Постанова № 31906161, 11.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 р.Справа № 1423/9605/2011

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Алєйніков В.О.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Федусик А.Г.,судді -Вербицькій Н.В.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномортрансдизель» на постанову Центрального районного суду м.Миколаєва від 28 січня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномортрансдизель» до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Чорномортрансдизель» (надалі - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до виконавчого комітету Миколаївської міської ради (надалі - відповідач) про скасування рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №664 від 24.06.2011року «Про затвердження актів комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», яким було визначено розмір збитків, заподіяних позивачем за період з 01.12.2007 року до 01.06.2011 року в сумі 18442,22 грн. у зв'язку з ухиленням від укладання договору оренди землі.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що діюче законодавство не передбачає такої підстави для відшкодування землекористувачем збитків землевласнику, як ухилення від укладання договору оренди, в зв'язку з чим позивач вважає безпідставним спірне рішення відповідача.

Постановою Центрального районного суду м.Миколаєва від 28.01.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що визначена спірним рішенням сума збитків фактично є неотриманою орендною платою внаслідок не укладання позивачем договору оренди земельної ділянки, яка була надана позивачу в оренду із співвласниками будівель та споруд рішенням Миколаївської міської ради від 04.07.2007 року №13/69 зі змінами рішенням №17/42 від 09.11.2007 року строком на 15 років площею 4342 кв.м. з визначенням розміру ідеальної частки. 192 кв.м. для обслуговування офісних приміщень.

Відповідач, посилаючись на ст.ст.156, 157 Земельного кодексу України та постанову Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284, якою затверджений Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (надалі - Порядок №284), вважає, що ухилившись від укладання договору оренди землі, позивач тим самим заподіяв власнику землі, тобто міській раді, збитки внаслідок неотримання орендної плати за надану позивачу земельну ділянку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що діюче законодавство передбачає відшкодування землевласнику упущеної вигоди внаслідок зайняття земельної ділянки без достатніх підстав, а оскільки позивач використовував земельну ділянку без достатніх для цього підстав, то це перешкоджало Миколаївській міській раді належним чином використовувати цю ділянку.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові підстави для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також порядок такого відшкодування закріплені у главі 24 Земельного кодексу України (статті 156, 157) та вищезазначеним Порядком №284.

Статтею 156 ЗК України визначений вичерпний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяні внаслідок, а саме:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Аналогічні підстави наведені і в п.1 Порядку №284.

Як видно з матеріалів справи і не заперечується сторонами, рішенням Миколаївської міської ради від 04.07.2007 року №13/69 зі змінами рішенням №17/42 від 09.11.2007 року, позивачу була надана в оренду із співвласниками будівель та споруд земельна ділянка площею 4342 кв.м. строком на 15 років з визначенням розміру ідеальної частки 192 кв.м. для обслуговування офісних приміщень по вул.Садовій, 1, 1-а. Ідеальна частка позивача у вказаній земельній ділянці складає 443/10000 від 4342 кв.м., тобто 192 кв.м..

Позивач фактично використовує надану йому земельну ділянку, однак договору її оренди із міською радою не уклав, орендну плату не сплачував, що свідчить про порушення позивачем вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», а також Закону України «Про плату за землю» - до 01.01.2011 року, та Податкового кодексу України - з 01.01.2011 року.

Колегія суддів вважає, що сам факт не укладання позивачем договору оренди та несплата орендної плати при фактичному використанні наданої йому земельної ділянки не є заподіянням збитків міській раді в розумінні ст.156 ЗК України, оскільки в даному випадку відсутні передбачені цією статтею обставини, з якими закон пов'язує виникнення збитків.

Фактичне користування землею без укладання договору оренди та без сплати орендної плати зобов'язувало відповідні контролюючи органи вжити відповідних заходів, направлених на стягнення з позивача плати за фактично використану земельну ділянку, а також направлених на припинення порушення позивачем земельного законодавства.

Враховуючи той факт, що вищевказана земельна ділянка була надана позивачу, як одному з співвласників будівель та споруд по вул.Садовій, 1, 1-а, для обслуговування офісних приміщень, то в даному випадку відповідачу при прийнятті спірного рішення слід було враховувати положення податкового законодавства, якими визначений обов'язок власників об'єктів нерухомості сплачувати плату за землю.

Так, відповідно до ст.206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним.

Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 14.1.136 п.14.1 ст.14 цього кодексу передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно п.286.6 ст.286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Згідно п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п.287.6 ст.286 ПК).

У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1, 276.4 ст.276, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин) (п.287.7 ст.287 ПК).

Аналіз наведених положень податкового законодавства дає підстави для висновку, що у разі якщо власник об'єкта нерухомості на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування і до укладання договору оренди фактично приступив до використання земельної ділянки, на якій розміщуються такі об'єкти та яка використовується для обслуговування таких об'єктів, то з огляду на те, що використання землі в Україні є платним, такий власник нерухомості не звільняється від сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності до відповідних місцевих бюджетів з моменту фактичного використання такої земельної ділянки.

Колегія суддів вважає, що захист відповідачем інтересів міської ради щодо отримання орендної плати за фактичне користування позивачем земельною ділянкою, яка була надана позивачу рішенням Миколаївської міської ради від 04.07.2007 року №13/69 зі змінами рішенням №17/42 від 09.11.2007 року, повинен здійснювати не шляхом стягнення збитків на підставі ст.ст.156, 157 ЗК України, а шляхом стягнення з позивача плати за землю.

З цих підстав колегія суддів вважає спірне рішення відповідача №664 від 24.06.2011 року, таким, що не ґрунтується на законодавстві, а тому позовні вимоги про скасування цього рішення підлягають задоволенню.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивач використовував земельну ділянку без достатніх для цього підстав і це перешкоджало Миколаївській міській раді належним чином використовувати цю ділянку, колегія суддів вважає помилковими, оскільки докази того, що міська рада приймала рішення про вилучення у позивача наданої йому земельної ділянки та про передачу її іншому землекористувачу, відсутні. Також відсутні і докази того, що рішення Миколаївської міської ради від 04.07.2007 року №13/69 зі змінами рішенням №17/42 від 09.11.2007 року, яким позивачу буда надана вищезазначена земельна ділянка, у встановленому законом порядку припинило свою дію внаслідок його скасування чи визнання недійсним.

На підставі всього вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

На користь позивача з Державного бюджету України підлягає стягненню судові витрати, понесені позивачем у зв'язку зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру в сумі 3,40 грн. та апеляційної скарги в сумі 17,21 грн., а всього - 20,61 грн..

Керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномортрансдизель» - задовольнити.

Постанову Центрального районного суду м.Миколаєва від 28 січня 2013 року - скасувати.

Винести нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномортрансдизель» - задовольнити.

Скасувати рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №664 від 24 червня 2011 року «Про затвердження актів комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам».

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномортрансдизель» (код за ЄДРПОУ 30826897) судові витрати в розмірі 20 (двадцять) гривень 61 копійка.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: А.Г. Федусик Н.В. Вербицька