Постанова № 31906308, 14.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2013 р. Справа № 804/3329/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 Гагарського А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо неможливості реального здійснення ТОВ «Агростройперспектива» господарських відносин з покупцями, в тому числі з позивачем, та документи, виписані ТОВ «Агростройперспектива», не можуть бути підставою для включення сум ПДВ до складу дозволеного податкового кредиту у ФОП ОСОБА_3, є необґрунтованими та неправомірними, оскільки господарські операції позивача мали реальний характер та підтверджуються первинними документами, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі даного акту, не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що висновки про вчинені позивачем порушення, зроблені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська) проведено документальну невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (надалі ФОП ОСОБА_3) з питання правомірності формування податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року по взаємовідносинах з

ТОВ «Агростройперспектива», за результатами якої складено акт від 18.01.2013 року №119/17-2/НОМЕР_1.

Згідно висновків акту перевірки позивачем допущено порушення:

- наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Агростройперспектива» у травні 2011 року;

- порушення п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.3 ст.5, п.1 ст.7 Господарського кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість за травень 2011 року всього у сумі 21 667 грн.

28.01.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000211701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 21 668,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Позивачем укладений договір поставки №133\1 від 01.05.2011 року з суб'єктом господарювання ТОВ «Агростройперспектива».

Судом досліджено податкові накладні, рахунки, накладні, товарно-транспортні накладні, які були виписані на виконання умов вказаного договору. Таким чином, зобов'язання сторін за вищезазначеним договором були виконані належним чином та в повному обсязі.

Стосовно посилання відповідача, що до перевірки не було надано інформацію щодо послуг з розвантаження, довіреності та товарно-транспортні накладні на перевезення товару суд зазначає, що товар було перевезено на підставі трудового договору про надання послуг з перевезення фізичною особою, яка має у власності автомобіль, що підтверджується наданими позивачем документами.

Твердження відповідача, що товар, отриманий від ТОВ «Агростройперспектива», ФОП ОСОБА_3 далі не було реалізовано спростовується матеріалами справи, оскільки позивачем надано інформацію про те, що в подальшому товар продано ПАТ «Пологовський МЕЗ».

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став акт Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 27.07.2012 року №208/22-6/35044256 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання «ТОВ «Агростройперспектива» щодо підтвердження господарських відносин із суб'єктами господарювання за період травень 2011 року», оскільки працівниками податкового органу було встановлено факт відсутності реального вчинення господарських операцій ТОВ «Агростройперспектива», на підставі якого відповідач дійшов висновку про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агростройперспектива».

Проте з висновками відповідача суд не може погодитись з огляду на таке.

Пункт 73.5 статті 73 Податкового кодексу України зазначає, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Відповідно до підпункту 4.4 пункту 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 р. № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Суд зазначає, що у акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, оскільки у розпорядженні податкового органу були відсутні первинні документи.

Висновки про порушення контрагентом податкової дисципліни, зафіксовані в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, не можуть бути підставою для обмеження права позивача на податковий кредит за умови реальності господарської операції. Податковим органом не надано доказів того, що позивач та його контрагент діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави з метою отримання матеріальних благ.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки по ТОВ «Агростройперспектива» не є належним доказом відсутності реального виконання господарських операцій між вказаною особою та позивачем.

Крім того, суд зауважує, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Агростройперспектива», не визнані судом недійсними, фіктивними та їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від контрагенту.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 216,68 грн. підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000211701 від 28.01.2013 року на суму 21 668,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 216,68 грн. (двісті шістнадцять гривень шістдесят вісім копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19 червня 2013 року.

Суддя В.В. Степаненко