Рішення № 31907835, 13.06.2013, Деснянський районний суд міста Києва

2-1952\13

Справа № 2603/1383/12

РІШЕННЯ

іменем України

13.06.2013 Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого суддіСаламон О.Б. з участю секретаряСолодухіної Н.С.розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ФІДОКОМБАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в сумі 2 510 833,04 грн. (еквівалент 314 349,23 дол. США), з яких 199 525,43 грн. (еквівалент 24 980,02 дол. США) - борг за кредитом; 695 084,24 грн. (еквівалент 87 022,59 дол. США) - прострочені відсотки; 1087,64 грн. (еквівалент 136,17 дол. США) - пеня за прострочку кредиту; 220 971,74 грн. (еквівалент 27 665,04 дол. США). - пеня за прострочку відсотків, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 (далі по тексту відповідач 1) уклав кредитний договір, внаслідок невиконання вимог якого виникла зазначена заборгованість, а відповідальність поручителів ОСОБА_4, ОСОБА_5 (далі по тексту відповідачі 2 і 3) настає у випадку, коли боржник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання, при цьому поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та у доповненнях (а.с.120-121,170-173), згідно з якими зазначив, що договори поруки є дійсними та вимоги Банка до поручителів є законними. Керуючись ч. 1 ст. 259 ЦК України та пунктами 5.2.3 Договору поруки, власноруч підписаними, а отже, погодженими сторонами, строк позовної давності збільшено до трьох років.

Представник відповідачів позов визнала частково, не заперечувала щодо стягнення заборгованості з основного боржника, при цьому просила відмовити у задоволенні позову щодо поручителів, оскільки порука є припиненою, зокрема з підстав недотримання позивачем строків пред'явлення вимоги до відповідачів 2 і 3, передбачених ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 17 липня 2008 року між ПАТ «Ерсте Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ФІДОКОМБАНК») та відповідачем 1 ОСОБА_3 укладено рамкову угоду, згідно з яким останньому надано кредит у сумі 200 000 доларів США для придбання майнових прав для інвестування в об'єкт нерухомого майна, яким є АДРЕСА_1 відповідно до Договору про участь у фонді фінансування будівництва від 04 липня 2008 року, укладеного між ВТ «Акціонерна компанія Київреконструкція» та позичальником з кінцевим терміном повернення до 16 липня 2038 року зі сплатою 13,5 % річних.

17 липня 2008 року в якості забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1 ОСОБА_3, між позивачем, відповідачем 1, відповідачем 2 та відповідачем 3 були укладені договори поруки за № 014\3949\2\20129\1 та № 014\3949\2\20129\2, відповідно до умов яких поручителі зобов'язуються відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань по кредитному договору.

Відповідно до ст. ст. 553 - 554 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним своїх зобов'язань і відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до чинного законодавства, а саме згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а ст. 530 ЦК України вимагає: " Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк."

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.

Принцип повернення строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений кредитним договором строк з відповідною сплатою за його користування.

Повідомлення позивача про необхідність усунути порушення умов договору та сплати процентів за користування кредитом доводилися до відома відповідачів, однак останніми не було вчинено жодних дій, які б свідчили про намір у добровільному порядку сплатити прострочену заборгованість.

Відповідач 1 порушив умови договору в частині неповернення кредиту та несплати відсотків за їх користування та не виконав взяті на себе зобов'язання, тобто в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань.

Відповідно умов договору поруки, відповідальність поручителя настає у випадку, коли боржник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання.

Сума заборгованості перед банком складає 2 510 833,04 грн. (еквівалент 314 349,23 дол. США), що представником відповідачів не оспорюється.

Щодо посилань представника відповідачів на те, що порука є припиненою, зокрема з підстав недотримання позивачем строків пред'явлення вимоги до відповідачів 2 і 3, передбачені ч. 4 ст. 559 ЦК України, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку.

Ч.4 ст.559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Та обставина, що Банк звернувся до суду з позовом до позичальника і поручителів про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов»язань за кредитним договором, не свідчить про припинення дії основного зобов»язання з огляду на те, що позивачем не заявлені вимоги про розірвання кредитного договору, а згідно зі ст. 559 ЦК України, зобов»язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що зобов»язання позичальника за кредитним договором припинилися, позивачем надано не було.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» № 5 від 30.05.2012 року визначено, що відповідно до ч.4 ст.559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договоромне визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Пунктом 1.2 договорів поруки визначено, що поручитель зобов'язується у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань.

Кредитор пред'явив позов до поручителів до настання строку виконання кредитного зобов'язання у повному обсязі, суд приходить до висновку, що дата припинення позичальником своїх зобов'язань в частині несплати чергового платежу та дата пред'явлення вимоги, правового значення не має з огляду на наступне.

Слід розрізняти поняття строк виконання основного зобов'язання та право на дострокове стягнення усієї суми заборгованості за кредитним договором. Строк виконання основного зобов'язання визначено кредитним договором. Право на дострокове стягнення усієї суми заборгованості - право, що виникає в процесі дії кредитного договору у зв'язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Пред'явлення вимоги до позичальника з проханням у 30-денний термін погасити заборгованість за кредитним договором, сплатити нараховані відсотки та пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання не є настанням строку виконання основного зобов'язання, а лише правом на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором. Тому з моменту закінчення 30-денного терміну з моменту пред'явлення претензії-вимоги не можна відраховувати шестимісячний термін звернення до поручителя, який відраховується від дня настання строку виконання зобов'язання.

Таким чином, договори поруки діють і не можуть бути припиненими у зв'язку з тим, що з моменту виникнення у банку права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості банк звернувся з вимогою до основного боржника, а до поручителів з попередженням про виконання порушеного зобов'язання у зв'язку з простроченням платежу з метою повідомлення поручителів про стан заборгованості та врегулювання проблемної розстрочки, в подальшому з вимогою.

Зокрема, керуючись ч. 1 ст. 259 ЦК України та пунктами 5.2.3 Договору поруки, власноруч підписаними, а отже, погодженими сторонами, строк позовної давності збільшено до трьох років, тому твердження представника відповідачів є необґрунтованими, оскільки договори поруки є дійсними та вимоги Банка до поручителів є законними.

П. 5.2.3 договору поруки передбачено, що порука припиняється, якщо кредитор в межах трирічного строку з дня настання терміну виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Сторонами договорів погоджені терміни (строки)(події: п. 5.2.1 та п. 5.2.2 договорів поруки; період у часі: п. 5.2.3 договорів поруки), з настанням яких припиняється дія договорів поруки. Тобто, Банк як кредитор пред'явив вимогу до поручителів в межах, погоджених ними в договорах поруки, строків (термінів), а сам п. 5.2.3 договорів поруки.

Також 06 жовтня 2011 року Шевченківським районним судом м. Києва була розглянута справа за позовом відповідачів до Банку про визнання договору поруки припиненим. В задоволенні позову відмовлено, судом апеляційної інстанції рішення залишено без змін.

(а.с.174-176)

Банком зобов'язання за договорами виконані належним чином, в свою чергу відповідачем зобов'язання за договором належним чином не виконуються, оскільки не здійснюється погашення щомісячних обов'язкових платежів, чим порушується порядок здійснення погашення заборгованості за кредитом та відсотками.

З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 2 510 833,04 грн. (еквівалент 314 349,23 дол. США), з яких 199 525,43 грн. (еквівалент 24 980,02 дол. США) - борг за кредитом; 695 084,24 грн. (еквівалент 87 022,59 дол. США) - прострочені відсотки; 1087,64 грн. (еквівалент 136,17 дол. США) - пеня за прострочку кредиту; 220 971,74 грн. (еквівалент 27 665,04 дол. США). - пеня за прострочку відсотків.

Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

З наданих матеріалів вбачається, що з відповідачем 2 та відповідачем 3 були укладені окремі договори поруки, тому вони є не солідарними боржниками між собою, а є окремо один від одного солідарними боржниками з відповідачем 1.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 30, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 525-526, 530, 536, 610, 629, 1046-1056 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «ФІДОКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором в сумі 2 510 833,04 грн. (еквівалент 314 349,23 дол. США).

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «ФІДОКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором в сумі 2 510 833,04 грн. (еквівалент 314 349,23 дол. США).

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «ФІДОКОМБАНК» у рівних частинах судові витрати у сумі 3 219 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон