Рішення № 31902560, 27.05.2013, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/4784/13-ц

Провадження № 2/234/1976/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Груіцької Л.О., при секретарі Товмасян І.А., за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» про стягнення усіх сум, що належать йому при звільненні, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

17.04.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі та вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Позов обґрунтував тим, що він перебував з відповідачем в трудових відносинах, працюючи виготівником кормів. Наказом №31 від 4 березня 2013 року його було звільнено за ст.40 п.1 КЗпП України й у день звільнення не виплачено заборгованість по заробітній платі за січень, лютий та березень 2013 року, вихідну допомогу при звільненні, компенсацію за невикористану відпустку, яку просив стягнути з відповідача. Також просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 3000грн., яку обґрунтував тим, що при звільненні він залишився без коштів, що поставило його у скрутний стан й привело до моральних страждань.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, та попросив суд його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Суду не надав доказів про поважність неявки до суду або заяву про розгляд справи у його відсутність. Враховуючи наведене, суд вражає за доцільне розглянути справу у відсутність представника відповідача по наявним у справі доказам та прийняти заочне рішення.

Правовідносини по позові регулюються Кодексом України про працю.

Згідно до ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності. виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст.40 п.1 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірвано власником або уповноваженим на то органом у разі зміни в організації виробництва і праці.

Відповідно до ст.44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав зазначених у п.1 ст.40 КЗпП України працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менш середнього місячного заробітку.

Відповідно до ст.83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані відпустки.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ст.232 КЗпП України, безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами у тому числі: працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Відповідно до ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У відповідності зі ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Судом встановлено, що позивач працював у відповідача з 27.09.2007 року й був звільнений наказом №31 від 4 березня 2013 року за ст.40 п.1 КЗпП України.

Відповідач - Дочірнє підприємство «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» є юридичною особою та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Як вбачається з позову, відповідач у день звільнення не розрахувався з позивачем.

Відповідно до довідки відповідача, 18 травня 2013 року останній повністю розрахувався з позивачем, а саме сплатив заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу при звільненні.

Позивач у суді підтвердив, що дійсно, відповідач повністю з ним розрахувався 18 травня 2013 року.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та про сплату вихідної допомоги.

Враховуючи, що на день постановлення рішення, відповідач повністю розрахувався з позивачем, суд вважає, що позов у цій частині не підлягає задоволенню, бо права позивача у цій частині поновлені відповідачем до закінчення розгляду справи судом.

Враховуючи положення ст.117 КЗпП України, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 2573грн. 48коп. за термін з 5 березня 2013 року по 17 травня 2013 року, виходячи з розрахунку за відрахуванням усіх необхідних платежів:

Середньоденний заробіток позивача, відповідно до довідки відповідача склав 52грн. 52коп.

Кол. днів прострочи розрахунку - 49.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу: 52грн. 52коп. х 49днів = 2573грн. 48коп.

Суд також вважає, що несвоєчасність виплати заборгованості по заробітній платі привели до моральних страждань позивача, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тому вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди є обґрунтованою. Розглядаючи питання про розмір моральної шкоди, суд виходячи з принципів розумності та справедливості, вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у сумі 100грн.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212-214 ЦПК України, ст.ст.3, 21, 40, 44, 83, 117, 237-1 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» про стягнення усіх сум, що належать йому при звільненні, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» ідентифікаційний код 25330750, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Краматорська Донецької області, ідентифікаційний код №2520705174, середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 2573грн. 48коп., моральну шкоду у сумі 100грн., без урахування обов'язкових платежів та податків.

У решті позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Краматорським міським судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та надруковане у єдиному примірнику.

Суддя