Постанова № 31902457, 11.06.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-2918/12/2770

11.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Мунтян О.І. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Бєлоглазова Ю.О.

за участю сторін:

представник позивача- Приватного підприємства "Олеандр"- Григоренко Вадим Іванович, довіреність № б/н від 27.12.12,

представник відповідача- Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби- Летюча Діана Геннадіївна, довіреність № 480/9/10-039 від 06.03.13,

розглянувши матеріали справи № 2а-2918/12/2770 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Олеандр" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Мінько О.В. ) від 12.02.13

за позовом Приватного підприємства "Олеандр" (вул. Куликове поле, 3,м. Севастополь,99007)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37,Севастополь,99011)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 12.02.2013 у справі №2а-2918/12/2770 відмовлено у задоволені адміністративного позову Приватного підприємства «Олеандр» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду про правомірність винесених податкових повідомлень-рішень у зв`язку з визнанням нікчемною угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Науково-консалтингова фірма «Антаго», є помилковими, не врахований той факт, що надані послуги були оплачені позивачем, що підтверджує реальність правочину.

В судовому засіданні представник позивав підтримав апеляційну скаргу з підстав, що викладені в ній.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що з 11.05.2012 по 08.06.2012 Державною податкової інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя ДПС проводилась позапланова невиїзна документальна перевірка приватного підприємства «Олеандр» з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ по господарським операціям придбання від постачальників ТОВ «Компанія Квік Дан» за періоди травень 2011, червень 2011, серпень 2011, ТОВ «Науково-Консалтингова фірма «Антаго» за період травень 2011, ПП «Оріон+» за період червень 2010 та подальшому ланцюгу постачання до покупців.

В ході перевірки встановлені порушення п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України в частині віднесення до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 58333,33 від постачальника ТОВ «НКФ «Антаго» за консалтингові послуги, які не пов`язані із господарською діяльністю підприємства, порушення вимог п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України в частині завищення валових витрат за 2 кв. 2-11 на 291666,67 грн., у результаті віднесення до адміністративних витрат вартості консалтингових послуг, які не пов`язані із господарською діяльністю платника, порушення вимог п.152.1 ст.152 Податкового Кодексу України в частині заниження податку на прибуток, що підлягав сплаті в бюджет за 2 кв. 2011 на 67083 грн., за звітний період 2-4 кв. 2011 у сумі 39365 грн.

За результатами перевірки складений акт №41/22-2/32265811/3902/10 від 15.06.2012, який є підставою спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000210222 від 06.07.2012 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 58333 грн. та застосована штрафна санкція в розмірі 1 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000220222 від 06.07.2012 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 39365 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був укладений договір про надання консалтингових послуг №Ол-26-0010 від 01.03.2011 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-консалтингова фірма «Антаго». Згідно п.2.1 договору консалтингові послуги здійснюються виконавцем за наступними напрямками: консультації по ключовим питанням управління, консультування по ключовим питанням закупівель, вивчення та аналіз новітніх технологій, що сприяють збільшенню ефективності продажу, проектне дослідження логістики підприємства, розробка системи управління логістикою, консультування з приводу оптимізації бізнес-процесів логістики, аудит логістичних затрат, аудит інформаційних систем підтримки прийняття логістичних рішень, консультування з питань зберігання товару.

На виконання вказаного договору контрагентом позивача розроблена робоча програма проведення логістичного консалтингу (а.с.51-52). 20.05.2011 сторонами за договором був складений акт здачі-прийняття робот №200506. 20.05.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-консалтингова фірма «Антаго» на адресу позивача була виписана податкова накладена №160 на суму 350000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 58333,33 грн.

Згідно виписок банку (а.с.105-111) оплата за послуги була проведена позивачем у безготівковій формі у сумі 350000 грн. у період з серпня 2011 по жовтень 2011.

Позивачем до суду також наданий звіт до договору №Ол-26-0010 від 01.03.2011, протокол наради працівників ПП «Олеандр» від 06.06.2011 про втіленню отриманої послуги, наказ по підприємству №8/1 від 08.06.2011.

З акту перевірки вбачається, що підставою для висновків податкового органу про необґрунтованість включення до складу податкового кредиту травня 2011 року суми податку на додану вартість за вищевказаною податковою накладеною та необґрунтованість включення до складу валових витрат сум, сплачених за договором, є наступні обставини: наявність у контрагента позивача недостатнього виробничого персоналу - 1 людина, що унеможливлює здійснення операцій у значному обсязі з урахуванням часу; дані Системи співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, з яких неможливо підтвердити факт придбання ТОВ «НКФ «Антаго» логістичних послуг у травні 2011 від інших суб`єктів господарювання з метою подальшого перепродажу; відсутність в акті прийому-передачі робот (послуг) конкретного переліку наданих послуг та не визначення змісту результату послуги; аналізом господарської діяльності позивача не встановлено настання будь-яких позитивних економічних наслідків отримання послуги. Податковий орган виходячи з викладеного зробив висновок стосовно того, що позивачем до складу податкового кредиту віднесені суми за операцією, яка не пов`язана з господарською діяльністю платника податків.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший - третій пункту 198.2 цієї статті).

Відповідно до положень абзацу четвертого пункту 198.3 цієї статті право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 201.7 ст. 201 ПК встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац перший пункту 201.10 цієї статті).

Судова колегія дійшла висновку про наявність у позивача права на включення до податкового кредиту сплаченої суми ПДВ постачальнику послуг, підтвердженої податковою накладною, по другій із подій, визначених пунктом 198.2 ст. 198 ПК, - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Колегія суддів констатує, що виписана контрагентом позивача ТОВ «Науково-консалтингова фірма «Антаго» податкова накладна ( а. с. 54) відповідає вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, невідповідність зазначених у них даних фактичним обставинам господарських операцій відповідачем не встановлена, а відтак, зазначена податкова накладна є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту за результатами відносин із ТОВ «Науково-консалтингова фірма «Антаго».

Доводи податкового органу щодо неможливість здійснення операції одним працівником контрагента позивача судова колегія вважає припущеннями та такими, які можуть бути заявлені у випадку якщо податковим органом угода, яка укладена між сторонами визначається, як нікчемна. Висновки стосовно неможливості підтвердження факту придбання ТОВ «НКФ «Антаго» логістичних послуг у травні 2011 від інших суб`єктів господарювання з метою подальшого перепродажу взагалі не стосуються питання використання покупцем послуг у власній господарській діяльності. Отримання підприємством у перевіряємому періоді (травень 2011) або у подальшому більш високої рентабельності, як наслідку використання послуг, не є відповідно до податкового законодавства умовою для виникнення у платника податків права на включення сум податку на додану вартість за податковими накладними до податкового кредиту відповідного періоду та не виключає можливості використання в господарської діяльності таких послуг.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судова колегія зауважує, що акт здачі-прийняття робот (послуг) (а.с.53) містить всі необхідні реквізити, а саме найменування підприємств ( ПП «Олеандр», ТОВ «Науково-консалтінгова фірма «Антаго»), назву документа (акт здачі-приймання робот), дату складання (20.05.2011), зміст і обсяг господарської операції (логістичні послуги - 1), вартісний вираз одиниці виміру господарської операції (350000 грн,), посади і прізвища осіб (директор ТОВ «Науково-консалтінгова фірма «Антаго» Глазнєв Є.Ю., директор ПП «Олеандр» Суркова В.М.), підписи осіб.

З урахуванням викладеного судова колегія зазначає, що акт здачі-приймання робот є належним первинним документом бухгалтерського обліку, який підтверджує здійснення господарської операції, у зв`язку з чим він помилково не був прийнятий до уваги податковим органом.

Колегія суддів зазначає, що згідно з пп. 14.1.27 Податкового Кодексу України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку в силу пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати на винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності включаються відповідно до п. «г» п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового Кодексу України до складу адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством.

Судова колегія зазначає, що згідно наданих позивачем доказів (первинних бухгалтерських документів, робочої програми проведення логістиіного консалтигну, звіту за результатами наданих послуг), отримані за договором про консалтингові послуги безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю позивача, як підприємства, яке займається оптовою торгівлею хімічними продуктами.

З аналізу змісту акту перевірки випливає, що фактично податковий орган, не прийнявши первинні бухгалтерські документи позивача, а також поставивши під сумнів можливість надання послуг контрагентом позивачу, поставив під сумнів також реальність виконання угоди, яка укладена між позивачем та ТОВ «Науково-консалтингова фірма «Антаго».

У зв`язку з чим судова колегія зазначає наступне. Згідно з положеннями частини третьої ст. 228 Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 02.12.2010 р. N 2756-VI у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Іншими словами, правочин, який суперечить інтересам держави і суспільства, є оспорюваним, у зв'язку з чим факт укладення сторонами правочину з таким наміром повинен бути встановлений судом.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим, дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Таким чином, судова колегія вважає, що висновки суду, викладені в постанові, суперечать нормам матеріального права та спростовуються доводами апеляційної скарги, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Олеандр» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 12.02.2013 у справі №2а-2918/12/2770 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби №0000210222 від 06.07.2012 та №0000220222 від 06.07.2012.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 червня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко