Рішення № 31908468, 20.05.2013, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа № 437/2542/13ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року Ленінський районний суд міста Луганська

в складі: головуючого судді Вінтоняк Н.Д.

при секретарі: Середа Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська цивільну справу за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання, -

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2013 року ЛМКП «Теплокомуненерго» звернулося до Ленінського районного суду м. Луганська із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач постачає теплову енергію в квартиру відповідачів за адресою: м. Луганськ, вул..Курчатова,1/4. Між сторонами склалися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг на підставі відкритого особового рахунку № 9714808. З оборотної відомості даного рахунку вбачається, що відповідачі розрахунки за надану теплову енергію не здійснювали, у звязку з чим виникла заборгованість по сплаті за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період 01 січня 2003 року по 01 січня 2011 року у сумі 7304,36 грн.

Відповідачі зобов'язані сплатити за спожиті послуги, а позивач має право вимагати від відповідачів виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг. Відповідачі за прострочення виконання повинні сплатити позивачу нараховану суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідачів перед позивачем складає: суму основної заборгованості, розмір інфляційних нарахувань та 3% річних, що становить 10371,12 грн. (7304,36 грн. + 2474,88 грн. + 591,88 грн.). Ухвалою Ленінського районного суду від 13 травня 2011 року позивачу було відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу у звязку з наявністю між сторонами спору про право, який повинен вирішуватися в судовому порядку.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання в сумі 7304,36 грн. основного боргу, 2474,88 грн. - втрати від інфляційних процесів; 591,88 грн. - 3% річних, а всього стягнути 10371,12 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача в судове засідання не зявився, до початку судового засідання подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідачі в судове засідання не зявилися, подали заяву про розгляд справи у відсутність, просили при розгляді справи застосувати трирічний строк звернення до суду.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Конституцією України, Житловим Кодексом, Законом України „Про житлово-комунальні послуги, Законом України „Про теплопостачання, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно преамбули Закону України „Про житлово-комунальні послуги №1875-ІV від 24.06.2004 року цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обовязки.

Відповідно до ст. 13 Закону від 24 червня 2004 р. N 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Статтями 20, 21 зазначеного Закону визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. При цьому, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, зокрема не пізніше 20 числа кожного місяця вносити плату за користування жилим приміщенням (квартплату) та за комунальні послуги. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Такі ж права та обовязки встановлені і вищевказаними Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків.

Судом встановлено, що позивач здійснює свою господарську діяльність з метою теплопостачання житлового фонду.

Відповідач ОСОБА_1. є власником квартири за адресою: м. Луганськ, вулиця Курчатова, б. 1, кв. 4, на імя ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № 9714808, отже вона є споживачем послуг, які надає позивач, та на неї покладається обовязок щодо оплати наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, оплата послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання ОСОБА_1 не здійснювалася, внаслідок чого по особовому рахунку № 9714808 утворилася заборгованість за період з 01.01.2003 року по 01.01.2011 року у розмірі 7304,36 грн. (а.с. 5).

Відповідно до ст.. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно ст.. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та також передбачено Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення споживач зобов'язаний:

укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.

Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово- комунальну послугу.

Сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги.

Отже, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 не можуть вважатися споживачами послуг по отриманню теплової енергії та гарячого водопостачання, оскільки вони не є власниками квартири, а користування послугами не може служити підставою для відповідальності за порушення оплати таких послуг. Тому вони не можуть нести відповідальність за порушення оплати послуг по отриманню теплової енергії та гарячого водопостачання власником квартири - відповідачкою ОСОБА_1.

З цих підстав суд вважає, що в задоволені позовних вимог відносно відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 слід відмовити.

За таких обставин, на ОСОБА_1 як власника квартири покладається обовязок погасити заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за період з 01.01.2003 року по 01.01.2011 року.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У заяві відповідач просила застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення з неї заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у травні 2011 року звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1К, ОСОБА_4, ОСОБА_2В, ОСОБА_3. Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 13 травня 2011 року позивачу відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01.01.2003 року по 01. 01.2011 року, оскільки судом було встановлено наявність між сторонами спору про право (а.с. 3).

Згідно вимог ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, саме з дати звернення позивача до суду з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості починається перебіг трирічного строку звернення до суду за захистом порушених прав позивача.

Оскільки відповідач наполягала на застосуванні строку позовної давності, то у позовних вимогах ЛМКП «Теплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01.01.2003 року по 12.05.2008 року позивачу слід відмовити у звязку з пропуском строку звернення до суду.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 13 травня 2008 року по 01 січня 2011 року у розмірі 3863,37 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 ЦК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Враховуючи майновий стан ОСОБА_1, визнання нею заборгованості за вказаним позовом в межах строку позовної давнини , суд вважає за можливе надати ОСОБА_1 розстрочку виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості у розмірі 3863,37 грн. строком на 24 (двадцять чотири) місяці зі сплатою заборгованості по 160 грн. 97 коп. щомісячно.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача 3 відсотків річних і інфляційних нарахувань, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржники, які прострочили виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язані сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає виключне право надавача послуг - пред'явлення вимоги про оплату наданої послуги від виконавця, право заявника на стягнення заборгованості із урахуванням трьох відсотків річних та індексу інфляції не передбачено.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ЛМКП «Теплокомуненерго» про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи вимоги ч.1 ст. 88 ЦПК України, яка встановлює, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, суд присуджує стягнення судових витрат, повязаних з розглядом справи, у сумі 85,45 грн. з відповідача.

Керуючись ст. ст. 256, 257, 267, 526, 541-543, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (Код 24047779, р/р 2600337912501, МФО 300272, відділення № 1 ПАТ «Енергобанк» в м. Луганську) суму боргу за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 13 травня 2008 року по 01 січня 2011 року у сумі 3863 (три тисячі вісімсот шістдесят три ) гривні 37 (тридцять сім ) копійок.

Розстрочити виконання рішення по виплаті заборгованості за надання послуг з газопостачання терміном 24 (двадцять чотири) місяці зі сплатою заборгованості по 160 грн. 97 коп. щомісячно.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (Код 24047779, р/р 2600337912501, МФО 300272, відділення № 1 ПАТ «Енергобанк» в м. Луганську) витрати по сплаті судового збору в сумі 85(вісімдесят пять ) гривень 45(сорок пять ) копійок.

У задоволенні позовних вимог Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01 січня 2003 року по 12 травня 2008 року - відмовити у звязку з пропуском строку звернення до суду.

У задоволенні позовних вимог Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання відмовити за необгрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: Н.Д. Вінтоняк