Постанова № 31907156, 13.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. Справа№ 911/1510/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників сторін:

від позивача - Мегеря А.В. - ліквідатор

від відповідача - Ванда С.В. - представник

від апелянта Заголдій Я. Ю. - представник, Ігнатенко О.М. - представник

присутні: Шевченко Д.С., Таран С.В, - телеоператор телеканалу «ТРК Бест»

Капаєнко А.Ю. - редактор газети «Київський ярмарок», Уляницький Д.В. - газета «Капітал», Савчук Н.В. - журналіст телеканалу «ТРК Бест»

розглянувши у відкритому судовому засіданні розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма-Логістик»

на рішення

Господарського суду Київської області

від 24.05.2013р.

у справі № 911/1510/13 (суддя Чорногуз А.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма»

до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області № 911/1510/13 від 24.05.2013 року позов задоволено повністю, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма" право власності на склад № 5 (перша черга), що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121; опис об'єкта: склад № 5, П-ІІ, 4 243,8 кв. м.; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма" право власності на будівлі складу № 5 (друга черга), що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121; опис об'єкта: склад № 5, П-ІІІ, 17 109,6 кв.м.; КПП № 1, С-ІІ, 29,6 кв. м.; КПП № 2, Р-І, 3,8 кв. м.;

На підставі рішення суду з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" 68 820 грн. 00 коп. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Плазма-Логістик» звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповністю з'ясовано обставини справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що висновок суду про те, що позивач є фактичним власником спірного нерухомого майна на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013р. у справі Господарського суду м. Києва № 9/307 не відповідає нормам ст. ст. 182, 334 ЦК України.

Апелянт зазначає, що позивачем не надано належних доказів державної реєстрації за ним прав на спірне нерухоме майно, а судом такі докази не були витребувані.

Крім того, на думку апелянта місцевим судом порушено норми ст. 27 ГПК України, оскільки судом було відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Плазма-Логістик» про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, однак не наведено жодних мотивів відхилення зазначеної заяви.

Під час розгляду справи через відділ документального забезпечення суду від апелянта надійшло клопотання про зупинення провадження у справі відповідно до ст. 79 ГПК України до розгляду судом заяви ТОВ "КТК-Буд" про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду № 9/307 від 30.01.2013р. за нововиявленими обставинами.

Вислухавши думку учасиників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія прийшла до висновку про відмову в задоволенні заявленого клопотання, оскільки апелянтом не надано суду доказів прийняття заяви ТОВ "КТК-Буд" про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду № 9/307 від 30.01.2013р. до провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

31.08.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Плазма» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма-Логістик" було укладено Договір № 01/8-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази, а саме об'єктів першої черги складу № 5 (секції 1-2) виробничо-складської бази загальною площею 4 243,8 м2, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121.

Відповідно до п. 1.1. укладеного Договору інвестор (ТОВ "Плазма-Логістик") взяв на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі здійснити інвестування будівництва об'єктів виробничо-складської бази, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, а замовник (ТОВ «Плазма») зобов'язався забезпечити проведення будівельних робіт і передати у власність Інвестору збудовані об'єкти виробничо-складської бази: об'єкти першої черги складу № 5 (секції 1-2) виробничо-складської бази загальною площею 4 243,8 м2.

Рішенням виконавчого комітету Великоолександрівської сільської ради № 478 від 15.11.2007 року вирішено оформити право власності на закінчені будівництвом будівлі Об'єкту першої черги (1, 2 секції) складу № 5 виробничо-складської бази, які знаходиться в с. Велика Олександрівка по вул. Леніна, 121 на ім'я ТОВ "Плазма-Логістик": площа забудови І пускового комплексу складу № 5 - 3 276,2 кв. м; загальна площа І пускового комплексу складу № 5 - 4 243,8 кв. м.. Здійснити видачу свідоцтва про право власності на вказану будівлю було доручено Бориспільському районному БТІ.

Згідно Свідоцтва № 1196 про право власності на нерухоме майно від 11.12.2007 року, яке було видане Великоолександрівською сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету Великоолександрівської сільської ради № 478 від 15.11.2007 року, та Витягу № 17015915 про реєстрацію права власності на нерухоме майно Бориспільського районного бюро технічної інвентаризації від 12.12.2007 року за ТОВ "Плазма-Логістик" було зареєстровано право власності на склад № 5 (перша черга), що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121; опис об'єкта: склад № 5, П-ІІ, 4 243,8 кв.м.

20.11.2007 року між Позивачем та ТОВ "Плазма-Логістик" було укладено Договір № 20/11-07 про інвестування будівництва виробничо-складської бази, а саме об'єктів другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 м2, КПП-1 площею 29,6 м2, КПП-2 площею 3,8 м2, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного Договору інвестор (ТОВ "Плазма-Логістик") взяв на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі здійснити інвестування будівництва об'єктів виробничо-складської бази, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, а ТОВ «Плазма» (замовник), у свою чергу, зобов'язався забезпечити проведення будівельних робіт і передати у власність інвестору збудовані об'єкти виробничо-складської бази: об'єкти другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 м2.

Рішенням Виконавчого комітету Великоолександрівської сільської ради № 523 від 19.11.2007 року було вирішено оформити право власності на закінчені будівництвом будівлі Об'єкту другої черги складу № 5, КПП-1, КПП-2 виробничо-складської бази, яка знаходиться в с. Велика Олександрівка по вул. Леніна, 121 на ім'я ТОВ "Плазма-Логістик". Здійснити видачу свідоцтва про право власності на вказану будівлю було доручено Бориспільському районному БТІ.

Згідно Свідоцтва № 1314 про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 року, виданим Великоолександрівською сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету Великоолександрівської сільської ради № 523 від 19.11.2007 року, та Витягу № 21260162 про реєстрацію права власності на нерухоме майно Бориспільського районного бюро технічної інвентаризації від 15.12.2008 року, за ТОВ "Плазма-Логістик" було зареєстровано право власності на будівлі складу № 5 (друга черга), що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121, опис об'єкта: склад № 5, П-ІІІ, 17 109,6 кв.м.; КПП № 1, С-ІІ, 29,6 кв.м.; КПП № 2, Р-І, 3,8 кв.м.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року у справі № 9/307 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року у справі № 9/307 та винесено нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" задоволено, та:

визнано недійсним (нікчемним) договір про інвестування будівництва виробничо-складської бази № 20/11-07 від 20.11.2007 року, укладений між Позивачем та ТОВ "Плазма-Логістик";

застосовано наслідки недійсності правочину: зобов'язано ТОВ "Плазма-Логістик" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30-В; код ЄДРПОУ 35379441) повернути Позивачу (08320, Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121, код ЄДРПОУ 32340359) об'єкти другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 м2, КПП-1 площею 29,6 м2, КПП-2 площею 3,8 м2, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121.

Приймаючи вищезазначене рішення суд апеляційної інстанції встановив, що договір № 01/8-07 від 31.08.2007 року є удаваним правочином, що містить в собі елементи договору відчуження нерухомого майна, як і договір № 20/11-07 від 20.11.2007 року, який має елементи договору дарування з встановленням обов'язку відповідача вчинити дію майнового характеру на користь третьої особи, у зв'язку з чим і визнав їх нікчемними.

Згідно абз. 5 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом (ст. 318 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (Частини 1, 2 та 7 ст. 319 ЦК України).

Частинами 1 та 2 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Крім того, судом взято до уваги ту обставину, що відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, змінами до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.11.2011 року № 4212-VІ, який набрав чинності 19.01.2013 року, визначено новий порядок застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності.

З огляду на те, що провадження у справі № Б22/144-10/8 про банкрутство позивача було порушено до набрання чинності новою редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що підтверджується ухвалою Господарського суду Київської області від 02.07.2012 року у справі № Б22/144-10/8, до справи № Б22/144-10/8 застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції чинній до 19.01.2013 року.

Згідно ч. 3 п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.11.2011 року № 4212-VІ, який набрав чинності 19.01.2013 року, положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

З огляду на те, що провадження у справі № Б22/144-10/8 про банкрутство ТОВ "Плазма" було порушено до набрання чинності новою редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та враховуючи те, що на момент набрання чинності новою редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру в справі № Б22/144-10/8, що підтверджується ухвалою Господарського суду Київської області від 02.07.2012 року у справі № Б 22/144-10/8, до справи № Б22/144-10/8 в частині ліквідаційної процедури застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції чинній до 19.01.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Судом встановлено, що з метою реалізації повноважень власника об'єкту нерухомості, який знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121, та повноважень ліквідатора Позивача, у зв'язку з тим, що Відповідач є Замовником за Договором № 31102011 про надання охоронних послуг від 31.10.2011 року, на підставі якого Товариством з обмеженою відповідальністю "Асгар" здійснюється охорона об'єкту нерухомості за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121, ліквідатором Позивача арбітражним керуючим Мегерею Артуром Валерійовичем, на адресу Відповідача було направлено лист за вих. № 20/03/2013-1 від 09.04.2013 року з проханням забезпечити доступ до об'єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121.

У відповідь на лист ліквідатора позивача за вих. № 20/03/2013-1 від 09.04.2013 року Відповідачем було надано відповідь листом за вих. № 31-2732 від 12.04.2013 року, яким ліквідатору Позивача Мегері А.В. було відмовлено у забезпеченні доступу до об'єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121, з підстав того, що Позивач не є власником об'єкту нерухомості, який знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121, що й стало підставою для звернення з позовом.

Таким чином, вказані дії відповідача є не визнанням права власності позивача на об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121.

Положення ст. 20 Господарського кодексу України забезпечують право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом визнання наявності прав.

Згідно ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів шляхом визнання відповідного права.

Як встановлено ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майно, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

В даному випадку відповідач не визнає право власності на спірне нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст.328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Колегія враховує те, що позов про визнання права власності є речово-правовим, і при зверненні до суду позивач повинен підтвердити наявність у нього права власності на спірне майно. Крім того, позов про визнання права власності це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з'єднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна.

В даному випадку доказом приналежності майна позивачеві є постанова № 9/307 Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2013 року визнано недійсними (нікчемними) договір про інвестування будівництва виробничо-складської бази № 01/8-07 від 31.08.2007 року, та договір про інвестування будівництва виробничо-складської бази № 20/11-07 від 20.11.2007 року, укладені між позивачем та ТОВ "Плазма-Логістик" та застосовано наслідки недійсності правочину: зобов'язано ТОВ "Плазма-Логістик" повернути позивачу об'єкти першої черги складу № 5 (секції 1-2) виробничо-складської бази та інженерних мереж загальною площею 4 243,8 кв. м., що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121. та об'єкти другої черги складу № 5 (секції 3-10) виробничо-складської бази загальною площею 17 109,6 м2, КПП-1 площею 29,6 м2, КПП-2 площею 3,8 м2, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121., а відтак позивач є фактичним власником майна, зазначеного в резолютивній частині постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року у справі господарського суду м. Києва №9/307 та яке є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що вимога позивача є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія не примає до уваги доводи апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 2.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», судове рішення про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи про витребування майна з чужого незаконного володіння особи, за якою зареєстровано право власності на майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає такій реєстрації, за позивачем (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Таким чином, власником спірного майна є Товариство з обмеженою відповідальністю «Плазма», а апеляційна скарга ТОВ «Плазма-Логістик» на рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2013 року у справі № 911/1510/13 в цій частині є безпідставною.

В межах справи № 9/307 визнані недійсними правочини, які були укладені між ТОВ «Плазма» та ТОВ «Плазма-Логістик» та застосовані наслідки недійсності правочинів саме між цим юридичними особами на підставі вищезазначених положень статей 15, 16 та 216 ЦК України.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

В межах справи № 911/1510/13 розглядалося питання визнання права власності ТОВ «Плазма» на спірне майно з підстав невизнання такого права власності ПАТ «ВіЕйБі Банк» на підставі ст. ст. 15, 16, 392 ЦК України.

Колегія важає, що у справах № 9/307 та № 911/1510/13 були різні за своєю природою порушення, невизнання та оспорювання цивільних прав ТОВ «Плазма», на захист яких були застосовані різні засоби захисту цих справ, що стало наслідком різних предметів спору. Крім того, правовий статус спірного майна у справі № 9/307 стосувався спору між ТОВ «Плазма» та ТОВ «Плазма-Логістик», в той час як правовий статус спірного майна у справі № 911/1510/13 стосується спору між ТОВ «Плазма» та ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 101-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Плазма-Логістик» на рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2013р. у справі № 911/1510/13 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2013 р. у справі № 911/1510/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/1510/13 повернути Господарському суду Київської області.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Михальська Ю.Б.

Отрюх Б.В.