Ухвала суду № 31906466, 05.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2013 р.

справа № 2а-10363/09/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Рязанова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Дочірнього підприємства «Таксі-сервіс» відкритого акціонерного товариства «Автопромінь»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2010 року у справі №2а-10363/09/0470

за позовом

Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до

про

Дочірнього підприємства «Таксі-сервіс» відкритого акціонерного товариства «Автопромінь»

стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства «Таксі-сервіс» відкритого акціонерного товариства «Автопромінь» (далі по тексту – відповідач), в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 22784,44 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1029,43 грн. (а.с.2-3)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-10363/09/0470. (а.с.1)

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач не забезпечив працевлаштування інвалідів у відповідній кількості та не сплатив вчасно адміністративно-господарські санкції за нездійснення працевлаштування інвалідів, в результаті чого завдано значної шкоди державним інтересам.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2010 року у справі №2а-10363/09/0470 адміністративний позов задоволено. (суддя – Чабаненко С.В.) (а.с.23-24)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць для інвалідів.

Відповідач – Дочірнє підприємство «Таксі-сервіс» відкритого акціонерного товариства «Автопромінь», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2010 року у справі №2а-10363/09/0470 і залишити позовну заяву без розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що вини відповідача як елементу правопорушення в непрацевлаштуванні інвалідів на підприємство немає. Відповідач вжив всіх необхідних заходів щодо працевлаштування інвалідів та не вчиняв правопорушень, які могли б стати підставою для застосування ст. 218 ГК України.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Дочірнє підприємство «Таксі-сервіс» відкритого акціонерного товариства «Автопромінь» відноситься до підприємств, яким встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з матеріалів справи, Дочірнє підприємство «Таксі-сервіс» відкритого акціонерного товариства «Автопромінь» подало Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт за 2009 рік форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів». (а.с.4)

Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів сума заборгованості Дочірнього підприємства «Таксі-сервіс» відкритого акціонерного товариства «Автопромінь» складає 23813,87 грн., з них: сума адміністративно-господарських санкцій складає 22784,44 грн., сума пені складає 1029,43 грн.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі, врегульовано Господарським Кодексом України, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р.

Відповідно до ч.3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) підприємства, установи, організації, фізичні особи, як використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст.19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Як вбачається із матеріалів справи, середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача в 2009 році становила 90 осіб.

Виходячи із вищенаведеного, відповідач як роботодавець, що використовує найману працю 90 осіб, зобов'язаний забезпечити встановлення нормативу 4 робочих місць, призначеного для працевлаштування інвалідів.

Проте, відповідачем було працевлаштовано тільки 2 особи, яким встановлена інвалідність.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів виходила з того, що чинним у 2009 році законодавством не покладено на підприємства обов'язок по виявленню працездатних інвалідів, що бажають працювати. Крім того, обов'язок самостійно здійснити працевлаштування інвалідів не є тотожним з обов'язком щодо здійснення пошуку бажаючих працювати інвалідів, і може бути виконаний лише у випадку звернення інвалідів (чи то їх направлення центром зайнятості) до підприємства з вимогою надати роботу (відповідно до рекомендації МСЕК, кваліфікації та побажань інваліда). При цьому підприємства повинні дотримуватись встановленого законодавством порядку вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, зокрема, направлення звітів центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пошук роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420 за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, Дочірнє підприємство «Таксі-сервіс» відкритого акціонерного товариства «Автопромінь» інформацію щодо наявності вакансій (звіти за формою №3-ПН, що затверджено наказом Мінпраці України від 19.12.2005 року № 420), на яких можливе працевлаштування інвалідів впродовж 2009 року щомісячно не надавало.

Таким чином, відповідач не виконав норматив для працевлаштування двох інвалідів.

Відповідно до абз.3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р., інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-ХІІ від 01.03.1991 р., підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Таким чином, зазначеними нормами конкретизовано передбачений статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» обов'язок підприємств надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, в частині подання такої інформації за встановленою формою, а також в частині періодичності її надання.

Отже, вказана вище інформація щомісяця подається до відповідного центру зайнятості за формою № 3-ПН, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 року.

Відповідачем звітність за формою № 3-ПН до центру зайнятості щомісячно протягом 2009 року не подавалася. Таким чином, вимоги ст.ст. 18,19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем не виконані.

З огляду на зазначене, відповідач повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 22784,44 грн. до 15.04.2010 року включно.

У відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Розмір пені обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Матеріали справи свідчать, що названі санкції підприємством не сплачено, з огляду на що, позивачем обґрунтовано та у належному розмірі пред’явлено вимоги про стягнення з відповідача вищезазначених адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 14 травня 2010 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. ст.160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Таксі-сервіс» відкритого акціонерного товариства «Автопромінь» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2010 року у справі №2а-10363/09/0470 – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 10 червня 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна