Постанова № 31909964, 13.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. Справа№ 5011-65/5351-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Авдеєва П.В.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Марковська В.В. - дов. від 26.12.2012 року, № 91/2012/12/26-2

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Колективного житлово - комунального підприємства „Агропромбудіндустрія" на рішення господарського суду м. Києва від 11.06.2012 року

у справі № 5011-65/5351-2012 (суддя Головіна К.І.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства ,,Київенерго"

до:Колективного житлово - комунального підприємства „Агропромбудіндустрія"

про: стягнення 628 022 грн. 03 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулося Публічне акціонерне товариство ,,Київенерго" з позовом до Колективного житлово-комунального підприємства ,,Агропромбудіндустрія" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 628 022,03 грн.

Рішенням від 11.06.2012 року господарський суд м. Києва провадження за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Київенерго" до Колективного житлово-комунального підприємства ,,Агропромбудіндустрія" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 628 022,03 грн. в частині стягнення з Колективного житлово-комунального підприємства ,,Агропромбудіндустрія" заборгованості в сумі 56 740,26 грн. припинив.

Позов Публічного акціонерного товариства ,,Київенерго" до Колективного житлово-комунального підприємства ,,Агропромбудіндустрія" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 628 022,03 грн. в частині стягнення з Колективного житлово-комунального підприємства ,,Агропромбудіндустрія" заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 536 711,11 грн., інфляційної складову боргу в розмірі 13 256,84 грн. 84 та 3% річних в сумі 9 919,43 грн. задовольнив.

Стягнув з Колективного житлово-комунального підприємства ,,Агропромбудіндустрія" (01034, м. Київ, вул. Михайлівська, 20-б, ідентифікаційний код 22949319) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства ,,Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 536 711 (п'ятсот тридцять шість тисяч сімсот одинадцять) грн. 11 коп., інфляційну складову боргу в розмірі 13 256 (тринадцять тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 84 коп. та 3% річних в сумі 9 919 (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 43 коп.

Стягнув з Колективного житлово-комунального підприємства ,,Агропромбудіндустрія" (01034, м. Київ, вул. Михайлівська, 20-б, ідентифікаційний код 22949319) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства ,,Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 560 (двадцять тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 44 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду Колективне житлово-комунальне підприємство „Агропромбудіндустрія" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 11.06.2012 року по справі № 5011-65/5351-2012 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги апелянт мотивує тим, що рішення було прийнято на основі неповного дослідження матеріалів справи, неналежної оцінки доказів, а також судом невірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 р. було порушено апеляційне провадження у справі № 5011-65/5351-2012.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013р. було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 5011-65/5351-2012 наступний склад колегії: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді - Іоннікова І.А., Авдеєв П.В.

В судовому засіданні 13.06.2013 року представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала, представник відповідача в судове засідання не з'явився, 12.06.2013 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Вислухавши думку представника позивача щодо можливості розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги без його участі, за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 15.06.1999 р. між АЕК ,,Київенерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ,,Київенерго" та Колективним житлово-комунальним підприємством ,,Агропромбудіндустрія" було укладено договір № 34-0232-3 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно п 1.1 договору його предметом є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався поставити теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах та в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Відповідно до п.п. 2,3 додатку № 4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до пункту 2.3.1 договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Тарифи на теплову енергію визначені в додатку № 3 до договору.

Відповідно до п. 8.1. договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 року, та у відповідності до п. 8.4. вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до матеріалів справи вказаний договір є чинним на даний час.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, що підтверджується обліковими картками, табуляграмами за період з 01.11.2010 р. по 01.04.2012 р., відповідачем же взяті на себе зобов'язання за договором не виконуються в повному обсязі, внаслідок чого за даний період виникла заборгованість за договором, яка складає 604 845,76 грн. - основного боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після подачі позову частково сплатив заборгованість у розмірі 56 740,26 грн., припинивши у такий спосіб відповідне грошове зобов'язання, у зв'язку з чим провадження в цій частині позовних вимог припинено.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість відповідача по сплаті за спожиту теплову енергію у гарячій воді становить 536 711,11 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з пунктом 2.1 договору встановлено, що при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київської міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, так як відповідачем не надано належних доказів сплати заборгованості за договором № 34-0232-3 від 15.06.1999 р. за період з 01.11.2010 р. по 01.04.2012 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 536 711,11 грн., основного боргу та їх задоволення.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2010 року по 01.04.2012 року, згідно якого заборгованість відповідача становить 500 586,85 грн., оскільки даний доказ не є належним, в розумінні ст. 34 ГПК України, так як підписаний в односторонньому порядку лише відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, крім суми основного боргу, також просив суд стягнути на свою користь інфляційні збитки в сумі 13 256,84 грн. та 3% річних в сумі 9 919,43 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув інфляційні збитки у розмірі 13 256,84 грн. та 9 919,43 грн. - три відсотки річних, при цьому посилання відповідача на те, що сума інфляційних збитків та 3% річних невірно розрахована з врахуванням сплаченої заборгованості в розмірі 56 740,26 грн., хоча провадження у справі в цій частині було припинено є безпідставним, оскільки дані кошти були сплачені відповідачем після подачі позову до суду.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором, та погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 536 711,11 грн., інфляційної складової боргу в розмірі 13 256,84 грн. та 3% річних в сумі 9 919,43 грн.

Поряд з цим, судовою колегією не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що він не є безпосереднім споживачем послуг, фактична оплата за поставлену теплову енергію напряму залежить від мешканців будинків, оскільки відповідно до умов договору саме відповідач несе відповідальність за своєчасну сплату коштів за договором.

Зокрема, відповідач посилається на ст. 20 Закону України ,,Про теплопостачання", положеннями якої визначено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, враховуючи повну собівартість теплової енергії та забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово - комунального господарства. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Однак спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на ЖКП нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому порядку, але не стосується предмета цього позову, а тому наведені доводи не містять підстав для звільнення відповідача від обов'язку сплачувати послуги.

Крім того, відповідач не позбавлений права ініціювати внесення змін до договору постачання послуг для захисту своїх прав.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не надано доказів та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 11.06.2012 року.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Колективного житлово - комунального підприємства „Агропромбудіндустрія" на рішення господарського суду м. Києва від 11.06.2012 року по справі № 5011-65/5351-2012 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 11.06.2012 року по справі № 5011-65/5351-2012 - залишити без змін.

3. Справу № 5011-65/5351-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 17.06.2013 р.

Головуючий суддя Гаврилюк О.М.

Судді Іоннікова І.А.

Авдеєв П.В.