Постанова № 31902383, 12.06.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р. Справа № 918/336/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Саврій В.А. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Єгоров Валерій Сергійович

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 23.04.13 р. у справі № 918/336/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради, м.Рівне

про стягнення 3 447 645 грн. 34 коп.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 23.04.2013 року у справі №918/336/13-г (суддя Торчинюк В.Г.) позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради про стягнення 3 447 645 грн. 34 коп. - задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 64 250 грн. 31 коп. боргу за поставлений природній газ, 146 467 грн. 78 коп. інфляційних, 681 840 грн. 82 коп. 3% річних, 1 277 543 грн. 22 коп. пені та 68 820 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненська області від 23.04.2013 р. у справі №918/336/13-г Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 23.04.2013 р. у справі №918/336/13-г в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 1 277 543, 22 грн. скасувати, та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення пені у сумі 1 277 543, 22 грн., у стягненні якої було відмовлено, задовольнити у повному обсязі. В іншій частині рішення господарського суду Рівненської області від 23.04.2013 р. у справі №918/336/13-г залишити без змін.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається на ту обставину, що господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Крім того, апелянт зазначив, що відповідно до статті 551 ЦК України та 233 ГК України що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції великі порівняно із збитками кредитора та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд має право зменшити розмір неустойки. Оскільки, в оскаржуваному рішенні обгрунтування щодо наявності збитків надано не було, то відповідно суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 551 ЦК України.

Згідно ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Апелянт звертає увагу на те, що відповідно до Договору постачання природного газу постачальник зобов'язується передати Покупцю імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

В зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до умов Договору та відповідно не розрахувався за поставлений природний газ у строки передбачені умовами договору (навіть на день винесення рішення у даній справі), відтак позивач правомірно нарахував пеню у розмірі 2 555 086,43 грн.

Апелянт звертає увагу суду, що ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлені імперативні вимоги, які суд повинен виконати у разі застосування вказаної норми, а саме об'єктивно оцінити три складові: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відтак, суд повинен прийняти до уваги не лише негативні наслідки, які настануть у відповідача, а і негативні наслідки спричинені ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від прострочення виконання зобов'язання відповідача, а також зменшення розміру штрафних санкцій.

Скаржник, посилається на те, що компанія, забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, підприємство позивача, як державне підприємство є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» для безперервного постачання газу споживачам, повинна постійно проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов'язано з оплатою вартості газу вітчизняними споживачами на користь НАК «Нафтогаз України».

Окрім того, несплата боргів перед іноземними постачатьниками газу може потягнути за собою взагалі зупинення постачання природного газу на територію України, що майже і сталося 1 січня 2006 року та відбулось 1 січня 2009 року.

Таким чином, рішення господарського суду Рівненської області від 23.04.13 не відповідає зазначеним вище вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що в свою чергу потягнуло порушення норм матеріального та процесуального права у судовому процесі, а також права позивача.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.04.2013р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у справі №918/336/13-г прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

10.06.2013 р. Комунальне підприємство "Теплотранссервіс" Рівненська міська рада надало Рівненському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 23.04.2013 р. у справі №918/336/13-г без змін.

У судовому засіданні представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Єгоров В.С. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 23.04.13 р. у справі №918/336/13-г є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 1277543,22 грн. і винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, проте надіслав суду відзив на апеляційну скаргу та клопотання, в якому просить перенести слухання справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника через перебуванні у відрядженні юрисконсульта підприємства.

Клопотання Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради колегією суддів відхилено, враховуючи приписи ч.3 ст.28 ГПК України, як необгрунтоване.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки АБ №236500 єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зареєстроване як юридична особа за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд.6, код 20077720. У відповідності до пункту 5 Статуту позивача метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку. Засновником компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України (п. 21 Статуту).

29 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Рівнегаз" (далі - ПАТ "Рівнегаз", постачальник) та комунальним підприємством "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (далі - покупець, споживач, відповідач) був укладений договір № 21 - ТЕ/11 на постачання природного газу.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується передати покупцю імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеним на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України), надалі газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору в обсязі, вказаному в розділі 2 цього договору.

Згідно п. 1.2. договору передбачено, що газ поставлений за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійним організаціям.

Пунктом 2.1. договору визначено, що постачальник передає покупцю в період з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в об'ємі 79 979, 51 тис. кубічних метрів за наявності його обсягів.

Відповідно до пункту 5.1. договору ціна за 1000 куб.м природного газу становить 733,2353 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 879,8824 грн. (вісімсот сімдесят дев'ять грн. 88,24 коп.).

Пунктом 5.2. договору визначено, що ціна, за якою покупець оплачує постачальнику за 1000 куб.м. природного газу, становить 1 309,2000 грн. у тому числі ПДВ - 218,2000 грн. (вказана ціна також включає в себе: витрати постачальника на оплату послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами до пунктів приймання-передачі в розмірі 24,4000 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 4,8800 (п. 5.1.1. договору); тариф постачальника на транспортування газу розподільними газопроводами в розмірі 277,9000 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 55,5800 грн. та тариф постачальника на постачання природного газу в розмірі 40,8000 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 8,1600 грн. (п. 5.1.2. договору); відповідно до законодавства до ціни газу включається збір до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки 2% в розмірі 14,6647 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 2,9329 грн. (п. 5.1.3. договору).

Окрім того, 01 листопада 2011 року між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 1 до договору на постачання природного газу № 21 - ТЕ/11 від 29 вересня 2011 року відповідно до умов якої ціна, за якою покупець оплачує постачальнику за 1 000 куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1 309,2000 грн. у тому числі ПДВ - 218,2000 грн.

Ціна, за якою покупець оплачує постачальнику за 1 000 куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями становить 1 309,2000 грн. у тому числі ПДВ - 68,6200 грн.

30 грудня 2011 року між ПАТ "Рівнегаз" та КП "Теплотранссервіс" було укладено додаткову угоду № 2 до договору на постачання природного газу № 21 - ТЕ/11 від 29 вересня 2011 року (далі - додаткова угода № 2, договір) відповідно до умов якої умови договору вказаного вище, було викладено в новій редакції. Назва договору "Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом".

Відповідно до пункту 1.1. додаткової угоди № 2 постачальник постачає природний газ (далі - газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2.1., 2.3. додаткової угоди № 2 договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку 2 до Договору, постачання газу здійснюється в разі підтвердження установленого порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - оператор) місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення об'єктів споживача (далі - підтверджені обсяги), постачальник забезпечує постачання газу в пункти призначення в обсягах, підтверджених оператором, де передає газ споживачу.

Пунктом 2.6. додаткової угоди № 2 визначено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даним вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Відповідно до пунктів 2.7., 2.8., 2.9. додаткової угоди № 2 постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі. Акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

За одиницю виміру кількість газу при його обліку приймається один кубічний метр (куб.м.), приведений до стандартних умов: температура газу (t) = 20 градусів Цельсія, тиск газу (P) = 760 мм ртутного стовпчика (101, 325 кПа). Облік обсягів газу, що постачається на умовах договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2006 року № 67/11941 та відповідними методиками виконання вимірювань (пункти 3.1., 3.2. додаткової угоди № 2).

Згідно з пунктами 4.1., 4.2. додаткової угоди № 2 розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Ціна на природний газ становить 1 309,20 грн. за 1 000 куб.м. з урахуванням податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом.

Відповідно до пункту 4.5. додаткової угоди № 2 розрахунковий період за договором становить один місяць - з 8-00 години першого дня місяця до 8-00 години першого дня наступного місяця включно.

Пунктом 4.6. додаткової угоди № 2 визначено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку 2 до договору у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

У платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання, призначення платежу.

Постачальник зобов'язується виконувати умови договору, забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах визначених договором (пункти 5.1., 5.1.1., 5.1.2. додаткової угоди № 2).

Споживач зобов'язується виконувати умови договору, дотримуватися дисципліни споживання газу, оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором (пункти 5.3., 5.3.1., 5.3.2., 5.3.3. додаткової угоди № 2).

Згідно з пунктом 6.1. додаткової угоди № 2 за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.

Крім того, 26 березня 2012 року між ПАТ "Рівнегаз" та відповідачем було укладено додаткову угоду № 3 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 21 - ТЕ/11 від 29 вересня 2011 року, відповідно до якої пункт 4.5. договору було викладено в наступній редакції: розрахунковий період за договором становить один місяць - з 9-00 години першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно.

15 серпня 2012 року між ПАТ "Рівнегаз" та відповідачем було укладено додаткову угоду № 4 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 21 - ТЕ/11 від 29 вересня 2011 року, відповідно до умов якої вважати договір № 21 - ТЕ/11 від 29 вересня 2011 року таким, що припинив дію в частині постачання природного газу з 01 вересня 2012 року.

Вище вказані договори та додаткові угоди підписані повноважними представниками сторін та скріплені відтисками печаток ПАТ "Рівнегаз" та КП "Теплотранссервіс".

На виконання умов договору позивач у період з листопада 2011 року по серпень 2012 року передав відповідачу імпортований природний газ обсягом 49 686,795 тис. м3 на загальну суму 65 049 952 грн. 02 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу:

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 31 серпня 2012 року на суму 382 104 грн. 42 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 31 липня 2012 року на суму 851 120 грн. 08 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 30 червня 2012 року на суму 1 764 956 грн. 09 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 31 травня 2012 року на суму 1 962 738 грн. 23 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 30 квітня 2012 року на суму 4 120 176 грн. 77 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 31 березня 2012 року на суму 9 295 539 грн. 66 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 29 лютого 2012 року на суму 14 245 443 грн. 18 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 31 січня 2012 року на суму 13 003 482 грн. 36 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 31 грудня 2012 року на суму 10 039 359 грн. 31 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 30 листопада 2011 року на суму 9 320 781 грн. 32 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 30 квітня 2012 року на суму 2 923 грн. 44 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 31 березня 2012 року на суму 10 222 грн. 24 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 29 лютого 2012 року на суму 14 947 грн. 14 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 31 січня 2012 року на суму 13 842 грн. 17 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 31 грудня 2011 року на суму 11 006 грн. 45 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 30 листопада 2011 року на суму 11 308 грн. 87 коп.

Проте відповідач, в порушення умов договору, в повному обсязі не розрахувався за поставлений природній газ, сплативши лише 64 985 701 грн. 71 коп.

Таким чином, за відповідачем станом на серпень 2012 року рахується заборгованість за використаний природний газ в сумі 64 250 грн. 31 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Також судом встановлено, що 24 жовтня 2012 року між ПАТ "Рівнегаз" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" був укладений договір № 14/6072/12 про відступлення право вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги боржника первісного кредитора КП "Теплотранссервіс" за договором на постачання природного газу № 21 - ТЕ/11 від 29 вересня 2011 року у сумі 29 594 683 грн. 06 коп. (пункт 1.1. договору № 14/6072/12).

Пунктом 1.2. договору № 14/6072/12 від 24 жовтня 2012 року крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1. договору, до нового кредитора переходить право вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Вказаний вище договір про відступлення права вимоги підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відтисками печаток товариств.

На виконання умов договору № 14/6072/12 від 24 жовтня 2012 року КП "Теплотранссервіс" було направлене повідомлення про відступлення права вимоги відповідно до якого ПАТ "Рівнегаз" повідомило про відступлення права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням по договору на постачання природного газу від 29 вересня 2011 року № 21 - ЕТ/11 на суму 29 594 683 грн. 06 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням договору від 29 вересня 2011 року № 21 - ТЕ/11, яка складає 64 250 грн. 31 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи не заперечується відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення з КП "Теплотранссервіс" вказаної суми.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно частини1 статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відтак судом встановлено, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" набуло статусу нового кредитора КП "Теплотранссервіс" за зобов'язанням, яке виникло з спірного договору.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Господарські зобов'язання згідно положень ст.173 Господарського кодексу України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Спірний договір за правовою природою є договором купівлі-продажу. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Спірні відносини регулюються також положеннями цивільного закону щодо поставки.

В силу ч.1, ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, належним виконанням договору від 29 вересня 2011р. № 21-ТЕ/11 є своєчасна та у повному обсязі оплата відповідачем товару - узгодженого об'єму природного газу за встановленою ціною, боржником у цьому зобов'язанні. Ураховуючи положення ст.ст.527,610 ЦК України відповідачем зобов'язання належним чином не виконано.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктами 6.2., 6.2.1., 6.2.2. визначена відповідальність споживача. При невиконанні споживачем вимог порядку проведення розрахунків, передбаченого розділом 4 договору, постачальник має право припинити (обмежити) постачання газу споживачу до повного погашення заборгованості за договором. У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Колегією суддів встановлено, що розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої ПАТ "НАК "Нафтогаз України", відповідає вищезазначеним приписам законодавства, положенням договору, а також є арифметично вірним.

Водночас, дослідивши матеріали справи та враховуючи заяву відповідача, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій з огляду на наступне.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині повної оплати отриманого природного газу, суд першої інстанції, на підставі ст.233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України, встановивши дійсні обставини підстав порушення відповідачем свого грошового зобов'язання, зазначив, що загальна сума заборгованості споживачів усіх рівнів перед КП "Теплотранссервіс" складає 49 818 тис. грн. 30 коп., яка утворилась в зв'язку із неплатоспроможністю більшої половини споживачів теплової енергії, а особливо населення, та постійною необхідністю витрат коштів підприємства на підготовку та ремонт об`єктів соціальної сфери до подачі теплоносіям та несвоєчасним фінансуванням бюджетами вищевказаних робіт, виконування рішення суду дуже затрудняє.

Крім того, з боку держави підприємству за IV квартал 2012 року не відшкодовано 9 963 104 грн. 96 коп., за відшкодування ІІ групи споживачів 2012 року 4 589 800 грн., різниці в тарифах виникла через невідповідність діючих тарифів на теплопостачання витратам на виробництво теплової енергії на протязі тривалого періоду. Причинами того, що тарифи покривали витрати лише на 83 % протягом попередніх років було постійне зростання вартості природного газу зворотною датою, неодноразове зростання вартості електроенергії та інші чинники, які впливають на собівартість теплової енергії. Підприємство та органи місцевого самоврядування не мали можливості своєчасно змінити розмір тарифів до економічно обґрунтованого рівня.

Вказавши, на вкрай важкий фінансовий стан підприємства, про що свідчать долучені до матеріалів справи звіти про фінансову діяльність та баланс станом на 31 грудня 2012 року, відповідно до яких підприємство не має прибутків.

Відповідач також зазначав, що стягнення з підприємства всієї суми заборгованості може спричинити припинення та розбалансування його господарської діяльності і як наслідок може бути припинення надання послуг теплопостачання жителям міста та соціально значимим об'єктам міста, у тому числі лікарням, навчальним закладам, дитсадкам, тощо.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приписами частини 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Тому, користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, беручи до уваги майновий стан КП "Теплотранссервіс", а також зважаючи на те, що розмір нарахованої позивачем у позовній заяві пені є надмірно великим, а також враховуючи у всій сукупності доводи відповідача щодо зменшення розміру пені, колегія суддів вважає, що з врахуванням обставин справи судом першої інстанції обґрунтовано зменшено розмір пені, належної до сплати, до суми 1 277 543, 22 грн.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, суд визнав позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 681 840,82 грн. та 146 467, 78 грн. інфляційних витрат обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

З урахування вище викладеного, доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 23.04.2013 р. у справі №918/336/13-г - залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №918/336/13-г повернути до господарського суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Бучинська Г.Б.