Рішення № 31908469, 18.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.06.2013р. Справа № 905/3266/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при помічнику судді Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь

про звільнення нежитлового приміщення.

від Прокурора: Осипенко Ю.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився ;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Прокурором Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м.Маріуполь до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 52,6кв.м. та передати вказане приміщення за актом приймання-передачі.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор зазначає, що між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради та відповідачем був укладений договір оренди нежитлового приміщення №1927-О від 30.01.2008р. строком дії до 30.01.2013р. Позивач до закінчення строку дії договору повідомляв відповідача про відмову щодо продовження терміну дії зазначеного договору. За умовами укладеного договору орендар після закінчення терміну договору зобов'язався повернути об'єкт оренди орендодавцеві, однак відповідач порушив свої зобов'язання, об'єкт оренди не повернув, у зв'язку із чим прокурор звернувся до суду із відповідним позовом. Невиконання відповідачем зобов'язань по договору оренди завдає шкоди інтересам держави, оскільки позбавляє власника можливості використовувати об'єкт комунальної власності, чим порушуються права територіальної громади м. Маріуполя.

Представником Управління міського майна Маріупольської міської ради 30.05.2013р. були надані пояснення по суті спору, відповідно до яких позивач підтримує позовні вимоги прокурора та просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав.

Через канцелярію суду відповідач 22.05.2013р. надав заяву, у якій просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку із находженням відповідача у відпустці. Дана заява судом була задоволена, розгляд справи було відкладено.

У наступне судове засідання відповідач вдруге не з'явився, через канцелярію 12.06.2013р. надав заяву, у якій просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку із знаходженням відповідача у відпустці. Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до вимог п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Тобто, у зв'язку із вищевикладеним відповідач не позбавлений права забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Однак відповідач двічі не з'явився у судове засідання та не забезпечив явку іншого представника, витребуваних судом документів та відзиву на позовну заяву не надав, відтак відповідно до вимог ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням прокурора та представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотанням прокурора та представником позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, господарський суд встановив :

Між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) 30 січня 2008р. був укладений договір №1927-О на довгострокову оренду нежитлового приміщення.

За умовами укладеного договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 52,6кв.м., що дорівнює 1/1 частки, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці, яка знаходиться у розпорядження міської ради, а саме: будівлі з Літ. А-5, вбудоване нежитлове приміщення №2 (кімн. №7, 8, 35, 36), перший поверх, для використання приміщення під аптечний пункт.

Відповідно до п.2.1. договору вступ Орендаря у тимчасове платне володіння та користування приміщенням настає на підставі договору на право довгострокової оренди нежитлового приміщення міської комунальної власності з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі вказаного нежитлового приміщення.

Приміщення вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі(п.2.3. договору).

За приписами підпункту и) п.3.2. договору Орендар зобов'язаний у випадку припинення дії цього договору негайно повернути об'єкт оренди орендодавцю згідно акту прийому-передачі.

Цей договір набирає чинності з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації і діє до 30.01.2013р. Дія договору припиняється у випадку по закінченню терміну оренди, на який він був укладений(пункти 7.1., 7.6. договору).

Договір підписаний обома сторонами, посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за №652.

02 січня 2013р. на адресу відповідача був надісланий лист №05-4/4789 від 24.12.2012р. з повідомлення, що укладений між сторонами договір оренди №1927-О від 30.01.2008р. на новий строк укладатися не буде та про необхідність відповідачу після спливу строку дії договору оренди повернути нежитлове приміщення. Як доказ надіслання даного листа на адресу відповідача позивачем наданий фіскальний чек №8893 від 02.01.2013р. та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання його особисто ОСОБА_1 05.01.2013р.

30 січня 2013р. Управління міського майна вдруге надіслало на адресу відповідача листа №05-4/0374 від 29.01.2013р. з повідомленням, що договір оренди на новий строк укладатися не буде та що ОСОБА_1 необхідно повернути об'єкт оренди. Доказом надіслання даного листа позивачем наданий фіскальний чек №9717 від 30.01.2013р. з описом вкладення до цінного листа.

07 лютого 2013р. позивачем втретє надісланий лист №05-4/0520 від 07.02.2013р. з вимогою негайно повернути об'єкт оренди.

У зв'язку із закінченням строку дії договору №1927-О на довгострокову оренди нежитлового приміщення від 30.01.2008р. та неповерненням об'єкту оренди орендарем, позивач просить суд зобов'язати відповідача звільнити нежитлове приміщення, загальною площею 52,6кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до приписів передбачених ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України від 08.04.99 №3-рп/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідні ради є органами самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади.

Положеннями статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" управління об'єктами житлово-комунального господарства віднесено до власних повноважень органів місцевого самоврядування. Виконання органами місцевого самоврядування власних повноважень здійснюється у тому числі через створені ними підприємства.

Вказані обставини підтверджують правомочність звернення прокурора Орджонікідзевського району м.Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м.Маріуполя до суду з вимогами про захист відповідних інтересів держави.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк договору є однією із складових його змісту. Строком є термін дії певного договору. Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд. Згідно вимог передбачених ст.252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Початок строку чи його закінчення можуть визначатися вказівкою на календарну дату або на подію, що має неминуче настати. Таким чином, у випадку настання календарної дати або відповідної події, визначених договором, дія останнього припиняється.

За змістом ч.7 ст.180 Господарського кодексу України та ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України закінчення строку дії договору, який визначається як час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, зумовлює і припинення можливості здійснювати відповідні права учасником договору, в даному випадку - користуватися Відповідачем приміщенням на правах оренди.

Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.

Водночас, на спірні правовідношення поширюються також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Відповідно до вимог передбачених частиною 1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди, крім того зазначена правова норма кореспондується з приписами частини 1 статті 785 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи Договір оренди нежитлового приміщення №1927-О від 30.01.2008р. припинив свою дію 30.01.2013р.

Виходячи з положень ст.173 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України, припинення зобов'язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема - для подальшого перебування у відповідача майна, отриманого за договором оренди.

Відповідно до приписів передбачених ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем з дотриманням приписів передбачених ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 ЦК України направлено відповідачу заперечення - листи №05-4/4789 від 24.12.2012р. про відмову від продовження терміну дії договору на новий строк та з вимогою повернути об'єкт оренди після закінчення строку дії договору, який було обумовлено сторонами в Договорі оренди нежитлового приміщення №1927-О від 30.01.2008р.

Вказане заперечення - лист №05-4/4789 від 24.12.2012р. було направлене орендарю, відповідачу по справі, та ним же і отримано, що підтверджується матеріалами справи, а саме: фіскальним чеком №8893 від 02.01.2013р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання його особисто ОСОБА_1 05.01.2013р.

Крім того, додатково, позивачем на адресу відповідача надсилались листи про відмову від продовження строку дії договору оренди та зобов'язання Орендаря повернути нежитлове приміщення, у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди, а саме лист №05-4/0374 від 29.01.2013р., доказом надіслання якого є фіскальний чек №9717 від 30.01.2013р. з описом вкладення до цінного листа та лист №05-4/0520 від 07.02.2013р. з фіскальним чеком №3434 від 07.02.2013р. та рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

За таких обставин, враховуючи, що дія договору оренди припинена, суд дійшов ґрунтовного висновку, що відповідач безпідставно продовжує користуватися орендованим приміщенням та вважає, що позов про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 52,6кв.м. та передати вказане приміщення за актом приймання-передачі підлягає задоволенню повністю.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, за змістом ст.84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в даному випадку - звільнити об'єкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії.

Враховуючи, що такий строк умовами договору не визначений, суд дійшов висновку про необхідність встановлення строку вчинення відповідних дій протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених статтями 142, 143 Конституції України, ст.ст.26, 29, 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 2, 3, 17, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.11-16, 202, 252, 526, 626, 629, 631, 763, 764, 785 ЦК України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 180, 193 ГК України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 29, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м.Маріуполь до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 52,6кв.м. та передати вказане приміщення за актом приймання-передачі, задовольнити повністю.

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) звільнити приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 52,6кв.м. протягом 10 днів з дня набрання рішення законної сили та передати вказане приміщення за актом приймання-передачі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) на користь державного бюджету судовий збір в сумі 1147,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.06.2013р.

Суддя С.В. Тоцький