано низку договорів щодо оренди площ під аптечні кіоски, у зв'язку з облаштуванням яких, як зазначає позивач, у контрагентів замовлялись окремі види робіт невеликих обсягів.

Зазначається, що перевірка проведена, зокрема, на підставі документів, наданих позивачем на запит ДПІ від 14.05.2012 р. № 2310/10/22-810.

У свою чергу, із запиту ДПІ від 14.05.2012 р. № 2310/10/22-810 на адресу позивача вбачається, що він направлений на підставі п.20.1.23. ПК України, п. 1 п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» та у зв'язку з надходженням вищезгаданого доручення УПМ ДПС у м. Києві № 343/7/26-3115 від 25.01.2012 р.

Згідно із запитом ДПІ до позивача, останньому запропоновано надати протягом десяти робочих днів з дати отримання цього запиту, копії документів за взаємовідносинами позивача з ПП «Фірма Володар», ТОВ «БК «Геліос», ТОВ «Наладбуд Компані» за весь період взаємовідносин. У запиті деталізовано перелік документів та інформації, яку слід було надати. Запит отримано 01.06.2012 р.

На зазначений запит позивач листом від 11.06.2012 р. № 26 надав ДПІ договори підряду на 25 аркушах, податкові накладні на 15 аркушах, акти виконаних робіт на 23 аркушах, платіжні доручення на 15 аркушах, витяги з реєстру податкових накладних на весь період відносин на 7 аркушах, а також пояснення відносно відносин з контрагентами.

Зазначений лист із копіями документів отриманий ДПІ 12.06.2012 р., що підтверджується відміткою на копії супровідного листа.

Під час розгляду справи представник відповідача зазначив, що відповідь на запит отримана своєчасно, але зазначив, що надані документи та пояснення не повні.

В контексті наведеного представник позивача зазначив, що були надані ті документи, які були в наявності, а також стислі пояснення щодо взаємовідносин з контрагентами.

У взаємозв'язку з вищенаведеним та щодо наявності підстав для призначення та проведення перевірки (прийняття наказу про проведення перевірки), слід зазначити наступне.

Так, відповідно до п/п. 20.1.23 ПК України, на який міститься посилання у запиті ДПІ до позивача про надання документів, органи державної податкової служби мають право у випадках виявлення порушення вимог податкового та іншого законодавства України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.

Відповідно до п/п. 78.1.1. ПК України, на який міститься посилання в оскаржуваному наказі, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Підпунктом 75.1.2. ПК України, на який міститься посилання в оскаржуваному наказі, дано загальне визначення документальної перевірки.

Статтею 79 ПК України, зокрема, частиною 1 цієї статті, визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки. Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

В контексті наведеного, під час розгляду справи встановлено та визнається ДПІ, що відповідь на запит отримана своєчасно. Згідно із зазначеною відповіддю позивач надав ДПІ пояснення, а також наявні у нього: договори, первинні, платіжні документи та податкові накладні по взаємовідносинам з третіми особами, які складають той обсяг відомостей та документів, які були у нього в наявності та судом не вбачається неповноти надання цих пояснень та документів.

Відтак, як приходить до висновку суд, відсутні обставини, з якими положення п/п. 78.1.1. ПК України пов'язують можливість призначення та проведення перевірки. Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для прийняття оскаржуваного наказу та, відповідно, про його протиправність та, відповідно, наявність підстав для його скасування.

Наведене у свою чергу свідчить, що Акт перевірки, складений у зв'язку з проведенням перевірки на підставі протиправного наказу та , відповідно, є доказом здобутим з порушенням закону, а отже, в силу приписів ч. 3 ст. 70 КАС України, не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень, що у свою чергу вже само по собі вказує на протиправність оскаржуваних рішень, які ґрунтуються на доказі, здобутим з порушенням закону.

У той же час, по суті висновків ДПІ за актом перевірки, слід зазначити наступне.

Як вбачається з Акту перевірки в ході перевірки використано: постанова про порушення кримінальної справи від 10.01.2012 р. № 80-0263, порушена за фактом фіктивного підприємництва відносно ПП «Фірма Володар» та ряду інших підприємств за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України; постанова по цій же справі від 19.01.2012 р. відносно ТОВ «БК «Геліос» та від 19.01.2012 р. відносно ТОВ «Наладбуд Компані» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Крім того, використані протоколи допитів свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також пояснення ОСОБА_6

На стор. 4 Акту перевірки зазначається перелік звітних періодів за які позивачем сформовано спірні суми податкового кредиту за відносинами з контрагентами (за період травень 2009 р. по серпень 20120 року) на загальну суму поставок 66 974,67 грн. без ПДВ, ПДВ - 13 394,97 грн.

Зазначені сума ПДВ включені до складу податкового кредиту позивача: за травень 2009 р. - 3 416,29 грн., липень 2009 р. - 224,30 грн., січень 2010 р. - 1 201,29 грн., березень 2010 року - 743,87 грн., квітень 2010 р. - 5 711,39 грн., травень 2010 р. - 431,16 грн., серпень 2010 року - 1 666,67 грн.

Відносно ПП «Фірма «Володар» в Акті перевірки зазначено про укладання з позивачем договору підряду № 1/10 від 26.08.2010 р. на виконання ремонтно-будівельних робіт по об'єкту «Альтацентр». На виконання договору виписано акт та податкову накладну, відповідно від 31.08.2010 р. та від 19.08.2010 р. № 190803 (податкова накладна) на суму 10 000 грн. у т.ч. ПДВ 1 666,67 грн. розрахунки проведені 06.09.2010 р.

Відносно взаємовідносин з ТОВ «Наладбуд Компані» в Акті перевірки (стор. 5) зазначено про укладання договорів № 1/09 від 12.05.2009 р. та № 2/09 від 12.05.2009 р. на виконання ремонтно-будівельних робіт за адресою м. Київ, Печерська площа, 1 та м. Київ, вул.. Чорнобильська, 16/80. На виконання умов договорів складено акти від 28.05.2009 р. та податкові накладні; від 18.05.2009 р. № 1221 на суму 3 061,70 грн. з ПДВ - 510,25 грн., № 1262 від 28.05.2009 р. на суму 3 000 грн. з ПДВ - 500 грн., № 1222 від 18.05.2009 р. на суму 7 218,01 грн., у т.ч. ПДВ - 1 203 грн., № 1263 від 28.05.2009 р. на суму 7 218,01 грн. з ПДВ - 1 203 грн., а всього щодо виконання робіт на суму 20 497,72 грн. з ПДВ - 3416,28 грн. Зазначено про проведення розрахунків, зокрема - 18.05.2009 р. в якості передоплати. Заборгованість відсутня.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «БК «Геліос» під час перевірки встановлено укладання з позивачем угод: № 1/09 від 13.07.2009 р. на виконання ремонтно-будівельних робіт за адресою: м. Київ, пр. Науки; № 1/10 від 19.01.2010 р. на виконання ремонтно-будівельних робіт за адресою м. Київ, вул. Глушкова; № 1/10 від 01.03.2010 р. на виконання ремонтно-будівельних робіт за адресою м. Київ, вул. Радянської України; № 2/10 від 18.03.2010 р. на виконання ремонтно-будівельних робіт за адресою м. Київ, вул. Григоренко: № 3/10 від 18.03.2010 р. на виконання ремонтно-будівельних робіт за адресою м. Київ, вул. Гонгадзе; № 4/10 від 19.04.2010 р. на виконання ремонтно-будівельних робіт за адресою м. Київ, вул. Героїв Дніпра.

Як встановлено під час перевірки на виконання умов наведених договорів, позивачу виписано наступні податкові накладні та акти приймання-передачі виконаних робіт: акт від 20.07.2009 р. та п/н. № 140703 від 14.07.2009 р. на суму 1 345,75 грн. з ПДВ - 224,29 грн.; акт від 10.02.2009 р. та податкові накладні: № 180103 від 18.01.2010 р. на суму 7 207,73 грн. з ПДВ 1201,29 грн. та № 30205 від 08.02.2010 р. на суму 7207,73 грн. з ПДВ 1201,29 грн.; акт від 31.03.2010 р. та податкові накладні: № 150304 від 15.03.2010 р. на суму 4463,20 грн. з ПДВ 743,87 грн. та № 300314 від 30.03.2010 р. на суму 4 463,19 грн. з ПДВ 743,86 грн.; акт від 15.04.2010 р. та податкові накладні: № 3003012 від 30.03.2010 р. на суму 2586,95 грн. з ПДВ 431,16 грн. та № 260407 від 26.04.2010 р. на суму 2586,95 грн. з ПДВ - 431,16 грн.; акт від 30.04.2010 р. та п/н. № 260406 від 26.04.2010 р. на суму 3195,06 грн. з ПДВ 532,51 грн.; акт від 30.04.2010 р. та податкові накладні: № 300313 від 29.03.2010 р. на суму 8 407,64 грн. з ПДВ 1401,27 грн. та № 290407 від 29.04.2010 р. на суму 8 407,64 грн. з ПДВ 1401,27 грн. Всього оформлено виконання робіт із цим контрагентом на суму 49 871,84 грн. з ПДВ 8311,97 грн. Між сторонами проведено розрахунки, ідентифікація яких визначена на стор. 7 акту перевірки. Заборгованості між сторонами угод не має.

Сторонами не заперечується наявність у позивача зазначених вище документів на час перевірки, їх зміст та числові значення. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи. З первинних документів при цьому вбачається, що контрагентами виконувались невеликі за обсягом роботи.

У той же час, з посиланням на матеріали кримінальної справи № 80-0263 зазначено, що керівником та засновником ПП «Фірма «Володар» є ОСОБА_6, а гр. ОСОБА_7, який підписував податкові накладні та акти, немає ніякого відношення до даного підприємства. Зазначено, що у складі підприємства працює 1 особа. Відповідно до податкової звітності підприємство не мало основних засобів. Враховуючи наведене, зроблено висновок про відсутність у цього контрагента матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності. В Акті перевірки зазначається про наявність показів ОСОБА_4 про створення цього підприємства без мети ведення діяльності, а з метою надання послуг по конвертації коштів. Поставка товарів та послуг здійснювалась лише по документам, а фактично товар і послуги не надавались. З пояснень ОСОБА_6 вбачається, як зазначає ДПІ в Акті перевірки, що підприємство зареєстровано на прохання знайомого, але до діяльності підприємства вона не має відношення. У зв'язку з цим зазначається, що статут є фіктивним правочином, що, однак, не відповідає правовій позиції Верховного Суду України, визначеній в роз'ясненні «Практика розгляду судами корпоративних спорів» (лист від 01.08.2007 р.; Вісник Верховного Суду України, 2008, № 3) щодо помилковості визначення правової природи статуту як правочину.

Відносно ТОВ «Наладбуд Компані» також зазначено, що на підприємстві працює 1 особа та у підприємства не має основних засобів. З посиланням на вищезгадані покази ОСОБА_4 також зазначено про аналогічні обставини створення та діяльності цього підприємства, а також про фіктивність статуту як правочину.

Щодо ТОВ «БК «Геліос» також зазначено, що на підприємстві працює 1 особа та у підприємства не має основних засобів. З посиланням на вищезгадані покази ОСОБА_4 також зазначено про аналогічні обставини створення та діяльності цього підприємства, а також про фіктивність статуту як правочину.

Враховуючи, як зазначено в Акті перевірки, негативну інформацію щодо третіх осіб, ДПІ на стор. 14 Акту перевірки наводить стверджувальний висновок про нікчемність правочинів, вчинених між позивачем та третіми особами.

Отже, як зазначає ДПІ, позивач перераховував кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

З урахуванням вищевикладеного, ДПІ приходить до висновку про порушення позивачем п. 5.1., 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого, на думку ДПІ, позивач завищив валові витрати на 66 974,67 грн., у т.ч. по періодам: 2009 р. - 18 202,91 грн. 1 кв. 2010 р. - 9 725,77 грн., півріччя - 2010 р. - 40 438,43 грн., 9 місяців 2010 р. - 48 771, 76 грн., що призвело до заниження податку: за 2009 р. - 4 551 грн., 1 кв. 2010 р. - 2 432 грн., півріччя 2010 р. - 10 110 грн., 9 місяців 2010 р. - 12 193 грн.

Крім того, з наведених вище мотивів ДПІ прийшла до висновку про порушення позивачем п/п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження ПДВ до сплати у вищенаведених розмірах.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним вище спір по суті, суд зазначає, що правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат регулювалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про прибуток).

Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п/п. 11.2.1. Закону про прибуток датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п/п. 5.3.9 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Щодо формуванням податкового кредиту з ПДВ, слід зазначити, що зазначені правовідносини регулювалися наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ).

Згідно з п/п. 3.1.1 Закону про ПДВ України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Проаналізувавши наведені вище положення податкового законодавства у взаємозв'язку з положеннями ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією та підписані уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки юридично значимих первинних документів/податкових накладних, у т.ч. підписання цих документів не уповноваженою особою.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку ДПІ тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені ДПІ в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності у спірних відносинах.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Так, в контексті доводів ДПІ про недостатність у контрагента ресурсів для здійснення спірних операцій, слід зазначити, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України під час розгляду справи відповідач не довів кількості працівників контрагентів, яка на його думку була необхідна для організації виконання спірних операцій, але була відсутня. Виходячи з характеру спірних операцій, відповідач не довів обсягу і кількості інших ресурсів, які були необхідними для контрагентів позивача для організації виконання спірних операцій, але були відсутні. В порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, з боку ДПІ не надано податкової звітності контрагентів (з податку на прибуток, з ПДВ, з ПДФО, фінансової звітності), з якої б, виходячи з характеру спірних операцій, вбачалась відсутність або недостатність у контрагентів трудових та інших ресурсів, необхідних для організації виконання спірних операцій. У той же час, ці матеріали витребовувались судом у ДПІ ухвалою про відкриття провадження у справі та під час розгляду справи ДПІ не доведено наявності непереборних обставин, які перешкоджали наданню цих матеріалів.

Відносно посилання ДПІ на покази вищезгаданих осіб, які за загальним правилом підлягають оцінці судом при розгляді кримінальної справи, слід зазначити, що відповідачем під час розгляду справи також не надано вироку або іншого рішення суду по кримінальній справі відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача, якими б встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагентів позивача на підставних осіб.

З урахуванням наведеного та щодо посилання в акті перевірки на зазначені покази, слід зазначити, що за відсутності висновків експертизи, проведеної, зокрема, за ініціативою ДПІ в порядку ст. 84 ПК України, щодо можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями, на установчих документах, на податкових накладних, які (висновки експерта), повинні були бути наявні у ДПІ вже під час перевірки, оскільки ДПІ посилається на дефекти первинних документів, за відсутності вироку у кримінальній справі та без оцінки зазначених показів судом у кримінальній справі, самі по собі зазначені покази, як і постанови про порушення кримінальних справ, не є достатніми та допустимими доказами юридичної дефектності первинних документів та податкових накладних, нездійснення спірних операцій та порушення позивачем податкового законодавства.

Стосовно ж доводів ДПІ відносно особи, яка підписала первинні документи від ПП «Фірма «Володар», слід зазначити, що договір та, відповідно, податкова накладна, підписані заступником директора ОСОБА_7, що вбачається з договору та щодо обмеження/відсутності повноважень якого ДПІ під час розгляду справи в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано відповідних доказів.

Щодо доводів ДПІ відносно ПП «Фірма «Володар» та в контексті акту від 31.01.2012 р. ДПІ у Вишгородському районі про неможливість проведення перевірки, в якому зазначено, що підприємство відсутнє за місцезнаходженням та щодо висновків експерта, слід зазначити, що висновки експерта не стосуються первинних документів взаємовідносин з позивачем, а стосуються підписів на договорі з ДПІ про визнання електронних документів. При цьому, під час розгляду справи ДПІ не надано доказів, актів обстежень тощо відносно відсутності контрагента у спірний період за своїм місцезнаходженням. Можлива відсутність контрагента в інші періоди, зокрема, на дату зазначеного акту, який складений значно пізніше, ніж проведені спірні операції, сама по собі не свідчить про невиконання спірних операцій у спірний період та про порушення позивачем податкового законодавства.

В контексті доводів, викладених ДПІ в Акті перевірки, слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішень судів, які б набрали законної сили та які б були прийнято в порядку ст. 551 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагентів позивача без відома засновників, їх реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цих підприємств на підставних осіб.

В контексті доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, суд вважає також за необхідне зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішень судів, прийнятих в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішень судів про визнання правочинів з контрагентами недійсним з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішень судів, які б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, вчинених між позивачем та його контрагентами, висновків щодо чого дійшла ДПІ в Акті перевірки.

В контексті наведеного слід окремо зазначити, що Податковим кодексом України на податкові органи не покладено функцій з контролю за дотриманням платниками податків цивільного законодавства та, тим більше, - щодо визнання договорів нікчемними, а отже висновки в контексті наведеного є такими, що виходять за межі повноважень податкових органів, тобто є протиправними, у зв'язку з чим дії ДПІ по формуванню таких висновків в Акті перевірки також є протиправними.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд, в контексті наведеного, наголошує на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, а тим більше можливі порушення з боку контрагентів контрагента позивача, не є самостійною та достатньою підставою для позбавлення покупця сформованих сум податкових вигод.

У той же час, в контексті дослідження питання щодо реальності спірних операцій, слід зазначити, що сукупність досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, а також інших відомостей, зокрема, щодо використання придбаних робіт, документальних матеріалів у складі: актів ф. КБ-2в, податкових накладних, кошторисів, ліцензії, тобто сукупність тих відомостей та документів, які зазвичай супроводжують та підтверджують виконання операцій такого роду, не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Зокрема, з актів ф. КБ-2в вбачається, що контрагентами виконувались невеликі обсяги нескладних робіт, як-то: ґрунтовка стін невеликих площ, фарбування невеликих обсягів стін, шпаклівка стін, влаштування пандусу для інвалідів, фарбування радіаторів, збивання плитки, встановлення дверей, роботи із плиткою, і т.п. роботи, що, відповідно, не потребує значних ресурсів та, як зазначено вище, ДПІ не довела кількості ресурсів, які повинні були бути в наявності у контрагентів, але були відсутні.

При цьому, щодо використання результатів цих робіт у господарській діяльності позивача, слід зазначити, що роботи виконувались відносно облаштування аптечних кіосків/аптек позивача, під які позивачем орендувалися площі приміщень, у т.ч. в торгівельних центрах. Щодо наведеного позивачем залучено до матеріалів справи низку договорів з орендодавцями (а.с. 197- 245). Як вже зазначалося, до основних видів діяльності позивача відноситься роздрібна торгівля фармацевтичними товарами, що у сукупності з вищенаведеним вказує на придбання робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності позивача.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, а отже видача ними податкових накладних, є правомірною.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, та які свідчили б про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям. У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку ДПІ не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування з моменту прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Окрім того, враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить також до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості наказу про призначення перевірки, на підставі якого проведена перевірка, складено акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані рішення, з огляду на що позов у цій частині також підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування з моменту прийняття зазначеного наказу. Слід додати, що ДПІ не доведено законності та обґрунтованості своїх дій по формуванню в Акті перевірки стверджувального висновку про нікчемність правочинів, вчинених між позивачем з третіми особами, з огляду на що та беручи до уваги те, що наведені дії призвели до негативних наслідків для позивача, які полягають у безпідставному нарахуванні позивачу податкових зобов'язань, суд приходить до висновку про визнання таких дій протиправними та, відповідно, про задоволення позову в цій частині з урахуванням ч. 2 ст. 11 КАС України, а саме шляхом визнання протиправними дій по формуванню зазначених висновків акту перевірки.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» (код з ЄДР 31405650; 01103, м. Київ, Печерський район, Залізничне шосе, 57) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати з моменту прийняття наказ ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС № 1560 від 15.10.2012. про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Маркет-Сервіс» (код з ЄДР 31405650).

Визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС щодо формування в акті про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Маркет-Сервіс» від 22.10.2012 р. № 879/22-08/31405650 висновків про нікчемність правочинів, зазначених в акті перевірки та вчинених позивачем з ПП «Фірма «Володар», з ТОВ «Будівельна компанія «Геліос» та з ТОВ «Наладбуд Компані».

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 02.11.2012 р. № 0011592208 та № 0011602208.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 18.06.2013 р.