Ухвала суду № 3190487, 30.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-23114/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“30”жовтня 2007 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Степашка О.І.

Карася О.В.

Рибченко А.О.

секретар судового засідання Ярцева С.В.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 30.10.07р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуНовгород-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27.04.2006р.

у справі № 10/21 “НА”

за позовом СФГ «Валентина»

до Новгород-Волинської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним рішення

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство «Валентина» звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції про відміну (скасування) рішення від 16.01.2001 про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування в 1999 році.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.12.2004р. в позові відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 27.04.2006, скасовано рішення місцевого господарського суду та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувсяіз касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що Житомирським апеляційним господарським судом при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Селянське (фермерське) господарство «Валентина» зареєстроване рішеннямНовоград- Волинської районної державної адміністрації від 24.04.1992р. №92.

Основними видами його діяльності є мясне та молочне скотарство вирощування зернових, овочевих, баштанних, кормових культур, картоплі і буряків (а.с.60, 159).

Як вбачається з матеріалів справи, з 16.11.2000 по 27.12.2000 з перервою в 15 днів працівниками Новоград Волинської ОДПІ проводилась перевірка дотримання вимог законодавства нарахуванню та сплаті податку на додану вартість позивачем за період з 01.01.1999 по 01.01.2000, в результаті якої складено акт перевірки №311/2620 від 27.12.2000р.

На підставі акту перевірки Новоград-Волинською ОДПІ прийнято рішення №7/2620/20417185/219 від 06.01.2001 про донарахування фермерському господарству «Валентина» 137619,76 грн. податку на додану вартість і застосування штрафу в однократному розмірі в сумі 137619,76 грн. (а.с.138-139).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував тим, що позивач протягом 1999 року в основному займався закупівлею у населення великої рогатої худоби та реалізовував її для забою відкритому акціонерному товариству «Новоград-Волинський м'ясокомбінат», тому не є сільськогосподарським товаровиробником, операції якого з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою відповідно до підпункту 6.2.6 статті 6 Закон України «Про податок на додану вартість» обчислюються за нульовою ставкою податку на додану вартість і відповідно Новоград-Волинська ОДПІ своїм рішенням від 16.01.2001 правомірно донарахувала СФГ «Валентина» податок на додану вартість в сумі 137619,76грн. і застосувала штраф в однократному розмірі донарахованого податку.

Житомирський апеляційний господарський судскасовуючи рішення місцевого господарського суду першої інстанції та задовольняючи позов зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки посилання Новоград-Волинської ОДПІ на матеріали кримінальної справи №0/6452 без наведення і надання конкретних доказів, не підтверджують доводів відповідача про купівлю і перепродаж фермерським господарством всієї кількості худоби переробному підприємству, тому донарахування податковою інспекцією податку на додану вартість у розмірі 137619,76 грн., виходячи з вартості зданих фермерським господарством «Валентина» Новоград-Волинському м'ясокомбінату великої рогатої худоби та інших сільськогосподарських тварин кількістю 1218 голів загальною вартістю 697380,4 грн. без врахування самостійно вирощених або довідгодованих господарством сільськогосподарських тварин є безпідставним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Матеріали справи свідчать про те, що спір між сторонами виник з приводу права СФГ «Валентина» на пільгу, встановлену п.п. 6.2.6 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким податок за нульовою ставкою обчислюється щодо поставки переробним підприємствам сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на протязі перевіряємого періоду СФГ "Валентина" займалось закупівлею ВРХ у населення для подальшої реалізації ВАТ "Новоград-Волинський мясокомбінат", що підтверджується матеріалами справи.

Судами не зясовано чи худоба, яка здавалась СФГ "Валентина" в кількості 1218 голів переробному підприємству у 1999 р. є власно вирощеною. Чи є, СФГ "Валентина" не є товаровиробником в розумінні п.п.6.2.6 п.6.2 ст.6 ЗУ "Про ПДВ", адже державою дану пільгу надано для розвитку виробництва власної с/г продукції підприємствами України, а також: розвитку особистих підсобних господарств, та заохочення виробництва.

Судом зроблений висновок про те, що СФГ "Валентина" за наслідками його діяльності в 1998р. є с/г товаровиробником, оскільки мало дохід не тільки від реалізації худоби а і від вирощування і продажу картоплі, буряків, свинини, молока, сіна та не позбавлялося статусу платника фіксованого с/г податку.

З матеріалів справи вбачається, що 15.12.98р. СФГ "Валентина" було подано до ОДПІ заяву (зареєстровану в ОДПІ за № 3690), де зазначено, що ФГ "Валентина" просить перевести його на фіксований с/г податок. Відповідно до ЗУ "Про фіксований сільськогосподарський податок" - платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум фіксованого сільськогосподарського податку згідно із законодавчими актами України. Згідно Порядку розрахунку фіксованого с/г податку та заповнення форми розрахунку, затвердженого наказом ДПА України №230 від 27.04.1999р., затвердженого в Мінюсті 06.05.1999р.(в редакції, яка діяла на момент перевірки) - платнику фіксованого сільськогосподарського податку після здачі розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку орган державної податкової служби видає довідку, яка підтверджує його статус платника фіксованого сільськогосподарського податку, завірену печаткою.

Таким чином, на звернення платника з заявою про застосування фіксованого с/г податку, ОДПІ, на виконання вимог закону, було надано в 1999р. Фермерському господарству "Валентина" статус платника фіксованого с/г податку.

Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" передбачено, що платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогоподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, і перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства".

Враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин, викладені обставини свідчать про те, що спір був розглянутий судами не в повному обсязі: а саме, не перевірено та не враховано документально підтверджені докази ОДПІ про кількість закупленої позивачем худоби і зданої на мясокомбінат, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих судових рішень.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду слід всебічно та повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно зясували обставини справи, не перевірив доводів і заперечень сторін та доказів по справі в звязку з чим постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 27.04.2006 та рішення господарського суду Житомирської області від 14.12.2004 у справі № 10/21 “НА” підлягає скасуванню, а справа № 10/21 “НА” відповідно до п. 6 ч.1 ст.223 КАС України, передається на розгляд суду першої інстанції

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Новгород-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської областізадовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27.04.2006 та рішення господарського суду Житомирської області від 14.12.2004 у справі № 10/21 “НА” скасувати.

Справу № 10/21 “НА”направити на новий розгляд до суду першої інстанції

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. БрайкоО.І.Степашко О.В. КарасьА.О. Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Ф.А.Каліушко